Зі спеціальними хворими (травми хребта й спинного мозку. в нижньогрудному і попереково-крижовому відділах)

в нижньогрудному і попереково-крижовому відділах)

Пасивні вправи (виконуються методистом):

• з обмеженою амплітудою;

• з повною амплітудою.

Активні вправи:

• вправи за допомогою здорових кінцівок, гумової стрічки, палиці,
м'яча, валика.

Вправи, виконувані в полегшених вихідних положеннях:

• рухи в горизонтальній площині;

• за підтримки кінцівки рукою, на лямці, у косинці;

• рухи кінцівки по ковзній площині (плексиглас) у горизонтальному й по­хилому напрямку;

• застосування снарядів, валиків, м'яча, напіввалика;

• рухи у воді (ванна).

Вправи активні, виконувані самостійно:

• весь комплекс вправ для здорових кінцівок (активні, махові, з обтя­женням, опором);

• у посиланні імпульсу до скорочення паралізованих м'язів, вільні впра­ви без напруження, співдружні одночасно зі здоровою кінцівкою);

• велика група вправ для розвитку опорної функції.

Після виконання ЛГ й масажу необхідно здійснити спеціальне укладан­ня нерухомих кінцівок: стопа ставиться під кутом 90° (для цього використовуються спинка ліжка, валик), під коліна невеликий валик (не дуже твер­дий), по зовнішньому боку ніг по всій довжині валик (можна зковдри), щоб не було зовнішньої ротації ноги.

Тривалість лікування положенням від 20 хв до 1,5 год кілька разів про­тягом дня.

Потім кілька разів протягом дня укладання на бік, ноги в колінах злег­ка зігнуті, стопа під кутом 90° (зробити спеціальний пристрій, щоб стопа не звисала). Протягом дня необхідно відпочивати від лікування положенням. Всі вправи треба починати з великих суглобів, потім переходити до дрібних.

На початку навантаження вправами пасивної гімнастики й вправами за допомогою незначне, з відпочинком, потім навантаження необхідно збіль­шувати (протягом дня виконувати рухи від 3—5 разів до 5—30 разів із трьох-, п'яти-, десятихвилинною перервою).

ЛГ необхідно починати зі здорових кінцівок і м'язових груп, потім виконувати рухи синхронно (здорова одночасно із хворою). Вправи виконують­ся без різких, грубих рухів, амплітуда й дозування поступово збільшують­ся.

При виконанні процедури масажу треба враховувати, що щільні, спазмовані м'язи масажуються легко, м'яко (погладжування, легке розтирання, розминання). Не виконувати ударних прийомів, тільки потрушування, легкі вібрації. М'язи-розгиначі — антагоністи згиначів, як правило в'ялі, розтягнуті, їх необхідно масажувати більш енергійно.

Як тільки в паралізованих кінцівках з'являється найменший ізольований рух, його необхідно розвивати за допЬмогою полегшених рухів. Для цього можна використати "балканську" раму з блоками й гамачками або інші пристрої. Ці полегшені вправи повинні виконуватися загалом не менше 2 разів на день (один раз із методистом). Кожен рух варто робити повільно не більше 5—10 разів з перервами для відпочинку між рухами, щоб не стомлювати хворого. Крім полегшених рухів хворий сам за допомогою здо­рових кінцівок може здійснювати ряд гімнастичних вправ, які сприяють від­новленню рухів.

Коли обсяг активних рухів стає достатнім, починають гімнастичні вправи з опором за допомогою гумової тяги або тягаря, спрямовані на збільшення м'язово? сили. Для цього варто мати достатню кількість гумових кілець, а також гирі масою до 1 кг або мішечки з піском. При виконанні вправ з опором необхідно суворо дозувати навантаження, тому що занадто вели­кий тягар може викликати ряд зайвих співдружніх рухів, а також підвищен­ня м'язового тонусу.

У цьому розділі ми з'ясували, що таке мозковий інсульт, які порушення виникають при геморагічному і ішемічному інсульті, розглянули роль основ­них засобів фізичної реабілітації. Насамперед нас цікавило, які реабілітацій­ні заходи необхідно проводити в ранньому відновлювальному періоді в умовах клініки, а також загальні принципи комплексної терапії при інсульті.

Ми з'ясували основні клінічні симптоми та розлади рухової функції при хворобах і травмах, на які найчастіше хворіють діти — це мала хорея та ДЦП. Розглянули загальні відомості про ДЦП, структурно-функціональні змі­ни та розлади рухових, психічних і мовних функцій. Насамперед нас заціка­вило утворення контрактур, формування парезів, порушення побутових нави­чок, елементів самообслуговування, опорної функції й ходьби. Особливу увагу було приділено обстеженню рухових можливостей хворої дитини та реабілітаційним заходам. Цим завершується розгляд питання реабілітації хворих при травмах і захворюваннях головного і спинного мозку. Ми розглянули етіологію, па­тогенез, патоморфологію, клініку, різні форми таких захворювань, як ін­сульт, мала хорея, ДЦП, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, мієліт, поліомієліт. З'ясували, що до особливої групи слід віднести хворих із травмами хребта, що супроводжуються ушкодженням спинного мозку (спинальні хворі). Вивчили застосування основних засобів реабілітації, що відновлюють уражені рухові функції, їх ефективність, позитивний вплив, а також розмаїтість залишкових явищ (контрактури, атрофії м'язів, дефор­мації кінцівок, тулуба). Насамкінець, у цьому розділ} ми розглянули мето­дичні вказівки до виконання спеціальних фізичних вправ, лікувального ма­сажу й фізіотерапії.

1.Що таке інсульт?

2.Як впливає інсульт на рухову активність?

3.Описати, як формується контрактура Верніке—Мана.

4.Назвати основні реабілітаційні заходи на ранньому відновлювальному періоді в умовах клініки.

5.Визначити загальні принципи комплексної терапії при інсульті.

6.Описати вправи для статичного напруження м'язів кінцівок.

7.Відновлення опорної функції, навичок ходьби, координації рухів, побутових навичок й елементів самообслуговування.

8.Описати схему занять лікувальною гімнастикою в ранньому відновлювальному періоді при постільному режимі.

9.Описати схему занять лікувальною гімнастикою в ранньому відновлювальному періоді при палатному режимі.

10.Описати схему занять лікувальною гімнастикою у відновлювальному періоді при вільному режими.

11.Описати схему занять лікувальною гімнастикою в пізньому відновлювальному періоді при тренувальному режимі.

12.Назвати спеціальні лікувально-гімнастичні вправи для верхніх кінцівок.

13.Назвати спеціальні лікувально-гімнастичні вправи для нижніх кінцівок.

14.Пояснити відмінності між дифузним атеросклерозом судин головно­го мозку та енцефалітом.

15.Коротко охарактеризувати хворобу Паркінсона та методи реабілітації.

16.Описати відновлювальну терапію при енцефаліті і менінгіті.

17.Які рухові порушення виникають у дітей, хворих на малу хорею?

18.Описати п'ять форм дитячого церебрального паралічу відповідно до класифікації К.А. Семенової.

19.Що таке хвороба Літла?

20.Пояснити, розвиток яких основних фізіологічних рухових навичок дитини уповільнений.

21.Короткоохарактеризувати основні завдання реабілітаційних заходів.

22.Пояснити, яким навичкам необхідно приділяти особливу увагу.

ЛЕКЦІЯ

З дисципліни: „Фізична реабілітація при захворюваннях нервової системи" за темою: «Клініко-фізіологічне обґрунтування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях і пошкодженнях нервової системи»

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ В КЛІНІЦІ НЕРВОВИХ ХВОРОБ