Здійснення інновацій підприємствами на основі досягнень НТП і НТР. Потенційні можливості здійснення інновацій, інноваційних процесів та інноваційної діяльності на підприємствах визначаються передовсім науково-технічним

Потенційні можливості здійснення інновацій, інноваційних процесів та інноваційної діяльності на підприємствах визначаються передовсім науково-технічним прогресом і науково-технічною революцією та їх досягненнями в галузях науки і техніки.

Науково-технічний прогрес (НТП) – це неперервний, поступальний, взаємопов’язаний розвиток науки і техніки. У ширшому суттєво-змістовному значенні – це постійний, поступальний процес нагромадження наукових знань, на базі яких забезпечується створення нових і вдосконалення використовуваних компонентів техніко-технологічної бази підприємств (засобів виробництва, технологій), розробка й освоєння нової та вдосконалення виготовлюваної продукції, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників.

Під впливом зростання й розширення суспільних потреб НТП прискорюється, що дозволяє поставити все більш могутні сили природи та її ресурси на службу людині, суспільству, перетворити виробництво в технологічний процес цілеспрямованого використання досягнень (надбань) природничих та ін. наук. Неперервність НТП залежить, перш за все, від розвитку фундаментальних досліджень, що відкривають нові властивості й закони природи та суспільства, а також від прикладних досліджень і експериментально-конструкторських розробок, що дозволяють втілити наукові ідеї в нову техніку й технологію.

Форми здійснення НТП:

Ø еволюційна, яка означає порівняно повільне і часткове вдосконалення традиційних основ науки і техніки;

Ø революційна, що відбувається у вигляді науково-технічної революції, яка породжує принципово нову техніку й технологію, зумовлює корінні перетворення продуктивних сил суспільства.

До еволюційних форм НТП належать поліпшення окремих тех-ніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їхнього виготовлення, модернізація або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки, а до революційних – зміна поколінь техніки й кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей, що відбуваються у вигляді НТР.

НТР відбиває докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на засаді новітніх наукових відкриттів і винаходів, що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, на характер трудової діяльності людей.

Тепер з'ясуємо суть інновацій, здійснюваних підприємствами на базі досягнень НТП і НТР.

Innovatio (лат.) – це відновлення, оновлення. Термін "Innovation" перекладається з німецької як новизна, нововведення, інновація. Однак, не можна вважати, що інновація є синонімом нововведення або новизни.

Новизна (новація) – це нова продукція (техніка), технологія, що можуть бути кінцевим результатом науково-технічної творчості, реалізації певної ідеї, винаходу; метод, що змінює середовище.

Новизна (новація) стає нововведенням з моменту впровадження її у виробництво, побут, інші сфери життєдіяльності суспільства, тобто з моменту її практичного використання. Багато новацій, не дочекавшись практичного впровадження, морально старіють, втрачають свою новизну й комерційну привабливість.

Інновація – це не просто нововведення, а нова функція виробництва, "нова комбінація". Наприклад, стосовно засобів праці інновація означає іншу їх якість, яка досягається не шляхом дрібних поліпшень старого устаткування, а шляхом розробки, виготовлення й використання у виробництві нового устаткування. Тобто, будь-яка інновація є нововведенням, однак не кожне нововведення є інновацією Для нововведень, що не є інноваціями, Г. Менш запропонував термін "псевдоінновації''.

Й.А. Шумпетер

П'ять типів інновацій (за Й.А. Шумпетером):

Ø виготовлення нового продукту або відомого продукту в новій якості;

Ø впровадження нового методу виробництва;

Ø освоєння нового ринку збуту;

Ø отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів;

Ø проведення реорганізації управління.

Є два підходи до з'ясування сутності поняття "інновація".

Перший підхід – статичний, згідно якого інновація є результат інноваційного процесу у вигляді нової техніки (продукції), технології, нового методу тощо, які реалізуються на ринку. Другий підхід – динамічний, згідно якого інновація розглядається як процес впровадження (освоєння) нової техніки (продукції), нових технологій, нових методів тощо замість існуючих. Звичайно ж, кінцеві результати цього процесу мають обов'язково комерціалізуватись, тобто реалізуватись на ринку.

Як бачимо, тут використовується статичний підхід до розуміння сутності інновацій. Міжнародними стандартами в інноваційній сфері є так звані Керівництво Фраскаті (1963р.) – "Запропонована стандартна практика для обстеження досліджень та експериментальних розробок" і Керівництво Осло (1989р.) – "Міжнародні норми збирання даних про інновації".

Увага!

За міжнародними стандартами інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, реалізовуваного на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, за яким здійснюється виготовлення продукції і який, крім того, може комерціалізуватись, чи у вигляді нового методу надання послуг тощо.

