Травми лицьового черепа. 1. Травма носа (забій, перелом спинки носа):

1. Травма носа (забій, перелом спинки носа):

а) може супроводжуватися видимою деформацією або носовою кровотечею;

б) для діагностики необхідна консультація лор-лікаря, а рентгенограма костей носа показана тільки на вимогу фахівця (слабкий зв'язок радіологічних знахідок з наявністю зовнішньої деформації);

в) невідкладна допомога при носовій кровотечі – холод, передня або задня тампонада порожнини носа;

г) лікування забою і переломів костей носа консервативне.

2. Травма ока й орбіти (тупа або проникаюча):

а)клінічно проявляється болем, що підсилюється при миготінні, крововиливом у м'які тканини навколо очей і під кон’юнктиву, їхнім набряком, що іноді не дозволяє відкривати віка, посиленням сльозотечі;

б) невідкладна допомога при травмі ока – накладення чистої або асептичної пов'язки на око й транспортування в спеціалізовану медичну установу;

в) Для діагностики показана консультація окуліста, рентгенографія лицьового черепа й орбіт, особливо при ударі навідліг, при підозрі на наявність рентген-позитивного внутріочного стороннього предмета - УЗД або КТ (при наявності металевих сторонніх предметів МРТ протипоказана).

3. Травма нижньої щелепи(забій, перелом, вивих):

а) клінічні прояви:

-при переломі нижньої щелепи - біль й обмеження або неможливість відкривання рота,

-при вивиху нижньої щелепи - біль, відсутність рухів і неможливість повного закривання рота;

б) перша допомога при травмі нижньої щелепи – накладення спеціальної шини або бинтової пов'язки (вуздечки, пращеподібної пов'язки на підборіддя) і транспортування потерпілого в травмпункт або відділення щелепно-лицьової хірургії.

4. Ушкодження шиї(закрита травма: забій, розтягання м'язів, перелом шийного відділу хребта й відкрита травма: рани без ушкодження й з ушкодженням судин).

а) Основними механізмами травми шиї є хлистова травма (різке закидання голови при гальмуванні) і падіння на голову (наприклад, при пірнанні на мілководді);

б) Клінічно тупа травма шиї проявляється болем, що підсилюється при русі, а у випадку перелому шийного відділу хребта з перериванням спинного мозку – відсутністю чутливості й активних рухів нижче місця перелому (тетрапарез);

в)Перша допомога у всіх випадках тупої травми шиї або в потерпілих без свідомості полягає в іммобілізації шиї коміром Шанца, не міняючи положення голови (небезпека додаткового ушкодження спинного мозку), і транспортуванні лежачи на твердій поверхні в медичну установу;

г) Для діагностики виконують рентгенографію шийного відділу, включаючи зуб С₁, хребці С₇ і Т_1,2, після поліпшення стану постраждалого (має значення якість знімків), а при наявності неврологічної симптоматики рентгенологічне дослідження доповнюється МРТ або КТ-мієлографією.

Ушкодження грудної клітки

1. Визначення:Ушкодження тканин, кісткової основи грудної клітки і її органів, внаслідок впливу на них різних по силі й впливу механічних і фізичних факторів.

2. Актуальність проблеми:

А)На травму грудної клітки припадає до 30% летальних випадків, якими закінчуються різні ушкодження органів і систем людини;

Б)Різні ушкодження грудної клітки нерідко супроводжуються однотипними порушеннями функції дихання, кровообігу, які можуть привести до загибелі потерпілого;

В)До 15% всіх кісткових ушкоджень становлять переломи ребер;

3. Механізм ушкоджень грудної клітки:

А)Механічний вплив на грудну клітку: удари, падіння, стискання;

Б)Вплив на тканини грудної клітки колючим або ріжучим предметом: ножові поранення;

В) Вогнепальний вплив на грудну клітку: вогнепальні поранення .

4. Патогенез ушкоджень грудної клітки:

А)При пораненнях має місце пряме ушкодження тканин грудної клітки з можливим ушкодженням плеври, легені, серця;

Б)При тупій травмі грудної клітки плевра, легені, судини можуть ушкоджуватися відламками ребер;

В)При стисканні грудної клітки переломи ребер можуть виникати осторонь від точки прикладання сили.

5. Класифікація травм грудної клітки:

а) За ушкодженням шкірних покривів:

- закриті - без порушення цілісності шкірних покривів (в 75% супроводжуються переломами ребер):

+забій грудної клітки;

+ струс грудної клітки;

+ стискання грудної клітки

- відкриті - з порушенням цілісності шкірних покривів;

б) За сполученням грудної клітки із зовнішнім середовищем:

- відкриті непроникаючі;

- відкриті проникаючі (з ушкодженням або без ушкодження органів грудної клітки);

в) За наявністю ускладнень:

- неускладнені ушкодження;

- ускладнені ушкодження (гемоторакс, пневмоторакс, хілоторакс - скупчення в плевральній порожнині лімфи в результаті поранення грудної лімфатичної протоки, плевро-пульмональний шок, тампонада перикарда).

