ПОЛІНЕВРОПАТІЇ. Поліневропатії — це захворювання всього організму зі специфічною реабілітацією патологічного процесу на рівні периферичної нервової системи.
Поліневропатії — це захворювання всього організму зі специфічною реабілітацією патологічного процесу на рівні периферичної нервової системи.
Поліневропатії характеризуються множинним ураженням периферичних
нервів, паралічами, порушеннями чутливості, трофічними й вегетативно-судинними розладами переважно в дистальних відділах кінцівок при вторинних поліневропатіях. При первинних поліневропатіях страждають проксимальні відділи кінцівок, мають місце розлади чутливості, парестезії, біль по ходу нерва й катастрофічно швидко формується м'язова атрофія. Як показали дослідження, цілісне запалення нерва — явище досить рідке. В основі поліневропатій лежать токсичні, обмінні, ішемічні й механічні фактори, що викликають розвиток патології в мієліновій оболонці й дистрофічні зміни тканини нерва.
Етіологія. Причина поліневропатій — різноманітні інтоксикації:
• алкоголь, препарати арсену, свинець, антибіотики, сульфаніламіди;
• після введення сироваток і вакцин сказу;
• при авітамінозі, онкозахворюваннях, захворюваннях внутрішніх органів (печінка, підшлункова залоза, нирки), ендокринних залоз- (діабет, гіпер-, гіпотиреоз);
• при деяких ферментних дефектах.
Сучасна класифікація поліневропатій ґрунтується на патофізіологічному принципі, тобто на оцінці механізмів розвитку захворювання і ступеня переважного ураження різних структур периферичного нерва — мієлінової оболонки або осьового циліндра. Ураження мієлінової оболонки (мієлопа-тія) або шванівських клітин є первинним процесом, оскільки аксон залишається повністю збереженим. При мієлопатії розвивається блокада провідності по нервових волокнах. Регенерація настає досить швидко, протягом кількох днів або тижнів, але швидкість проведення імпульсу по нервовому волокну не завжди повертається до норми навіть при повному клінічному відновленні. Аксональна дегенерація (аксонопатія) характеризується порушенням метаболізму в усьому нейроні. Регенерація аксона більш в'яла й уповільнена. Видужання при аксонопатії можливе тільки у випадку своєчасної та адекватної корекції порушеного метаболізму або детоксикації.
Велика кількість етіологічних факторів, які можуть спричинити поліневропатії, вимагає в кожному випадку ретельного обстеження, тому що при чергувати зі спеціальною гімнастикою. Лікувальна гімнастика призначається на 6—10-й день, здійснюється індивідуально, залежить від патогенезу рухових порушень. На початку захворювання рекомендується застосовувати пасивні вправи, чергуючи Тх зі спеціальним масажем м'язів лиця і шиТ (легкі погладжування, розтирання, вібрації по ходу гілочок нерва). Перед комплексом ЛГ здійснюють фізіотерапевтичну процедуру (гальванізація катодом місця виходу нерва, солюкс, діатермія). Все це сприяє поліпшенню живлення і підвищенню провідності ураженого лицьового нерва.
Далі пропонується перелік спеціальних активних вправ при невриті лицьового нерва:
• підведення й опускання надбрівної дуги й брови;
• надування щоки без опору й з тиском на неї;
• заплющення й розплющення ока;
• складання губ для свисту;
• висовування язика;
• вискалення зубів;
• витягування губ при закритому роті: посмішка із закритим ротом. '
Спочатку ці вправи виконують за допомогою, потім самостійно до 5 ра
зів на добу перед дзеркалом. Самостійні заняття дозволяються у разі, ко
ли хворий виконує вправи правильно, щоб не виникли патологічні умовно-
рефлексні зв'язки, співдружні рухи (при паралічі нижнього повіка непра
вильне тренування в заплющуванні ока призводить до того, що очі заплю
щуються одночасно з підтягуванням кутика рота). Утримуються порочні
зв'язки довго й руйнуються тільки в результаті тривалого тренування.
Активні вправи чергують із вправами на розслаблення й легким масажем, щоб уникнути стомлення паретичних м'язів.
Надалі хворий після активних вправ, теплових процедур застосовує 1 — 2 рази на день самомасаж. Із появою мінімальних активних рухів їх необхідно тренувати багато разів.
Вправи для мімічної мускулатури варто чергувати із загальнозміцню-вальними, дихальними й звуковою гімнастикою, що має велике значення при порушенні мовлення.
Одне з важких ускладнень невриту лицьового нерва — розвиток кон-трактур у паралізованих м'язах, у зв'язку з чим кутик рота відтягається у хворий бік, заглиблюється носогубна складка, звужується очна щілина. Інший вид ускладнення — поява співдружніх рухів (синкінезій): мимовільне відтягування кутика рота при спробі заплющити око, або, навпаки, мимовільне заплющення ока при піднятті кутика рота.
Масаж при невриті лицьового нерва впливає на рефлекторні зони шкіри голови, шиї, вушних раковин. Виконується масаж мімічних м'язів здорового й хворого боків. Хворий сидить у кріслі, голова опирається на подушку, м'язи тулуба й рук максимально розслаблені.
Методика масажу. Масаж волосяної частини голови: погладжування й розтирання граблевидно й долонею. Погладжування й розтирання потиличних м'язів і м'язів задньої поверхні шиї. Потім здійснюється погладжування, розтирання, розминання кінцями пальців груднино-ключично-соскоподібних м'язів, скроневих ділянок і вушних раковин. Основну увагу необхідно приділити масажу мімічних м'язів лиця. На здоровому боці лиця виконують масаж у ділянці чола, навколо очниць, губ, щік, шиї — погладжування, розтирання, натиснення, щипцеподібне розтирання. Потім безперервна вібрація й поплескування долонною поверхнею пальців.
Масажують зону виходу лицьового нерва в шило- і соскоподібних відростках ураженого боку: погладжування, розтирання, безперервна вібрація кінцем середнього пальця, постукування. Хворі м'язи масажуються ніжним погладжуванням, розминанням, натисненням. Здійснюється масаж після теплових процедур. Тривалість — 5—10—15 хв. Курс лікування — 12 — 15 процедур щодня або через день.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 647;