L02 Абсцес, фурункул або карбункул
Макет клінічного діагнозу: Гнійне ураження {Вx} {Lx},{у стадії Fx}, {ускладнений Оx}
Вид патології:
В1 –(постін’єкційний абсцес)
В2 –(посттравматиний абсцес)
Локалізація абсцеса(фурункула,карбункула):
L1 –обличчя
L2 –волосистої частини голови
L3 –шиї
L4 –спини
L5 –грудей
L6 –промежини
L7 –сідниць
L8 –мошонки
L9 –верхньої кінцівки
L10 –нижньої кінцівки
Стадія захворювання:
F1 –інфільтрації
F2 –абсцедування
Ускладнення:
О1 - лімфангоїт
О2- лімфаденіт
О3- сепсис
9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А)Метастатичний абсцес правого стегна
Б)Постін’єкційний абсцес правої сідничної ділянки.
10. Лікування абсцесу:
А) Загальне лікування
-Антибактеріальна терапія;
- Дезінтоксикаційна терапія;
- Інфузійно-трансфузійна терапія;
- Імунокорекція (за показниками);
Б) Місцеве лікування
+Оперативне:
- розкриття абсцесу по можливості біля нижнього полюса гнійника;
- санація порожнини гнійника;
- адекватне дренування;
- у ряді випадків можливе вирізання абсцесу з навколишніми тканинами з наступним накладенням на рану швів;
+ Пункційний метод:
- пункція абсцесу під анестезією товстою голкою;
- аспірація гною й промивання порожнини гнійника;
- введення в порожнину абсцесу антибіотиків, ферментних препаратів.
ФЛЕГМОНА
1. Визначення: Флегмоною називається гостре розлите гнійне запалення клітковини або клітковинних просторів (підшкірного, міжм’язового, заочеревинного й ін.).
2. Актуальність проблеми:
А)Флегмона є тяжким гнійним процесом, що часто ускладнюється сепсисом;
Б)В останні роки збільшилася частота флегмон, викликаних неклостридіальною анаеробною інфекцією з великим відсотком летальності.
3. Причини розвитку флегмони:
А)Поранення м'яких тканин;
Б)Гострі гнійні захворювання (фурункул, карбункул, лімфаденіт, остеомієліт і т.п.);
В)Порушення правил асептики при виконанні лікувальних маніпуляцій (ін’єкції, пункції й ін.).
4. Механізм розвитку флегмони:
А)Збудником флегмони може бути аеробна (стафілококи, стрептококи й ін.), неклостридіальна анаеробна й полімікробна флора;
Б)Запальний процес починається в місці проникнення інфекції в клітковину;
В)Запальний ексудат поширюється по клітковині, переходячи з одного фасціального футляра в іншій, через отвори для судинно-нервових пучків;
Г)Початковий серозний характер запалення може швидко трансформуватися в гнійний, гнильний;
Д)У ряді випадків запальний процес може прийняти некротичний характер;
Е)Запальний процес може поширюватися не тільки поверхово, але й проникати вглиб через різні анатомічні отвори фасцій.
5. Клінічні прояви флегмони:
А) Скарги:
-постійний сильний біль у зоні ураження;
- наявність припухлісті, яка швидко поширюється (при поверхневих флегмонах);
- лихоманка, озноб;
- різка слабість;
Б) Анамнез захворювання:
-наявність причини захворювання (поранення, ін’єкції , гострі гнійні процеси);
- швидке прогресування запального процесу;
- швидке погіршення загального стану хворого;
В) Об'єктивні дані:
а)Огляд:
- наявність розповсюдженої припухлості в зоні ураження;
- гіперемія шкіри в зоні поразки без чітких границь;
- порушення функції ураженої частини тіла;
б)Пальпація:
- наявність розповсюдженого інфільтрату без чітких контурів;
- виражена болючість у зоні інфільтрату;
- значне підвищення місцевої температури;
- відсутність симптому флюктуації в перші дні хвороби;
в) Загальні симптоми:
- висока температура тіла (38 - 39°С и вище), озноб;
- тахікардія, тахіпное;
- симптоми тяжкої ендогенної інтоксикації.
6. Діагностика флегмони:
Діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.
7. Діагностична програма при флегмоні:
А) Клінічні прояви:
- скарги
- анамнез захворювання
- об'єктивні прояви
Б) Лабораторні дослідження:
- клінічний аналіз крові (лейкоцитоз зі зрушенням формули вліво);
- клінічний аналіз сечі (білок , лейкоцити, еритроцити, циліндри);
- мікробіологічне дослідження гнійного відокремлюваного, отриманого при пункції або після розкриття флегмони.
8. Клініко-статистична класифікація флегмони:
Макет клінічного діагнозу: {Bx} {Qx} {Rx} флегмона {Lx},
{ускладнена Ox}
Вид збудника:
B1 -Аеробна
B2 - Анаеробна неклостридіальна
B3 - Полімікробна
Глибина ураження:
Q1 -поверхнева (епіфасціальна)
Q2 - глибока (субфасціальна)
Q3 – міжм’язова
Q4 – клітковинних просторів
Поширеність процесу:
R1 –обмежена;
R2 – прогресуюча.
Локалізація флегмони:
L1 -шиї
L2 - тулуба
L3 - плеча
L4 - передпліччя
L5 - стегна
L6 - гомілки
Ускладнення:
O1 -лімфаденіт
O2 - тромбофлебіт
O3 - сепсис
O4 - поліорганна недостатність
9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А)Поверхнева обмежена флегмона лівого передпліччя, стадія гнійного запалення, ускладнена пахвовим лімфаденітом;
Б)Глибока прогресуюча анаеробна неклостридіальна флегмона бічної стінки живота, некротична стадія, ускладнена сепсисом.
10. Лікування флегмони:
а) Загальне лікування:
-Антибактеріальна терапія;
- Дезінтоксикаційна терапія;
- Екстракорпоральна детоксикація (за показниками);
- Інфузійно-трансфузійна терапія
- Імунокорекція
б) Місцева терапія:
+ У початковій стадії (серозна, інфільтративна) – лікування консервативне:
- іммобілізація
- сухе тепло
- УФ-опромінення, УВЧ-терапія
+ При прогресуванні процесу - оперативне лікування:
- знеболювання загальне;
- розкриття флегмони на всю довжину запального інфільтрату;
- висічення некротично змінених тканин;
- при необхідності роблять додаткові розрізи й контрапертури;
- обробка ранової поверхні 3% розчином перекису водню;
- пухке дренування з розчинами антисептиків і протеолітичними ферментами;
- можливе застосування проточно-промивних дренажів;
- при флегмонах кінцівок - обов'язкова іммобілізація.
