НЕВРОПАТІЯ СЕРЕДИННОГО НЕРВА. Невропатія серединного нерва зустрічається рідше й виникає в ре­зультаті травми в ділянці плеча або передпліччя

Невропатія серединного нерва зустрічається рідше й виникає в ре­зультаті травми в ділянці плеча або передпліччя. При ушкодженні нерва уражуються м'язи кисті, що відповідають за згинання, настає атрофія м'язів долоні й у результаті стає неможливим згинання вказівного й ве­ликого пальців, хворому важко втримувати дрібні предмети. Ураження серединного нерва супроводжується розладами чутливості, трофічними й вазомоторними розладами (підвищується пітливість шкіри долонної поверхні).

При невропатії серединного нерва:

• спостерігається наявність типової "мавпячої" кисті;

• не згинаються частково І, II пальці в кулак (рука акушера);

• неможливе згинання кінцевих фаланг І, ІІ пальців при щільно лежачій на столі долоні ("подряпини");

• неможливо утримати аркуш паперу між І й II пальцями (палець І випрямлений).

• атрофія м'язів підвищення І пальця;

• вегетативно-судинні розлади: ціаноз, змінення шкіри, виразка, пітли­вість.

У результаті травми іноді ушкоджується стовбур нерва в нижній третині долонної поверхні передпліччя (синдром зап'ястного каналу), при цьому ви­никає біль й порушення чутливості.

При лікуванні положенням невропатії серединного нерва променеза-п'ястковий суглоб фіксується лонгетою при відведеному І і зігнутих інших пальцях. Між І і III пальцями, а також з боку долоні прокладають ватно-марлеві валики.

При невропатіях серединного нерва (променевого, ліктьового) реко­мендується розтягування гумового бинта як здоровою, так і хворою рука­ми при рухах у плечових і ліктьових суглобах у вихідних положеннях си­дячи й стоячи. Рух хворою рукою здійснюється при фіксації кисті й паль­ців (петля гумового бинта надіта на ділянку зап'ястка хворої кисті вище лонгети).

Рекомендується: відведення, приведення, згинання випрямленої руки, згинання, розгинання у ліктьовому суглобі.

Крім того при невропатії нервів верхніх кінцівок рекомендуються впра­ви на підвищення стійкості вестибулярного апарату. Ці вправи виконуються у вихідному положенні стоячи й у ходьбі з використанням рухів для голо­ви, тулуба й ніг. Виконуються різні варіанти ходьби: прямолінійна з, уповільненням, прискоренням і різкими зупинками, а також з різними поворо­тами.

Варто рекомендувати вправи з полегшених вихідних положень у горизонтальній площині — це застосування підвісів, роликових пристроїв, полі­рованої поверхні. Для відновлення функції дельтоподібного м'яза необхідно використати вихідні положення на здоровому боці (рука зігнута в ліктьово­му суглобі, між рукою й тулубом — полірована поверхня) (рис. 5.8) [13].

Із цього вихідного положення виконують вправу, що імітує пиляння дров, спочатку ковзаючи рукою по поверхні (або за допомогою здорової руки), потім над поверхнею (без допомоги) і далі з обтяженням (рис. 5.8, 7). Після оволодіння цими вправами виконують вправи на згинання й роз­гинання в плечовому суглобі випрямленої руки спочатку без обтяження, потім з обтяженням (рис. 5.8, 2). У подальшому включають відведення ру-

Рис.5.8.Вихідні

положення й напрями

руху руки (пояснення

у тексті)

ки у плечовому суглобі спочатку з коротким плечем важеля, на яке діє сила ваги, потім випрямленою рукою й, нарешті, з обтяженням. Надалі вводять вихідне положення сидячи (стоячи), руки уздовж тулуба й вико­нують махові рухи в сагітальній площині (рис. 5.8, 3). Із цього вихідного положення виконують вправи в згинанні, розгинанні й відведенні руки до кута 90° спочатку з коротким плечем важеля, на яке діє вага (рис. 5.8, 4), далі зі звичайним без обтяження (рис. 5.8, 5) і нарешті, з оптимальним обтяженням або опором.

