Аутогенне тренування 3 страница
Для вивчення феномену довголіття нації введений статистичний показник — індекс довголіття, який визначається за формулою:
|
Кількість населення у віці80-90 років і старшого
Кількість населення у віці 60 років і старшого
Науці відомо, скільки років жили люди в різні віки, який середній термін життя зараз у різних країнах. Але який же вік людини, що відповідає її біологічним можливостям, тобто скільки років життя "асигновано" їй природою. Можна вважати, що видова тривалість життя людини не досягає 100 років і що мають місце популяційні варіації. Тому прийнята у міжнародній науці практика вважати довгожителями людей 90 років і старших розумна. У довіднику Гіннеса відомості про довгожителів не перевищують 130 років.
Мрії про життя 150 років і більше поки що нездійсненні. У всякому випадку, статистично масовий вихід за межі 100-річчя потребує не тільки покращення умов життя, а й перебудови генного механізму старіння. В даний час найвищі показники середнього терміну життя (74 роки для чоловіків і 78-80 років для жінок) досягнуті в Японії, Швеції, Франції і США. Середній термін життя — це інтегральний показник стану здоров'я нації. Ось чому необхідно аналізувати його динаміку в країні, що допоможе вжити певних заходів, пов'язаних із екологією, охороною здоров'я і праці, упровадженням раціонального способу життя і взагалі з соціальними аспектами. В Україні має місце тенденція до зниження показників середньої тривалості життя, що пояснюється негативними соціальними і екологічними змінами, які значно погіршили здоров'я народу в цілому.
Увесь фактичний матеріал, одержаний в експериментах для продовження життя, дозволяє зробити висновок про існування цілого ряду експериментальних підходів щодо збільшення терміну життя.Передусім, вивчення впливу дієтичних факторів, емоційного навантаження, рухової активності, інгібіторів біосинтезу білка, ентеросорбції, іонізуючого опромінення, температури та біологічно активних речовин на тривалість життя. Одним із головних завдань валеології є перенесення одержаних даних на людину з її складним соціальним середовищем і психічною діяльністю. Це дозволить використати внутрішні і зовнішні потенційні можливості людини з тим, щоб наситити її життя кількісно і якісно, зробити людину здоровою, благополучною, щасливою.
3.2.2. Екологіяі внутрішня екологія людини
1. Природне і соціальне в житті людини.
2. Екологія і здоров'я.
3. Проблеми сучасної урбанізації та вплив НТР на здоров'я людини.
4. Техногенні катастрофи і здоров'я.
5. Вплив радіації на здоров'я популяції.
6. Проблема очистки організму.
Рекомендована література: 1,3,5,9,11,13,14,15,17,30,44,51.
Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.
Доведено, що в системі факторів, які визначають процес формування і збереження здоров'я сучасної людини екологічні займають суттєве місце — 17-20%.
Екологічні аспекти здоров'я людини
Екологічні аспекти здоров'я визначаються характером дії абіотичних, біотичних і комплексу антропічних чинників навколишнього середовища на організм людини (див. схему № 8).
Для здійснення первинної профілактики деяких захворювань людини потрібно передусім встановити причинно-наслідкові зв'язки між екологічними чинниками, що мають патогенний характер, і її здоров'ям. Так, наступальна стратегія системи охорони здоров'я, яка знайшла вияв у практичних рекомендаціях щодо змін технологічного процесу на деяких підприємствах, пов'язаних із забрудненням атмосферного повітря, призвела до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання та інших захворювань.
Вторинна профілактика більш складна, оскільки вона проводиться на індивідуальному рівні і залежить від сформованості культури здоров'я індивіда, його свідомості, рівня обізнаності зпитань оптимізації впливу патогенних екофакторів. Якщо первинну і вторинну профілактику проводять не на належному рівні, виникають і розвиваються хвороби, накопичується кількість хронічних захворювань з відповідними наслідками.