ГІДРАДЕНІТ
1. Визначення:Гідраденіт – гнійне запалення апокринових потових залоз.
2. Актуальність проблеми:
А)Захворювання частіше виникає в осіб молодого працездатного віку;
Б)При наявності схильних факторів може приймати затяжний, хронічний перебіг.
3.Локалізація гідраденіту:найчастіше -потові залози, розташовані в пахвових ямках, рідше – у паховій ділянці.
4. Причини розвитку гідраденіту:
А)Мацерація шкіри в пахвових ямках;
Б)Травматизація шкірних покривів при голінні;
В)Підвищена пітливість;
Г)Недотримання особистої гігієни.
5. Механізм розвитку гідраденіту:
А)Проникнення інфекції (найчастіше золотавий стафілокок) безпосередньо через вивідні протоки потових залоз;
Б)Розвивається запальний інфільтрат напівкулястої форми;
В)Абсцедування потової залози.
6. Клінічна картина гідраденіту:
А) Скарги:
- біль у пахвовій ямці;
- обмеження рухів руки;
- підвищення температури до субфебрильних цифр.
Б) Історія захворювання:
- з'ясовується, як розвивалося захворювання ( чи була травма шкірних покривів, мацерація шкіри);
В) Об'єктивні дані:
а)Огляд:
- наявність запального інфільтрату в пахвовій ямці з однієї або двох сторін;
- шкірні покриви над інфільтратом гіперемовані, у міру прогресування процесу здобувають багряно-сизий відтінок;
б)Пальпація:
- різке посилення болю;
- інфільтрат щільний, з чіткими межами
- при абсцедуванні - з'являється флюктуація.
7. Діагностика гідраденіту: заснована на вивченні скарг, анамнезу й об'єктивного обстеження хворого.
8. Диференціальна діагностика гідраденіту:
А)Фурункул
Б) Лімфаденіт
В)Туберкульоз пахвових лімфатичних вузлів
9. Клініко-статистична класифікація гідраденіту:
L73.2 Гідраденіт
Макет клінічного діагнозу:{Хx} {Lx} {В1} гідраденіт
Характер перебігу:
Х1 –Гострий
Х2 –Рецидивний
Локалізація:
L1 –лівобічний
L2 –правобічний
L3 двобічний
Вид гідраденіту:
В1 – пахвовий
В2 – паховий
10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А)Гострий лівобічний пахвовий гідраденіт
Б)Рецидивний двобічний паховий гідраденіт
11. Лікування гідраденіту:
А)Обробка шкіри антисептиками в ділянці інфільтрату
Б)Іммобілізація кінцівки на обдукційній шині
В)Антибіотикотерапія
Г)При абсцедуванні– розкриття абсцесу
Д)Для запобігання інфікування прилеглих від гнійника потових залоз – ретельна обробка шкіри антисептиками (етиловим спиртом, 2% борним спиртом і т.п.).
БЕШИХА
1. Визначення:Бешиха – інфекційне захворювання, що характеризується гострим запаленням шкіри або слизуватих оболонок, пропасницею й інтоксикацією.
2. Актуальність проблеми:
А)Бешиха - досить часта патологія, що можевиникати при облітеруючих захворюваннях судин нижніх кінцівок, тромбоемболії, глибоких опіках і відмороженнях, пораненнях;
Б)Частота захворюваності бешихою зростає, нерідко процес набуває рецидивного перебігу.
3. Переважна локалізація бешихового запалення:
- нижні кінцівки (гомілки)
- обличчя
- верхні кінцівки
4. Фактори, що сприяють виникненню бешихового запалення:
- порушення обміну речовин (цукровий діабет, ожиріння);
- наявність мікротравм (подряпини, садна, інфіковані потертості);
- порушення імунного статусу;
- індивідуальна генетично детермінована схильність.
5. Механізм розвитку бешихового запалення:
А)Збудником бешихового запалення є β-гемолітичний стрептокок групи А;
Б)У місці проникнення в шкіру стрептококів виникає серозне запалення з виділенням великої кількості токсинів і ферментів;
В)У кровоносне русло попадає велика кількість біологічно активних речовин, що приводить до порушення проникності судин, і запалення може прийняти серозно-геморагічний характер;
Г)Стрептококи розмножуються й поширюються по лімфатичних шляхах;
Д)Процес може охопити всі шари шкіри, але звичайно доходить до сполучнотканинного шару;
Е)У результаті тромбозу кровоносних судин можуть виникати вогнища некрозу шкіри й прилеглих тканин.
6. Види бешихового запалення:
А)Еритематозна форма
Б)Бульозна форма
В)Флегмонозна форма
Г)Некротична форма.
7. Клінічні прояви бешихового запалення:
А) Скарги:
- пекучий біль і відчуття жару в місці ураження;
- сильний головний біль;
- підвищення температури тіла до 38-39 С, озноб;
- можлива нудота, блювота.
Б) Анамнез захворювання:
- захворювання починається раптово;
- іноді спостерігається продромальный період (нездужання, слабість, головний біль);
В) Об'єктивні прояви:
а) Місцеві прояви залежать від форми захворювання:
+ При еритематознійформі:
-поява яскравої гіперемії із чіткими зазубреними границями («язики полум'я», «географічна карта»);
- набряк й інфільтрація шкіри;
- місцеве підвищення температури;
+ При бульознійформі:
- на тлі гіперемованої шкіри з'являються епідермальні міхури різних розмірів, заповнені серозним або геморагічним ексудатом;
+ При флегмонознійформі:
- гіперемія із синюшним відтінком;
- пастозність тканин у зоні ураження;
- поширення процесу на підшкірну клітковину;
+ При некротичнійформі:
- шкіра стає синюшно-чорних кольорів;
- спостерігаються великі вогнища некрозу шкіри й підшкірної клітковини;
- можливе приєднання вторинної інфекції;
б) Загальні клінічні прояви: тахікардія, тахипное, зникає апетит, з'являється безсоння, запори, олігурія. При важкому перебігу захворювання можливе збудження, марення, збільшення печінки й селезінки.
