Особливості дії іонізуючого випромінювання на тканини та його вплив на зуби.

Вплив іонізуючого випромінювання на зуби. Зараз встановлено ,що емаль зубу впродовж всього життя людини має здатність накопичувати радіактивні елементи в дефектах кристалічної решітки.Серед тканин зубу найбільшу радіочутливість має пульпа зубу.Далі йдуть дентин та цемент. Найменшу чутливість до емаль зубу.Найбільша радіочутливість пульпи зубу пов’язана з інтенсивністю обмінних процесів, які в ній перебігають, багатим кровопосчанням та великою кількістю клітин.Пошкодження пульпи виникає внаслідок дії хімічно активних речовин, якіутворились в процесі радіолізу. При цьомупорушується кровопостачання пульпи, змінюється основна її речона і пошкоджуються її клітинні елементи. В судинах наростають зміни від гіперемії до тромбозу та крововиливів. В наслідок порушення трофіки починають відмирати одонтобласти. Вже під впливом дози 5 Гр у пульпі утворюється дентиноподібна речовина. А при більш високих дозах в ній починається звапнення та утворення петрифікатів.Дентин та цемент мають більшу чутливість до радіації ніж емаль.Ці зміни з’являються через 3-6 міс після опромінення.Променеве ураження може бути гострим або хронічним;місцевим або загальним.

Іонізуюче випромінення діє на всі органи і тканини, перш за все воно уражує критичний орган(орган,який першим патологічно змінюється)У діапазоні поглинання-3-9 Гр критичною є кровотворна система,при 10-100 Гр –кишківник ,при 200-1000 Гр –ЦНС.

92.Гостра променева травма ротової порожнини.

Випромінення уражує слизову оболонку порожнину рота,зуби,слинні залози,кістки. При гострій променевій хворобі зміни можна побачити на глоткові мигдаликах,далі процес поширюється на задній відділ язика ,піднебіння,глотку,слизову оболонку задніх відділів альвеолярного відростка нижньої щелепи.Слизова перетворюється на некротичну плівку.Руйнування відбувається переважно за альтернативним типом. Розвивається променевий стоматит(гіперемія,зроговіння,десквамація епітелію,плічастий мукоз)Ясна набряклі,кровоточиві ,ясенні сосочки вкриті виразками.Виділення гною з пародонтальних кишень поширюється.Гостра променева хвороба супроводжується ураженням слинних залоз,яке проявляється ксеростомією. Салівація припиняється при опроміненні 50 Р ,алевона може відновитися через кілька тижнів. Якщо доза 1000 Р явище ксеростомії незворотнє.

93.Променева травма зубів.

В основі після променевих уражень твердих тканин зубу лежать порушення обміну речовин(особливо фосфору,кальцію)Іонізуюче опромінення впливає на розподіл фтору та гідроксилу не тільки в патологічно зміненій ділянці,а і в оптично неуражених ділянках емалі.Порушення емалевих призм.Емаль втрачає блиск,стає тьмяною,крихкою.(Схоже на некроз емалі)Змінюється будова дентину .На значній площі зникають дентинні канальці,замість них зявляється фібрилярна структура ,що характерна для колагену.Шар емалі втрачає здатність до відновлення. При променевому карієсі відбувається самовільне розкриття пульпової камери.Внаслідок одночасного опромінення великих слинних залоз відбувається якісні та кількісні зміни в слині.

94.Променева травма кісток лицевого скелету.