За останні десятиріччя особливості екології знайшли своє відображення у рівнях і характері здоров'я населення та в показниках захворюваності інфекційної та неінфекційної природи. Серед останніх перші рангові місця посідають хвороби органів дихання (І), системи кровообігу (II), злоякісні новоутворення, психічні розлади (III), травми та отруєння, спадкові хвороби (IV).
Розглянемо деякі закономірності захворюваності населення України, які мають екологічні аспекти.
Генетичні наслідки забруднення навколишнього середовища.
Народонаселення певного регіону є формою існування людини в конкретних умовах середовища. Воно є своєрідною біологічною системою, функція якої — збереження та відтворення виду Homo sapiens в умовах його існування.
Ще 1866 р. Г.Мендель довів, що будь-які ознаки організму визначаються різноманітними поєднаннями спадкових чинників, котрі передаються від батьків до нащадків через статеві клітини. Відкриті Г.Менделем спадкові чинники датський біолог Йогансен у 1909р. запропонував називати генами. Він також увів генетичні терміни "генотип" — сукупність генів, локалізованих у хромосомах та цитоплазматичних структурах зиготи (диплоїдної клітини, що утворюється внаслідок злиття чоловічої та жіночої статевих клітин), і "фенотип" — сукупність ознак та властивостей організму, прояви яких зумовлені взаємодією генотипу з умовами внутрішнього і навколишнього середовища.
Несподівані зміни спадкових ознак називають мутаціями.Сьогодні ми вже знаємо, що спадкові зміни можуть статися не тільки внаслідок змін генетичної інформації, котра записана в молекулах хромосомних нуклеїнових кислот, а й унаслідок цитоплазматичних мутацій, тобто модифікації спадкових самовідтворюваних цитоплазматичних структур.
Нині близько 37% населення нашої країни проживає в екологічно несприятливих умовах, що призвело до швидкого зростання захворюваності, пов'язаної з погіршенням навколишнього середовища.
Як відомо, порушення середовища існування народонаселення певного регіону, погіршення екологічного стану ведуть до непродуктивної зміни генофонду, накопичення генетичного вантажу популяції.
У природних умовах мутації з'являються під впливом чинників внутрішнього та навколишнього середовища. Чинники, здатні спричинити мутацію, мають назву мутагенів.Вони бувають фізичні, хімічні та біологічні (див.схему).
Чинники (мутагени), здатні спричинити зміни спадкових ознак
|
Забруднення навколишнього середовища неминуче призводить до збільшення захворюваності населення, оскільки деградація середовища проживання зумовлює, з одного боку, збільшення числа генетичних мутацій (генетичного вантажу популяції); з іншого — збільшується кількість випадків неспадкових захворювань.
Мутації мають дві форми: генеративні мутації, що виникають у зародкових клітинах і передаються по спадковості, та соматичні мутації, що з'являються в одній клітині людського тіла і не передаються нащадкам; виникаючи в будь-якій соматичній клітині, такі мутації успадковуються тільки нащадками цієї клітини, внаслідок розмноження якої утворюється мутантна тканина. Соматична мутація у низці випадків призводить до розвитку ракової пухлини.
Онкологічні захворювання та їх зв'язок з екологічними особливостями середовища проживання.
За статистичними даними, впродовж останніх десяти років відзначається зростання злоякісних новоутворень серед населеня України на 27%. Щороку виявляється 5192 особи, які уперше захворіли на рак. Кількість хворих на рак збільшується на 1,5-4% за рік залежно від регіональних особливостей.
Новоутворення (неоплазма, бластома) являють собою особливу форму росту тканини, яка характеризується вираженою автономією. Пухлини ділять на доброякісні та злоякісні. Доброякісні пухлини дуже близькі за своєю структурою та обміном до нормальної тканини, чітких розмежувань між ними немає. Злоякісна пухлина характеризується необмеженим ростом, автономністю і призводить організм до загибелі.
