Розтягання (distorsio). 1. Визначення:Розтягання – ушкодження зв'язок, м'язів, сухожиль й інших тканин без порушення їхньої анатомічної цілості або із частковим надривом.
1. Визначення:Розтягання – ушкодження зв'язок, м'язів, сухожиль й інших тканин без порушення їхньої анатомічної цілості або із частковим надривом.
2. Причини травми: вплив сили, що перевищує межі еластичності тканин.
3. Механізм травми: виникає надрив окремих волокон тканин із крововиливом у їхню товщу.
4. Класифікація
- розтягання зв'язок суглобів (найчастіше гомілковостопного або колінного суглоба);
- розтягання сухожиль;
- розтягання м'язів.
5. Клінічні прояви
а) Скарги:
- біль в ділянці суглоба, м'яза, сухожилля, що підсилюється при русі й навантаженні;
б) Огляд:
- набряк і крововилив (може з'явитися через 2-3 дні після травми) у місці локалізації розтягання;
в) Пальпація
- локальна болючість у місці локалізації розтягання.
6. Додаткові методи дослідження:
а) Лабораторні дані – змін немає;
б) Рентгенографія не інформативна, але дозволяє виключити кісткові ушкодження.
7. Лікування розтягання:
- може проводитися амбулаторно;
- спокій;
- для суглоба - туге бинтування;
- холод протягом 2 днів, потім тепло;
- масаж, лікувальна гімнастика.
Всі явища при розтяганні стихають через 5—10 днів, а працездатність відновлюється через 5-7 днів.
Розрив (ruptura)
1. Визначення:Розрив - ушкодження зв'язок, м'язів, сухожиль й інших тканин з порушенням їхньої анатомічної цілості.
2. Причини травми:
- вплив сили, що перевищує еластичність тканин.
3. Механізм ушкодження:
- виникає порушення анатомічної цілісності тканини;
- можливий відрив зв'язок від місця прикріплення або разом з місцем прикріплення їх до кістки.
4. Класифікація:
- розрив зв'язок;
- розрив сухожилків;
- розрив м'язів.
5. Клінічні прояви:
а) Скарги:
- біль в ділянці суглоба, м'яза, що підсилюється при русі (у момент травми біль дуже інтенсивний, як удар струмом);
- обмеження функції кінцівки (наприклад, неможливість ходити);
б) Огляд:
- при розриві зв'язок - набряк, синець, зміна конфігурації суглоба;
- при розриві м'яза - у місці розриву западіння й гематома;
- при розриві сухожилка - порушення функції згинання або розгинання суглоба залежно від ушкодженого сухожилка.
в) Пальпація:
- локальна болючість у ділянці суглоба, м'яза, сухожилка;
- наявність випота в суглобі (гемартроз);
- симптом «висувного ящика» при розриві хрестоподібних зв'язок колінного суглоба;
- западіння в місці розриву м'яза.
6. Діагностика розриву тканин:
- при рентгенографії: у випадку розриву зв'язок спостерігається розширення суглобної щілини, відрив кісткової тканини від епіфіза.
7. Лікування розриву тканин:
- іммобілізація гіпсовою лонгетою при неповному розриві м'яза, неповному розриві зв'язок суглоба до 2-3 тижнів;
- при різкому порушенні функції суглоба - лікування оперативне (відновлення зв'язкового апарата);
- при повному розриві м'яза - лікування оперативне (зшивання з наступною іммобілізацією)
- при розриві сухожилля лікування тільки оперативне - зшивання сухожилля;
- після зняття іммобілізації: масаж, лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичні процедури;
- працездатність відновлюється протягом 3-4 тижнів.
Ушкодження кісток і суглобів
1. Визначення: Перелом(fractura) – часткове або повне порушення цілісності кісток і м'яких тканин, що виникає під впливом швидкодіючого насильства.
2. Механізм травми:
-згинання (у тому числі й відривні переломи),
-скручування (ротація при фіксованому кінці кінцівки),
-стискання ;
-прямий удар (у тому числі й вогнепальні переломи).