8. Формування попереднього діагнозу за клінічним даними.
Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.
9. Діагностична програма при бешисі:
А) Клінічні прояви:
- скарги
- анамнез захворювання
- об'єктивні прояви;
Б) Лабораторні дослідження:
- клінічний аналіз крові (анемія, різко виражений лейкоцитоз, нейтрофільоз);
- клінічний аналіз сечі (в осаді - еритроцити, лейкоцити, білок, гіалінові й зернисті циліндри);
- мікробіологічне дослідження відокремлюваного (при наявності міхурів).
10. Клініко-статистична класифікація бешихового запалення:
Бешиха
Макет клінічного діагнозу:{Хx}{Вx}{Rx} бешихове запалення
{Q x}, {ускладнене Оx}
Характер перебігу:
Х1 - Первинне
Х2 - Повторне
Х3 – Рецидивне
Форма запалення:
В1 -еритематозне
В2 – бульозне
В3 - флегмонозне
В4 – некротичне
Поширеність процесу:
R1 -локалізоване
R2 - блукаюче
R3 - метастатичне
Клінічні прояви:
Q1 –обличчя
Q2 –гомілки{Lx}
Q3 –верхньої кінцівки{Lx}
Локалізація:
L1 -ліворуч
L2 –праворуч
L3 –із двох сторін
Ускладнення:
О1 -лімфангіт
О2 - лімфаденіт
О3 - тромбофлебіт
О4 - сепсис
О5 - лімфедема кінцівки
11. Приклад формулювання клінічного діагнозу
А)Бешихове запалення правої гомілки, бульозна форма, середньої тяжкості, локалізована;
Б)Бешихове запалення обличчя, еритематозна форма, легка, блукаюча.
12. Лікування бешихи:
А) Загальне лікування:
+ Антибактеріальна терапія:
- використовують напівсинтетичні пеніциліни в сполученні із сульфаніламідними препаратами,
- при тяжких формах і рецидивах захворювання застосовують цефалоспорини другого-третього покоління,
- методом вибору є лімфотропне введення антибіотиків;
+ Дезінтоксикаційна терапія:
-інфузіїкристалоїдів, плазмозамінників дезінтоксикаційної дії,
-УФ- або лазерне опромінення крові.
+ Десенсибілізуюча терапія:
-антигістамінні препарати (димедрол, тавегіл, діазолін),
- при тяжких формах – кортикостероїди;
Б) Місцеве лікування:
- УФ-опромінення вогнища ураження в суберитемних дозах;
- При бульозній формі - великі міхури підсікають, накладають пов'язки на водорозчинній основі з антибіотиками;
- При флегмонозній формі - розкриття й дренування флегмони;
- При некротичній формі – некректомії, некректомії з наступним (при повному стиханні процесу) пластичним закриттям дефекту (при необхідності);
В) Профілактика рецидивів:
- Основним у профілактиці є повноцінне комплексне лікування первинного бешихового запалення;
- При рецидивному перебігу бешихи використовують: УФ- або лазерне опромінення крові, введення пролонгованих антибіотиків (біцилін-5), імунотерапію (імуноглобуліни, ронколейкін).
ЕРИЗИПЕЛОЇД
1.Визначення:Еризипелоїд – запальне захворювання шкіри пальців і кисті, що нагадує бешиху.
2. Етіологія.Збудником є паличка свинячої бешихи(Bacterium erysipelas suis), іноді – стрептокок. Інфекція проникає через мікротравми на пальцях і кисті, хворіють особи, що займаються переробкою м'яса, риби, шкіри.
3. Механізм розвитку еризипелоїду:
А) У місці проникнення збудника в шкіру розвивається обмежене серозне запалення, що охоплює всі шари шкіри;
Б)Розвивається набряк, лімфостаз, периваскулярна інфільтрація;
В) Процес може поширитися на навколосуглобну тканину й суглобну сумку.
4. Характер перебігу еризипелоїду:
А) Гострий перебіг – швидко з'являються клінічні ознаки, тривалість процесу 6-12 днів;
Б) Хронічний перебіг – повільний розвиток, тривалість хвороби кілька тижнів;
В) Рецидивний перебіг– після видужання через деякий час знову з'являються ознаки. захворювання
5. Клінічні прояви еризипелоїду:
А) Скарги:
11.печіння й сверблячка в зоні ураження;
12.невеликий ниючий біль;
Б) Анамнез захворювання:
-наявність мікротравми пальця;
- контакт із сирим м'ясом, рибою, шкірою (м'ясники, кухарі, рибалки, робітники консервних фабрик, шкіряники, домогосподарки);
- процес триває 6-12 днів, іноді можливо кілька тижнів;
- через кілька днів починається збліднення, починаючи із центра;
В) Об'єктивні прояви:
а) Огляд:
- гіперемія із синюшним відтінком і набряк на тильній або бічній поверхні пальця ;
- можливе поширення процесу проксимально по кисті;
- можуть з'явитися дрібні епідермальні пухирці із серозним або геморагічним умістом;
- порушення загального стану не спостерігається;
Г) Ускладнення еризипелоїду:
-лімфангіт, лімфаденіт;
- артрит міжфалангових суглобів;
- ендокардит, міокардит (дуже рідко).
6. Формування попереднього діагнозу за клінічним даними:
Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.
7. Діагностична програма при еризипелоїді:
А) Клінічні прояви:
- скарги
- анамнез захворювання
- об'єктивні прояви
Б) Лабораторні дослідження:
- клінічний аналіз крові
- клінічний аналіз сечі
8. Диференціальна діагностика еризипелоїду:
- дерматит
- панарицій
9. Клініко-статистична класифікація еризипелоїду:
Еризипелоїд
Макет клінічного діагнозу:{Хx} еризипелоїд {Q x},
{ускладнений Оx}
Характер перебігу :
Х1 - Гострий
Х2 - Хронічний
Х3 – Рецидивний
Клінічні прояви:
Q1 –лівої кисті {(Lx палець)}
Q2 –правої кисті{(Lx палець)}
Q3 –обох кистей{(Lx палець)}
Локалізація:
L1 -перший
L2 –другий
L3 –третій
L4 –четвертий
L5 –п'ятий
Ускладнення:
О1 -лімфангіт
О2 - лімфаденіт
О3 - артрит міжфалангового суглоба
О4 - метастатичний ендокардит
О5 - метастатичний міокардит
10. Приклад формулювання клінічного діагнозу:
А)Еризипелоїд другого пальця правої кисті, гострий перебіг, ускладнений лімфангітом.
