ПОЛІНЕВРОПАТІЇ. Поліневропатії — це захворювання всього організму зі специфічною реабілітацією патологічного процесу на рівні периферичної нервової системи.

Поліневропатії — це захворювання всього організму зі специфічною реабілітацією патологічного процесу на рівні периферичної нервової системи.

Поліневропатії характеризуються множинним ураженням периферичних
нервів, паралічами, порушеннями чутливості, трофічними й вегетативно-судинними розладами переважно в дистальних відділах кінцівок при вторинних поліневропатіях. При первинних поліневропатіях страждають прокси­мальні відділи кінцівок, мають місце розлади чутливості, парестезії, біль по ходу нерва й катастрофічно швидко формується м'язова атрофія. Як пока­зали дослідження, цілісне запалення нерва — явище досить рідке. В осно­ві поліневропатій лежать токсичні, обмінні, ішемічні й механічні фактори, що викликають розвиток патології в мієліновій оболонці й дистрофічні змі­ни тканини нерва.

Етіологія. Причина поліневропатій — різноманітні інтоксикації:

• алкоголь, препарати арсену, свинець, антибіотики, сульфаніламіди;

• після введення сироваток і вакцин сказу;

• при авітамінозі, онкозахворюваннях, захворюваннях внутрішніх органів (печінка, підшлункова залоза, нирки), ендокринних залоз- (діабет, гіпер-, гіпотиреоз);

• при деяких ферментних дефектах.

Сучасна класифікація поліневропатій ґрунтується на патофізіологічному принципі, тобто на оцінці механізмів розвитку захворювання і ступеня переважного ураження різних структур периферичного нерва — мієлінової оболонки або осьового циліндра. Ураження мієлінової оболонки (мієлопа-тія) або шванівських клітин є первинним процесом, оскільки аксон зали­шається повністю збереженим. При мієлопатії розвивається блокада про­відності по нервових волокнах. Регенерація настає досить швидко, протя­гом кількох днів або тижнів, але швидкість проведення імпульсу по нерво­вому волокну не завжди повертається до норми навіть при повному клініч­ному відновленні. Аксональна дегенерація (аксонопатія) характеризується порушенням метаболізму в усьому нейроні. Регенерація аксона більш в'яла й уповільнена. Видужання при аксонопатії можливе тільки у випадку своєчасної та адекватної корекції порушеного метаболізму або детоксикації.

Велика кількість етіологічних факторів, які можуть спричинити полінев­ропатії, вимагає в кожному випадку ретельного обстеження, тому що при чергувати зі спеціальною гімнастикою. Лікувальна гімнастика призначається на 6—10-й день, здійснюється індивідуально, залежить від патогенезу ру­хових порушень. На початку захворювання рекомендується застосовувати пасивні вправи, чергуючи Тх зі спеціальним масажем м'язів лиця і шиТ (лег­кі погладжування, розтирання, вібрації по ходу гілочок нерва). Перед ком­плексом ЛГ здійснюють фізіотерапевтичну процедуру (гальванізація като­дом місця виходу нерва, солюкс, діатермія). Все це сприяє поліпшенню живлення і підвищенню провідності ураженого лицьового нерва.

Далі пропонується перелік спеціальних активних вправ при невриті лицьового нерва:

• підведення й опускання надбрівної дуги й брови;

• надування щоки без опору й з тиском на неї;

• заплющення й розплющення ока;

• складання губ для свисту;

• висовування язика;

• вискалення зубів;

• витягування губ при закритому роті: посмішка із закритим ротом. '
Спочатку ці вправи виконують за допомогою, потім самостійно до 5 ра­
зів на добу перед дзеркалом. Самостійні заняття дозволяються у разі, ко­
ли хворий виконує вправи правильно, щоб не виникли патологічні умовно-
рефлексні зв'язки, співдружні рухи (при паралічі нижнього повіка непра­
вильне тренування в заплющуванні ока призводить до того, що очі заплю­
щуються одночасно з підтягуванням кутика рота). Утримуються порочні
зв'язки довго й руйнуються тільки в результаті тривалого тренування.

Активні вправи чергують із вправами на розслаблення й легким маса­жем, щоб уникнути стомлення паретичних м'язів.

Надалі хворий після активних вправ, теплових процедур застосовує 1 — 2 рази на день самомасаж. Із появою мінімальних активних рухів їх необ­хідно тренувати багато разів.

Вправи для мімічної мускулатури варто чергувати із загальнозміцню-вальними, дихальними й звуковою гімнастикою, що має велике значення при порушенні мовлення.

Одне з важких ускладнень невриту лицьового нерва — розвиток кон-трактур у паралізованих м'язах, у зв'язку з чим кутик рота відтягається у хворий бік, заглиблюється носогубна складка, звужується очна щілина. Ін­ший вид ускладнення — поява співдружніх рухів (синкінезій): мимовільне відтягування кутика рота при спробі заплющити око, або, навпаки, мимо­вільне заплющення ока при піднятті кутика рота.

Масаж при невриті лицьового нерва впливає на рефлекторні зони шкіри голови, шиї, вушних раковин. Виконується масаж мімічних м'язів здорово­го й хворого боків. Хворий сидить у кріслі, голова опирається на подушку, м'язи тулуба й рук максимально розслаблені.

Методика масажу. Масаж волосяної частини голови: погладжування й розтирання граблевидно й долонею. Погладжування й розтирання потилич­них м'язів і м'язів задньої поверхні шиї. Потім здійснюється погладжування, розтирання, розминання кінцями пальців груднино-ключично-соскоподібних м'язів, скроневих ділянок і вушних раковин. Основну увагу необхідно приділити масажу мімічних м'язів лиця. На здоровому боці лиця виконують ма­саж у ділянці чола, навколо очниць, губ, щік, шиї — погладжування, розти­рання, натиснення, щипцеподібне розтирання. Потім безперервна вібрація й поплескування долонною поверхнею пальців.

Масажують зону виходу лицьового нерва в шило- і соскоподібних відростках ураженого боку: погладжування, розтирання, безперервна вібрація кінцем середнього пальця, постукування. Хворі м'язи масажуються ніжним погладжуванням, розминанням, натисненням. Здійснюється масаж після теплових процедур. Тривалість — 5—10—15 хв. Курс лікування — 12 — 15 процедур щодня або через день.