3. Класифікація переломів:
а) За походженням:
-уроджені;
- надбані ;
б)За причиною виникнення:
- травматичні (механічні) переломи, виникають під дією зовнішньої сили;
-патологічні (спонтанні) переломи - виникають у результаті патологічного процесу в кістці (остеомієліт, пухлини, порушення обміну речовин);
в) Стосовно зовнішнього середовища:
- закриті переломи - відсутнє сполучення кістки із зовнішнім середовищем;
- відкриті переломи - є сполучення кісткової рани із зовнішнім середовищем;
г)За ступенем ушкодження:
- повний перелом - порушення цілісності кістки з повним порушенням анатомічного зв'язку між відламками;
- неповний перелом (тріщина) - порушення цілісності кістки із частковим порушенням анатомічного зв'язку між відламками;
- надлам – піднадкістковий перелом (зі збереженням цілісності окістя), перелом у дітей типу «зеленої гілочки»;
д) За локалізацією:
- епіфізарні переломи - внутрішньосуглобні (різновид їх –епіфізіоліз - відрив епіфіза у дітей);
- метафізарні (навколосуглобові) переломи - часто бувають вколоченими;
- діафізарні переломи;
Рис. 113. Метафізарний перелом передпліччя.
Рис. 114. Діафізарний перелом гомілки
е) За напрямком лінії перелому:
- поперечні переломи – від згинання, стискання поперек осі;
- косі, спіральні, гвинтоподібні (торзійні) переломи – від скручування по поздовжній осі;
- поздовжні й вколочені (фіксовані за рахунок зчеплення одного відламка з іншим) переломи – від стискання по осі;
- дірчасті переломи – від вогнепальних поранень;
- компресійні переломи – від стиску;
ж) За кількістю відламків:
- одиночні переломи;
- множинні переломи;
- уламчасті переломи;
- переломи різних кісток;
Рис. 115. Множинний перелом таза.
з) За наявністю ускладнень
- прості (неускладнені) переломи;
- ускладнені переломи (з ушкодженням судин, нервів, інших органів);
и) По стоянню відламків:
- переломи без зсуву - частіше виникають при неповних переломах;
- переломи зі зсувом - виникають при повному переломі;
к) По виду зсуву:
-первинний зсув - у результаті дії механічної сили,
-вторинний зсув - у результаті тракції при скороченні м'язів, що прикріплюються до кістки,
-третинний зсув - у результаті впливу на зламану кістку зовнішніх сил: неправильне транспортування, неспокійне поводження постраждалого й ін.).
л)По характеру зсуву розрізняють:
-зсув під кутом (dislocatio ad axin);
-зсув по ширині (dislocatio ad latum);
-зсув по довжині (dislocatio ad longitudinem);
-зсув по периферії (dislocatio ad periferiam).
4. Клінічна картина
+Імовірні симптоми: біль, болючість при пальпації, припухлість, порушення функції;
+Достовірні симптоми: деформація (скривлення, подовження або вкорочення кінцівки), патологічне положення кінцівки, патологічна рухливість, крепітація кісткових відламків,
А) Скарги:
-біль, що підсилюється при русі,
-неможливість користуватися кінцівкою,
-деформація кінцівки;
Б) Анамнез – наявність травми або захворювання, що порушує структуру кісток;
В) Об'єктивне обстеження:
а) Огляд:
- припухлість у місці перелому ;
- деформація, патологічне положення, подовження або вкорочення кінцівки,
- при відкритих переломах - наявність рани (можливо -з кістковими відламками);
б) Пальпація:
- болючість у місці перелому,
- патологічна рухливість і крепітація (шум тертя кінців відламків оцінюється обережно, щоб не заподіяти біль і не збільшити зсув), - посилення болю при осьовому навантаженні на кістку,
- обмеження активних і пасивних рухів;
в) Перкусія - супроводжується посиленням болю;
г) Аускультація не інформативна.
5. Додаткові методи дослідження:
А) Лабораторні методи дослідження – при неускладнених переломах патології не виявляють;
Б) Інструментальні методи дослідження:
– найбільш інформативна рентгенографія кісток у двох проекціях, при якій виявляють лінію перелому й зсув кісткових відламків.