11. Лікування еризипелоїду:
- Антибіотикотерапія (препаратами вибору є напівсинтетичні пеніциліни);
- УФ-опромінення зони ураження суберитемними дозами;
- Іммобілізація кисті.
ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН І ВУЗЛІВ
Синдром запального ураження лімфатичних судин і вузлівзумовлений проникненням інфекції в лімфатичні судини й лімфатичні вузли, найчастіше на тлі наявних вогнищ гнійної інфекції, інфікованих травм.
Найбільше часто зустрічається лімфангіїт і лімфаденіт
1. Актуальність проблеми:
А)Лімфангіїт, лімфаденіт є частим ускладненням гнійної хірургічної інфекції
Б)Розвиток лімфангіїту, лімфаденіту вказує на початок генералізації процесу.
2. Розвиток синдрому запального ураження лімфатичних судин і вузлів:
А)Лімфатична система складається з лімфатичних капілярів, лімфатичних судин і лімфатичних вузлів;
Б)Кожна ділянка тіла має свої регіонарні лімфатичні вузли ;
В)Лімфатичні щілини служать вхідними воротами інфекції, розповсюджувачами збудників гнійних процесів і захисним бар'єром;
Г)В організмі не може розвиватися гнійний процес без участі лімфатичної системи;
Д)Проникнення інфекції в кровоток і генералізація процесу відбувається тільки після подолання лімфатичного бар'єра.
ЛІМФАНГІЇТ
1. Визначення.Лімфангіїт - гостре запалення лімфатичних судин (є ускладненням місцевої гнійної інфекції або інфікованих ран).
2. Механізм розвитку лімфангіїту:
- Причиною виникнення гострого лімфангіїту є запальні вогнища, інфекції шкіри, інфіковані рани;
- Запальний процес починається в стінці лімфатичної судини: набряк, підвищення проникності, ексудація, лейкоцитарна інфільтрація по протязі судини (перилімфангіїт);
- Згортання лімфи, утворення тромбів (тромболімфангіїт);
- Можливе гнійне розплавлювання тромбів, некроз стінки лімфатичної судини, утворення лімфангіїтних абсцесів.
3. Види лімфангіїту:
А)Ретикулярний лімфангіт - запалення лімфатичних капілярів і дрібних лімфатичних судин;
Б)Стовбурнийлімфангіїт – запалення великих лімфатичних судин.
4. Клінічні прояви лімфангіїту(залежать від форми лімфангіїту):
А) Скарги:
- біль в ділянці запалення;
- підвищення температури тіла;
- нездужання;
Б) Анамнез захворювання:
-наявність вогнища гнійної інфекції;
- погіршення загального стану з появою лімфангіту;
В) Об'єктивні прояви:
а)Огляд:
+ Місцеві прояви:
- при ретикулярному лімфангіїті:
-плямисте сіткоподібне почервоніння, що поширюється в напрямку лімфотоку;
- болючість при пальпації зони гіперемії;
- з'являється поблизу інфікованого вогнища;
- спостерігається збільшення й болючість регіонарних лімфатичних вузлів;
- при стовбурному лімфангіїті:
-почервоніння у вигляді чітких смужок, які починаються від первинного вогнища і йдуть до регіонарних лімфатичних вузлів;
- болючість при пальпації по ходу смужок.
+ Загальні прояви:
- нездужання;
- підвищення температури тіла;
- озноб.
5. Діагностична програма при лімфангіїті:
А) Клінічні прояви:
- скарги;
- анамнез захворювання;
- об'єктивні прояви;
Б) Лабораторні дослідження:
- клінічний аналіз крові;
- клінічний аналіз сечі .
Незважаючи на те, що діагностика не викликає труднощів, варто проводити дифдіагностику з бешиховим запаленням (при ретикулярному лімфангіїті), із флебітом, тромбофлебітом (при стовбурному лімфангіїті).
6. Клініко-статистична класифікація лімфангіїту:
I89 Лімфангіїт
Макет клінічного діагнозу:{Вx} лімфангіїт {L x}, {Х x перебіг }
{ускладнений Оx}
Вид захворювання:
В1 - Поверхневий
В2 - Глибокий
Клінічні прояви:
Q1 –нижньої кінцівки {Lx }
Q2 –верхньої кінцівки{Lx}
Локалізація:
L1 -ліворуч
L2 –праворуч
L3 –із двох боків
Характер перебігу :
Х1 -блискавичний
Х 2 -гострий
Х 3 –підгострий
Х4 -хронічний
Ускладнення:
О1 –лімфангіїтний абсцес
О2 – лімфангіїтна флегмона
О3 - тромбофлебіт
О4 - метастатичні абсцеси
О5 - сепсис
7. Приклад формулювання клінічного діагнозу:
А)Підшкірний панарицій другого пальця правої кисті, ускладнений поверхневим стовбурним лімфангітом;
Б) Фурункул спини, ускладнений сітчастим лімфангітом.
8. Лікування лімфангіїту:
- санація первинного вогнища;
- антибіотикотерапія;
- іммобілізація;
- при ускладнених формах (лімфангіїтний абсцес, флегмона) застосовують оперативне лікування.
ЛІМФАДЕНІТ
1. Визначення:Лімфаденіт – запалення лімфатичних вузлів. Найчастіше є вторинним захворюванням (ускладненням місцевої гнійної інфекції або інфікованих ран), але може бути й первинним (туберкульозний лімфаденіт).
2.Групи лімфовузлів, що вражаються при лімфаденіті:
А)Підщелепні лімфовузли
Б)Шийні лімфовузли
В)Пахвові лімфовузли
Г)Ліктьові лімфовузли
Д)Пахові лімфовузли
Е)Стегнові лімфовузли
И)Підколінні лімфовузли
3. Механізм розвитку лімфаденіту:
-при проникненні інфекції в лімфатичні вузли розвивається гіперемія, набряк, розширення синусів, серозне просочування паренхіми лімфовузла (серозний лімфаденіт);
- при прогресуванні процесу розвивається лімфоїдна й лейкоцитарна інфільтрація (гнійний лімфаденіт);
- при руйнуванні капсули лімфовузла процес поширюється на навколишні тканини (періаденіт) і можуть формуватися лімфаденітні абсцеси або флегмони (аденофлегмона).
