Мал. 8. Зміст терміну інформація

Оскільки інформацію можна зберігати, перетворювати і передавати, повинні бути носій інформації, передавач, канал зв'язку та приймач. Це середовище об'єднує джерело інформації та одержувача в інформаційну систему. Активними учасниками цієї системи не обов'язково повинні бути тільки люди: обмін інформацією повинен відбуватися у тваринному і рослинному світі. Коли мова йде про людину як учасника інформаційного процесу, мається на увазі значима або семантична інформація, тобто та, що виражається людиною.

Будемо розрізняти поняття “інформація” і “повідомлення”. Під повідомленням розуміють звичайно інформацію, виражену у визначеній формі і підлягаючій передачі. Повідомлення - це форма представлення інформації. Прикладами повідомлень є текст телеграми, промова оратора, показання вимірювального приладу, команди керування, зображення на екрані телевізора та інше.

У житті ми часто вживаємо слово “дані” як синонім інформації, проте між ними є суттєве розходження. Дані - це величини, їх відношення, словосполучення, факти, перетворення та обробка яких дозволяє витягти інформацію, тобто знання про той або інший предмет, процеси або явища. Іншими словами, дані служать сировиною для створення інформації, отриманої в результаті обробки даних.

На мал. 9 показаний взаємозв'язок понять інформація, повідомлення, дані, знак і сигнал.

Існування багатьох визначень інформації обумовлено складністю, специфічністю і різноманіттям підходів до тлумачення сутності цього поняття. У якості довідки виділяємо три найбільше поширених концепцій інформації, кожна з який по-своєму пояснює її сутність.

Перша концепція (математика К.Шеннона), відображуючи кількісно-інформаційний підхід, визначає інформацію як міру невпевненості (ентропію) події. Кількість інформації в тому або іншому повідомленні залежить від можливості його одержання: чим більш імовірним є повідомлення, тим менша кількість інформації утримується в ньому. Цей підхід, хоча і не враховує змістовну сторону інформації, виявився дуже корисним у техніці зв'язку та обчислювальній техніці, послужив основою для виміру інформації і оптимального кодування повідомлень. Крім того, він виявляється зручним для ілюстрації такої важливої властивості інформації, як новизна, несподіваність повідомлень.

Мал. 9. Взаємозв’язок: інфрмація, повідомлення, дані, знак, сигнал

Друга концепція розглядає інформацію як властивість (атрибут) матерії. Її поява пов'язана з розвитком кібернетики і заснована на твердженні, що інформацію містять будь-які повідомлення, що сприймаються людиною або приладами. Найбільш яскраво та образно ця концепція інформації виражена академіком В.М.Глушковим. Він писав, що “інформацію несуть у собі не тільки поцятковані буквами листи книги або людська мова, але і сонячне світло, складки гірського хребта, шум водоспаду, шелест трави... ”. Іншими словами, інформація як властивість матерії створює уявлення про її природу та структуру, упорядкованість, розмаїтість і т.д. Вона не може існувати поза матерією, а значить, вона існувала і буде існувати вічно, її можна накопичувати, зберігати, переробляти.

Третя концепція заснована на логіко-семантичному підході, при якому інформація трактується як знання, причому не будь-які знання, а лише та його частина, що використовується для орієнтування, для активної дії, для керування і самоврядування. Іншими словами, інформація - це діюча, корисна, “працююча” частина знань. Представник цієї концепції академік В.Г.Афанасьєв, розвиваючи логіко-семантичний підхід, дає визначення соціальної інформації: “Інформація, що циркулює в суспільстві та використовується в керуванні суспільними процесами, є соціальною інформацією. Вона являє собою знання, повідомлення, відомості про соціальну форму руху матерії і про усі інші форми в тій мірі, у який вони використовуються суспільством... ”.

Розкрити природу розмаїтості, взаємозв'язок різноманітних видів інформації можна за допомогою різних методів упорядкування. Одним із методів упорядкування різноманіття інформації є її класифікація. Так, усю інформацію, використовувану в суспільстві, можна розділити на:

• елементарну - у неживій природі;
• біологічну - у світі звірів і рослин;
• соціальну - у людському суспільстві.

При переході від нижчих форм руху матерії до вищих властивості відбиття і розмаїтості, а, отже, і властивості інформації, якісно змінюються; вони наповняються новим змістом. Тому, наприклад, біологічна і соціальна інформація мають, поряд із загальними властивостями, властивими інформації взагалі, свої специфічні властивості та характеристики.

Перераховані види інформації грають двояку роль у життєдіяльності людини. З одного боку, роль інформації полягає в забезпеченні людини відомостями про навколишній світ, з іншого боку - тільки інформація може упорядкувати і забезпечити цілеспрямовану діяльність людини як стосовно суспільства, так і стосовно самої себе. При цьому цінність інформації визначається тієї користю, що вона приносить конкретній людині в її суспільно-політичній, науковій, виробничій або іншій діяльності.