Історичні типи формування світоглядних орієнтацій.

Підкреслимо , що світогляд — не просто узагальнене уявлення про світ , а форма суспільної самосвідомості людини , вузловими категоріями якої виступають поняття " світ " і " людина ". Через ці поняття суб ' єкт світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві установки . Світогляд за самою своєю суттю є універсальним і практич - ним , оскільки орієнтує на вирішення найважливіших проблем людського існування , виражає імперативи поведінки людини та сенс її життя . В цьому і полягає функціональне призначення світогляду . Першим дійшов висновку про те , що міф є стадією розвитку сві - домості , яка відповідає певній історичній добі , французький культуролог Л . Леві - Брюль .

Для міфологічного світогляду характерним є , по - перше , усвідомлення роду як колективної особи , переконаної у наявності спільного предка — тотема . Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства , а тому і більш дослідженою . В ній буття осягається іншими , ніж у міфі засобами . В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб ' єкт і об ' єкт , а отже , долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладаються основи проблематики , яка стане специфічною для філософії . В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй . Світ роздвоюється на духовний та тілесний , земний і небесний , горний і дольний , природний і надприродний , до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного . Міфологічні ж персонажі ( а в пізніх міфах " язицьких релігіях " і боги ) живуть у феноменальному світі ( на горі Олімп , на горі Меру тощо ).

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства , а тому і більш дослідженою . Чітко розділяється суб ' єкт і об ' єкт . Долається характерна для міфу неподільність людини і природи . Закладаються основи специфічні для філос . Проблематики - ідея відділяється від матерії і протиставляється їй . Світ роздвоюється на духовний та тілесний , земний та небесний , горний і дольний , природний і надприродний . Земний починає розглядатися як наслідок надприродного . У релігії виникає ноуменальний світ , не доступний органам чуттів і розуму - в об ' єкт надприродного треба вірити . Віра - головний спосіб осягання буття . Релігія відкриває світ ідеальних сутносте - пріоритет духовного над тілесним Зв ' язок з Богом через культ та релігійну організацію ( церкву ) є критерієм наявності реліг . світогл . та належ , до певної релігійної конфесії . Практичність релігійного світогляду - віра без справ мертва - віра в Бога , надприродний світ надає ентузіазм , життєву енергію , яка надає розумінню світа життєвого характеру . Релігію творить народ - він об ' єкт і суб ' єкт реліг творчості , яка у історії виступала джерелом потужних суспільних зрушень . У релігії поряд із світовідчуттям добре розвинуте світорозуміння - є релігійна ідея , яка добре обґрунтовується теологами . Для релігії головне обгрунтування досягнення єдності з Богом , як втіленням святості та абсолютної. цінності .

Можна з повним правом сказати, що вивчення філософії - це школа, яка допомагає виховувати культуру розумного мислення, вміння вільно керувати рухом думки, доводити і спростовувати. Зрозуміло, що наука мислити не може бути взята напрокат, оволодіння нею вимагає зусиль, напруги інтелектуальних здібностей.

Звичайно, це зовсім не просто і припускає, зокрема, знайомство з історією філософії, щоб крок за кроком простежити, як вирішувалися " вічні проблеми "протягом багатьох століть, а головне, щоб підготувати себе до розуміння шляхів їх вирішення в сучасній філософії, в тому числі й у філософії діалектико-матеріалістичної.

Роль філософії в наші дні велика і в реалізації гуманістичних ідеалів, бо тільки через призму гуманізму може знайти потрібну орієнтацію науково-технічний прогрес, можуть бути вирішені в інтересах людини і людства глобальні проблеми - від зняття загрози термоядерної війни до ліквідації загрози генетичним основам і психіці людини.

Філософія важлива і для кращої орієнтації в Вашої майбутньої спеціальності, а головне - для поглибленого розуміння життя у всій її багатогранності. Ці два моменти тісно пов'язані між собою - філософські аспекти технічного знання і НТП і, що не менш важливо, широкий кругозір філософський, що виходить далеко за вузькі рамки спеціальності.

Можна сказати, що світогляд - це ядро, стрижень свідомості та самосвідомості особистості. Воно виступає як більш-менш цілісне розуміння людьми миру і самих себе, свого місця в ньому. Воно є в кожного. Але його рівень, його зміст, форма і т. д. різні. Але про це далі. Тут же відзначимо, по-перше, що світогляд історично конкретно, оскільки виростає на грунті культури свого часу і разом з нею зазнає серйозних змін. По-друге, суспільство в кожну епоху соціально неоднорідне, воно ділиться на різні групи і спільності зі своїми інтересами. До того ж самі люди розрізняються не тільки за їх місцем у суспільстві, а й за своїм розвитком, своїм устремлінням і т.д. Іншими словами, світогляд кожної епохи реалізується в безлічі групових і індивідуальних варіантів.

До того ж світогляд як система включає в себе ряд компонентів. Перш за все це знання, що мають своєю опорою істину, а разом з цим і цінності, найбільш яскраво виражені в моральних і естетичних складовихсвітогляду, що мають своєю базою добро і красу.

У виробленні світогляду беруть участь не тільки наш розум, а й наші почуття. Це означає, що світогляд включає в себе як би два зрізу - інтелектуальний та емоційний. Емоційно-психологічна сторона світогляду представлена світовідчуттям і світосприйняттям, а інтелектуальна - світобачення.