Не чекаючи відновлення повної амплітуди рухів у горизонтальній пло­щині, варто переходити до вправ з оптимальним опором. Ці вправи можна здійснювати до моменту стомлення, тобто 10—12—20 разів.

Опір поступово повинен зростати (від опору пальцям методиста до гумового бинта або еспандера). Рекомендуючи фізичні вправи, важливо звернути увагу на правильне вихідне положення: сидячи за столом, доло­ня на столі, невеликий валик 2—Зсм розміщений під променезап'ясгко­вим суглобом. Із цього вихідного положення виконуються вправи у відве­денні кисті й поверненні її у вихідне положення. Потім рекомендується вихідне положення кисть на ліктьовому краї, з якого виконують згинання пальців без опору й з опором. Виконуються також вправи для м'язів, що відводять І палець. З вихідного положення долоня на столі, валик під променезап'ястковим суглобом виконуються вправи у відведенні І пальця без опору й з опором.

Хворих з невропатіями променевого, ліктьового й серединного нервів можна об'єднати в одну групу. Методика відновлення функцій паретичної групи м'язів при невропатіях верхніх кінцівок залежить від ступеня їх ураження. При відсутності м'язового напруження рекомендується застосовува­ти пасивні вправи, ідеомоторні й вправи в стимуляції активних рухів. У табл. 5.2 запропоновано вихідні положення й спеціальні вправи для віднов­лення сили паретичних м'язів при невриті променевого, ліктьового і сере­динного нервів.

Таблиця 5.2. Вихідні положення й спеціальні вправи для відновлення сили

паретичних м'язів при невриті променевого, ліктьового І серединного нервів

(групове заняття)

Пасивні вправи виконуються за допомогою методиста або здорово? кін­цівки. Для досягнення лікувального ефекту пасивні вправи доцільно здій' снювати багаторазово (20—30 повторень у повільному темпі) кілька разі: на день. При виконанні пасивних вправ важливо стежити за тим, щоб не було перерозтягнення паралізованих м'язів.

На початку курсу лікування особливу увагу приділяють вправам для здорової кінцівки, поступово залучаючи уражену. Треба тренувати всі м'язи, особливо паретичні. Лікувальна гімнастика здійснюється малими порціями протягом дня, запобігаючи стомленню ослаблених паретичних м'язів.

Необхідно чергувати навантаження з відпочинком, активне скорочення з розслабленням, навантаження збільшувати поступово. Важливе значення мають вправи, виконувані за допомогою методиста, здорової кінцівки, з предметами. Якщо з'явилося хоч найменше скорочення м'язів, необхідно виклю­чити вагу кінцівки. Слід звернути увагу на вибір вихідного.положення, ліку­вання положенням, відпочинок, у заняття включати елементи лрацетерапії.

Масаж починають у період анатомічного відновлення, коли гострі явища згладжуються,'небезпека інфекції і кровотечі минула.

Завдання лікувального масажу:

• прискорення процесів регенерації нерва;

• боротьба з атрофією м'язів і больових відчуттів;

• попередження контрактур, порушень чутливості.

До загоєння рани призначають сегментарно-рефлекторний масаж, після загоєння, за наявності паралічу або парезу, переходять до місцевого маса­жу. При показаннях до хірургічного лікування (зшивання нерва, вивільнен­ня нерва з рубцевої тканини) у передопераційному періоді масаж застосо­вується для боротьби з атрофіями, для стимулювання кровообігу в ткани­нах у зоні ураження, збереження функції м'язів і суглобів.

У післяопераційному періоді навколо зшитого нерва звичайно розвива­ється рубцева тканина, що часто призводить до стиснення нерва, наявності рубцевих спайок, тому на 2—3-й день після операції призначають сегментарно-рефлекторний масаж.

