Мал. 37. Маршрутизація пакетів

Комутаційний процесор (вузол) записує вхідні інформаційні пакети в пам'ять даних, де вони зберігаються до отримання підтвердження. Процесор перевіряє інформаційні пакети на наявність помилок, визначає адресу призначення і передає інформаційний пакет за наявності лінії до прикінцевого вузла.

Просування пакетів по мережі відбувається в формі "стрибків" на дільницях від одного комутаційного процесора до сусіднього. Якщо сусід приймає пакет (тобто якщо він вважає, що передача була вірна і є вільне місце в пам'яті), то він спрямовує назад квитанцію про успішну передачу пакету. Якщо квитанція не буде прийнята на протязі тайм-ауту (в мережі Arpanet це складає 125 мс), то передача пакету повторюється.

В мережі з пакетною комутацією лінії зв'язку можуть працювати з різними швидкостями передачі даних, тому на мережі лежить обов'язок погодження швидкостей. Дійсна швидкість передачі залежить від швидкості формування і передачі пакетів.

Перший крок в напрямку міжнародної стандартизації пакетної комутації був зроблений в 1976 р., коли була розроблена рекомендація МККТТ X. 25. Рекомендація встановлює спряження між мережею з пакетною комутацією і інтелектуальним терміналом, тобто між ПОД і АПД. В функції терміналу входить перетворення повідомлень користувача в пакети і навпаки, що називається процесом формування і розформування пакетів. Перші спроби створення мережі з пакетною комутацією були вжиті в Національній фізичній лабораторії в Великобританії в 1966 р., а в 1968 р. в США була почата розробка мережі з пакетною комутацією Arpanet.

Незалежно від засобу передачі інформації мережа як середовище, що зв'язує обчислювальні машини і термінали користувачів, включає концентратори, що об'єднують парціальні канали індивідуальних користувачів в загальний канал, інтерфейсні прилади, що зв'язують локальні мережі з великою мережею, прилади виходу на інші мережі; систему управління мережею і спеціальне обладнання, що забезпечує сервіс звернення до інформаційних ресурсів, несанкціонований доступ та інше.

З точки зору структури мережі як найбільш типової виявляється змішана зіркоподібна-кільцева структура, що надає мережі певну гнучкість і надійність. Вузлами мережі є мережеві комутатори. Термінали користувачів, як правило, об'єднуються з допомогою концентраторів в загальні канали і в такому вигляді підключаються до вузлів. На правах користувачів до мережі підключаються і інформаційні центри.