Рис. 116. Рентгенограмма при переломі стегна.
Рис. 117. Рентгенограмма при переломі гомілки
6. Перша допомога при переломах:
- при необхідності - зупинка кровотечі;
- знеболювання;
- при відкритому переломі - закриття рани асептичною пов'язкою після обробки шкіри розчином антисептиків;
- транспортна іммобілізація (створення нерухомості кісткових відламків).
7. Лікування переломів кісток:
А) Принципи лікування:
а) репозиція кісткових відламків - надати кінцівки положення, при якому зберігається її вісь, довжина й форма;
б)фіксація кісткових відламків - зафіксувати ушкоджену кістку так, щоб не відбувся повторний зсув кісткових відламків – лікувальна іммобілізація, утримувати кістку в такому положенні до утворення кісткової мозолі й зрощення кісткових відламків;
в) відновлення функції кінцівки після зняття іммобілізації;
Б) Репозиція кісткових відламків може бути:
а) одномомнентна:
-закрита - ручна або за допомогою спеціальних апаратів,
-відкрита - оперативне зіставлення відламків з наступною їхньою фіксацією (остеосинтез);
б) тривала репозиція шляхом поступового витягання відламків:
-кістякове витягання за спицю, проведену через кістку;
-шкірне лейкопластирне витягання;
-витягання за допомогою апаратів зовнішньої фіксації (Ілізарова, Волкова-Оганесяна й ін.);
В) Принципи закритої одномоментной репозиції:
- ліквідувати спазм і напругу м'язів кінцівки - новокаїнова блокада місця перелому або наркоз;
- послабити м'язову напругу, надавши кінцівці фізіологічне положення;
- проводити репозицію за рахунок сильного витягання дистального відламка по довжині й противитягання (утримання) проксимального відламка;
Г) Показання до оперативного лікування переломів:
- відкриті переломи;
- переломи з ушкодженням життєво важливих органів (речовини головного мозку, спинного мозку, великих судин і нервів, органів черевної й грудної порожнини);
- інтерпозиція м'яких тканин між кістковими відламками;
- відривні й уламчасті переломи й множинні діафізарні переломи;
- неможливість утримати відламки після репозиції;
- неправильно зрослі переломи;
Д) Види лікувальної іммобілізації:
- гіпсова пов'язка (циркулярна, лонгетна, вікончаста, мостоподібна) – як правило, після накладення пов'язки проводять рентгенографічний контроль стояння відламків ;
- остеосинтез:
+інтрамедулярний (через кістковомозковий канал) остеосинтез ;
+екстрамедулярний (поза кістковомозковим каналом) остеосинтез (фіксація відламків дротом, металевими пластинами, шурупами, спеціальними цвяхами, спицями);
+позаосередковий компресійно–дистракційнийостеосинтез(апаратами Ілізарова, Гудушаурі).
Строки іммобілізації залежать від виду й локалізації перелому.
8. Функціональне й відновне лікування переломів:
- лікувальна фізкультура, масаж, як під час, так і після завершення іммобілізації;
- фізіотерапія: на 2-3 добу після травми УВЧ-терапія, електрофорез із розчином новокаїну, індуктотермія;
- через 7-10 днів після травми - ультразвук або фонофорез (введення лікувальних препаратів за допомогою ультразвуку).
9. Ускладнення переломів можуть бути пов'язані як безпосередньо із самим переломом, так і із процесом його лікування:
А) Загальні ускладнення переломів:
- травматичний шок;
- жирова емболія при переломах довгих трубчастих кісток і множинних переломах;
- тромбоемболія легеневої артерії як наслідок застою й утворення тромбів у кінцівках при тривалій іммобілізації;
- набряк легенів, пневмонія (найчастіше обумовлені тривалим постільним режимом);
- сепсис, ранове виснаження;
- пролежні за рахунок тиску гіпсових пов'язок і постільного режиму;
- алкогольний постгравматичний делірій;
Б) Місцеві ускладнення переломів:
- ушкодження навколишніх органів і тканин (судин і нервів, легеневої тканини при переломі ребер, мозкової тканини при переломі черепа, сечового міхура й уретри при переломі кісток таза й ін.);
- нагноєння рани в ділянці відкритого перелому, флегмони, гнійні затіки;
- остеомієліт у результаті інфекції при відкритих переломах або після введення фіксаторів, спиць;
- незрощення (помилковий суглоб) або неправильне зрощення перелому;
- контрактури, анкілоз суглоба, деформуючий артроз у результаті тривалого обмеження рухів.