Дія радіації на кістку може бути як прямою - безпосередньо : шар слизової оболонки порожнини роту під час опромінення, через зміни в кров’яному руслі. Так, у разі одноразового опромінення переважає активна остеокластична резорбція кісткової тканині період гострої променевої хвороби і в період регенерації кісткової тканини не відбувається. Процеси :відновлення починаються на 20-30 добу. Для радіонекрозу щелеп характерна відсутність періостальнмч реакцій. В легких випадках рентгеноскопічно виявляють вогнища уражень, частіше, множинні, а у тяжких випадках - тотальний п<- кроз кістки. Його прояви характеризуються наявністю виразок на слизовій оболонці альвеолярного паростка нижньої щелепи, часи ше з внутрішньої поверхні з супутнім запаленням, вираженим бо лем, тризмом. Інколи визначають незначно виражений хронічпші процес з утворенням нориць, патологічних переломів нижньої щелепи. На рентгенограмі виявляютьсяможе бути як прямою - безпосередньо : шар слизової оболонки порожнини роту під час опромінення, зпосередкованою через зміни в кров’яному руслі . Встановлено, що радіологічний ефект остеотроп- ауклідів спрямований, насамперед, на пригнічення попередни- ;теобластів - преостеобластів, порушення в системі “остео- и-остеокласти” на користь останніх аж до втрати зміцнюючих ;зостей кристалічної решітки гідроксиапатиту.

95.Особливості дії малих доз іонізуючого випромінювання.

Малі дози випромінювання(0,04-0,05Гр=4-5рад при одноразовому опроміненні) – це дози,що перевищують у 5-10 разів природний радіаційний фон і майже у 100 разів менші за напівлетальну дозу.

Доза 5-10рад прискорює клітинній цикл,збільшує інтенсивність синтезу ДНК,підвищує імунітет.

Дія малих доз іонізуючого випромінення призводить до порушення функції головного мозку,синдрому вегетатитвної дисфункції,зміни епітелію слизової оболонки шлунка і бронхів,де спостерігаються явища метаплазії,зміни імунного стану внаслідок впливу на дозрівання і диференціювання імунокомпетентних клітин,виникнення астенічного синдрому,підвищення інфекційної захворюваності.

96.Дія лазера на біологічні тканини.

Лазер – оптичний квантовий генератор,в якому відбувається посилення світла за допомогою індукованого випромінювання.

Фототермічна дія – тканини нагріваються до температур,під впливом яких миттєво згорають(фотокоагуляція).При цьому випаровується внутрішно- та позаклітинна рідина,виникає розріз тканин,навколо якого- зона коагуляційного некрозу.

Іонізаційний ефект(фоторозрив) – під впливом коротких імпельсів лазерного випромінювання молекули тканин швидко іонізуються,утворюючи акустичну хвилю,від дії якої формується розрив тканин(акустичний шок).

Фотоаблативний ефект(фотохімічна дія)- селективний розклад молекул тканин короткими та ультракороткими імпульсами лазерного випромінювання.

97.Особливості лазерної травми.

Гістологічно в рані виділяють зону коагуляційного некрозу(центральна частина- широкий компактний шар,периферійна частина – вузький спонгіозний шар).далі- зона запального набряку.

Межа некротичного процесу різко відділяється від прилеглих тканин.

У периферійній зоні – набряк та розлади кровообігу.

Перехідні зони від коагульованих до життєздатний тканин відсутні або слабо виражені.

Ексудація виражена незначно,так як коагульовані тканини не є джерелом вазоактивних речовин,що спричинюють ексудацію при місцевому запаленні.

Регенарація починається в клітинах не ушкодженої зони. На краях рани слабо виражена або відсутня лейкоцитарна реакція(з*являється лише на прикінці 3ьої доби).Характерна рання проліферація клітинних елементів макрофагального та фібропластичного ряду з 1ої доби.

Загоєння: 2-3 доба – 4 доба – початок та завершення формування лазерного струпа.

7-15 доба – крайове відторгнення лазерного струпа.

21-24 день – завершення загоєння рани.

30 доба – повністю сформований рубець.

98.Хімічний опік ротової порожнини.

