Отруйні тварини

У світі щорічно 500 тис. людей отримують укуси отруйних змій, при цьому гинуть від ЗО до 40 тис. У СІЛА за рік реєстру­ють до 5 млн укусів членистоногими комахами (бджоли, павуки, скорпіони). Труяться від споживання різних отруйних риб близь­ко 20 тис. людей, а гине — понад 300 за рік.

Тварини і комахи здобули таку властивість у процесі еволюції та пристосування виду до навколишнього середовища, щоб існу­вати, їхня "токсична зброя" — отрута — як і спосіб застосування різноманітні. Активний спосіб — це введення отрути в організм супротивника за допомогою жала, зубів, плавників.

Отруйних тварин ділять на пасивно- та активно-отруйних. Перші не мають отруйних' органів, а також органів активного нападу (деякі риби, комахи, молюски). Наприклад, під час роз-давлення жуків та потрапляння на кінцівки отруйних речовин розвиваються дерматити, а під час потрапляння в кишки — отру­єння. Отруйні властивості деяких риб і молюсків проявляються лише під час споживання без дотримання правил безпеки.

Для активно-отруйних тварин характерна наявність спеціаль­них органів, що виділяють отруйні речовини, та органів нападу. Найбільш небезпечні для людини змії: ефа, гюрза, звичайна га­дюка, кобра, щитомордник; а також деякі види риб (скорпено-ві риби — морський йорж і морський дракон — Чорного моря). Шкідливі для людини також медузи та актинії.

Отруйними для людини є деякі види членистоногих. Напри­клад, поширена в північних районах країни сколопендра. Вона у пошуках здобичі заповзає в населенні пункти. Укуси супрово­джуються сильним болем, місце укусу припухає.

Усі види павуків мають отруйні залози, але для людини не­безпечні лише ті, що можуть прокусити шкіру. До них належать каракурт і тарантул. У каракуртів отруйні лише самки. Найчасті­ше кусають людей улітку та восени. Укус безболісний. Біль після укусу продовжується до 12 днів. Отрута каракурта діє на нервову систему.

Небезпека укусу тарантула значна.

У Криму, на Кавказі і в Середній Азії є скорпіони (жовтий, італійський, кавказький тощо), секрет залоз яких отруйний для людини. Тонке заднє брюшко ("хвіст") скорпіонів закінчується гострим зігнутим жалом, з'єднаним із 2 отруйними залозами. Укус скорпіонів болючий, супроводжується сильним набряком, почервонінням шкіри.

Поширені комахи з ряду термітів і перетинчастокрилих, з яких найбільшу небезпеку для людини представляють оси (шер­шень, оса звичайна тощо) та бджоли. їх отруйний апарат склада­ється з двух залоз, з'єднаних із жалом. Оси легко і миттєво жа­лять, укол супроводжується пекучим болем. Місце укусу запалю­ється, інколи набрякає. Ступінь отруєння залежить від кількості одночасних укусів, місця ураження та сприйняття інтоксикації. Потрібно видалити жало, промити ранку етиловим або нашатир­ним спиртом.

Одним із основних заходів профілактики укусів є хоча б еле­ментарне знання способу життя і місць проживання отруйних тварин.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Адріанов В.Л. Біологія: Розв'язування задач з генетики. — 2-ге вид.

— К.: Либідь, 1996.

Бажора Ю.И., Кириченко Л.Г., Шевеленкова А.В. и др. Основні меди-цинской паразитологии: учебн. пособие по практ. занятиям для студен-тов 1 курса. — Одесса: Одес. Гос. Мед. Унт, 2001. — 175 с.

Бажора Ю.И., Шевеленкова А.В. и др. Клиническая генетика: учебн. пособие по практ. занятиям. — Одесса: Одес. Гос. Мед. Ун-т, 2001. — 145 с.

Биология: учебн. пособие / А.В. Романенко, Е.А. Жгут, О.В. Голо-вченко и др.; под ред. А.В. Романенка. — К.: Медицина, 2008. — 424 с.

Голда Д.М. Задачі з генетики та методика їх розв'язування. — К.: Вирій, 1997.

Запорожан В.М., Сердюк АЛі., Бажора Ю.І. Спадкові захворювання і природжені вади розвитку в перинатологічній практиці. — К.: Здоров'я, 1997. — 360 с.

Казначев В.П. Учение о биосфере. — М., 1995.

Лазарев КЛ.. Демиденко ЛА. Медико-биологический словарь-справочник. — 2003. — 430 с.

Ніколайчук В.І., Надь Б.Б. Збірник задач з генетики. — Ужгород, 2000.

Пішак В.П., Бажора Ю.І. Медична біологія. — Вінниця: Нова книга, 2004.— 656 с.

Пішак В.П., Бойчук Т.М., Бажора Ю.І. Клінічна паразитологія. — Чернівці: БДМА, 2003. — 344 с.

Путинцева Г.Й., Решетняк ТА* Медична генетика. — К.: Здоров'я, 2002. —342 с.

Саляк Н.О. Практикум з медичної біології: навч. посібник. — К.: Ме­дицина, 2009. — 152 с.

Тимченко АД. Биология с основами генетики и паразитологии. — К.: Вища шк. Головное изд-во, 1982. — 331 с.

Філогенез систем органів: навч. посібник / В.П. Пішак, Т.Є. Дьяконов, Н.В. Черновська та ін. — Чернівці: БДМА, 2000. — 153 с.

Ярьігин В.Н., Васильєва В.И., Волков И.Н., Синельщикова В.В. Био­логия: В 2 кн. Кн. 1: учебн. для мед. спец, вузов / Под ред. В.Н. Ярьігина.

— 4-е изд., испр. и доп. — М.: Вьісш. шк., 2001. — 432 с.