4. Характер ураження лімфатичних вузлів:
А)Серозне запалення;
Б)Гнійне запалення.
5. Клінічні прояви лімфаденіту:
А) Місцеві ознаки:
+ При серозному лімфаденіті:
- пальпуються окремі збільшені, болючі лімфовузли;
- шкіра над ними не змінена;
+ При гнійномулімфаденіті:
- гіперемія й набряк шкіри над лімфатичними вузлами;
- у зоні лімфовузлів пальпується щільний болючий інфільтрат;
- при прогресуванні процесу з'являється флюктуація в центрі інфільтрату;
Б) Загальні симптомизалежать від: стану первинного вогнища, ступеня ураження лімфатичних вузлів.
6. Діагностична програма при лімфаденіті:
А) Клінічні прояви:
- скарги
- анамнез захворювання
- об'єктивні прояви
Б) Лабораторні дослідження:
- клінічний аналіз крові
- клінічний аналіз сечі
7. Диференціальна діагностика лімфаденіту:
- із специфічними лімфаденітами (туберкульоз, сифіліс);
- із системними захворюваннями лімфатичних вузлів;
- із метастатичним ураженням лімфатичних вузлів.
7. Клініко-статистична класифікація лімфаденіту:
I88 Лімфаденіт
Макет клінічного діагнозу:{L x}{F x} лімфаденіт,
{ускладнений Оx}
Локалізація процесу:
L 1 - Підщелепний
L 2 - Шийний
L 3 -Пахвовий
L 4 - Ліктьовий
L 5 - Паховий
L 5 - Стегновий
L 6 - Підколінний
Фаза запального процесу:
F 1 -серозний
F 2- гнійний
Ускладнення:
О1 -абсцес
О2 -аденофлегмона
О3 - тромбофлебіт
О4 - сепсис
8. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А) Інфікована рана правого передпліччя, ускладнена пахвовим лімфаденітом.
9. Лікування лімфаденіту:
- санація первинного вогнища;
- антибіотикотерапія;
- іммобілізація;
- при ускладнених формах (лімфаденітний абсцес, аденофлегмона) застосовують оперативне лікування.
ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПАЛЬЦІВ І КИСТІ
Синдром гнійного ураження пальців і кистіпроявляється гострим гнійним запаленням м'яких тканин, сухожильних піхв або кісток кисті.
При виникненні запального процесу на кисті потрібна хірургічна допомога, спрямована на розкриття й дренування гнійного вогнища, купірування гнійно-запального процесу.
Найбільш частими видами гнійного ураження пальців і кисті є панарицій, флегмона кисті.
Анатомо-топографічні особливості будови пальців і кисті:
А) Пальці кисті:
Рис.142 . Анатомічна структура пальця - поздовжній й
поперечний розріз (схема):
1 - фіброзні тяжі, що починаються від шкіри й досягають періосту й сухожиль; 2 - складки згинів, що розмежовують ділянки окремих фаланг.
а)Від шкіри долонної сторони пальців і кисті перпендикулярно вниз у товщу відходять щільні сполучнотканинні волокна, що прикріплюються до окістя й піхв сухожиль;
б)Між сполучнотканинними перегородками розташовуються жирові часточки;
в)На тильній стороні кисті під шкірою сполучнотканинні волокна розташовані косо, а підшкірна клітковина пухка;
Б) Кисть:
Рис.143. Локалізація больових точок при різних
панариціях і флегмонах кисті
а) – долонна поверхня кисті: 1 – підшкірний панарицій; 2 – кістковий панарицій; 3 – суглобовий панарицій; 4 -сухожильний панарицій; 5 – міжпальцева флегмона; 6 – мозольний абсцес; 7 – флегмона радіальної синовіальної сумки; 8 - флегмона ульнарної синовіальної сумки; 9 – долонна флегмона;
б) – тильна поверхня кисті:10 – паронихій; 11 – фурункул; 12 – флегмона тильної сторони кисті; 13 – дорзальна радіальна й ульнарна флегмона; 14 – остеомієліт основної фаланги.
ПАНАРИЦІЙ (ГНІЙНІ ПРОЦЕСИ ПАЛЬЦІВ КИСТІ)
1. Визначення:Гостре гнійне запалення анатомічних структур пальців кисті .
2. Актуальність проблеми:
А)Кисть – основний орган праці, ураження якого запальним процесом приводить до значної втрати працездатності;
Б)Складна будова пальців і кисті, особливо їхньої долонної поверхні, зумовлює специфічний перебіг гнійних процесів.
3. Причини розвитку й особливості перебігу гнійних захворювань пальців і кисті:
А)Інфікування видимої або непоміченої мікротравми м'яких тканин пальців і кисті гноєрідною інфекцією (стафілокок, стрептокок, змішана інфекція);
Б)Запальний процес більш складно й тяжко перебігає на долонній поверхні пальців і кисті.
4. Механізм розвитку гнійних захворювань пальців і кисті:
А)При долонній локалізації гнійно-запальний процес поширюється вглиб, швидко проникаючи в ділянку сухожильних піхв, суглобів;
Б)На тильній стороні запальний процес легше поширюється навколо місця запалення, ніж у глибину.
5. Види гнійних захворювань пальців і кисті:
А)Панарицій поверхневий (шкірний, підшкірний, навколонігтьовий, піднігтьовий);
Б)Панарицій глибокий (сухожильний, кістковий, суглобний);
В)Пандактиліт;
Г)Флегмона кисті (міжпальцева (комісуральна ), серединного долонного фасціального простору, фасціального простору тенара й гіпотенара).
6. Клінічні прояви захворювання:
А)Скарги:
а)Місцеві прояви:
- біль в ділянці запального процесу на пальці;
- збільшення в об’ємі ураженого пальця;
- гіперемія шкіри над ділянкою запалення;
б)Загальні прояви:
- підвищення температури тіла до 38 – 390С;
- загальне нездужання;
- головний біль;
Б)Анамнез захворювання:
- наявність травми шкірних покривів пальця (ушкодження шкіри, прокол шкіри);
В)Об'єктивні прояви:
а)Огляд:
- набряклість тканин в ділянці запалення;
- гіперемія шкіри з фіолетовим відтінком;
б)Пальпація:
- пальпація пальця ґудзиковим зондом для локалізації вогнища запалення;
- порушення функції ураженого пальця, посилення болю при згинанні й розгинанні пальця.