Однак основоположник інноваційної теорії Й.А. Шумпетер розглядав інновації в динаміці, з точки зору динамічного підходу до розуміння їх сутності, тобто:

Ø як інноваційні процеси виготовлення нового продукту, а не "новий продукт";

Ø впровадження нового методу виробництва, а не "новий метод виробництва";

Ø освоєння нового ринку збуту, а не "новий ринок збуту";

Ø дотримання нового джерела сировини або напівфабрикатів, а не "нове джерело сировини або напівфабрикатів";

проведення реорганізації управління, а не "реорганізоване управління").

Увага!

На практиці дуже важко розмежувати власне інноваційний процес та його кінцевий результат.

Так, надзвичайно важливим при здійсненні інноваційних процесів є впровадження нововведення на ринок, де споживач оцінить його. Однак у переважній більшості випадків цим інноваційний процес не закінчується. Після комерційного успіху починається дифузія інновацій, тобто широке розповсюдження нововведення на ринку та у сфері виробництва, серед виробників і також на основі купівлі-продажу. Нові виробники в умовах конкурентного середовища вдосконалюють споживчі якості або інші властивості нововведення. Отже, за теорією Шумпетера, формується "пакет інновацій", і так безперервно.

Досить поширеною в даний час є точка зору, що інновація - це процес, який має комплексний характер, – єдиний у своєму роді процес, що об'єднує науку, техніку, економіку, підприємництво й управління. Враховуючи динамічний підхід Й.А. Шумпетера до розуміння сутності інновацій, логічно приєднатись до цієї точки зору і вважати, що термін "інновація" слід розуміти як "інноваційний процес".

Ще одним підтвердженням правильності такого розуміння сутності терміну "інновація" є той факт, що цей термін побудований за продуктивною словотвірною моделлю як віддієслівний іменник. Значення терміну відображає не лише і не в першу чергу кінцевий стан (результат) процесу; ним, перш за все, позначається сам процес, який і забезпечує одержання кінцевого результату. За аналогічною словотвірною моделлю побудовані поняття: оптимізація – вибір найкращого, оптимального варіанту; презентація – представлення; регенерація – відтворення, відродження; реєстрація – складання переліку, внесення в список тощо.

Саме з відмічених вище причин логічно дати таке визначення сутності інновації.

Інновація - це комплексний процес, який включає в себе створення, розробку новизни (новації), забезпечення її практичного впровадження, тобто перетворення на нововведення, та успішну комерціалізацію (виведення на ринок) і широку дифузію (розповсюдження) нововведення на ринку й у сфері виробництва.

Інновація у практичній діяльності інтерпретується як процес перетворення потенційних можливостей НТП та НТР у реальні результати, втілені в нову техніку, нові технології, нові ідеї, організаційно-управлінські методи, інші новації, а пізніше – у нововведення. Останні після виведення на ринок перетворюються та товар та об'єкт широкого розповсюдження як у сфері обігу, так і в сфері виробництва.

Отже, інноваційний процес забезпечує, крім практичного впровадження (практичної реалізації) досягнень НТП, їх успішну комерціалізацію і широке розповсюдження. Цей процес має безперервний характер навіть після впровадження новації, оскільки з комерціалізацією та дифузією новація вдосконалюється, стає більш ефективною, набуває нових споживчих властивостей. Це відкриває для неї нові можливості застосування, нові ринки, а відповідно, і нових споживачів, котрі сприймають даний продукт, технологію або послугу як нові саме для себе.

Й.А. Шумпетер підкреслював комплексність та динамічність системи здійснення інновацій, інноваційних процесів та інноваційної діяльності. Комплексність цієї системи полягає в тому, що вона об'єднує науку, техніку, економіку, підприємництво й управління, а для її успішного функціонування потрібна спільна робота працівників різних видів діяльності, категорій, професій і спеціальностей – науковців, конструкторів, інженерів, технологів, маркетологів, економістів, робітників тощо. Динамічність системи зумовлена непостійністю, нестабільністю перебігу здійснення інновацій, отже – й інноваційних процесів. В структурі інновацій виділяються життєві цикли їх здійснення, фази циклів. Приведемо короткий розгляд цього.