У передопераційному періоді для зміцнення м'язів застосовують глибо­ке погладжування, поздовжнє й поперечне розминання, валяння, прийоми стимуляції м'язів. Для зниження тонусу м'язів-антагоністів здійснюють по­верхневе погладжування, розтирання, ніжні поздовжні розминання. При м'язово-суглобних контрактурах рекомендують активні рухи, розтягання, зрушування, переривчасте натиснення на паретичні м'язи. Також необхідно масажувати суглоби, (погладжування, розтирання, пасивні рухи).

При показаннях до хірургічного лікування травмованих нервів здійсню­ють вибірковий масаж м'язів, що підлягають пересадженню, виконуються глибоке розминання, пунктування, постукування, поплескування, розтиран­ня сухожиль. Тривалість процедури 10—15хв щодня в період підготовки до операції.

У післяопераційному періоді всі прийоми масажу здійснюються ніжно, повільно, без зусилля. Використовується поверхневе погладжування, розти­рання кінчиками пальців, натиснення й стискання. Рухи проводять в ізометричному режимі, використовуючи вправи в посиланні імпульсу до скорочен­ня м'язів, іннервованих зшитим нервом. Тривалість процедури — 10— 15 хв.

Обов'язково застосовується лікування положенням — накладення гіпсо­вої лонгети, що забезпечує збереження шва. Коли післяопераційний рубець зміцніє застосовують глибоке погладжування, розтирання, розминання, зрушування, валяння, розтягання, пунктування, постукування, лабільну віб­рацію по ходу нервового стовбура, потрушування. Тривалість процедури — 15—20 хв.

НЕВРОПАТІЯ ЛИЦЬОВОГОНЕРВА

Лицьовий нерв змішаний, виходить із довгастого мозку, проходить через внутрішній слуховий канал і шилососколодібний отвір. Іннервує мімічну мус­кулатуру. Анатомічне розташування пояснює частоту ураження цього нерва.

Невропатія лицьового нерва може бути викликана застудою, інфекцією, запальним процесом середнього вуха, ускладненням після операції.

Головні ознаки ураження лицьового нерва; паралізований бік стає в'ялим, не заплющується або не зовсім заплющується око, рот перетягне­ний у хворий бік, кутик рота з цього боку опущений, рух губ на стороні невриту відсутній, мовлення невиразне, хворі не можуть наморщити чоло, насупити брови, скаржаться на сльозотечу й втрату смаку, часто мимоволі прикушують щоку на хворому боці. Залежно від тяжкості неврит триває від

2 тижнів до кількох місяців і не завжди закінчується видужанням.

На підставі електрозбудливості розрізняють три ступеня невриту лицьо­вого нерва:

• легка, немає відхилень у електрозбудливості, період відновлення 2—

3 тижні;

• середня з ознаками часткової реакції переродження, відновлення че­рез 3 місяці;

• тяжка, повна реакція переродження, стійкі паралічі й контрактури.

Відноапювально-компенсаторна терапія складається з комплексу послі­довно проведених заходів: лікування положенням, навчання довільного розслаблення м'язів, дозовані м'язові скорочення, ізольовані скорочення окремих м'язів, довільне включення в мімічну гримасу двох і більше міміч­них м'язів. Лікування положенням починається на третю добу з моменту захворювання.

Однобічне порушення функції мімічних м'язів різко підсилює антагоніс­тичні дії м'язів здорового боку. Це призводить до постійного розтягування - й ослабленняпаретичних м'язів.

Необхідно лейкопластирем фіксу­вати м'язи нездоровому боці й трохи перетягнути убік паретичні м'язи. Та­ка лейкопластирна корекція м'язів лиця полегшує пережовування їжі, попереджає виливання рідини з опу­щеного кутика рота, поліпшує процес мовлення (рис 5.9) [13,31, 38].

