Кредитний ризик: визначення і мінімізація втрат

Кредитний ризик – це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів за позичками, що належать кредитору.

У банківській практиці застосовуються певні заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику, а саме:

· лімітування;

· дотримання нормативів кредитного ризику;

· диверсифікація;

· вивчення й оцінювання кредитоспроможності позичальника;

· отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення;

· оперативність при стягненні боргу;

· страхування;

· визначення кредитної політики;

· підтримання оптимальної структури заборгованості за кре­дитами;

· формування резервів.

Лімітування – це встановлення межі кредиту. Межа (ліміт) кредиту може встановлюватися окремим позичальникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає змогу уникнути ризику концентрації кредитних вкладень в окремих суб'єктів, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій.

Лімітуватися можуть також права окремих банківських менеджерів і структур щодо ухвалення рішення про надання кредиту.

Комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія. Вона являє собою юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником надавати йому протягом певного терміну (від кварталу до року) позички в межах узгодженої суми.

Лімітування прав менеджерів і підрозділів може здійснюватися в системі одного банку, і «розмір» права на видачу кредиту залежить від рівня кваліфікації відповідного фахівця та обсягу капіталу, яким оперує банківська установа (відділення, філія тощо).

Існує певне лімітування, ініціатором якого є центральний банк (Національний банк України). Це нормативи кредитного ризику, які є складовою економічних нормативів регулювання банківської діяльності. Вони обмежують кредит одному позичальникові (великий кредит, кредит інсайдерам тощо).

Застосовуються і такі засоби мінімізації кредитного ризику, як вивчення й оцінювання кредитоспроможності позичальника та отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення.

Оперативність при стягненні боргу передбачає обов’язок банку підтримувати з позичальником контакт протягом усього терміну користування позичкою. Банку необхідно уважно стежити за станом справ у клієнта і в разі виникнення у нього проблемних ситуацій, які можуть спричинити несплату боргу, вжити необхідних упереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів.

Страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створювати страхові фонди, а також можуть страхувати за рахунок клієнтів окремі високоризиковані кредитні угоди у спеціалізованих страхових установах.

Визначення найбільш придатної на даний час і для даного банку кредитної політики сприяє ефективному використанню позичкових ресурсів.

Велике значення для мінімізації втрат від кредитного ризику має підтримання оптимальної структури кредитного портфеля комерційного банку. За методикою НБУ кредитний портфель комерційного банку складається з таких кредитів:

І (найвища) – немає ризику або ризик є мінімальним;

ІІ – помірний ризик;

ІІІ – значний ризик;

IV – високий ризик;

V (найнижча) – реалізований ризик.

Дуже важливим заходом, спрямованим на покриття можливих втрат від кредитного ризику, є створення загального і спеціального резервів. Частина цих резервів формується одночасно з наданням кредиту, а частина – у разі виникнення проблемних позичок.