Г) Огляд. 161.при зовнішній локалізації: дефект шкіри площинного характеру, дно якого - грануляційна тканина блідо-рожевого або ціанотичного забарвлення з фібринозним
161.при зовнішній локалізації: дефект шкіри площинного характеру, дно якого - грануляційна тканина блідо-рожевого або ціанотичного забарвлення з фібринозним нальотом й мізерним відокремлюваним. Грануляції тьмяні, погано кровоточать. Стінки й дно виразки рубцово ущільнені, нерухомі, крайова епітелізація не виражена, оточуюча шкіра може бути гіперпігментована, ущільнена. У довгостроково існуючих виразок краї щільні, підриті, можуть виступати над поверхнею шкіри;
162.при локалізації виразок на нижніх кінцівках часто є вузли варикозно розширених вен або трофічні зміни шкіри (стоншення, зміни кольору, зменшення волосяного покриву й ін.);
д) Пальпація
163.при зовнішній локалізації - незначна болючість й ущільнення тканин навколо виразкового дефекту, шкірні покриви теплі;
164.при внутрішній локалізації - може бути локальна болючість живота в місці локалізації виразки;
е) Перкусія й аускультація малоінформативні;
Д) Лабораторні дані
165.змін, як правило, не виявляють;
166.при тривалому існуванні великих виразок можливий розвиток анемії, дис- і гіпопротеїнемії;
167.при бактеріологічному дослідженні з виразки можливе виділення специфічного або інфекційного збудника;
Е) Інструментальні методи дослідження
Вибір методів дослідження залежить від локалізації патології й причин, що її викликали;
168.дуплексне ангіосканування або доплерографія при патології судин;
169.рентгенографічні й ендоскопічні методи дослідження при локалізації виразок у шлунково-кишковому тракті;
170.при кальозних виразках і локалізації виразки в шлунку обов'язкова біопсія тканин виразки;
Ж) Лікування виразок
а) Патогенетичне, спрямовано на усунення причин, які привели до утворення виразки;
171. наприклад, видалення варикозних вен нижніх кінцівок з ліквідацією патологічного рефлюкса в глибокі вени при трофічній виразці, ерадикація Helycobacter pylori при виразковій хворобі шлунка;
172.патогенетичні підходи важко реалізуються при системних захворюваннях й органічних ушкодженнях нервової системи;
б) Симптоматичне лікування:
173.очищення виразкової поверхні від некротичних тканин і ліквідація інфекції (використання протеолітичних ферментів, висікання некрозу);
174.поліпшення трофіки тканин (повноцінне харчування, стимулятори репарації, такі як: пентоксил, метилурацил й ін., вітаміни, дезагреганти, гіпербарична оксигенація);
175.місцеве лікування (пригнічення інфекції, стимуляція репарації, за показниками - шкірна пластика);
176.фізіотерапевтичне лікування;
Ж) Наслідки виразок
Лікування виразки - процес тривалий. Неусунення основного захворювання, що привело до виникнення виразок, є причиною рецидивів виразок або неефективності її лікування.
ОСНОВИ КЛІНІЧНОЇ ОНКОЛОГІЇ
1. Загальні положення (термінологія в клінічній онкології):
А) Онкологія – галузь медицини, що вивчає причини, механізми розвитку й клінічні прояви пухлин, а також розробляє методи їхньої діагностики, профілактики й лікування;
Б) Пухлина або бластома – це атипічне новоутворення тканини, що відрізняється від інших форм росту безмежністю росту, недоцільністю, відносною автономністю й прогресією;
В) Передпухлинні (передбластомні) стани – дисплазії, які характеризуються клітинною атипією, ненормальним диференціюванням, дезорганізацією архітектоніки, збільшенням числа мітозів, гіперплазією й метаплазією клітин:
- облігатні передбластомні стани, на ґрунті яких завжди або в більшій частині випадків виникає злоякісне захворювання;
- факультативні передбластомні стани, на ґрунті яких злоякісні захворювання розвиваються відносно рідко, але частіше, ніж у здорових людей.
2. Актуальність проблеми:
А)Онкологічна захворюваність неухильно росте, особливо в працездатному віці, і становить серед чоловіків – 330-350 випадків, а серед жінок – 190-200 на 100 тис. населення ;
Б) Серед чоловіків перше місце займає рак легенів, серед жінок – рак молочної залози;
В) Щорічно онкологічну патологію виявляють більш ніж у 5 млн. осіб, а вмирає понад 2 млн. осіб (друге місце в структурі смертності).
2. Причини розвитку пухлин(захворювання поліетіологічне):
+ мутації, індуковані несприятливими факторами зовнішнього середовища
і способом життя (75-70%):
- екзогенні канцерогени - фізичні, хімічні, біологічні;
- ендогенні канцерогени - гормони і їхні метаболіти;
+ спонтанні мутації - 15-20%;
+ спадкоємна патологія генома - 5-10%;
+ порушення нейрогуморальної, імунної систем і метаболізму в організмі, які є фоном для виникнення пухлин.