Як відомо, онкологічні захворювання, поряд із серцево-судинною патологією, зумовлюють найбільшу смертність (див.табл.).
Таблиця
| № п/п | Фактор або клас факторів | Відсоток усіх випадків смерті від раку | |
| Найбільш точна оцінка | Діапазон можливих оцінок | ||
| 1. | Тютюн | 25-40 | |
| 2. | Алкоголь | 2-4 | |
| 3. | Харчові добавки | 2-5 | |
| 4. | Професія | 2-8 | |
| 5. | Забруднення атмосферного повітря | 7-8 | |
| 6. | Продукти промислового виробництва | 3-5 | |
| 7. | Лікарські препарати | 0,5-3 | |
| 8. | Геофізичні фактори | 2-4 | |
| 9. | Порушення дієти і харчування | 10-70 |
Смертність від онкологічних захворювань (Р.Долл, Р.Піто).
Ендогенні
Екзогенні
Природа канцерогенних чинників,
які спричиняють онкологічні хвороби людини
Нерівномірність поширення онкологічних захворювань у різних регіонах та зміна показників захворюваності залежно від міграції населення переконливо доводять зв'язок виникнення раку з екологічними особливостями існування людини.
Епідеміологічними дослідженнями встановлено, що онкологічні хвороби мають полі-етіологічну природу. Канцерогенні чинники, що спричиняють виникнення злоякісних новоутворень, мають як ендогенну, так і екзогенну природу (див. рис.).
Як видно з рисунка, більшість онкогенних агентів утворюється та циркулює в природі, а інші виникають в організмі чи зумовлюють канцерогенний ефект, комплексуючись із зовнішніми чинниками.
Дослідники в галузі епідеміології раку простежують чітку кореляцію між захворюваністю та умовами життя населення різних географічних зон і районів. Це свідчить про важливу роль навколишнього середовища в онкологічній захворюваності населення.
За даними Міжнародного агентства з вивчення раку (МАВР), виникнення приблизно 85% пухлин людини можна пов'язати із впливом чинників навколишнього середовища. Це, зокрема, стосується новоутворень органів дихання, печінки, травного каналу.
3.2.3. Раціональне харчування - фактор здоров'я
Питання для обговорення
1.Закони та принципи правильного харчування.
2. Енергетика харчування. Вітаміни та мікроелементи.
3. Дія голоду на органом. Дієта.
4. Маса тіла і здоров'я.
5. Специфічні харчувальні системи.
Рекомендована література: 11,12,17,39,40,44,47,59,60.
Теоретичні відомості
Політика українського уряду в галузі харчування.
Основна проблема оздоровчого харчування в нашій країні — це проблемараціонального харчування,тобто такого, яке відповідає фізичним потребам організму для забезпечення фізичного здоров'я й активної трудової діяльності.
Необхідність раціоналізації харчування людини здійснюється в усіх країнах світу. Доказом цього слугують опубліковані ВООЗ дані про медичні проблеми в Європі, пов’язані з деякими особливостями харчування.
За даними Українського інституту харчування, проблеми харчування і стан здоров’я населення нашої країни відображають певною мірою картину, яка склалася в інших країнах Європи.
З урахуванням даних, наведених у таблиці, вироблена стратегія ВООЗ для суспільного харчування, основними напрямками якої є:
· зниження вживання насичених жирів, холестерину, цукру, солі, алкоголю;
· зниження маси тіла;
· відмова від куріння;
· підвищення фізичної активності;
· вживання овочів і фруктів, зернових, харчових волокон, мінеральних речовин.