Опіки, викликані хімічними речовинами,протікають більш тяжко.Опіки концентрованими розчинами кислот, лугів, прийнятих випадково або з суїцидної метою. Найбільш важкі хімічні опіки викликаються впливом концентрованої сірчаної, соляної, оцтової та азотної кислот, а також їдким натрієм і калієм. Опіки органічними кислотами, як і нашатирним спиртом, менш глибокі, ніж лугами, оскільки луги, омив жири, не утворюють щільний струп і глибше проникають у тканину, пошкоджуючи її. У тих випадках, коли некротичні пошкодження обмежуються слизовою оболонкою, виникає поверхневий спаєчно-рубцевий процес, який не порушує еластичності всієї стінки. При глибокому проникненні хімічної речовини, некрозі м'язового шару глотки і стравоходу утворюються глибокі рубцеві зміни всіх шарів стінки органу, в результаті чого в ділянці ушкодження різко обмежується еластичність і розтяжність стінок стравоходу і глотки. Рубцеві зміни при цьому можуть поширюватися і на медіастинальної клітковину. Формування рубцевої стриктури закінчується зазвичай через 1-2 міс. після опіку, проте в деяких випадках цей строк може бути подовжений. Найчастіше рубцеві процеси найбільш виражені в області фізіологічних звужень, де рефлекторний спазм в тій чи іншій мірі затримує отруйну рідину - позаду перстнеподібного хряща, на рівні дуги аорти і в над діафрагмовій ділянці стравоходу. Характерно, що в більшості випадків післяопікові рубцеві звуження вражають один відділ стравоходу, проте нерідко зустрічаються множинні стриктури, між якими розташовуються неушкоджені ділянки стравоходу. В останньому випадку просвіт його представляє не пряму, а ламану лінію, що важливо мати на увазі при езофагоскопа. Над звуженим ділянкою стравоходу, як правило, утворюється розширення, м'язові стінки якого спочатку гіпертрофуються, а потім розтягуються, після чого, стравохід в цьому місці стає мішкоподібні. В такому мішкоподібну розширення стравоходу накопичується і застоюється їжа, її бродіння викликає запалення і виразка слизової оболонки, що може привести до прориву стравоходу.

99.Зміни зубів і слизової оболонки ротової порожнини при хронічних отруєннях деструктивними отрутами.

В наслідок тривалого потрапляння солей міді на поверхні зубів викаюгь круглясті з чіткими контурами зеленкуваті плями. Такі плями досить важко видалити. Вони глибоко проникають у струк-туру зуба. Якщо ж таку ділянку механічно видалити шляхом зіскрібання, то емаль під ними має також грязно-жовтий колір з зеленуватим відтінком. По краю ясен з’являється зеленкувато-блакитна або червона кайма. Однак, треба враховувати, що зеленкувате забарвлення зубів може бути обумовлене наявністю зубного каменю, з гребує диференціації.Хронічне отруєння неорганічними солями ртуті клінічно проявляєьться сильною слинотечією, запаленням ясен (ртутний стоматит), входить в виразковий процес.Досить характерно ушкоджується і оболонка порожнини рота та особливо краї ясен. По краю зявляється сірого кольору кайма шириною 2-3 мм. Потім її колір ходить в темно-фіолетовий з матовим відтінком. Такі зміни і розповсюджуватися на всю поверхню ясен. Ясна стоншуються стають зморшкуватими, а зубні сосочки зникають. Такі зуби на вигляд більших розмірів. Шийки зубів також забарвлюються у темно- коричневий колір, а коронки зубів - у світло-коричневий з зеленкуватим відтінком. Крім того, зуби стають крихкими ,ламаються від незначних механічних впливів та випадають.

100.Особливості ушкоджень технічною електрикою.

Специфічна дія ел.струму:

Електрохімічний ефект – елктроліз,який зумовлює ушкодження усіх електролітних систем організму.

Тепловий ефект – виникнення опіків шкіри,загибель клітин від обвуглювання та розплавлення кісткової речовини з виділенням калцію фосфату та формавання утворень у вигляді намиста з перлів.У місці контакту з металевим дротом утвор.електромітка.

Механічний(динамічний)ефект струму великої сили має вибухоподібний характер і хар-ється розшаруванням тканин і можливим відриванням частин тіла.

Біологічний ефект – збудження м*язів,залозистої тканини і нервових рецепторів.

Виникають тонічні судоми скелетних м*язів,які можуть призвести до припинення дихання і вивиху кісток.Тонічне скорочення гладких м*язів супроводжується підвищ.кров*яного тиску,сечовиділенням,дефекацією.

