Поняття інформаційного каналу

Проблеми організації зв'язку ідуть у глибину сторіч. Сама сутність людини потребувала спілкування та обміну інформацією. Прообразом ліній зв'язку була сигналізація за допомогою вогнищ, використання оптичних і акустичних сигналів. Також давно виникла ідея ретрансляційних (переприймальних) станцій. За принципом передачі інформації сучасні радіорелейні лінії беруть свій початок від кур'єрської пошти (relay означає “зміну коней”). В Франції під час Великої французької революції вперше були організовані станції , що приймають та передають на вежах і пагорбах, створюючи регулярні лінії зв'язку.

Через двадцять років після Великої французької революції в 1837 р. американець Морзе розробив систему телеграфного апарата і запропонував код, що складається з крапок і тире. Таким чином, тільки на початку ХIХ в. спроби винайти електричний зв'язок увінчались успіхом. У 1832 р. російський академік П.Шиллінг побудував першу лінію телеграфного зв'язку, у 1876 р. американець Белл одержав патент на винахід телефону, поклавши початок мовного зв'язку по проводах. Початок ХХ в. ознаменувався винаходом радіо російським вченим А.С.Поповим.

У 1956 р. фірма Веll Laboratories побудувала першу цифрову лінію зв'язку для передачі мови за принципом імпульсно-кодової модуляції.

Сучасне суспільство - генератор великих обсягів інформації. І якщо навіть тільки частина цієї інформації потребує передачі на значні відстані, ця частина дуже значна. Зараз важко собі уявити розміри цього інформаційного масиву: телеграми, листи, мовні повідомлення, метеоповідомлення, банківські рахунки, газети, журнали, телевізійні програми. Сучасні системи зв'язку здатні передавати повідомлення в будь-якій формі: телеграфні, телефонні, телевізійні, масиви даних, друкарські матеріали, фотографії та інше.

У відповідності зі специфікою переданих повідомлень організується канал, що являє собою комплекс технічних засобів, який забезпечує передачу сигналів від джерела до споживача (мал.10).