НЕВРОПАТІЯ СІДНИЧНОГО НЕРВА 1 ЙОГО ГІЛОК

Сідничний нерв — найтовстіший нерв не тільки попереково-крижового сплетення, а й усього тіла — є безпосереднім продовженням усіх корінців крижового сплетення. У верхньому куті підколінної ямки сідничний нерв розділяється на великогомілковий і загальний малогомілковий нерви (рис 5.2, 5.3) [13].

Великогомілковий нерв — змішаний, проходить через підколінну ямку в гомілковопідколінному каналі між триголовим м'язом гомілки й довгим зги­начем пальців стопи, а потім переходить на підошовну поверхню стопи. Ін­нервує м'язи й шкіру задньої поверхні гомілки й підошовної поверхні стопи.

Малогомілковий нерв теж змішаний. Проходить по зовнішньому краю підколінної ямки й розділяється на поверхневий малогомілковий і глибокий малогомілковий нерви. Іннервує шкіру й м'язи на тильній поверхні гомілки й стопи.

У такий спосіб сідничний нерв своїми гілками іннервує м'язи задньої по­верхні стегна, всі м'язи гомілки, стопи й шкіру всієї стопи.

Невропатія сідничного нерва буває, як правило, однобічною. Для захво­рювання характерні сильні болі, позитивний симптом натягу, зниження

м'язової сили й обсягу рухів у сугло­бах хворої ноги, розвиток асиметрії м'язів, поява вимушеної пози внаслі­док болю, що може стати причиною викривлення хребта (сколіозу). Хво­рому важко пересуватися самостійно. розвиваються характерні трофічні розлади, порушення судинних реак­цій. Значне ушкодження сідничного нерва (у сідничній ділянці) викликає повний параліч нижньої кінцівки.

Неврит сідничного нерва може мати травматичне походження (нап­риклад, при переломах кісток таза). Варіантом травматичного невриту може бути "ін'єкційний" неврит, що виникає при внутрішньом'язових ін'єкціях. Обстеження хворих показує, що при невриті сідничного нерва спосте­рігається:

Рис.5.2. Схема поперекового і крижового нервових сплетень: 1 — поперекове сплетен­ня; 2 — крижове сплетення; З — пахова зв'яз­ка; 4 — замикальний нерв; 5 — сідничний нерв; б — стегновий нерв [13]

• наявність анталгічної (проти­больової) пози;

• обмеження амплітуди рухів у тазостегновому, колінному й гоміл-ковостопному суглобах;

• натяг нерва (симптом Ласега — біль по ходу нерва при вихідному по­ложенні лежачи на спині й згинанні

випрямленої ноги в тазостегновому суглобі);

• вегетативно-судинні порушення (ціаноз, зниження температури шкіри, набряклість стопи).

ЛГ призначають після припинення гострих хворобливих явищ. Застосо­вують полегшені й "протибольові" вихідні положення лежачи, напівлежачи на здоровому або хворому боці (залежно від характеру болю), а також стоячи з опорою. Виконують елементарні вправи без зусиль і з обмеженою амплітудою в суглобах ураженої кінцівки й хребетному стовпі. У міру змен­шення болю використовують прості активні рухи з обтяженням (снарядом, вагою тіла), ускладненням координації та вихідного положення. У другій половині курсу лікування звертають увагу на зміцнення м'язів спини та формування правильної постави. У табл. 5.1 наведено приблизний ком­плекс вправ при невриті сідничного нерва.

Характеризуючи невропатію сідничного нерва, треба зазначити, що ура­ження такого нерва рідко буває повним, значно частіше спостерігаються ізо­льовані ураження його гілок (малогомілкового або великогомілкового нервів).

Малогомілковий нерв — найуразливіший з усіх нервових стовбурів ниж­ніх кінцівок. Причини: переломи кісток, особливо голівки малогомілкової

кістки, внутрішньосуглобові переломи, вивихи в колінному суглобі, поранен­ня, загальні інтоксикації (алкоголем, свинцем, миш'яком).

Клініка: характерне звисання сто­пи, неможливість розігнути стопу й пальці. Хворий не може стати на п'яту, відвести стопу, підняти її зовнішній край, пальці дещо зігнуті. Поступово відбувається атрофія м'язів на перед-ньозовнішній поверхні гомілки. Розви­вається типова "півняча хода" (хворий високо піднімає ногу й ступає спочатку на пальці, потім зовнішнім краєм сто­пи й, нарешті, опускається на повну стопу) (рис. 5.4, і). Біль незначний. Чутливість порушена на зовнішній по­верхні гомілки й тильній поверхні сто­пи. Рекомендується лікування поло­женням, фіксація стопи й гомілково-стопного суглоба під кутом, близьким до прямого.

Невропатія великогомілкового нер­ва може розвиватися при переломі ве­ликогомілкової кістки,

Рис.5.3. Топографія сідничного нерва і його гілок: 1 — сідничний нерв; 2 — двого­ловий м'яв стегна; З — загальний малого­мілковий нерв; 4 — ікроножний м'яз; 5 — підошовна поверхня стопи; Є — великого­мілковий нерв; 7 — наліелеретинчастий м'яз; 8 — напівсухожильний м'яз [13]

пораненні й травмі. При ураженні нерва неможли­во

підошовне згинання стопи, згинан­ня пальців стопи, приведення стопи й підйом її внутрішнього краю (супіна­ція). Стопа перебуває в положенні розгинання й набуває типового вигля­ду: заглиблене склепіння стопи, висту­паюча п'ята, "пазуристе" положення пальців (рис. 5.4, 2). Невропатія вели­когомілкового нерва супроводжується сильним болем й вегетативно-судинни­ми розладами, порушенням чутливості на задній поверхні гомілки й підошві.

Характерна також атрофія м'язів-згиначів стопи й м'язів підошовної по­верхні стопи. Типова неможливість

стояння й ходьби на пальцях

При невропатіях кінцівок велика роль приді­ляється лікуванню положенням.

При лікуванні положенням у вихідному положенні лежачи стопа повин­на впиратися в щит або підтримуватися лонгетою у середньофізіологічному положенні. Також застосовуються фізичні вправи пасивні й за допомогою, спрямовані на зміцнення м'язів гомілки й стопи, широко використовується