Таблиця Хвороби людини, пов'язані з особливостями харчування
| Хвороби | Нестача в харчуванні | Надлишок у харчуванні | Додаткові фактори ризику |
| Хвороби серця (ІХС, інфаркт, інсульт) | Незамінні жири | Насичені жири | Тютюнокуріння, алкоголь |
| Гіпертензія | Калій, кальцій | Сіль, насичені жири | Надлишкова маса тіла, гіподинамія, ожиріння |
| Діабет | Жири, цукор | Ожиріння, гіподинамія, генетичний код | |
| Ожиріння | Харчові волокна | Енергетично ємний раціон, цукор, жири, алкоголь | Гіподинамія |
| Жовчні камені | Вітамін С, харчові | Сіль | Нестача секреції жовчних кислот |
| Хвороби печінки | Алкоголь | ||
| Рак молочної залози | Жири | Прілактин | |
| Рак шлунка | Овочі, фрукти | Алкоголь | Нітрати, здоба |
| Рак кишечника | Клітковина | Жири, цукор м'ясо | |
| Рак легенів | Тютюнокуріння | ||
| Артрити | Енергетично ємні раціони | ||
| Карієс зубів | Фториди | Цукор | |
| Анемія | Залізо, фолати | ||
| Зоб | Йод |
Українським урядом ще в грудні 1992 року була підписана Всесвітня декларація і "План дій у галузі харчування". Наведемо витяг з останнього:
"Держави-члени повинні здійснювати досягнуті угоди і прикласти всіх зусиль для здійснення таких завдань до 2000 року:
1. Суттєво знизити недостатність харчування і рівень смертності серед дітей.
2. Значно зменшити хронічне недоїдання.
3. Усунути основні захворювання, які викликані харчуванням.
4. Зменшити рівень анемії у жінок, викликаний недостатністю заліза, на одну третину у порівнянні з рівнем 1990 року.
5. Фактично усунути захворювання, які викликані недостатністю йоду.
6. Фактично усунути недостатність вітаміну А і її наслідки, включаючи сліпоту.
7. Заклади, які забезпечують регулярний моніторинг і аналіз стану фактичного харчування, повинні існувати у всіх країнах до кінця 90-х років.
8. Поширювати знання про здорове, раціональне харчування і підтримувати служби,
які працюють над реалізацією національного плану в галузі харчування."
Матеріали про захворюваність населення, демографічні дані про взаємозв'язок з даними про фактичне харчування і забрудненість продуктів харчування чужерідними речовинами дають можливість правильно прогнозувати стан харчового статусу населення нашої країни і своєчасно вживати заходи профілактичного спрямування.
Цінними для прогнозування завжди вважалися дані про харчування і стан здоров'я дитячих контингентів. За матеріалами Українського НДІ харчування (1993р.), серед дітей України констатується зниження вживання продуктів тваринного походження, овочів, фруктів і відносне збільшення споживання картоплі, круп, макаронних виробів. Тому в раціонах харчування відзначається дефіцит білка, вітамінів, особливо ретинолу і аскорбінової кислоти, мінеральних речовин і відносне збільшення вуглеводів, жирів.
В умовах економічного спаду і зниження життєвого рівня в Україні недоліки в харчуванні населення виражаються в дисбалансі харчових речовин з дефіцитом біологічно активних речовин (вітамінів і мінеральних солей) і відносним надлишком рафінованих, технологічно оброблених продуктів.
У зв'язку з цим проблема раціоналізації харчування в Україні має два аспекти.
Перший базується на створенні і науковому обгрунтуванні фізіологічних норм харчування у відповідності з рекомендаціями нутріціологїї — науки, що вивчає потреби організму людини в основних харчових речовинах і енергії у зв'язку з конкретними умовами (віком, фізичним навантаженням, фізіологічним станом).
Другий полягає в дотриманні безпечних норм вживання продуктів харчування через можливий вміст у них чужерідних речовин.
Необхідно вирішувати проблеми раціоналізації харчування за двома цими аспектами одночасно.
Короткий огляд найпопулярніших оздоровчих дієт.