Пластир кріпиться до спеціально­
го матер'яного шолома, виготовле­ного індивідуально. Тривалість сеан­
су "маска" — 1,5год. , в подальшому – 3.5 – 5 год. Маски необхідно

^{РИС- 5-9.} Лікування положенням: 1 – вигляд хворого до корекції; 2 — фіксація лейкопластиром м'язів лівої (здорової) половини лиця

чергувати зі спеціальною гімнастикою. Лікувальна гімнастика призначається на 6—10-й день, здійснюється індивідуально, залежить від патогенезу ру­хових порушень. На початку захворювання рекомендується застосовувати пасивні вправи, чергуючи Тх зі спеціальним масажем м'язів лиця і шиТ (лег­кі погладжування, розтирання, вібрації по ходу гілочок нерва). Перед ком­плексом ЛГ здійснюють фізіотерапевтичну процедуру (гальванізація като­дом місця виходу нерва, солюкс, діатермія). Все це сприяє поліпшенню живлення і підвищенню провідності ураженого лицьового нерва.

Далі пропонується перелік спеціальних активних вправ при невриті лицьового нерва:

• підведення й опускання надбрівної дуги й брови;

• надування щоки без опору й з тиском на неї;

• заплющення й розплющення ока;

• складання губ для свисту;

• висовування язика;

• вискалення зубів;

• витягування губ при закритому роті: посмішка із закритим ротом. '
Спочатку ці вправи виконують за допомогою, потім самостійно до 5 ра­
зів на добу перед дзеркалом. Самостійні заняття дозволяються у разі, ко­
ли хворий виконує вправи правильно, щоб не виникли патологічні умовно-
рефлексні зв'язки, співдружні рухи (при паралічі нижнього повіка непра­
вильне тренування в заплющуванні ока призводить до того, що очі заплю­
щуються одночасно з підтягуванням кутика рота). Утримуються порочні
зв'язки довго й руйнуються тільки в результаті тривалого тренування.

Активні вправи чергують із вправами на розслаблення й легким маса­жем, щоб уникнути стомлення паретичних м'язів.

Надалі хворий після активних вправ, теплових процедур застосовує 1 — 2 рази на день самомасаж. Із появою мінімальних активних рухів їх необ­хідно тренувати багато разів.

Вправи для мімічної мускулатури варто чергувати із загальнозміцню-вальними, дихальними й звуковою гімнастикою, що має велике значення при порушенні мовлення.

Одне з важких ускладнень невриту лицьового нерва — розвиток кон-трактур у паралізованих м'язах, у зв'язку з чим кутик рота відтягається у хворий бік, заглиблюється носогубна складка, звужується очна щілина. Ін­ший вид ускладнення — поява співдружніх рухів (синкінезій): мимовільне відтягування кутика рота при спробі заплющити око, або, навпаки, мимо­вільне заплющення ока при піднятті кутика рота.

Масаж при невриті лицьового нерва впливає на рефлекторні зони шкіри голови, шиї, вушних раковин. Виконується масаж мімічних м'язів здорово­го й хворого боків. Хворий сидить у кріслі, голова опирається на подушку, м'язи тулуба й рук максимально розслаблені.

Методика масажу. Масаж волосяної частини голови: погладжування й розтирання граблевидно й долонею. Погладжування й розтирання потилич­них м'язів і м'язів задньої поверхні шиї. Потім здійснюється погладжування, розтирання, розминання кінцями пальців груднино-ключично-соскоподібних м'язів, скроневих ділянок і вушних раковин. Основну увагу необхідно приділити масажу мімічних м'язів лиця. На здоровому боці лиця виконують ма­саж у ділянці чола, навколо очниць, губ, щік, шиї — погладжування, розти­рання, натиснення, щипцеподібне розтирання. Потім безперервна вібрація й поплескування долонною поверхнею пальців.

Масажують зону виходу лицьового нерва в шило- і соскоподібних від­ростках ураженого боку: погладжування, розтирання, безперервна вібрація кінцем середнього пальця, постукування. Хворі м'язи масажуються ніжним погладжуванням, розминанням, натисненням. Здійснюється масаж після теплових процедур. Тривалість — 5—10—15 хв. Курс лікування — 12 — 15 процедур щодня або через день.