7. Клінічні особливості різних видів панарицію:
А) Шкірний панарицій (рис. 144 ):
Рис. 144. Шкірний панарицій
Рис.145. Панарицій типу «запонка»
- перебігає поверхово в товщі шкіри між епідермісом і сосочковим шаром шкіри;
- епідерміс відшаровується й утворюється міхур, заповнений гноєм або кров'янистим ексудатом;
- нерідко приєднується лімфангіїт і лімфаденіт;
- біль незначний, набряклість обмежена;
- якщо після розкриття міхура й видалення гною не наступає видужання, то це свідчить про наявність і підшкірного панарицію (у вигляді запонки).
Б) Підшкірний панарицій (рис.146):
Рис. 146. Типова локалізація підшкірного панарицію
Рис. 147. Напрямок поширення інфекції при підшкурному панариції
- розвивається на долонній поверхні нігтьової, рідше – середньої або основної фаланги;
- характеризується сильним, пульсуючим болем;
- виражений набряк;
- висока температура тіла;
В) Навколонігтьовий панарицій (пароніхій):
Рис. 148. Пароніхія із проривом гною під ніготь
- скупчення гною в основі нігтя й під шкірою нігтьового валика;
- причини - тріщини, задирки, ушкодження при манікюрі;
Г) Піднігтьовий панарицій:
Рис.149. Піднігтьовий панарицій
- розвивається під нігтем при скалках або крововиливах, пов'язаних із забитим місцем;
- гострий біль при натисненні на ніготь і пучку;
- чітко видно скупчення гною під нігтем;
Д) Сухожильний панарицій:
Рис.150. Ураження сухожильної піхви другого пальця
- самостійна форма при безпосередньому занесенні інфекції в сухожильну піхву при травмі;
- при проникненні інфекції в сухожильну піхву при поширенні інфекції з підшкірного, кісткового або суглобового панарицію;
- запальний ексудат викликає стискання й тромбоз судин, внаслідок чого сухожилля швидко піддається некрозу;
- характерно напівзігнуте положення ураженого пальця, рухи різко болючі;
- можливе поширення гнійного ексудату по сухожильних піхвах далеко за межі первинного вогнища запалення;
- при ураженні I й V пальців гнійний процес може перейти на передпліччя;
- в 10-15% між синовіальними сумками I й V пальців є безпосередній зв'язок, що може привести до розвитку перехресної (U-побібної) флегмони;
Е) Кістковий панарицій:
Рис.151. Кістковий панарицій
а) рентгенограмма: тотальна секвестрація фаланги з ураженням суглоба при кістковому панариції; б) схема кісткового панариція
- початкові симптоми як при шкірному панариції;
- біль і набряклість різко виражені;
- нігтьова фаланга булавоподібно товщає;
- утворюються нориці з гіпергрануляціями;
- зондове дослідження нориць визначає дном нориці кісткову тканину;
- можливе відділення секвестрів через норицю;
- на рентгенограмі - руйнування кістки.
И) Суглобовий панарицій:
- розвивається при нанесенні колотих ран в ділянку суглоба, або поширенні інфекції із суглобового кінця сусідньої фаланги, або переході процесу з м'яких тканин у порожнину суглоба;
- по всій окружності суглоба припухлість (веретеноподібна форма пальця), гіперемія, різка болючість і порушення рухів;
- при руйнуванні капсули й зв'язок визначається патологічна рухливість у суглобі;
Й) Пандактиліт:
- гнійне запалення всіх тканин пальця;
- розвивається в результаті неправильного лікування тендовагініту, у випадку кісткового або суглобового панарицію;
- палець різко збільшений в обсязі, деформований;
- шкірні покриви напружені, ціанотичні, з багряним відтінком;
- часто є нориці, з яких виділяється гній і некротизовані тканини;
- як правило, приєднується лімфангіїт й лімфаденіт;
- рентгенологічно відзначається деструкція кісток, звуження суглобових щілин;
- спостерігаються явища загальної інтоксикації.
7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.
8. Діагностика гнійних захворювань пальців кисті:
А)Клінічні прояви захворювання:
- скарги;
- анамнез захворювання;
- об'єктивні прояви;
Б)Рентгенографія кісток кисті (при підозрі на гнійне ураження кісток).
9. Клініко-статистична класифікація панарицію:
L03.0 Флегмона пальців
Макет клінічного діагнозу: {Bx} панарицій {Lx пальця} {Rx }
Вид панарицію:
B1 -Шкірний
B2 –Підшкірний
B3 –Нігтьовий {Rx}
Поширеність процесу:
R1 –(паронихія)
R2 –(навколонігтьовий)
R3 –(піднігтьовий)
B4 -Сухожильний
B5 -Кістковий
B6 -Суглобний
B7 –Тотальний (пандактиліт)
Локалізація процесу:
L1 –першого пальця
L2 –другого пальця
L3 –третього пальця
L4 –четвертого пальця
L5 –п'ятого пальця
Поширеність процесу:
R1 –лівої кисті
R2 –правої кисті
Ускладнення:
О1 –лімфангіїт, лімфаденіт
О2 –флегмона кисті
10. Приклади формулювання клінічного діагнозу
А) Підшкірний панарицій другого пальця правої кисті;
Б)Сухожильний панарицій другого пальця лівої кисті, ускладнений лімфангітом.
11. Загальні принципи лікування панарицію:
А)Рання іммобілізація кінцівки;
Б)Антибіотикотерапія в стадії інфільтрації;
В)Раннє застосування хірургічного лікування (розкриття й дренування гнійного вогнища).