6. Особливості клінічної картини травм грудної клітки:

+ загальні симптоми – ознаки порушення дихання й кровообігу, шоку й крововтрати;

+ місцеві симптоми – біль, ознаки перелому каркаса грудної клітки;

+ специфічні симптоми – підшкірна емфізема, кровохаркання, клініка пневмотораксу, гемотораксу;

А) Скарги:

- біль у грудній клітці;

- утруднення подиху;

- слабість;

Б) Анамнез захворювання:

-з'ясовуються обставини й механізм травми;

В) Об'єктивні прояви:

а)Огляд:

- блідість шкірних покривів;

- зміна характеру дихання, його глибини й частоти, відставання однієї з половин грудної стінки в акті подиху;

- наявність ран на грудній клітці;

б) Пальпація (допомагає встановити):

3. локалізацію болючості ;

4. наявність підшкірної емфіземи (повітря з рани легені через грудну порожнину й дефект у парієтальній плеврі проникає в підшкірну клітковину грудної клітки), що визначається як симптом крепітації;

- наявність патологічної рухливості відламків ребер;

в) Перкусія(дозволяє виявити):

- наявність повітря в плевральній порожнині – тимпаніт;

- наявність рідини в плевральній порожнині - притуплення перкуторного звуку;

- межі серця й легенів;

- наявність зсуву органів середостіння;

г) Аускультація виявляє:

-наявність або відсутність дихальних шумів;

-зміну їхньої звучності й характеристик.

7. Стани, які реально загрожують життю травмованого:

- тампонада серця;

- тотальний гемоторакс;

- напружений пневмоторакс;

- ушкодження великої судини;

- вікончатий перелом ребер(перелом ребер по декількох лініях);

- розрив діафрагми;

- торакоабдомінальні поранення.

8. Принципи діагностики травм грудної клітки:

А) Обстеження потерпілого починають із оцінки тяжкості його стану (при важкому стані обстеження виконується одночасно із протишоковими заходами);

Б)Фізикальне обстеження потерпілого проводять після зняття одягу;

В)всім потерпілим із травмою грудної клітки необхідно виконувати рентгенографію у двох проекціях: прямій і бічний, краще у вертикальному положенні потерпілого;

Г)Для оцінки рухливості куполів діафрагми переважніше рентгеноскопія.

9. Принципи лікування травм грудної клітки:

А)Усунення загрозливих для життя станів (асфіксія, асистолія);

Б)Адекватне знеболювання постраждалого (анальгетики, новокаїнові блокади);

В)Виведення із шоку;

Г)Дихальна гімнастика (не обмежувати екскурсію грудної клітки тугим бинтуванням – небезпека застійної пневмонії!);

Д)У більшості випадків консервативна терапія – видалення із плевральної порожнини повітря, крові до повного розправлення легені;

Е)Термінове оперативне лікування у випадку триваючої кровотечі, тампонади перикарда, розривах діафрагми;

И)Відстрочене оперативне лікування при неефективності дренування пневмотораксу (повітря не припиняє надходити по дренажу).

10. Ускладнення травми грудної клітки:

- гнійний плеврит;

- емпієма плеври;

- медіастинит.

Забій грудної клітки

1. Визначення:Забій грудної клітки – ушкодження без порушення цілісності шкірних покривів, внутрішніх органів і реберного каркаса.

2. Механізм травми: падіння, удари об нерухомі предмети або предметами, що рухаються.

3. Клінічна картина:

А) Скарги:

- біль у місці забитого місця, що підсилюється при подиху й рухах;

Б) Анамнез захворювання:

- з’ясовуються обставини травми;

В) Об'єктивні дані:

а)Огляд:

- загальний стан, як правило, не страждає або страждає незначно;

- шкірні покриви грудної клітки без змін або є синці, припухлість у місці травми;

- іноді відставання забитої половини грудної клітки в акті дихання;

б) Пальпація:

- болючість й ущільнення в місці удару;

в) Перкусія й аускультація патологічних змін не виявляє.

4. Діагностика заснована:

-на клінічних даних ;

-даних лабораторних досліджень і рентгенографії грудної клітки (без патологічних змін).

5. Лікування забою грудної клітки:

- знеболюючі препарати або новокаїнова блокада місця травми;

- перші два дні - холод, далі теплові процедури (УВЧ, іонофорез);

- дихальна гімнастика ;

- працездатність відновлюється протягом 1-2 тижнів.