Несправжній суглоб
1. Визначення: несправжній суглоб (псевдоартроз) – рухливість на протязі кістки в результаті незрощення перелому.
2. Причини виникнення несправжнього суглоба:
- інфекція;
- розлади кровопостачання кістки;
- інтерпозиція м'яких тканин між відламками;
- неправильне зіставлення кісткових відламків;
- передчасне зняття гіпсової пов'язки (у зоні перелому розвивається не кісткова, а сполучна й хрящова тканина).
3. Клінічні ознаки:
А) Скарги:
- біль у кінцівці;
- порушення опорної функції нижньої кінцівки або зниження функції верхньої кінцівки;
Б) Анамнез захворювання:
- аналізується характер перебігу захворювання після травми;
В) Об'єктивні прояви:
а) Огляд:
- деформація й скривлення кінцівки на рівні несправжнього суглоба;
б) Пальпація:
- болючість може бути відсутньою;
- визначається патологічна рухливість кістки.
4. Діагностика несправжнього суглоба:
- при рентгенографії щілина між кістковими відламками, наявність хрящової мозолі.
5. Лікування несправжнього суглоба:
- оперативне;
-при протипоказаннях до нього - носіння ортопедичних апаратів.
Травматична ампутація
1. Визначення:Травматична ампутація – відторгнення частини, всієї кінцівки (відрив) або іншої частини тіла в результаті механічного насильства.
2. Причини травматичної ампутації:
- рейкова травма - переїзд колесом поїзда або трамвая;
- затягування кінцівки в частини механізмів, що рухаються;
- падіння на кінцівку великого вантажу;
- -мінно-вибухові поранення.
3. Класифікація травматичної ампутації:
- повна травматична ампутація;
- неповна травматична ампутація, коли відірвана частина кінцівки залишається зв'язаною з куксою шматком шкіри, м'язів або сухожиль (шкіра й кістка є найбільш резистентними до травми).
4. Ускладнення травматичної ампутації:
- травматичний шок (найбільш часте й небезпечне ускладнення);
- гостра ниркова недостатність;
- жирова емболія, тромбоемболія ;
- гнійно-септичні ускладнення: нагноєння рани кукси, анаеробна інфекція в куксі, остеомієліт, рідше сепсис, правець.
5. Клінічні прояви травматичної ампутації:
А) Скарги
- біль в ділянці травмованого сегмента тіла;
Б) Анамнез захворювання:
- аналізуються характер і механізм травми;
В) Об'єктивне обстеження:
а)Огляд:
- може бути порушення свідомості (травматичний шок);
- хворий збуджений (еректильна фаза шоку) або загальмований (торпідна фаза шоку);
- в ділянці ушкодження є рана або кукса з розтрощеними на більшому протязі, ніж про це можна судити по виду шкірної рани, м'язами, судинами й нервами;
- шкіра кукси часто буває відшарована на великому протязі проксимальніше рани;
- для відриву характерне відділення елементів сегмента кінцівки на різних рівнях (наприклад, кукси нервів, судин можуть розташовуватися значно проксимальніше рани);
- кровоточать тільки м'язові гілки й судини кістки (перерозтягнуті або роздавлені магістральні судини кукси, як правило, тромбовані);
- рана кукси, як правило, сильно забруднена;
б) Пальпація:
- тахікардія;
в)Аускультація:
- зниження артеріального тиску.
6. Діагностичний алгоритм при травматичній ампутації:
- необхідно оцінити тяжкість шоку й величину крововтрати;
- оцінити наявність супутніх ушкоджень;
- виконати рентгенографію кукси, тому що можливі переломи вище рівня ампутації.