12. Особливості лікування різних видів панарицію:
А) Шкірний панарицій:
-розкриття міхура й видалення гною;
Б) Підшкірний панарицій:
- раннє хірургічне лікування й антибіотикотерапія;
- знеболювання за Оберстом-Лукашевичем;
- розрізи:
*на нігтьовій фаланзі - поздовжній розріз через точку найбільшої болючості або клюшкоподібний розріз (овальний розріз не застосовують);
*на середній й основній фаланзі - поздовжні передньобокові розрізи із двох сторін;
- іммобілізація пальця у функціонально вигідному положенні;
В) Навколонігтьовий панарицій (пароніхій):
- у перші дні призначають ванночки, спиртовий компрес, пов'язки з димексидом в суміші з антисептиками
- при безуспішності консервативного лікування - операція (під провідниковою анестезією за Оберстом-Лукашевичем): піднявши шкірний валик, розсікають у основі нігтя, висікають некротично змінені тканини, накладають пов'язку з антисептиком;
Г) Піднігтьовий панарицій:
- під провідниковою анестезією напівовальним розрізом підсікають навколо- нігтьовий валик і відшаровують його від нігтя;
- при необхідності висікають нігтьову пластинку над абсцесом або видаляють ніготь(затискачем захоплюють його у відшарованій частині й обертовими рухами навколо осі відшаровують і видаляють ніготь);
Д) Сухожильний панарицій:
- при сухожильному панариції II, III, IV пальців: хірургічні доступи у вигляді двох паралельних розрізів по передньобоковій поверхні основної фаланги пальця й один розріз на долоні для розкриття сліпого мішка сухожильної піхви;
- при сухожильному панариції I й V пальців: хірургічні доступи у вигляді двох паралельних розрізів по передньобоковій поверхні основних фалангах цих пальців і при необхідності розкривають двома паралельними розрізами простір Пирогова;
- рани промивають і дренують наскрізними гумовими дренажами;
- іммобілізація пальця у функціонально вигідному положенні;
Е) Кістковий панарицій:
- поздовжніми розрізами розкривають гнійне вогнище в м'яких тканинах, видаляють некротизовані тканини й кісткові секвестри;
- при тотальному некрозі кості й м'яких тканин, переході процесу на суглоб застосовується ампутація фаланги;
И) Суглобовий панарицій:
-у початковій фазі захворювання, особливо при первинному ураженні суглоба, можливе проведення щоденних пункцій суглоба з евакуацією гною, промивання антисептиком й антибактеріальна терапієя;
- при неефективності пункційного мотода - артротомія двома паралельними розрізами по бічних поверхнях суглоба, санація й дренування;
- при вираженій деструкції суглобових кінців здійснюється резекція суглоба зі створенням артродеза у функціонально вигідному положенні;
Й) Пандактиліт:
- ампутація пальця.
13. Профілактика гнійних захворювань пальців і кисті:
А)Запобігання травмам пальців кисті;
Б)Рання й повноцінна обробка мікротравм і ран пальців і кисті.
ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КИСТІ
1. Визначення:Інфікування поранень кисті або поширення інфекції з пальців на кисть належить до гнійних захворювань кисті.
2. Актуальність проблеми:
А)Кисть – основний орган праці, ураження якого запальним процесом приводить до значної втрати працездатності;
Б)Складна будова кисті, особливо - долонної поверхні, зумовлює специфічний перебіг гнійних процесів.
3. Види гнійних захворювань на кисті:
А)Підшкірний абсцес долоні:
- виникає внаслідок інфікування змозолілих ділянок або епідермальних міхурів. Звичайно локалізується між дистальною волярною складкою й основою пальця;
Б)Міжпальцева флегмона
- виникає вторинно, шляхом проникнення інфекції в міжпальцеві проміжки в основі пальців, поширюючись по каналах лумбрикальних м'язів;
В)Преапоневротична флегмона
- поверхнева, підшкірна долонна флегмона;
Г)Флегмона середнього фасціального простору
- розвивається в щілині між долонним апоневрозом і вільними від піхв сухожиллями II - IV пальців;
Д)Флегмона фасціального простору тенара
- ускладнення підшкірного панарицію або гнійного тендовагініту I - II пальців;
Е)Флегмона фасціального простору гіпотенара
- гнійний процес, обмежений межами фасціального ложа гіпотенара;
И)Підшкірна флегмона тильної сторони кисті;
Й)Підапоневротична флегмона тильної сторони кисті.
6. Клінічні прояви флегмони кисті:
А) Скарги:
- біль ропираючого характеру на кисті в ділянці гнійно-запального процесу;
- набряклість кисті;
- порушення функції пальців;
Б) Анамнез захворювання:
- перенесені травми кисті;
- гнійні процеси на пальцях кисті;
В) Об'єктивні дані:
а) Огляд:
- припухлість кисті в ділянці гнійного процесу, що поширюється на тильну поверхню;
- гіперемія шкірних покривів;
- змушене положення (напівзігнутий стан) пальців кисті;
б) Пальпація:
- різке посилення болю .
7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.
8. Діагностична програма при флегмоні кисті:
А) Клінічні прояви:
а)скарги
б)анамнез захворювання
в)об'єктивні дані;
Б) Лабораторні дані:
а)клінічний аналіз крові
б)клінічний аналіз сечі.
9. Клініко-статистична класифікація флегмони кисті:
L03.1 Флегмона кисті
Макет клінічного діагнозу: Флегмона {Lx } {Rx }{ускладнена Оx }
Локалізація флегмони:
L1 –долонної поверхні {Bx}
Вид флегмони:
B1 –(міжпальцева)
B2 –(преапоневротична)
B3 –(середнього долонного фасціального простору)
B4 –(передсухожильна)
B5 –(глибока)
B6 –(фасціального простору тенара)
B7 –(фасціального простору гіпотенара)
L2 –тильної поверхні
Вид флегмони:
B1 –(підшкірна)
B2 –(підапоневратична)
Поширеність процесу:
R1 –лівої кисті
R2 –правої кисті
Ускладнення:
О1 –лімфангіїт
О2 -лімфаденіт
10. Приклади формування клінічного діагнозу:
А)Флегмона долонної поверхні (міжпальцева) лівої кисті
Б)Флегмона долонної поверхні (глибока) правої кисті, ускладнена лімфангітом.
11. Лікування флегмони кисті:
-хірургічне: широке розкриття й дренування ураженого фасціального простору під наркозом або внутрішньовенною регіонарною анестезією;
- парентеральне (регіонарне) застосування антибіотиків,
- дезінтоксикаційна терапія;
- іммобілізація кисті у функціонально вигідному положенні.
ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЗАЛОЗИСТИХ ОРГАНІВ
Мастит
Синдром запального ураження молочної залозизумовлений проникненням інфекції в протокову систему й тканину залози, найчастіше виникає на тлі порушення процесів виділення молока в періоді лактації.
Основні дії породіллі й медичного персоналу повинні бути спрямовані на запобігання маститу.
Найбільше часто зустрічається лактаційний мастит.
ЛАКТАЦІЙНИЙ МАСТИТ
1. Визначення:Мастит – це запальний процес у молочній залозі.
