Мета роботи. 1. Визначити експериментально об’ємну ізобарну теплоємність повітря.

1. Визначити експериментально об’ємну ізобарну теплоємність повітря.

2. Використовуючи зв’язок між масовою, молярною і об’ємною тепло-ємностями і рівняння Майєра, розрахувати емпіричні значення середньої масової та молярної ізобарних теплоємностей та середніх об’ємної, масової і молярної ізохорних теплоємностей повітря.

3. Розрахувати теоретичні значення цих теплоємностей, зважаючи на лінійний і нелінійний зв’язок теплоємності з температурою.

4. Визначити помилку експериментів (провести статистичну обробку експериментальних даних).

5. Порівняти дані експериментів з теоретичними значеннями теплоєм-ностей, визначити відхилення емпіричних значень від теоретичних, вказати джерело відхилення.

6. За [3, с. 479–483] побудувати залежність значень середніх тепло-ємностей від температури для газів: О₂, N₂, СО,Н₂, СО₂, Н₂О, SO₂, абсолютно сухого повітря; за [3, с. 484] побудувати за-лежність значень середньої теплоємності перегрітої водяної пари від темпе-ратури та тиску. Пояснити одержану залежність с = f(Т) або с = f(Р, Т).

Конкретне завдання видає викладач.

1.3. Схема установки та короткий опис її роботи

Схема установки показана на рис. 1.1.

Рис. 1.1 – Схема проточного калориметра

Установка складається з проточного калориметра 1, в якому роз-міщено електричний нагрівач 2 для нагрівання повітря, що поступає. Кіль-кість теплоти, що передається повітрю в калориметрі, регулюється лабо-раторним трансформатором 3. Напруга і сила струму (або потужність) вимі-рюються вольтметром 4 та амперметром 5 або відповідно ватметром. Повітря прокачується через калориметр вентилятором 6 з приводом від електро-двигуна. Температура повітря на вході в калориметр вимірюється термо-метром 7, а на виході – термопарою 8 з показуючим приладом 9 або термо-метром. Об’ємна витрата повітря, що протікає через калориметр, вимірю-ється газовим лічильником 10.