В останні роки увага багатьох людей прикута до різноманітних оздоровчих дієт. У багатьох масових виданнях публікуються найбільш популярні з них: очкова дієта, дієта Шел-тона, система харчування Брегга тощо. Найбільш вражає те , що користь більшості з цих дієт не підтверджена науково, а пропонують їх частіше не фахівці в галузі науки про харчування. Щоправда, не можна не погодитися з тим, що дуже часто ці дієти і рекомендації виявляються досить корисними.
Розумне обмеження їжі при збереженні принципу її різноманітності, використання для її приготування свіжих плодів, овочів, ягід і зелені, обмежене споживання тваринних жирів і цукровмісних продуктів при достатній кількості рослинних олій завжди сприяють збереженню здоров'я і продовженню життя. Це багаторазово перевірено на практиці, доведено експериментально.
Дієти, про які ми згадуємо, в цілому відповідають багатьом цим критеріям (окрім очкової дієти). У всякому випадку, всі вони винятково малокалорійні. Звідси й їх цілком закономірний позитивний ефект. Одначе використовувати такі дієти можна тільки обмежений час і не всім. Сліпо йти за подібними рекомендаціями неприпустимо, застосовувати їх потрібно після попередньої консультації з лікарем.
Дієта М.Бірхер-Беннера(швейцарський лікар-дієтолог). Згідно з теорією М. Бірхер-Беннера (1914), свіжа рослинна їжа (овочі, ягоди і фрукти) містить особливий вид акумульованої в ній сонячної енергії у вигляді електромагнітних хвиль. Така електромагнітна енергія плодів і зелені передається людині тільки при споживанні продуктів у сирому вигляді. Теплова ж обробка знищує електромагнітну енергію, руйнуючи ряд органічних речовин тих продуктів, у яких вона була акумульована у вигляді хімічних зв'язків. Звідси з'явилася гіпотеза, яка досі не має наукового підтвердження, про те, що "варена їжа — мертва їжа". Саме присутністю і засвоєнням цієї енергії М. Бірхер-Беннер пояснює факт високої дієздатності людей і гарного їхнього самопочуття на початкових етапах харчування за цією системою.
У той же час слід мати на увазі, що сира рослинна їжа, навіть у достатньо великому обсязі, відрізняється низькою калорійністю і винятково малою кількістю білків, жирів і вуглеводів. Викликаючи швидке насичення (за рахунок заповнення об'єму шлунка), вона не може забезпечити повноцінну роботу організму, хоча спочатку люди, які перейшли на рослинний тип їжі у харчуванні почувають себе навіть добре: настає відпочинок від "важкої" тваринної їжі, посилено витрачаються депоновані поживні речовини, виводяться продукти обміну. Такі ж сприятливі для організму зміни відбуваються і при короткочасних постах, розвантажувальних днях і дієтах. Але після цього ці резерви вичерпуються і стан здоров'я може погіршитися, при цьому відбувається втрата маси тіла, можуть з'явитися симптоми раннього старіння. Практика показує, що такі явища спостерігаються досить часто. Однак їх можна уникнути, якщо при харчуванні за системою М. Бірхер-Беннера забезпечувати достатньо високу кількість білків (бобові, горіхи і деякі коренеплоди), використовуючи при цьому різноманітні засоби механічної обробки і комбінування продуктів для раціонального укладання харчового раціону. В ньому пропонується різноманітний асортимент овочів, фруктів, листяної зелені, коренеплодів, горіхів та сої. При укладанні раціонів і страв із сирої їжі слід користуватися рекомендаціями кваліфікованих фахівців з харчування.
Дієта М. Бірхер-Беннера протипоказана в період вагітності і годування дитини, а також у підлітковому віці. У літніх людей вона може прискорити процеси старіння організму і викликати негативні зміни в кістках. Цілком очевидно, що тривале використання такої системи харчування без лікарського контролю неприпустимо.