3. Механізм розвитку пухлини(процес багатостадійний, у якому беруть участь багато факторів зовнішнього середовища й внутрішні фактори організму):
- наслідувані або соматичні мутації в клітині, активація клітинних або впровадження вірусних онкогенів;
- вихід клітини в проліферацію в результаті порушення процесів контролю за клітинним циклом й апоптозу з формуванням моноклонального непластичного клону;
- надбання клоном гетерогенності, завдяки нестабільності генома пухлинної клітини;
- генералізація пухлинного процесу в організмі.
4. Номенклатура пухлин:
А)Доброякісна пухлина:
- назва доброякісної пухлини в більшості випадків утворюється шляхом додавання латинської або грецької назви тканини із закінченням -oma (фіброма, папілома, аденома);
Б)Злоякісна пухлина:
- назва злоякісних пухлин з епітеліальної тканини формується шляхом додатка до латинської або грецької назви тканини слова карцинома або рак (аденокарцинома, плоскоклігинний рак) ;
- для злоякісних пухлин мезенхімального й нейроектодермального походження другим словотворчим елементом є термін саркома або бластома (ліпосаркома, гангліонейробластома).
5. Особливості росту пухлини:
А) Експансивний ріст (більше характерний для доброякісної пухлини):
- у вигляді екзофітного вузла із чіткими межами, що виступає в просвіт порожнинного органа, або розташовується в товщі паренхіматозного й росте, розсовуючи навколишні тканини;
- при розпаді пухлини утворюється виразка;
Б) Інфільтративний ріст (більше характерний для злоякісної пухлини):
- інвазивний, ендофітний ріст без чітких меж углиб і по стінці органа, проростаючи й руйнуючи нормальні тканини;
- при розпаді формується виразково-інфільтративна пухлина;
В) Апозиційний ріст (характерний для десмоїдів передньої черевної стінки):
- ріст за рахунок непластичної трансформації нормальних клітин у пухлинні.
6. Особливості метастазування пухлин:
А) Лімфогенне метастазування найбільше характерно для раку, метастази в першу чергу виявляються в регіонарних лімфатичних вузлах;
Б) Гематогенне метастазування найбільше характерно для сарком – метастази в першу чергу виявляються в легенях і печінці;
В) Імплантанційне (контактне) метастазування – злущування клітин з первинної пухлини з осіданням і ростом метастазів по очеревині й плеврі;
Г) Змішаний характер метастазування характерний для більшості злоякісних пухлин.
7. Класифікація пухлин:
А) За клінічним перебігом:
- доброякісні пухлини - зрілі новоутворення з перевагою тканинного атипізму, які відрізняються безмежним експансивним (розсуваючим тканини) ростом, чітко відмежовані від навколишніх тканин, гістологічно нагадують тканину, з якої походять, і які, як правило, не метастазують і не мають загального впливу на організм, але можуть піддаватися малігнізації;
- злоякісні пухлини - незрілі новоутворення з перевагою клітинного атипізму, які відрізняються безмежним інфільтративним (проростають навколишні тканини) ростом, метастазуванням і значною відмінністю від тканини, з якої вони походять,значно впливають на організм;
Б) За гістогенезом:
- пухлини епітеліальної тканини;
- пухлини сполучної тканини;
- пухлини м'язової тканини;
- пухлини судин;
- пухлини меланінтвірної тканини;
- пухлини нервової системи й оболонок мозку;
- гемобластози;
- тератоми.
В) Міжнародна TNM-класифікація оперує трьома основними категоріями (використовується тільки при наявності гістологічного підтвердження діагнозу):
а) Т (tumor) – характеризує поширеність первинної пухлини в рамках символів Тх, Т0, Тis, Т1, Т2, Т3, Т4
Тх –використовується, коли оцінити розміри й ступінь інвазії первинної пухлини неможливо;
Т0 – первинна пухлина не визначається;
Тis –внутрішньоепітеліальна пухлина;
Т1,2,3,4 –критерії символів різні для різних локалізацій івідображають розміри пухлини або різний ступінь її інвазії в стінку органа;
б) N (nodus) – відображає стан регіонарних лімфатичних вузлів у рамках символів Nх, N0, N1, N2, N3;
Nх –використовується, коли оцінити наявність метастазів у лімфатичні вузли неможливо;
N0 – метастази в регіонарних лімфатичних вузлах не визначаються;
N1,2,3 –критерії символів різні для різних локалізацій івідображають різний ступінь віддаленості лімфатичних вузлів з метастазами від первинної пухлини, або різну їх кількість;
в) М (metastasis) – вказує на наявність або відсутність віддалених метастазів у рамках символів Мх, М0, М1;
Мх –використовується, коли оцінити наявність віддалених метастазів неможливо;
М0 –віддалені метастази не виявлені;
М1 –є віддалені метастази;
г) G (gradus) - додаткова категорія, що характеризує ступінь диференціювання тканини пухлини;
G1 –високо диференційована пухлина;
G2 –помірно диференційована пухлина;
G3 –низько диференційована пухлина;
G4 –недиференційована пухлина;
Г) Класифікація пухлин по стадіях проводиться після визначення категорій TNM. Використовують 4 стадії, критерії яких різні для різних локалізацій і залежать від категорій TNM.
