Україна на завершальному етапі війни (1944-1945рр.). Кримська наступальна операція. Примусове виселення з Криму в східні райони СРСР татар, греків, вірмен.

Кримська операція (8 квітня — 12 травня 1944) — наступальна операція військ 4-го Українського фронту і Окремої Приморської армії у взаємодії з Чорноморським флотом і Азовською військовою флотилією .Розвивалася шляхом прориву оборони противника одночасно на Перекопському і Сиваському напрямках, з головним ударом в напрямку Сімферополя. Окрема Приморська армія вела наступ з району Керчі на Севастополь. 14 квітня війська 4-го Українського фронту оволоділи Бахчисараєм та Алуштою, а 18 квітня війська Окремої Приморської армії визволили Балаклаву. 5 травня радянські війська почали наступ на Севастополь з півночі, а 7 травня — з району Балаклави. 9 травня за підтримки кораблів Чорноморського флоту і авіації вони штурмом оволоділи Севастополем і 12 травня завершили визволення Криму.

Трагічною була доля жителів Криму.У Криму винищували пам’ятки матеріальної та духовної культури. В усіх містах і селах палали вогнища, де спалювали книги, газети, журнали кримськотатарською мовою. Цвинтарі було зрівняно з землею, татарські назви сіл і вулиць у містах перейменовано.Після закінчення війни батьків, братів і синів депортованих — демобілізованих з армії солдатів і офіцерів з орденами та медалями на грудях — насильно відправляли в спеціальні поселення і відразу ж із героїв перетворювали на зрадників.Переселення кримських татар, греків, вірменів та інших народів до східних районів СРСР мало злочинний характер та було грубим порушенням прав людини, Конституції СРСР і міжнародних правових актів.

72. Україна на завершальному етапі війни (1944-1945рр.). Завершальний етап боротьби в тилу. Радянський партизанський рух. ОУН-УПА на завершальному етапі війни. Становище в західних областях України.\

На початку 1944 р. командування вермахту намагалося привернути на свій бік багатотисячні загони УПА та підпілля ОУН. Були випущені з концтабору С.Бандера, Я.Стецько та інші провідні українські діячі. Відразу після звільнення С.Бандеру запросили на нараду до Розенберга за участю командуючого Російською Визвольною Армією генерала Власова, але голова проводу ОУН відмовився. Протистояння німецьким окупаційним властям та військам вермахту тривало до останніх днів їх перебування в Україні. Це не завадило деяким повстанським командирам вступати в переговори, найчастіше з угорськими частинами, та діставати від них зброю.Попри намагання УПА уникнути боїв з фронтовими частинами Червоної армії не вдавалось. Вперше зіткнулись з радянськими військами у лютому 1944 р., частини групи УПА-Південь. А коли наприкінці місяця повстанці загону П.Олійника напали на військову колону і смертельно поранили командуючого фронтом генерала М.Ватутіна, у цьому районі розгорілися напружені бої. Близько 30 тис. солдат фронтових частин і бригад НКВС взяли участь у каральній операції проти восьми куренів повстанців. Проривом Червоної армії на Львів влітку 1944 р. Волинська група УПА була відрізана від основних сил. Наказом Р.Шухевича генеральний штаб, політичний провід і більшість частин групи УПА-Північ перебазувались у Карпати.Отже, восени 1944 р. на західноукраїнські землі повернувся режим сталінської диктатури. Невдовзі знову потягнулися до Сибіру та Далекого Сходу численні ешелони, які вивозили українців за стандартними звинуваченнями у націоналізмі, співробітництві з окупантами. Репресіям і арештам піддавалися всі, хто мав щонайменше відношення до ОУН або УПА, працював в органах або установах німецької адміністрації. Почалася мобілізація до війська. Близько 400 тис. чоловік повинні були з’явитись на призовні пункти.

Але десятки тисяч юнаків на заклик УПА поповнили ряди повстанців. За архівними даними тільки у Галичині 150 тис. – майже половина призовників – не прибули до військкоматів.