Поняття муніципальної нормотворчості як юридичного процессу

Становлення і розвиток нормотворчості в органах місцевого самоврядування нерозривно пов'язані з виникненням та еволюцією цього політико-правового інституту, розробкою теоретичних концепцій місцевого самоуправління, формуванням законодавства, що врегульовує діяльність органів місцевого самоврядування. Новітній період історичного розвитку приніс усвідомлення того, що демократична правова держава може вирішувати свої основні завдання лише за наявності розвиненої системи місцевого самоврядування.

Реформа місцевого самоврядування в нашій державі може бути успішною лише в разі врахування сформованих історичних традицій, максимального використання накопиченого досвіду нормотворчої діяльності в органах місцевого самоврядування, залучення до вирішення питань місцевого значення населення

З метою вироблення концепції оптимізації нормотворчості в органах місцевого самоврядування слід розрізняти два поняття: «ефективність нормативно-правового регулювання суспільних відносин» і «ефективність нормотворчості». Перше передбачає врахування співвідношення закладеної в нормативному велінні цілі й результату самого регулювання, друге – пов’язане з пошуком критерію в створенні ефективної норми права.

Нормативний правовий акт місцевого самоврядування – це, перш за все, управлінське рішення, що становлять два блоки: цільовий і організаційний. Тому, перш ніж вирішувати загальну проблему забезпечення ефективності муніципальної нормотворчості, необхідно визначити умови забезпечення ефективності кожного з означених блоків.

Можна виділити три групи таких умов: а) умови, що забезпечують ефективність цілі нормативно-правового акта; б) умови, що забезпечують ефективність організаційних ідей в процесі формування муніципальної норми права; в) умови, що забезпечують ефективність підготовки проекту нормативно-правового акта, внесення його на розгляд в нормотворчий орган, обговорення, прийняття рішення щодо проекту нормативно-правового акта, опублікування і набрання ним чинності.

аналіз якісного стану законодавства в сфері місцевого самоврядування та власне нормотворчості в органах місцевого самоврядування, дозволяє констатувати: 1) частіше за все, нормотворчість в органах місцевого самоврядування є неповною, із запізненням відображає ситуації й тенденції розвитку політичної, економічної і соціальної сфери; 2) характерними рисами вітчизняного законодавства, яким врегульовуються питання, що стосуються організації нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування, є відсутність єдиної науково обгрунтованої системи взаємопов'язаних між собою правових актів, колізійність, неповне і непослідовне законодавче регулювання зазначених питань; 3) існують значні прогалини правового регулювання компетенції, повноважень та предметів відання суб'єктів муніципальної нормотворчості; 4) відзначається низька якість законодавства про місцеве самоврядування і нормативних правових актів органів місцевого самоврядування.