7. Перша допомога при травматичній ампутації:
- припинення дії агента, що травмує;
- при зупинці серця або дихання - проведення реанімаційних заходів;
- зупинка кровотечі (джгут застосовують тільки при профузній кровотечі);
- накладення на куксу асептичної пов'язки;
- іммобілізація кукси дротовою шиною Крамера;
- потерпілого терміново евакуюють у хірургічне відділення;
- ампутований сегмент повинен бути відразу охолоджений до +4˚С у пластиковому пакеті, що занурюють у другий пакет із крижаною водою, зовні - лід (ампутована частина не повинна стикатися з льодом!). Завдяки цьому вдається збільшити час ішемії з 10-15 до 20 годин і підвищити шанс успішних реплантацій.
8. Лікування травматичної ампутації:
- виведення хворого зі стану шоку, стабілізація показників гемодинаміки й дихання;
- оперативне лікування під наркозом за ургентними показниками: остаточна зупинка кровотечі, ампутація кінцівки якомога дистальніше від місця розтрощення, але з урахуванням можливості протезування;
- рану не ушивають, а рихло тампонують;
- відстрочені шви накладають після стихання запалення ;
- протезування через 2- 3 місяці після загоєння рани кукси;
- при можливості (ампутація без вираженого розтрощення тканин) реплантація кінцівки.
Вивихи
1. Визначення: Вивих (luxatio) – стійкий зсув суглобних поверхонь кісток, що зчленовують, за межі фізіологічної норми .
2. Види вивихів:
А) Вивихнутим прийнято вважати периферичний фрагмент, що бере участь в утворенні суглоба (у плечовому суглобі – вивих плеча, у ліктьовому суглобі – вивих передпліччя, у стегновому суглобі – вивих стегна, у колінному суглобі – вивих гомілки);
Б)При зсуві хребців вивихнутим уважають вище розташований хребець (при зсуві суглобних поверхонь, що зчленовують, між першими й другим поперековими хребцями - вивих першого поперекового хребця).
3. Механізм вивиху:
А)Механічна сила впливає по осі кінцівки (наприклад, падіння на витягнуту руку);
Б) Відбувається різка ротація периферичного відділу кінцівки;
В) При вивиху завжди порушується цілісність суглобної сумки й виникає крововилив у порожнину суглоба й навколишні тканини;
Г) У відповідь на біль виникає скорочення м'язів, а через 3-4 години розвивається набряк тканин, що ускладнює вправлення вивиху;
Д)Тривале існування вивиху приводить до безсудинного некрозу, тому що голівка стегна живиться артерією, що підходить до неї із суглобної западини;
Е)Згодом відбувається репарація ушкоджень із утворенням рубцевої тканини навколо зміщеної голівки й зморщуванням капсули суглоба, що не дозволяє вправити вивих у пізній термін.
4. Класифікація вивихів:
А) За етіологією вивихи ділять на:
а) уроджені, які виникають у результаті недорозвинення суглобних поверхонь (частіше в тазостегновому суглобі);
б) придбані:
+ травматичний вивих – виникає при механічній травмі суглоба;
+ звичний вивих – це часто виникаючі вивихи в суглобі навіть при невеликій травмі, причина – передчасне припинення іммобілізації після вправляння першого вивиху;
+патологічний вивих – настає в результаті руйнування суглобних поверхонь або капсули суглоба яким-небудь патологічним процесом (туберкульоз, остеомієліт);
-деструктивний – внаслідок руйнування суглобних кінців костей або суглобної западини;
-дистензійний – внаслідок розтягання суглобної сумки випотом або фунгіозними масами;
-паралітичний – внаслідок паралічу мускулатури, що зміцнює суглоб;
-деформаційний – внаслідок деформації суглобних поверхонь й ослаблення зв'язкового апарата ;
Б) За ступенем зсуву:
- повний зсув - зіткнення суглобних поверхонь відсутнє;
- неповний зсув (підвивих) - є часткове або ненормальне зіткнення суглобних поверхонь;
Рис. 118. Вивих стегна.