Неспециф.дія виявляється тоді,коли ел.струм поза організмом перетворюється на інші види енергії.

101.Різновиди слідів крові.

Залежно від форми, величини та особливостей сліди крові можуть бути у вигляді:

1)плям від крапель крові

2)плям від бризок

3)потьоків

4)просякувань

5)затьоків

6)помарок і мазків

7)відбитків

8)калюж крові

9)слідів крові в рідинах,які використовувались для її замивання(замивні води)

Питання:

1)встановлення наявності крові

2)встановлення видової належності крові

3)визначення групової належності

4)кількість крові,що витекла

5)статева належність крові

6)регіональне походження крові

7)належність крові новонародженому чи дорослій людині

8)давність утворення плям крові

102.Визначення групи крові в слідах. Генотипоскопічні дослідження.

Групу крові висохлої крові за системою АВ0 визначають за антигенами А,В,0 шляхом р-ції абсорбції антитіл у кількісній модифікації з використанням ізогемаглютинуючих сироваток анти-А та анти-В,а також р-ції абсорбції-елюції (для виявлення антигенів у незначних слідах крові та у крові,що має ослаблені антигени).етапи р-ції абсорбції-елюції:

1)фіксація крові метанолом

2)абсорбція антитіл сироватки антигенами крові

3)відмивання надлишку неабсорбованих антитіл

4)елюція

5)взаємодія зі стандартними еритроцитами

6)врахування результатів р-ції

Генотипоскопічне дослідження

Нині застосовують геномну «дактилографію»,метод,який грунтується на аналізі ДНК людини, дає змогу встановити індивідуальну приналежність біологічного зразка і полягає у виявленні відмін у складі ДНК індивідів.

Перший етап – виявлення алелей у різних локусах хромосом.

За результатами дослідження необхідно вказати можливість ймовірного випадкового збігу ознак,які виявлені в досліджуваному генотипі та у відповідному контролі.

103.Судово-медичне дослідження слини.

Під дією УФВ сліди слини світяться білуватим або голубуватим світлом.

Наявність плям слини встановлюють за допомогою р-ції Мюллера-Барсегянц. Виявляють наявність ферменту амілази. До досліджуваного матеріалу додають розчин картопляного крохмалю і витримують 20-24 год у термостаті при темп.37°С, додають по 1 краплі розчину Люголя.Якщо синє забарвлення не з*явилося – наявність слини доведена,з*явилося – слина не виявлена.

Зразки слини у вигляді висушених на марлі плям досліджують для встановлення антигенів у виділеннях людини методом абсорбції аглютинінів.

104.Судово-медичне дослідження волосся.

Експертиза проводиться в судово-імунологічному відділенні бюро судово-медичної експертизи.З*ясовують такі питання:

1)чи є даний об*єкт волоссям

Проводять мікроскопічне дослідження.Наявність чіткої структури (кутикула, кора, мозкова речовина) дає підстави стверджувати,що дослідженню підлягає саме волосся.

2)належить волосся людині чи тварині

Волосся людини: кутикула складається с дрібних,тонких, щільно прилеглих одна до одної клітин.Оптичний край чіткий,рівний, зі слабко вираженою зубчастістю.Малюнок кутикули складний,утворює петлі і зигзаги.Співвідношення кори і осердя від 8:1 до 10:1

3)якщо тварині,то якій

4)якщо людині,то з якої частини тіла

Звертають увагу на довжину, товщину,накладення на волоссі (солі поту, сперматозоїди).

5)випале чи вирване

У волосся, що випало цибулина зроговіла, суха, зморщена, має вигляд колби, піхвових оболонок немає.У вирваного волосся цибулина складається з життєдіяльних клітин з ядрами,часто деформована,має вигляд гачка.Виявляються піхвові оболонки,у клітинах яких є ядра.

6)чи піддавалося волосся чинникам зовнішнього середовища

7)яка групова і статева належність волосся

8)можливе походження волосся від певної особи(схожість)

105.Судово цитологічні дослідження об’єктів стоматологічного походження.

