На здоров'я населення

Забруднення — це внесення у навколишнє ередовище або ви­никнення в ньому нових, зазвичай не характерних, хімічних і біологічних речовин, агентів внесення в надлишковій кількості і будь-яких уже відомих речовин, які шкідливо впливають на при­родні екосистеми й людину і яких природа не здатна позбутися самоочищенням.

Основними джерелами антропогенного забруднення середови­ща є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, котельні), усі промис­лові об'єкти (насамперед металургійні, хімічні, нафтоперероб­ні, цементні, целюлозно-паперові), екстенсивне, перехімізоване сільськогосподарське виробництво, військова промисловість і військові об'єкти, автотранспорт та інші види транспорту. Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими фізичними полями, шумами, вібраціями, теплом. Антропогенні забруднення виникають унаслідок діяльності людини.

Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку гло­бальної екологічної кризи є, як вважають міжнародні експерти, демографічний вибух, дуже швидке зростання кількості населен­ня нашої планети, що неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів знищення природних ресурсів, нагромадженням величезної кількості відходів виробництва й побуту.

При цьому порушуються процеси обміну речовин, знижується інтенсивність асиміляції продуцентів і безпродуктивність біоге­оценозу загалом, завдається велика шкода всім процесам життє­діяльності, яка в результаті призводить до екологічної кризи та екологічної катастрофи. Під екологічною кризою розуміють ситу­ацію, що виникла в природних екосистемах унаслідок порушен­ня рівноваги під дією стихійних природних явищ або в результаті антропогенних факторів (вирубування лісів, зарегулювання рік, забруднення атмосфери, гідросфери, ґрунтів тощо).

Екологічна катастрофа — це зміна необоротного характеру, що відбулася в екосистемах чи в біосфері.

Фахівці класифікують забруднення природного середовища на основі різних принципів, але загалом нині ці забруднення можна об'єднати в такі групи:

— механічні, хімічні, фізичні та біологічні (за типом похо­дження);

— матеріальні, енергетичні (за типом походження);

— стійкі, середньотривалі й нестійкі (за часом взаємодії з до­вкіллям);

— прямого та непрямого впливу на біоту (за способом впливу);

— навмисні, супутні, аварійно-випадкові.

За іншою класифікацією всі антропогенні забруднення поді­ляються на дві великі групи — матеріальні та енергетичні. До першої належать:

— атмосферні забруднення (газоподібні, пароподібні, тверді, у вигляді туману та змішані);

— стічні води (оборотні, умовно чисті й забруднені, зі значним перевищенням концентрації шкідливих речовин);

— тверді відходи (токсичні й нетоксичні).

До другої групи належать теплові викиди, шуми, вібрації, ультразвук й інфразвук, електромагнітні поля, світлове, лазер­не, інфрачервоне, ультрафіолетове випромінювання, іонізація, електромагнітне випромінювання. Під стійкими антропогенни­ми забруднювачами розуміють такі, що довго не зникають, не знищуються самостійно природою (різні пластмаси, поліетилени, деякі метали, радіоактивні речовини з тривалим періодом напів-розкладу тощо). Нестійкі забруднювачі — ті, що негативно діють короткий час і розкладаються, розчиняються чи знищуються в екосистемах завдяки природним фізико-хімічним або біохіміч­ним процесам.

Під навмисними забрудненнями розуміють цілеспрямоване знищення лісів, використання родючих лісів, родючих земель і пасовиськ під забудову, утворення внаслідок діяльності людини кар'єрів, неправильне використання поверхневих і підземних вод, мінеральних ресурсів, вилов риби та ін.

Супутні забруднення — це поступові зміни стану атмосфери, гідросфери, літосфери й біосфери окремих районів та планети в цілому від комплексного негативного впливу антропогенної ді­яльності (опустелювання, висихання боліт, озер, морів, поява кислотних дощів, потепління клімату через "парниковий" ефект, зменшення озонового шару).

Спеціалісти вважають, що близько 80—86 % забруднювачів повітря сконцентровано над сильно розвиненими промисловими районами, 10—15 % — над містами, 1—2 % — над сільською міс­цевістю, 0,1 % — над центральними районами Світового океану. Якщо у великому місті за добу осідає 1,5 т пилу на кожен квадрат­ний кілометр, то вже в 100 км від нього — приблизно в 100 разів менше.

Обговорюючи шкідливу дію різних хімічних речовин люди­ни на навколишній живий світ, варто звернути увагу ще на один факт. До впливу токсичних речовин, що здавна існують у приро­ді, усі організми були еволюційно підготовлені, бо пристосовува­лися тисячі й тисячі років. А до дії нових, які людство почало у великих кількостях продукувати впродовж останніх десятиліть, екосистеми еволюційно не встигли підготуватися. Ці нові ток­сичні речовини, що раніше не існували в природі, чужі всьому живому за своєю фізико-хімічною структурою. Вони не можуть перероблятися, розкладатися, окиснюватися організмами, їх дія, а також вплив різних нових фізичних випромінювань, шумів, ві­брацій призвели до виникнення невідомих раніше в природі ге­нетичних, токсикологічних, алергійних, ендокринних та інших захворювань.

Такими небезпечними новими токсичними речовинами є по-ліхлоровані біфеніли, полібромовані біфеніли, поліциклічні аро­матичні вуглеводні, яких нині виробляється близько 600 видів, нітрозаміни, вінілхлориди (містяться в різних плівках, полі­етиленових упаковках та трубах, пластмасі). Більшість згаданих речовин є канцерогенними й впливають на генетичний апарат людини. Дуже небезпечно те, що прихований період захворювань через отруєння цими речовинами триває 10—15 років і більше.