Суть та значення міжбанківського кредитування при формуванні запозичених ресурсів

Одним із джерел поповнення ресурсів банку є міжбанківський кредит.

Міжбанківський кредит(interbank loans) – кредит, наданий на міжбанківському ринку одним банком іншому. Кредитні відносини між банками визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних угод, які передбачають умови розміщення тимчасово вільних коштів, права та зобов’язання сторін з належним оформленням справ за міжбанківським кредитом.

Зазвичай, міжбанківський кредит – це короткостроковий кредит, одержаний (наданий) з метою оперативного забезпечення банківської системи ресурсами, дотримання вимог економічних нормативів, підтримки ліквідності, платоспроможності та стабільності функціонування банків. Джерелом міжбанківського кредиту є тимчасово вільні кошти банків.

Головною сферою діяльності банків щодо акумулювання запозичених ресурсів є міжбанківський ринок кредитних ресурсів.

Міжбанківський ринок кредитних ресурсів являє собою систему, що забезпечує купівлю-продаж вільних кредитних ресурсів між банками та банками і Національним банком України.

Учасниками міжбанківського ринку кредитних ресурсів є Національний банк України, його територіальні управління, банки, їхні філії та відділення.

Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

Банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб’єктів господарської діяльності, оскільки перші вирізняються, як правило, вищою надійністю. Проте в Україні з другої половини 1994 року, у 1998 та 2008 роках у банківській системі склалася кризова ситуація, однією з причин якої було неповернення окремими банками міжбанківських кредитів. Тому нині банки дуже обережно підходять до вирішення питань про видачу міжбанківських кредитів.

Міжбанківські кредити за складом поділяються на взаємні кредити між банками та кредитування Національним банком України банків.

Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими господарникам, і пов’язана з обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності. Міжбанківське кредитування здійснюється через прямі контакти між банком-кредитором і банком-позичальником, на договірних умовах, на чітко визначений термін. Досить активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

У договорі про міжбанківське кредитування крім терміну обумовлюється сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. Звичайно при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на безспірне списання боргу. Якщо банк, що позичив кредитні ресурси, не може їх повернути в установлений термін, то він купує гроші в іншому банку.

Міжбанківський кредит є оперативним за способом залученням коштів, але водночас дорогим джерелом ресурсів банку. Міжбанківські кредити використовуються переважно для оперативного регулювання ліквідності балансу банку, а також для надання кредитів вигідним позичальникам. Міжбанківський кредит має такі основні форми:

· міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;

· залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на певний термін під узгоджений банківський процент (оформляється кредитною угодою);

· платіжний кредит у формі овердрафту за кореспондентським рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин або спеціальним договором про овердрафт);

· централізовані кредити, що надходять для підтримання певних галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, оскільки маржа за ними регулюється НБУ;

· переоблік та перезастава цінних паперів в НБУ;

· централізовані кредити, що розподіляються на тендерній основі.

Міжбанківські кредити за терміновою ознакою можна поділити на:

1) одноденні, або нічні – строком на 1 день, мета яких полягає у підтримці миттєвої ліквідності банку;

2) надкороткі – від 1 дня до 7 днів;

3) короткі – від 10 днів до місяця;

4) середньострокові – до 1 року.

Між банком-кредитором та банком-позичальником при одержанні кредиту укладається кредитна угода, в якій обумовлюється:

· термін та сума кредиту;

· рівень процентної ставки (як правило, вищий на незначну величину від облікової ставки НБУ);

· порядок погашення;

· право банку-кредитора у разі невчасного погашення кредиту на безспірне списання боргу з кореспондентського рахунка боржника.

У разі, якщо банк-позичальник не в змозі повернути міжбанківський кредит, він повинен здійснити рефінансування, тобто залучити кошти з іншого банку.

При укладанні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен надати банку-кредитору наступну інформацію:

1) значення економічних нормативів на останню дату (платоспроможності, ліквідності);

2) баланс;

3) перелік активів, що можна використати як заставу позики.

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки банки, а й їхні відділення та філії. Проте це право реалізується лише в системі одного банку, що має філійну мережу.