2. Актуальність проблеми:
А)Мастит в 90 – 95% випадків зустрічається в післяпологовому періоді
Б)Найчастіше мастит виникає у першороділь .
3. Причини розвитку маститу:
А) Сприятливі фактори:
- тріщини сосків;
- лактостаз;
- порушення особистої гігієни й гігієни годівлі;
- гнійні захворювання шкіри молочної залози;
- аномалії розвитку соска (плоский або утягнений сосок).
Б) Спричиняючі фактори
- мікробний фактор (стрептококи, стафілококи й ін.інфекція).
4. Механізм розвитку маститу:
А)Запальний процес починається в протоках молочної залози;
Б)Прогресуючи, запалення переходить на залозисту тканину;
В)Запальний процес у залозі проходить стадії серозного, інфільтративного, дифузійного гнійного запалення й утворення абсцесів;
Г)Запальний процес у залозі приводить до тромбозу судин і розвитку некрозу тканини залози.
5. Фази перебігу маститу:
- серозна фаза
- інфільтративна фаза
- абсцедуюча фаза
- флегмонозна фаза
- гангренозна фаза
6. Локалізація гнійників у молочній залозі (рис.152):
Рис.152. Локалізація гнійних порожнин у молочній залозі:
а – премамарна; б - субареолярна; в,г - інтрамамарна; д – ретромамарна.
7. Клінічні прояви гострого маститу:
А) Скарги:
- сильний біль у молочній залозі;
- пропасниця до 39 – 400С, при нагноєнні – озноб;
Б) Анамнез захворювання:
- початок захворювання гострий;
- як правило, виникає в періоді лактації;
- часто захворюванню передує поява болю в ділянці соска при годуванні
В) Об'єктивні прояви:
а)Огляд:
- залоза на стороні ураження збільшена в розмірах, напружена;
- шкіра над вогнищем запалення гіперемована;
- може виявлятися лімфаденіт;
б)Пальпація:
- болючий інфільтрат з нечіткими контурами;
- збільшені й болючі регіонарні лімфатичні вузли;
- при абсцедуванні визначається розм'якшення (флюктуація) у проекції інфільтрату;
- при флегмонозній формі – тістувата консистенція інфільтрату, при пальпації залишаються вдавлення від пальців.
8. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.
Для підтвердження або уточнення діагнозу формують діагностичну програму, включаючи в неї методи дослідження, що впливають на уточнення діагнозу. При виборі методів обстеження використовують їхнє послідовне застосування від менш до більш інвазивного.
9. Діагностика маститу:
А) Клінічні дані:
- скарги
- анамнез захворювання
- об'єктивні дані
Б) Лабораторні дані:
- клінічний аналіз крові (лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво)
- клінічний аналіз сечі
10. Диференціальний діагноз:
-маститоподібна форма раку молочної залози
- бешихове запалення молочної залози
11. Клініко-статистична класифікація маститу:
О91 Інфекції молочної залози, пов'язані з дітородінням
Макет клінічного діагнозу:Гострий лактаційний {Lx} мастит,
{у фазі Fx}
Локалізація процесу:
L1 -субареолярний
L2 -премамарний
L3 -інтрамамарний
L4 -ретромамарний
L5 –тотальний
Фаза процесу:
F1 – серозного запалення
F2 – інфільтративна
F3 – абсцедуюча
F4 – флегмонозна
F5 – гангренозна
11. Приклади формування клінічного діагнозу:
А) Правобічний лактаційний, інтрамамарний мастит, серозна фаза
Б) Лівосторонній лактаційний субареолярний мастит, фаза абсцедування .
12. Лікування маститу:залежить від фази процесу
+У серозній й інфільтративній фазі лікування маститу консервативне й включає:
- підняте положення молочної залози (підтримуюча пов'язка або бюстгальтер, які не повинні стискати залозу);
- зціджування молока (ручне або за допомогою молоковідсосу);
- фізіотерапевтичне лікування (УФ-опромінення залози, УВЧ);
- загальна антибактеріальна терапія;
- ретромамарна новокаїново-антибіотикова блокада.
При деструктивних формах маститу – хірургічне лікування.
Рис.153. Основні напрямки розрізів при розкритті маститу
1 – радіарні розрізи, 2 - розріз за Барденгейером, 3 - параареолярний розріз
+При абсцедуючому маститі:
- розкриття гнійника радіарним розрізом у місці флюктуації або найбільшої болючості;
- розріз не повинен доходити до ареоли на 1 см;
- розрушення перемичок і тяжів у порожнині гнійника пальцем;
- накладення контрапертури в найбільш низькій точці гнійної порожнини (при необхідності);
- санація й дренування порожнини гнійника;
+При флегмонозній формі маститу:
- виконується кілька радіарних розрізів за тими ж правилам;
- обов'язково вирізаються нежиттєздатні тканини;
+При гангренозній формі маститу:
- виконується широка некректомія;
- у ряді випадків виконується ампутація молочної залози.
Із загальних методів лікування застосовується:
- антибіотикотерапія;
- інфузійно-трансфузійна дезінтоксикаційна терапія;
- екстракорпоральна детоксикація (в особливо тяжких випадках);
- імунокорекція.
13.Профілактика маститу:
+Допологова профілактика маститу включає:
- підготовку сосків до годування;
- формування сосків (при плоских й утягнутих сосках);
- санацію вогнищ ендогенної інфекції;
- загартовувальні процедури;
+ Післяпологова профілактика маститу включає:
- гігієну годівлі (миття залози до й після годування);
- раціональний режим годування;
- зціджування молока після кожного годування;
- своєчасне лікування тріщин і мацерації сосків;
- профілактику госпітальної інфекції.
ПАРОТИТ
1. Визначення:паротит -запалення привушної слинної залози.
2. Актуальність проблеми:
-найчастіше паротит розвивається у тяжкохворих, після перенесених тяжких операцій й обтяжує перебіг хвороби.
3. Причини розвитку паротиту:
-ослаблення захисних сил організму й порушення процесів слюновиділення в зневоднених хворих і після великих операцій;
- недостатній догляд за післяопераційними хворими, недостатня санація порожнини рота;
- проникнення мікроорганізмів з порожнини рота в привушну слинну залозу з розвитком її запалення.
4. Механізм розвитку паротиту:
-спочатку запальний процес
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 2971;