Основою інноваційного процесу є процес створення і освоєння нового продукту (технології) – науково-інноваційний процес. Він включає ту чи іншу сукупність стадій: фундаментальні та прикладні дослідження, дослідно-конструкторські, проектні, технологічні розроб ки, випробовування та промислове освоєння новації. Ці види робіт можуть бути віднесені до "циклу створення " інновації і включаються до складу галузі "наука та наукове обслуговування". Однак всі вони повинні бути націлені на одержання результату, придатного для практичного використання і отримання прибутків. Тільки за таких умов вони можуть бути віднесені до інноваційної діяльності. Всі вони вимагають певних джерел фінансування, оскільки є "збитковими" – знаходяться нижче лінії беззбитковості (на рис. 21.1 представлено графічну інтерпретацію життєвих циклів створення та реалізації інновації). Тому при побудові інноваційної стратегії розвитку держави для робіт циклу створення інновації повинні передбачатися певні економічні стимули (пільги в системі оподаткування, кредитування, можливості бюджетного фінансування тощо).

Крім науково-інноваційних процесів, до інноваційної діяльності відносяться також діяльність циклу реалізації інновації. Роботи, що належать до даного циклу, є переважно прибутковими (серійне виробництво та його вдосконалення, а також освоєння новації у споживачів через широку рекламну діяльність, застосування різних каналів збуту тощо).

Рис. 21.1.Життєвий цикл інновації

Прийнято виділяти чотири фази розвитку інновації, в залежності від яких необхідно будувати механізм управління інноваційною діяльністю.

Перша фаза – це розробка та освоєння новації, вихід на ринок. Вона включає стадії фундаментальних та прикладних досліджень, конструкторських та технологічних розробок, впровадження новації у виробництво. Ця фаза є виключно збитковою.

Друга фаза – це освоєння та зростання виробництва, досягнення запланованого рівня рентабельності. Збільшуються масштаби виробництва, знижуються видатки та досягається найбільший ефект від впровадження. На даній фазі споживачі відкривають для себе новизну і оцінюють її як споживчу вартість. Максимум новизни для споживачів наступає саме на цій фазі, оскільки для цього періоду характерні найшвидші темпи досягнення максимуму виробництва.

Третя фаза – фаза зрілості. Вона характеризується зменшенням темпів зростання виробництва, стабілізацією. Основним напрямком роботи на даній стадії стає вдосконалення продукту, покращання його якісних характеристик, подальша модифікація. На цій стадії різко зростає конкуренція, оскільки відбуваються дифузія та тиражування нововведення. Для того, щоб втриматися на ринку, підприємству потрібно вдосконалювати свій продукт або за рахунок організаційних заходів продовжувати збереження монопольного становища зі своїм продуктом на ринку.

Четверта фаза – фаза занепаду: моральне старіння продукту. Попит падає, нововведення стає неконкурентноспроможним і витискається іншими новаціями. Тому ще до початку даної фази необхідно підготувати і вивести на рівень прибутковості чергову новацію. Оптимальним слід вважати освоєння замінюючого нового продукту (технології) саме в той час, коли попереднє нововведення знаходиться ще на стадії зрілості (рис. 21.2).

Максимальне зростання прибутку досягається на стадії початку виробництва за рахунок монопольно високої ціни на ринку. Ціна перекриває збитки (видатки), пов'язані з розробкою продукту. Після безприбуткової реалізації (низький обсяг продажів) крива прибутків різко сягає вгору, випереджаючи обсяги продажу. Насичення ринку призводить до зниження норми прибутковості. Однак за рахунок великих обсягів продажу підприємство почуває себе на ринку ще впевнено.

Падіння прибутковості спостерігатиметься дуже різко, якщо не пра цювати над створенням нових модифікацій продукту, які необхідно випустити на ринок ще на третій стадії (фазі зрілості при максимальному обсязі продажу). Можна також продовжити життєвий цикл інновації, якщо активно працювати в маркетинговій сфері, підтримуючи попит на дану продукцію шляхом зниження цін, через рекламу або інші канали збуту. Однак маркетингові заходи без проведення науково-дослідних робіт з покращення продукції даного параметричного ряду, без розробки та освоєння нових видів продукції носять тимчасовий характер, що слід передбачати при побудові інноваційної та маркетингової стратегій.

Враховуючи, що інноваційні підприємства, які самостійно розробляють і реалізують новий продукт, повинні постійно працювати над його вдосконаленням і нести відповідні збитки по кожному новому продукту,

Рис. 21.2. Структура інноваційного процесу.

норма їх прибутків буде суттєво нижче, ніж на підприємствах, що займаються тільки реалізацією нововведень.

Тому саме підприємства повного інноваційного життєвого циклу товару повинні отримувати пільги з оподаткування прибутку. Адже саме такі інновації, що пов'язані з розробкою (створенням) та впровадженням нововведення, характеризуються тривалим циклом протікання, високим рівнем невизначеності та ризику, особливим механізмом ринкової реалізації. З отриманням пільг вони будуть поставлені в однакові умови з виробничими і торгівельними підприємствами стосовно прибутковості.