Особливості розвитку архітектури.

Архітектурний образ міст і сіл Київської Русі визначався насамперед дерев’яними будівлями. Із дерева зводились укріплення давньоруських міст – кліті, заборола, башти, а також церкви. Після виходу на міжнародну арену, знайомство з візантійською культурою, а потім і впровадження християнства зумовили появу монументальної кам’яної архітектури Перші кам’яні будівлі на Русі зводились, безперечно, під керівництвом візантійських зодчих. Кращою будівлею ансамблю “міста Володимира” була Десятинна церква, збудована у 989 – 996 рр.Церкву прикрашали 25 куполів. На неї князь відраховував десяту частину власних прибутків

Новий етап розвитку монументальної архітектури на Русі репрезентують насамперед будівлі “міста Ярослава” в Києві.Це засвідчує такий шедевр архітектури першої половини ХІ ст., як Софіївський собор (1037 р.). Споруда представляє візантійсько-руський стиль.

Починаючи з 30-х рр. ХІІ ст. церковна архітектура Київської Русі набуває нових рис.Кількість культових монументальних будов помітно збільшилась,але їх розміри зменшились, архітектура спростилась, а опорядження стало не таким вишуканим.

У кінці ХІІ – на початку ХІІІ ст. монументальна архітектура Русі розвивалась шляхом ускладнення зовнішніх форм. Будівлі цього часу мають висотні композиції, нагадують башти. Особливу увагу архітектори приділяли профільованим пілястрам, вертикальні лінії яких надають храмам незвичайної стрункості, а також порталам.

Крім культової, розвивалася також палацова архітектура та взагалі світська. Вона вирізнялася міцністю й монументальністю. Часто виконувала і певні фортифікаційні (оборонні) функції. Зокрема, важливе місце займали в архітектурі оборонні споруди у формі дерев’яних стін із бійницями та з баштами стрільниці. Типовою спорудою для давньоруських міст був так званий дитинець – внутрішнє укріплення навколо резиденції князя чи єпископа.