Варіювання черговості обробки партій предметів.

Визначення черговості запуску групи деталей на обробку по декількох послідовно виконуваних операціях – є одним з практичних завдань, розв'язуваних у процесі організації виробничих процесів на промисловому підприємстві для досягнення найменшої сукупної тривалості виробничого циклу всієї групи деталей, що підлягають обробці.

У той же час рішення завдань визначення оптимальної черговості запуску деталей за критерієм мінімізації тривалості їх сукупного циклу є теоретично винятково складною проблемою, бо практично відсутні надійні алгоритми математично строгого рішення подібних завдань.

Практичне застосування теорії розкладів до визначення черговості обробки партій предметів полягає в зменшенні внутрішніх диспропорцій у завантаженні виробничих підрозділів і робочих місць, неминучих при випадковому потоці замовлень. Цим одночасно досягається максимальне використання устаткування й мінімальна сукупна тривалість процесу виготовлення всієї номенклатури замовлень.

Даний принцип гармонізації розкривається наведеним на рис. 3.7 зіставленням двох конверсійних варіантів обробки двох партій деталей А і Б за трьома операціями, які відрізняються послідовністю запуску.

Рис. 3.7. Два варіанти структури циклу обробки парій деталей А і Б
за трьома операціями при різній послідовності запуску

Виявилося, що гармонізація внутрішньої структури сукупного циклу відображається рядом правил ранжирування усієї сукупності оброблюваних партій деталей за показником (λ), що розраховується зворотною різницею інших показників:

, (3.10)

де L₁ і L₂ – розрахункові параметри, які виражають сумарні трудомісткості операцій по першої (L₁) і другої (L₂) частинам технологічного маршруту обробки деталей.

Таким чином, варіативність структури сукупного циклу формується в залежності від обраного одного з декількох правил так званого «алгоритму Петрова», прикладами яких є:

правило 1 – першими запускаються партії зі значеннями λ ≥0 у порядку зростання L₁, а за ними деталі, що залишилися, у порядку убування величини L₂;

правило 2 – всі деталі розташовуються в порядку зменшення величини λ;

правило 3 – першими запускаються партії зі значеннями λ>0 у порядку зростання L₁, потім запускаються партії зі значеннями λ =0 у порядку зростання L₁, за ними деталі, що залишилися, у порядку убування величини L₂.