Об’єктом судово-цитологічного дослідження можуть бути Ізольовані клітини багатошарового плоского не зроговілого епітелію порожнини рота, які, як нашарування, можуть бути на ті пі, н и зі потерпілої особи, на посуді, харчах. За соматичними клітинами можливо встановити їх статеву при­належність, виявляючи в них У та Х-хроматин. У клітках букального епітелію цей хроматин найчастіше зустрічається в клітинах ЇЇ нижніх рядів поверхневого та середнього шару. В слину під час регенерації потрапляють саме клітини поверхневого та середнього шарів слизової оболонки порожнини рота. Спочатку в цитологічному препараті ви­являють У-хроматин, проводячи його забарвлення флюорохромом.При цьому в препараті на темному або зеленкуватому фоні виявля­ють ядра епітеліальних клітин з ділянками хроматину. У-хроматин має вигляд крупної круглястої або серпоподібної глибки, що має (яскраву жовто-зелену флюоресценцію. Менш яскраву флюоресценцію мають ділянки аутосом без статевої специфічності. Проводять підрахунок ядер з У-хроматином, проводячи співставлення із кіль­кістю досліджених ядер.

106. Медико-криміналістичні ідентифікаційні дослідження під час проведення судово-медичної(стоматологічної)експертизи.

Під час ідентифікаційної експертизи встановлюють кількість трупів або їх частин, видову, расову, статеву приналежність об'єктів, вік, зріст, час поховання або час смерті, наявність ознак і хвороб, що індивіалізують особу.Питання про видову приналежність кісткових залишків вирішується в основному, серологічним шляхом у судово-імунологічному відділенні бюро судово-медичної експертизи. Проте різні анатомо-морфологічні особливості кісток людини і тварин дозволяють порівняльно-анатомічним і мікроскопічним шляхом встановити їх видову приналежність. Крім цього, кістки людини і тварин різняться також неорганічним складом. Наприклад, вміст барію, стронцію, цинку, міді, свинцю, магнію, алюмінію, фосфору та інших хімічних елементів, а також їх співвідношення надають можливість розрізнити стегнові кістки, грудину людини і тварин.Основою визначення статевої приналежності, віку за кістковими залишками є анатомо-морфологічні та антропометричні показники окремих кісток, зубів, ребер, швів черепа.

108.Професійно-посадові правопорушення медичних працівників.

1)Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковної хвороби

2)Незаконне проведення аборту

3)Незаконна лікувальна діяльність

4)Ненадання допомоги хворому медичним працівником

5)Неналежне виконання професійних обов*язків медичним або фармацевтичним працівником

6)Порушення прав пацієнта

7)Незаконне проведення дослідів над людиною

8)Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

9)Насильницьке донорство

10)Незаконне розголошення лікарської таємниці

11)Незаконне поміщення до психіатричного закладу

12)Порушення права на безоплатну медичну допомогу

13)Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин

Посадові злочини:

1)зловживання владою чи службовим становищем

2)перевищення влади чи службових повноважень

3)службова підробка

4)службова недбалість

5)отримання хабара

109.Особливості проведення судово-медичної експертизи(стоматологічної) у випадку лікарських справ в стоматологічній практиці.

Судова стоматологія як наука має тісний зв’язок з стоматоло­гічними та судово-медичною наукою. Так, судові стоматологи ви­користовують наукові надбання і деякі методи досліджень різню: стоматологічних спеціальностей - терапевтичної стоматології, хі­рургічної стоматології, дитячої стоматології, ортопедичної стомато­логії щодо об’єктів стоматологічного походження. Що ж стосується її зв’язку з судовою медициною, то в судовій стоматології викорис­товують як загальні судово-медичні знання, так і судово-медичний підхід до вирішення ряду питань, що відносяться, наприклад, де травматології, експертизи речових доказів. Так, давність настан­ня смерті можна визначити за післясмертними змінами зубів, су­дово-медичні закономірності використовують і для встановлення давності ушкоджень, їх зажиттєвості та ступеня тяжкості; групову приналежність зубів, зубного каменя встановлюють за судово-іму­нологічними методиками тощо.