В) Стосовно навколишнього середовища:
- закриті вивихи;
- відкриті вивихи, при яких є рана в ділянці суглоба;
Г) За часом, що пройшов від моменту травми:
- свіжий вивих (до 2 доби);
-несвіжий вивих (до 3-4 тижнів);
-застарілий вивих (через 4 тижні після травми);
Д) По наявності ускладнень:
- неускладнені;
- ускладнені - ушкодження великих нервових стовбурів, кровоносних судин, переломи кісток;
Е) Ускладнення вивихів:
-формування застарілого або звичного вивиху;
-гнійний артрит при відкритому вивиху;
-контрактури суглобів;
-утворення неоартрозу - формування сполучнотканинної капсули навколо вивихнутої голівки кістки й поглиблення через постійне використання хворої кінцівки.
5. Клінічна картина вивиху:
А) Скарги
- біль у суглобі;
- неможливість активних і пасивних рухів у суглобі;
Б) Анамнез захворювання:
- з'ясовується характер і механізм травми;
В) Об'єктивні прояви:
а) Огляд:
- порушення конфігурації суглоба: деформація, припухлість;
- укорочення або подовження кінцівки;
б) Порівняльна пальпація:
- відсутність голівки кістки на звичайному місці й виявлення її в іншому місці;
- розлита болючість в ділянці суглоба;
- пружна фіксація кінцівки - опір при спробі зробити пасивний рух.
6. Діагностика вивиху:
- діагностика заснована на клінічних даних;
- діагноз підтверджується за допомогою рентгенографії суглоба, при якій виявляють зсув суглобних поверхонь, зміна ширини суглобної щілини, можуть виявлятися ознаки перелому (переломо-вивих).
Рис. 119. Рентгенограмма при центральному вивиху стегна (переломо-вивих)
7. Перша медична допомога при вивиху:
- знеболювання;
- іммобілізація кінцівки в тому положенні, що вона прийняла після вивиху: верхню кінцівку підвішують на косинці або пов'язці з бинта, нижню кінцівку іммобілізують за допомогою шин або підручних засобів;
- транспортування в медичну установу (вправляння вивиху - це лікарська процедура!).
8. Лікування вивиху:
А) Свіжий вивих:
- свіжий вивих вправляють у невідкладному порядку;
- вправляння вивиху повинне бути засноване не на застосуванні грубої сили, а максимальному розслабленні м'язів і подоланні м'язової ретракції, для чого використовують місцеву або загальну анестезію;
- про вправляння вивиху свідчить прояв „щиглика” й відновлення функції кінцівки;
- після вправляння вивиху обов'язковий рентгенологічний контроль;
- іммобілізація вправленої кінцівки м'якою або гіпсовою пов'язкою: при вивиху плеча до 5-10 днів, при вивиху стегна до 2-3 тижнів;
- відновне лікування: лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури;
а) Способи вправляння вивихів стегна:
+ Спосіб Коломбо-Стимсона-Джанелідзе:
- хворий у положенні лежачи на столі вниз обличчям,
- вивихнута кінцівка звисає (протягом 20-30 хвилин).
- кінцівку поступово згинають у тазостегновому й колінному суглобах до прямого кута, ненабагато відводять і ротують назовні;
- повільно натискають своїм коліном на гомілку хворого у верхній її третині, роблячи кілька ротаційних рухів;
+ Спосіб Кохера :
- вправляння проводять під наркозом;
- помічник фіксує таз двома руками, притискаючи його до стола;
- лікар захоплює гомілку, зігнуту під прямим кутом у колінному суглобі, і сильно тягне стегно догори з одночасною ротацією всередину;
б) Способи вправляння вивиху плеча:
+ Спосіб Мота :
- тулуб фіксують простирадлом через пахвову западину,
- тягу здійснюють за ушкоджену кінцівку;
+ Спосіб Гіппократа-Купера:
- хворий лежить на спині;
- лікар сідає поруч із хворим і п'ятою впирається в пахвову западину, а руку за кисть і передпліччя тягне на себе;
Б) При застарілих і звичних вивихах показане оперативне лікування;
В) При патологічному вивиху використовують оперативне лікування або ортопедичні апарати.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 713;