- Іа – підозра на злоякісну пухлину (хворий має потребу в ретельному обстеженні й спостереженні);
- Іб – передбластомні захворювання;
- ІІа – хворий має потребу в радикальному лікуванні;
- ІІб – хворий має потребу в продовженні лікування;
- ІІІ – хворий видужав або перебуває в ремісії
- IV – хворий має потребу в симптоматичному лікуванні.
8. Клініка пухлинних захворювань:
А) Скарги:
- при доброякісній пухлині - наявність пухлинного утворення;
- при ранніх стадіях злоякісних пухлин скарг і клінічної симптоматики в переважній більшості випадків немає;
- при розвинених стадіях злоякісних пухлин можна виявити загальну й місцеву симптоматику, зумовлену впливом пухлини на організм:
а) Загальна симтоматика:
+ Синдром загальної інтоксикації, що найбільш виражений у стадіях раку, що далеко зайшли:
- виникає через порушення злоякісною пухлиною азотистого й вуглеводного обміну, ферментного й гормонального балансу;
- прояви: безпричинна загальна слабкість, стомлюваність, зниження працездатності протягом від декількох тижнів до місяців;
- прогресуюча втрата маси тіла, стійке порушення й зниження апетиту, відраза до окремих видів їжі;
- психічна депресія, апатія, втрата інтересу до навколишнього, у запущених стадіях - прояв агресії стосовно родичів.
Даний симптомокомплекс об'єднаний терміном «синдром малих ознак», при наявності якого лікар зобов'язаний подумати про злоякісне новоутворення і провести спеціальне обстеження для підтвердження або виключення цього припущення. Інтоксикаційний синдром найбільш виражений при раку стравоходу, шлунка, підшлункової залози, печінки, легенів і відсутній при зовнішніх локалізаціях пухлини;
+ Синдром компресії:
- виникає через тиск пухлини на нервові стовбури, що оточують органи й тканини;
- проявляється поступово наростаючим і постійним болем, що спочатку виникає періодично, має тупий або ниючий характер, але із часом підсилюється, стає гострим, постійним, а у випадках, що зайшли далеко, - нестерпним;
- біль є одним із провідних симптомів при раку підшлункової залози, шлунка, печінки, пухлинах нирок і кісткових саркомах.
б) Місцева симптоматика (зумовлена впливом пухлини на окремі органи й системи залежно від її локалізації);
+ Синдром обтурації:
- спостерігається при раку більшості порожнистих і деяких паренхіматозних органів, нерідко є ведучим у клінічній картині захворювання ;
- виникає поступово або раптово;
- зумовлений звуженням або стисканням просвіту органа зростаючою пухлиною;
- у деяких випадках прохідність органа може частково або повністю відновлюватися при розпаді пухлини, ліквідації спазму або набряку слизуватої оболонки.
Основні прояви:
- дисфагія при локалізації пухлини в стравоході;
- шлунковий дискомфорт (втрата почуття задоволення від їжі, розпирання й тяжкість у ділянці шлунка, відрижка, блювота) при локалізації пухлини в шлунку;
- затримка випорожнень й газів при локалізації пухлини в товстій кишці;
- затримка сечовиділення при локалізації пухлини в передміхуровій залозі;
- жовтяничне забарвлення шкірних покривів при локалізації пухлини в голівці підшлункової залози ;
- задишка при локалізації пухлини в бронху й ін.
+ Синдром деструкції:
- найбільш характерний для злоякісних пухлин внутрішніх органів - виникає в результаті виразки, розпаду новоутворення або травми, яка наноситься твердим вмістом органа або механічних факторів;
- проявляється періодичними, прихованими або раптовими, кровотечами з пухлини, які проявляються домішкою крові в калових масах (рак товстої кишки), гематурією (рак нирки або сечового міхура), кровохарканням (рак легені), меленої або наявністю прихованої крові в калі (рак шлунка) і приводить до анемії;
- в окремих випадках при розриві великої судини може наступити важко зупинювана профузна кровотеча.
Б) Історія захворювання:
- частіше виявляється короткий період захворювання
- іноді є вказівка на передпухлинні захворювання (поліпи, поліпоз, папіломи й ін.).
В) Об'єктивні дані:
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 673;