Дієта Г. Шелтона(американський дієтолог). Розроблений Г. Шелтоном (1991) принцип харчування полягає в розумному підході до укладання раціону з урахуванням сумісності різноманітних видів харчових продуктів.
Зокрема, за його рекомендаціями не можна водночас вживати білкові і продукти, що містять крохмаль, оскільки перші перетравлюються кислими травними соками, а другі — лужними. При спільному надходженні таких продуктів водночас виділяються протилежні за свїм характером травні соки, що нейтралізують один одного, в результаті чого процес перетравлення їжі порушується. їжа розкладається в кишечникові і викликає отруєння організму. Тому спочатку треба з'їдати, наприклад, ковбасу, а тільки через деякий час — гарнір до неї і хліб.
Г. Шелтон вважає також, що протипоказано суміщати яйця і молоко, рибу і сир, бо при надходженні в організм різних за своїм характером білків виділяються різні за своїм складом травні соки, які не повинні перемішуватися у шлунку, щоб не втратити свою активність.
Не допускається також поєднання білків з жиром, оскільки останні стимулюють виділення в дванадцятипалій кишці гормону ентерогастрину, який гальмує продукцію шлункового соку. Отже, швидкість і якість перетравлення білків при такому поєднанні знижується.
Г. Шелтон рекомендує вживання окремо солодкі продукти, в тому числі фрукти, ягоди, компоти, сиропи тощо. Слід виключити поєднання молока з будь-якими продуктами.
Дотримуватися таких принципів у практичному харчуванні вкрай складно. Єдина можливість дотримуватися цих рекомендацій — при кожному прийомі їжі вживати тільки один вид продукту. Сама ж їжа повинна бути проста, не перероблена, оскільки її склад при переробці часто різко змінюється за рахунок різноманітного роду додатків.
Дієта П. Брегга.П. Брегг (1966) рекомендує вегетаріанські дієти, при яких допускається використання пісного м'яса в поєднанні з овочами. В цілому ж ці дієти при нетривалому застосуванні заперечень не викликають.
Крім того, П. Брегг є переконаним пропагандистом лікувального голодування. І, якщо можна погодитися з його рекомендаціями про необхідність і корисність повного голодування раз на тиждень, що складає 52 дні на рік, то його пропозицію з 7-10-денного голодування З рази на рік деякі спеціалістів сприймають з великою долею скепсису. І справа тут не стільки в самому факті тижневого голодування, скільки в неприпустимості його проведення без спостереження лікаря. Фізіологічна реакція людей на голодування індивідуальна, а тому перебудова обмінних процесів в організмі, може відбуватися з різною швидкістю. Практика клініцистів свідчить, що найменші порушення системи ведення голодування часто призводять до серйозних, у тому числі й смертельних, наслідків.
Відомим фахівцем у галузі лікувального голодування є Ю. С. Ніколаєв, котрий очолює відділення лікувального голодування в одній із московських клінік. У цілому ж офіційна медицина цей засіб в широких масштабах не застосовує.
Очкова дієтазапропонована простою жінкою з Німеччини — Е. Карізе, яка не має медичної освіти. Кожний продукт вона оцінює певною кількістю очок. За день, за її думкою, людина може набирати від 40 до 60 очок. Тільки в такому випадку вона збереже, як вважає Е. Карізе, здоров'я і високу дієздатність. Однак кількість очок, що надається продукту, ні в якій мірі не визначає ступеня його корисності для людини. Тістечко, наприклад, оцінюється 40 очками, 200 г житнього хлібу — 120 очками. Високі бали отримали також фрукти й овочі, молоко і м'ясні продукти, а спиртні напої і жир відзначені мінімальною кількістю очок. Неспроможність таких дієт очевидна і не потребує коментарів.
3.2.4. Психологія кохання
Питання для обговорення
1. Мистецтво кохати і класифікація кохання за Е.Фроммом.
2. Проблема сумісності в шлюбі.
