Інстинкт чи потяг?

В дотеперішніх роздумах ми старились визначити становище особи як суб’єкту та об’єкту дій з огляду на своєрідний контекст тих же дій, а саме сексуальний контекст. Факт, що жінка та чоловік є особами, ні в чому не змінює факту, що ці особи є жінкою і чоловіком. Сексуальний контекст зводиться однак не лише до “статичної” відмінності статей, але до реальної участі в людських діях динамічного елементу, тісно пов’язаного з відмінністю статей в людських особах. Чи маємо його називати інстинктом чи потягом?

Питання відноситься до двох слів, котрі за етимологією, мають власне то саме значення. “Інстинкт” же походить від латинського слова “instinguere”, а це якраз більш-менш відповідає значенні “поганяти”. А отже, інстинкт це значить потяг. Якщо говорити про почуттєві асоціації, які переважно пов’язуються з якимось виразом, то асоціації зв’язані зі словом “потяг”, вжитому в відношенні до людини, є радше негативні. Потяг вказує на функцію поганяння, а така активність здійснювана в стосунку до людини будить в ній відрух заперечення. Людина відчуває свою свободу, міць самовирішення, і тому рефлективно протиставляється всьому, що цю свободу ґвалтує. Потяг, отже, залишається в якомусь відчутному конфлікті із свободою.

Через інстинкт, який етимологічно ототожнюється з потягом, розуміємо певний спосіб дії, який одночасно вказує на своє джерело. Йдеться тут про спонтанний, не підданий рефлексії, спосіб дії. Характерним є те, що в інстинктивній дії засоби схвалюється без жодного розмірковування (рефлексії) над їхнім відношенням до мети, до якої прямується. Такий спосіб дії не є типовим для людини, яка якраз володіє здатністю до роздумів над відношенням засобів до мети. Засоби вибирає вона в залежності від мети, до якої прямує. В результаті людина, діючи в притаманний їй спосіб, свідомо вибирає засоби і свідомо пристосовує їх до мети, яку собі також усвідомлює. Оскільки спосіб дії кидає світло на само джерело дії, слід через те визнати, що в людині знаходиться джерело, яке чинить людину здатною до рефлексійної поведінки, тобто до самовирішення. Людина по своїй природі є здатною до понад-інстинктивної дії. Є здатною до такої дії також в сексуальній сфері. Якщо було б по-іншому, не мала б жодного сенсу моральність в тій царині – просто-напросто вона б не існувала – але відомо, що сексуальна моральність є фактом загальнолюдського обсягу, є чимось всесвітнім. Важко, отже, говорити про сексуальний інстинкт в людині в такому значенні, як у тварин, важко визнати цей інстинкт за справжнє і остаточне джерело дій в сексуальній царині.

Слово “потяг” етимологічно означає майже те саме, що “інстинкт”, а почуттєво викликає асоціацію здається ще більш негативну, ніж цей другий вираз. Можна однак же надати йому інше значення, більш пристосоване до того, ким є людина. Отже, коли говоримо про сексуальний потяг в людини, тоді не маємо на думці внутрішнього джерела визначених дій неначе “накинутих з гори”, але маємо на думці певну орієнтацію, певне направлення цілого людського буття пов’язане із самою його природою. Потяг в цьому підході – це певен природний, вроджений кожній людині, напрям прямування, згідно якого ціле її буття внутрішньо розвивається й удосконалюється.

Сексуальний потяг не є, щоправда, в людині якимось джерелом готових та внутрішньо завершених дій, однак же є він певною властивістю людського буття, властивістю, яка відображається в дії і в ній віднаходить свій вираз. Ця властивість є в людині чимось натуральним, значить і чимось готовим. Наслідком цієї властивості є не стільки те, що людина діє в визначений спосіб, скільки те, що щось з людиною діється, що щось починає діятись без жодної з її сторони ініціативи, а це внутрішнє “діяння” створює неначе базу для визначених дій, а втім для рефлексійних дій, в яких людина сама себе детермінує, сама вирішує про свої вчинки і бере за них відповідальність. В цьому місці людська свобода зустрічається з потягом[18].

Людина не є відповідальною за те, що діється в її сексуальній сфері, якщо звичайно, цього вона сама не викликала, є все-таки якнайбільш відповідальна за те, що чинить в цьому обсязі. Факт, що сексуальний потяг є джерелом того, що діється в людині, різновидних подій, які без участі волі відбуваються в її чуттєвому чи то в почуттєвому житті, доводить, що цей потяг є властивістю цілого людського буття, а не лише якоїсь його сфери чи теж влади. А та проникаюча ціле буття людини властивість має характер сили, проявом якої є зрештою не тільки те, що без участі волі “діється” в людському тілі, чуттях чи почуттях, але також те, що твориться з участю волі.