Б) облігації підприємств.

Кошти від розміщення державних і місцевих позик надходять відповідно до державного і місцевих бюджетів і позабюджетних фондів. Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної позики приймається урядом країни і, як правило, переслідує мету покриття дефіциту держбюджету. Крім уряду країни облігації випускають і місцеві органи влади для фінансування об’єктів соціальної інфраструктури, реконструкції міського господарства. Ці облігації називають муніципальними.

Рішення щодо випуску корпоративних облігацій (облігацій підприємств) приймаються емітентом і оформлюються відподвіним протоколом. Кошти від розміщення облігацій не можуть бути використані на формування статутного фонду підприємства і на покриття збитків, що є результатом господарської діяльності емітента.

В залежності від рівня забезпечення боргових зобов’язань

• -забезпечені (іпотечні облігації, облігації під заставу фондових паперів, облігації під заставу обладнання) - боргові зобов’язання, що забезпечені активами підприємства (емітента). У випадку його банкрутства або неплатіжоспроможності утримувачі облігацій мають право на отримання цього майна, яке вони можуть продати для задоволення своїх претензій.
• незабезпечені облігації - облігації під загальне зобов’язання емітента, що їх випускає і за суттю є незабезпеченим кредитом;
• інші види облігацій. Наприклад, гарантовані облігації випускаються одним підприємством, а гарантуються іншим (наприклад, випускаються дочірньою компанією, а гарантуються головною).

За характером обігу на фондовому ринку:

- іменні Іменні облігації не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

- на пред’явника Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій),

Міжнародні облігації поділяються на:

- іноземні облігації Іноземні облігації – це цінні папери, які випущені й розміщені емітентом у будь-якій іноземній країні у валюті розміщення позики. Інакше валюта позики для позичальників є іноземною, а для інвесторів національною. Як правило іноземні облігації випускаються на тривалий термін (20 – 30 років). Їх емісія та розміщення здійснюється андерайтенговими синдикатами, які проводять роботу з потенційними інвесторами і беруть на себе зобов’язання щодо розміщення випуску облігацій. Доступ до ринку міжнародних облігацій ускладнений для позичальників, які не мають достатньо високого кредитного рейтингу.
У випадку, коли позичальником на міжнародному ринку виступає та чи інша країна, її кредитний рейтинг встановлюється міжнародним рейтинговим агентствами на основі рейтингів економічного, політичного ризику та ризику переказу. Відповідно до кредитного рейтингу і рекомендацій андерайтера встановлюють процентні ставки за борговими зобов’язаннями країни – емітента.
Найбільш популярні іноземні облігації загальновживані найменування “янкі”, “самурай” в Японії, “бульдог” у Великій Британії, “матадор” в Іспанії; “кенгуру” в Австралії.

- єврооблігації – це цінні папери, випущені у іноземній валюті і розповсюджуються у кількох країнах. На відміну від іноземних облігацій, які розміщуються на ринку однієї країни, єврооблігації розміщуються на ринках кількох держав. Наприклад, якщо українська компанія поширює свої облігації в Німеччині, випущені в марках, то це означає, що вона поширює іноземні облігації, а якщо ці ж облігації поширюються у Франції, Швейцарії тощо, то це буде випуск єврооблігацій. Єврооблігації не мають національних кордонів і реалізуються одночасно в декількох фінансових центрах за посередництвом міжнародних синдикатів (страховиків). На ринок єврооблігацій допускаються позичальники з високим рейтингом кредитоспроможності.