Сучасні мережі передачі даних

Мережі передачі даних зв'язують користувачів з базами даних науково- технічної і патентної інформації, створюючи гігантську інформаційну систему, користуватися послугами якої мають можливість мільйони фахівців. В наш час інформаційно-обчислювальні мережі охопили промислове розвинені райони земної кулі, особливоСША, Західну Європу і Японію. За даними англійської фірми Logica, тільки в Західній Європі знаходиться в експлуатації біля 150 мереж. Причини швидкого розвитку мереж передачі даних очевидні: по-перше, мережа дозволяє абоненту бази даних вести з нею діалог, не виходячи з своєї установи або з дому, по-друге, мережі дозволяють власникам комп'ютерів здійснювати інформаційно-обчислювальний сервіс, включаючи продажу за кордон своїх послуг. Завдяки мережам виникла реальна основа для вивчення інформаційної політики фірм і країн, що протягом найближчих років стане домінуючою частиною науково-технічного процесу.

Так, ще в 1978 західноєвропейські користувачі щомісяця витрачували біля 7 тис. годин термінального зв'язку на роботу з американськими базами даних і використання обчислювальних ресурсів США. Така можливість надавалася мережами Telenet і Tymnet. Експорт інформаційно-обчислювального сервісу США складав в 1980 році приблизно 5 млрд. дол. Тільки Канада оплачує на 1 млрд. дол. обчислювальні послуги, якими вона користується в США.

В 1980 р. приблизно 500 тис. терміналів було встановлено в Західній Європі і біля 1 млн. в США. Що ж стосується користувачів, що мають прямий доступ до баз даних, то їхня чисельність в Західній Європі переважала в той час 2.5 млн.

Як правило, національні мережі передачі даних швидко стають міжнародними, бо перехід з однієї мережі в іншу не є складною технічною задачею, а скоріше визначається інформаційною політикою.

В США функціонують багато мереж: до найбільш великих відносяться мережі Arpanet, Tymnet, Telenet, Cybernet, Infranet, DCS, РСІ, Nasdaq, Merit, Mark, TUCC. Однією з перших і найбільш широких в наш час мереж є мережа Аграпеї, що увійшла в експлуатацію в 1971 р. Мережа належить Агенції перспективних досліджень Міністерства оборони США (Advanced Research Project Agency). Розробка мережі з'явилася своєрідною реакцією науково-технічних кіл США на успіхи в СРСР, зокрема запуск першого радянського супутника. В розробці ідеологічних основ мережі як ланки, що інтегрує, в системі обчислювальних центрів відому роль зіграла фірма RAND Corporation, а взагалі в розробці мережі брало участь декілька десятків інститутів, фірм, університетів. Річні витрати при цьому складали біля 80 млн. дол.

Мережа налічує більш ніж 100 комутаційних вузлів і об'єднує безліч обчислювальних центрів, в складі яких знаходиться одна з самих великих у світі машин Illiac-IV. Всі комп'ютери цієї мережі (в основному ІВМ 360/14, 67, 75, 91, ІВМ 370/145, РDР-11/40 або 45) працюють в режимі розподілу часу і обслуговують користувачів, віддалених від комп'ютера інколи на декілька сотень кілометрів. Окрім 100 вузлів в США два вузла цієї мережі знаходяться в Європі - в Лондоні та Осло.

Мережа Arpanet працює з комутацією пакетів і в свій час стала для багатьох розробників мереж з пакетною комутацією своєрідним полігоном. У мережі використовуються низькошвидкісні комутуєм! канали і високошвидкісні орендовані канали (до 50 кбіт/с). Для зв'язку з Гавайськими Островами і Лондоном використовується супутниковий зв'язок. В мережі забезпечується таємність інформації, що передається. Витрати користувача мережі складають 0.28 дол. на 1000 повідомлень незалежно від відстані

Як продовження ідей, закладених при проектуванні мережі Arpanet, Агенція перспективних досліджень почала розробки мереж суто військового призначення - мережі глобального цифрового зв'язку Автодін - 2 і всесвітньої мережі військового командування і управління WWMCCS – World wide Military Command and Control System. На підставі досвіду, отриманого при розробці і експлуатації мережі Arpanet, американська фірма Bolt Barance & Newman розробила в початку 70-х років мережу Telenet.

В нинішній час мережа Telenet зв'язує 290 міст США і надає можливість підключення до баз даних, що знаходяться в 50 країнах світу. Як і багато інших інформаційно-обчислювальних мереж США, вона перетворилася в глобальну мережу.

Засіб пакетної комутації мережі отримав в США надто активну підтримку. Помітну роль в цьому відіграли фірми ITT Worldcom, RCA Globcom, US International Record Carries (IRC).

Фірма Tymshare Inc., яка спеціалізується на наданні обчислювальних послуг віддаленим користувачам створила мережу Tymnet. Оскільки мережі Tymnet і Telenet використовуються, як правило, на взаємній основі, їх часто називають як мережа Tymnet/Telenet.

Мережа Tymnet має в наш час 450 комутаційних центрів, надає доступ до 175 регіонів США, довжина її орендованих ліній складає 125 тис. миль. Мережа призначена в основному для обслуговування користувачів в інтерактивному режимі та широко використовується американськими ученими і фахівцями для рішення наукових і технічних задач. Мережа об'єднує комп'ютери різноманітного типу - ІВМ, РDР, Univak, СDС. Вона розрахована на підключення як великого числа низькошвидкісних терміналів, працюючих зі швидкістю 300 біт/с, так і орендованих, де швидкість допускається до 9600 біт/с. В години пік у мережі Tymnet працює біля 500 термінальних концентраторів. В останні роки основне навантаження Tymnet/Теlеnеt складають термінали, встановлені за межами США. Розповсюдження набуває експлуатація американських обчислювальних ресурсів користувачами з Західної Європи Плата за користування мережею складає 25-70 доларів в годину. Доступ до мережі здійснюється в кожній країні через поштове відомство.

Мережа інформаційного обслуговування МагК-ІІІ (General Electric) –найбільша в світі комерційна обчислювальна мережа (мал. 37). Вона була введена в експлуатацію в 1969 р. і зараз охоплює всю територію США, а також окремі райони Канади, Мексики і Західної Європи, крім того, мережа має зв'язок з Австралією і Японією. Мережа включає більш ніж 100 комп'ютерів різних класів і забезпечує зв'язок між 360 містами світу Головні обчислювальні центри знаходяться в Клівленді та Амстердамі

Мережа використовує місцеві комутуємі канали, підводний кабель в Європу і Японію, некомутуємі канали зі швидкістю 2.4-14.4 Кбіт/с. З користувача стягується плата за машинний час і доступ до баз даних або ж до спеціального програмного забезпечення.