Джерела адміністративного права.

Джерелами адміністративного права називають пра­вові звичаї, нормативні договори та нормативно-правові акти, правові акти державного управління, що вміщують адміністра­тивно-правові норми.

Основним видом джерел адміністративного права є нормативно-правові акти — письмові документи державних органів та інших компетентних суб'єктів, що приймаються ними в установле­ному порядку і вміщують адміністративно-правові норми. Існують різні критерії для класифікації нормативно-правових актів, що являють собою джерела адміністративного права. За юридичною си­лою їх можна поділити на конституційні, законні та підзаконні.

Одним з кодифікованих джерел адміністративного права є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), який було прийнято 7 грудня 1984 року (почав діяти з 1 червня 1985 року). У ньому вміщуються норми, що регулюють і охороня­ють матеріальні й процесуальні суспільні відносини у сфері ад­міністративних правопорушень і адміністративної відповідальності.

У загальній частині закріплюються поняття адміністра­тивного правопорушення, окремі елементи об'єктивних і суб'єктив­них ознак складу адміністративного проступку, поняття і види ад­міністративних стягнень і загальні правила їх накладання.

В особливій частині закріплюються види адміністративних проступків у різних галузях.

У процесуальному праві закріплюється система органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Окремий розділ присвячений регулюванню порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

3. Правопорушення, як це випливає з самого терміну, є порушення права. Скоїти правопорушення – означає порушити право.

Адміністративне правопорушення - це протиправна винна умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення має ознаки:

1) вчинок, тобто дія чи бездіяльність;

2) протиправність, тобто заборона нормам відповідного вчинку;

3) винність – наявність у особи відповідного власного психічного ставлення до відповідного вчинку і його наслідків. Це умисел і необережність;

4) адміністративна карність.

Адміністративне правопорушення відрізняється від злочину меншим рівнем суспільної небезпеки.

У складі адміністративного правопорушення виділяють чотири чинники:

1) об’єкт – це те, на що спрямоване посягання;

2) об’єктивна сторона – це зовнішній прояв суспільно небезпечного посягання на об’єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій;

3) суб’єкт – осудна особа, що досягла певного віку (16-річного віку) і виконала описаний у законі склад адмінпроступку;

4) суб’єктивна сторона – психічне ставлення суб’єкта до вчиненного антигромадського діяння.

Відповідно до кодексу України «Про адміністративні правопорушення» ви дами є адміністративні правопорушення у наступних галузях:

1) Охорони праці і здоров‘я населення (порушення законодавства про працю і про охорону праці, приховування джерела зараження на венеричну особу)

2) Здійснення права власності (дрібне розкрадання державного чи колективного майна)

3) Охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури (незаконна порубка дерев), жорстоке поводження з тваринами, порушення правил охорони пам’яток історії та культури).

4) Промисловості, будівництва та енергетики (самовільне будівництво будинків або споруд, порушення правил користування енергією чи газом у побуті)

5) Сільського господарства, ветеринарії і санітарії (проїзд по посівах або насадженнях, порушення щодо карантину тварин).

6) Транспорту шляхового господарства і зв’язку (порушення правил дорожнього руху, безквитковий проїзд)

7) Житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (недодержання правил щодо забезпечення чистоти та порядку в населених пунктах, самоправне зайняття житлового приміщення)

8) Торгівлі , громадського харчування, послуг, фінансів і підприємницької діяльності (порушення правил торгівлі, неправомірні угоди між підприємцями)

9) Якості продукції (випуск у продаж нестандартної продукції)

10) Громадського порядку і безпеки (дрібне хуліганство, виготовлення самогону, порушення тиші або розпивання спиртних напоїв у громадських місцях)

11) Порядку управління (злісна непокора законній вимозі працівника міліції, неявка на виклик у військовій комісаріат)