Заходи безпеки при переробцi отруйних та сильнодiючих лiкарських рослин.

Значна частина лiкарських рослин мiстить хiмiчнi речови­­­ни, якi є токсичними для людини та тварин i можуть визвати загальне отруєння, мiсцеве подрiзнення шкiри, слизистих, алергiчнi захворювання. До таких отруйних i сильнодiючих ре­­­човин належать алкалоїди, глiкозиди серцевої дiї, сапонiни, а також деякi ефiрнi масла, смоли,лактони та iншi речовини.

Найбiльш часто отруєння може виникнути при заготiвлi i переробцi лiкарських рослин. Так, збираючи листя беладонни, збирачi можуть отруїтися гiасциомiном та iншими алкалоїдами, якщо будуть терти очi або витирати губи пальцями, зволоженими соком iз свiжої сировини. При збирання листя дурману збирачi можуть отруїтися леткими отруйними алкалоїдами, якi вид­­­iляються в газоподiбному станi рослиною, особливо в жаркi днi. При подрiбненнi сухих кореневищ чемерицi, яка мiстить алкалоїди, пiднiмається пил, який подразнює слизистi обо­­­лонки, внаслiдок чого у працюючих починається чхання, нежить, кашель, сльозовидiлення, а в дальнiйшому проходить кровотеча з легень i розвивається їх запалення. Пил, що виникає при подрiбненнi мильного кореня в закритому примiщеннi, викликає у робочих приступи важкої задухи. Навiть неотруйнi рослини можуть при деяких умовах викликати симптоми отруєння. Так, у працюючих на складах, де зберiгається велика кiлькiсть м`яти, а також при її обмолотi, рiзцi, фасуваннi внаслiдок вдихання парiв ефiрної олiї виникає головний бiль, тошнота, блювання.

Серед лiкарських рослин, з якими частiше всього зус­­­трiчається збирач, до отруйних i сильнодiючих вiдносяться: авран, багульник, блекота, горицвiт, дурман, жовтушник, кон­­­валiя, мордовник, олеандр, пасльон дольчатий, полин гiркий, чемериця, чистотiл, цикута та iншi.

При збираннi, переробцi, сушiннi, сортуваннi, рiзцi, па­­­куваннi, погрузцi i перевезеннi сировини цих рослин слiд дот­­­римуватись слiдуючих основних заходiв безпеки.

Пiдлiткам, школярам дозволяється збирати сировину лише пiд наглядом вiдповiдального iнструктора або бригадира, з яким в свою чергу, необхiдно провести попереднiй iнструктаж. Краще до таких заготовок залучати тiльки доросле населен­­­ня, але також пiсля попереднього iнструктажу. До збору блеко­­­ти, дурману i чемерицi дiти не допускаються.

Пiд час збору не торкатися руками до очей, обличчя, не приймати їжу, а пiсля закiнчення роботи ретельно вимити руки з милом.

При послiдуючих роботах (переробка, сушiння, сортування, пакування) захищають рот i нiс респiратором, вологою марлевою пов`язкою або чистим вологим рушником, а очi - захисними оку­­­лярами, не приймати їжi, не курити, не торкатися руками до очей та обличчя.

Пiсля закiнчення роботи ретельно витрiпати верхнiй одяг, вимити обличчя i руки з милом, ретельно промити респiратор, марлю, рушник i все це просушити.

Слiд мати аптечку з необхiдними медикаментами для надан­­­ня першої допомоги при нещасних випадках.

Не можна допускати до заготiвлi сировини отруйних i сильнодiючих лiкарських рослин i iнших робiт з такою сирови­­­ною вагiтних i жiнок, якi годують дiтей.

При отруєннi блекотою через 30-60 хв. з`являються прис­­­тупи подiбнi сказу (бешенство). Обличчя та шия потерпiлого червонiють. З`являється слиновидiлення, яке змiнюється рiзкою сухiстю в ротi. Iнколи виникає тошнота i блювання, спос­­­терiгаються судоми рук i нiг. Стан потерпiлого збуджений. Вiн не знаходить собi мiсця, бiгає, кричить, смiється. Часто хво­­­рий неправильно сприймає оточуючi предмети, марить, в нього виникають галюцинацiї.

Ознаки отруєння дурманом i беладонною аналогiчнi. Спос­­­терiгається розширення зрачкiв, розладнання дiяльностi ЦНС, яке виражається в збудженнi беззв`язної мови, втрати пам`ятi. При лiкуваннi усi цi явища, як правило, припиняються через 1-2 днi, розширення зрачкiв iнодi залишається на недiлю i бiльше.

При попаданнi в органiзм алкалоїдiв чемерицi виникає випiкання язика, поколювання i подряпування в горлi, яке змiнюється зниженням чутливостi. Спостерiгаються сильнi сли­­­новидiлення, спрага, рвота i сильний понос. Потерпiлий збуд­­­жений, у нього починаються м`язовi судоми, запаморочення, з`являється почуття страху. Пульс слабшає i сповiльнюється.

Рiдшi отруєння при роботi з такими сильнодiючими лiкарськими рослинами, як жовтушник, мордовник, пасльон.

Якщо вручну збирають траву жовтушника сiрого, iнколи спостерiгається почервонiння i зуд шкiри, а при подрiбненнi i особливо помолi сухої трави виникають бiльш важкi подразнення шкiри. При тривалiй роботi з сировиною цiєї рослини, особливо в закритому примiщеннi, виникає головний бiль, запаморочення, iнколи кров`янi видiлення з носа, втрата апетиту.

При збираннi вручну та очищеннi плодiв мордовника круг­­­логолового дрiбнi щетинки втикаються в шкiру, частiше всього мiж пальцями рук, суглобних згибах, викликають почервонiння, зуд, а пiзнiше утворення дрiбних, довго не заживаючих виразо­­­чок, а вiд пилу червонiють слизистi оболонки очей.

Якщо збирають траву пасльона i подрiбнюють її, особливо в жаркi безвiтрянi днi, спостерiгаються головний бiль, тош­­­нота, подразнення шкiри з сильним зудом особливо мiж па­­­льцями. При роботi з сухою сировиною в закритих примiщеннях також буває тошнота, блювання, часте серцебиття. Вiдмiчена пiдвищена чутливiсть до цiєї рослини вагiтних жiнок.

При подрiбненнi i розмелюваннi сухої трави полину гiрко­­­го, особливо в закритих примiщеннях, пил викликає подразнення слизистих оболонок верхнiх дихальних шляхiв, задуху, сильну гiркоту в ротi, яка довго не проходить.

У випадку отруєння слiд негайно викликати лiкаря, а до його прибуття надати потерпiлому першу допомогу; якщо пос­­­лабшало дихання, зробити штучне; якщо пульс не прос­­­луховується, застосувати заходи до його вiдновлення - напоїти мiцним чаєм або кавою, дати понюхати нашатирного спирту.

Першу допомогу надають, керуючись наступним.

Якщо отрута попала в шлунок, її необхiдно видалити, виз­­­вавши блювання, введенням великої кiлькостi теплого молока, слизистого вiдвару або слабкого розчину перманганату калiю. До голови прикласти холодний компрес.

Отруту, що проникла в кишечник, видаляють, вводячи пос­­­лаблюючi солi з великою кiлькiстю води.

Якщо токсична речовина попала на шкiру, волосся, очi або на слизисту оболонку рота або носа, її змивають великою кiлькiстю води.