3. Щасливий шлюб. Мотивація одруження.
4. Основні проблеми сім'ї.
Рекомендована література: 4,43,45,50,51,56,57.
Теоретичні відомості
Сім'я: визначення, сутність, історичний аспект.
Дитина виховується в сім'ї і в школі. Школа створює сприятливі умови для всебічного формування особистості. Проте основа характеру, життєвої позиції, елементарна вихованість — бере початок у сім'ї.
Антон Семенович Макаренко назвав сім'ю природним первинним осередком, де реалізується краса людського життя, куди приходять відпочивати переможні сили людини, де ростуть і живуть діти — головна радість життя.
Проблема становлення і виховання дитини в сім'ї сягає в глибину історії розвитку педагогічної думки на Україні.
О.В.Духнович — видатний письменник і мислитель на Закарпатті середини XIX ст. виявив глибокий інтерес до проблем виховання підростаючого покоління. Сімейне виховання він розглядав як природний обов'язок батьків, які повинні підготувати дітей до трудового і суспільного життя, виховати їх гідними громадянами. Вирішальну роль у вихованні людської особистості, на думку Духновича, відіграє учитель: "Хто дав тобі виховання, той більше тобі дав, ніж той, хто дав тобі життя". Вчителів він називав просвітителями народу.
З глибокою симпатією писав Тарас Григорович Шевченко про виховання дітей у сім'ях трудівників.
Великого значення сімейному вихованню надавав М.С.Драгоманов, який разом з Х.Д.Алчевською відстоювали відкриття шкіл для дорослих. На їх думку, ці школи повинні були навчати дорослих не лише грамоті, а й виховувати їх як майбутніх батьків, вихователів своїх дітей, допомагати школі вирішувати цю проблему.
М.Ф.Левицький, палкий послідовник ідей К.Д.Ушинського в питанні сімейного виховання, надавав особливого значення гуманному ставленню до дітей. Розроблені ним методичні матеріали містили новий підхід до навчання і виховання і тому широко використовувалися вчителями і вихователями на Україні.
Проблема виховання підростаючого покоління в сім'ї і школі отримала глибоке і всебічне висвітлення в працях сучасних педагогів — А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, В.Г.Постового, Ю.П.Азарова, А.М.Барзіна, О.Я.Савченко, В.П.Кравця, М.Г.Стельмаховича таін.
Сім'я (родина) — це засноване на шлюбі чи кровній спорідненості об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю. Як і інші народи, українці вбачали в сім'ї найважливішу й неодмінну умову життя кожної людини, господарську та моральну основу правильного способу життя.
Головна господарська функція сім'ї українців, як і інших народів, — створення і відтворення матеріальної основи власного економічного добробуту. Наприкінці XIX — початку XX ст. основною формою сім'ї на Україні була мала, індивідуальна сім'я. Вона складалася часто з батьків і неодружених та одружених дітей. У той же час в різних місцевостях України існувала й інша форма сім'ї — нероздільна сім'я, що складалася з непрацездатних старих батьків і з двох-трьох жонатих синів, які жили разом і спільно вели господарство.
Мала сім'я істотно відрізнялась від нероздільної не тільки своєю формою, а й внутрішньою будовою та характером. Значною була залежність і підлеглість членів сім'ї їх главі, а в побуті зберігалося чимало пережитків.
Такі сім'ї створювали підґрунтя для збереження традиційного розподілу виробничо-господарських відносин між їх членами, звичаїв, традицій, особливостей духовного життя.
Історичні зміни, економічна необхідність, повна демократизація сімейних взаємин поступово підривали багатовікові звичаї. Як стверджує М.Г.Стельмахович, сучасна сім'я залишається життєдайним осередком, що приводить на світ божий, плекає найвищу цінність людства — дітей, цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько і мати мають реальну можливість повторити та продовжити себе в своїх потомках.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 602;