Історія геологічного розвитку. Альпійсько-Гімалайська складчаста геосинклінальна область, до складу якої входять вищевказані гірські споруди

Альпійсько-Гімалайська складчаста геосинклінальна область, до складу якої входять вищевказані гірські споруди, — наймолодша частина Середземноморського геосинклінального поясу, що активно розвивалася в мезозої і кайнозої, рухома ділянка земної кори між континентальними плитами Євразії, Північної Африки, Аравії і Індостану, що спочатку складали Гондвану. Розвитку області передувало відмирання палеозойського океанічного басейну — Палеотетісу у пізньому палеозої з утворенням герцинського складчастого поясу. Наприкінці пермі і в тріасі вирівняна поверхня герцинського складчастого комплексу була покрита дрібним, епіконтинентальним морем; лише на сході, можливо, збереглися релікти Палеотетісу. Наприкінці тріасу почалися розколювання континентальної кори і рифтоутворення, що призвело до утворення нового глибокого басейну з океанічною корою — Неотетісу, чи власне Тетісу. Відносно Палеотетісу Неотетіс виявився зміщеним на південь і частково накладеним на байкальське обрамлення Гондвани. З кінця юри почалося скорочення площі Неотетісу в результаті зближення Африки — Аравії, а потім і Індостану з Євразією; наприкінці еоцену континентальні брили Африки-Аравії і Індостану прийшли в пряме зіткнення з Євразією. Цей процес супроводжувався інтенсивними складчастими і насувними деформаціями з утворенням великих тектонічних покривів (шар’яжів), зміщених в основному до периферії області. В олігоцені — міоцені в деформацію були втягнуті і глибокі горизонти кори з утворенням сучасних альпійських гірських споруд (Піренеї, Малий Атлас, Апенніни, Альпи і Карпати, Динарські гори, Балкани, Кавказ; гори Туреччини й Ірану, Південного Афганістану, Пакистану; Гімалаї). Найбільш інтенсивний підйом цих гірських хребтів почався в пізньому міоцені і продовжується понині. Одночасно відбувалося формування глибоководних басейнів Середземного, Чорного і Каспійського (південна частина) морів, а також більш дрібних морів — Адріатичного, Егейського, Азовського, Каспійського (північна частина) та ін., передгірських і міжгірських прогинів, на даний час заповнених продуктами руйнування гірських споруд і зайнятих алювіальними рівнинами. Новітні підняття супроводжувалися вулканічною діяльністю, особливо активною в Середземномор'ї (включаючи Апенніни), в Анатолії, на Малому Кавказі і на території Ірану.