Імовірності Р(t) ≥ (t1) за критерієм Стьюдента

У цій таблиці стовпчик t є нормованим відхиленням і має числа, які дають змогу визначити у скільки разів різниця більше середньої помилки. За показниками t і с в таблиці 2 визначається число P, яке і показує імовірність різниці між та . Чим більше Р, тим менш суттєва різниця та менша імовірність відмінності.

У наведеному прикладі при значені t ≈2,0 і с=25 число Р буде дорівнювати 0,0455 (в таблиці 2 воно розташовано на перетині рядка, який відповідає t=2,0 і стовпця, який відповідає с= ∞. Це свідчить, що реальна різниця цілком вірогідна.

Якщо t>2,0, відмінності достовірні. При менших значеннях — не достовірні(табл. 2).

Достовірність відмінностей часто демонструється процентним розподілом імовірності і позначається латинською буквою «Р» зі знаком менше (<) або більше (>). Достовірні значення мають межу 95,0; 99,0; 99,9% і позначаються як Р< 0,05; 0,01; 0,001.

Дані експерименту або спостережень можна представити у вигляді таблиць, діаграм, малюнків, схем, фотографій, графіків і т. д. Вибір форми представлення ілюстративних матеріалів залежить головним чином від мети і характеру курсової роботи.

Найбільш розповсюдженою формою відображення експериментального матеріалу у закінченому вигляді є таблиці.

У таблицях слова і числа представлені у вертикальних ко­лонках і горизонтальних рядках так, що кожний елемент — це одночасно складова частина і рядка, і графи. Завдяки такому розміщенню між табличними даними встановлюється взаємозв'язок, зрозумілий читачу без слів.

Кожна таблиця повинна мати порядковий номер і назву, яка визначає її тему і зміст. Скорочення у заголовках таблиць не допускаються.

При оформлені таблиці з правої сторони листа пишеться слово«Таблиця» і проставляється її порядковий номер арабськими цифрами. Знак № при цьому не ставиться. Нижче дається заголовок таблиці. Крапка у кінці назви таблиці не ставиться.

Нумерація таблиць може бути або скрізною через усю роботу або ж за розділами. У другому випадку таблиця має порядковий номер із двох цифр, перша із яких означає номер розділу, друга — номер таблиці. У цьому випадку після першої цифри ставиться крапка. Розмір таблиці не повинен перевищувати стандартного аркуша паперу. Якщо таблиця не вміщається на такому форматі, її треба давати з продовженням на кількох сторінках. Над про­довженням таблиці на новому листі ставиться заголовок типу «Продовження таблиці 1» або «Закінчення таблиці 1» (якщо таблиця на цій сторінці закінчується). Заголовок таблиці на новій сторінці не повторюється.

Якщо у тексті формулюється положення, яке підтверджується або ілюструється таблицею, необхідно дати на неї зноску. У цьому випадку у дужках пишеться скорочено слово «табл.» і порядковий номер таблиці, на яку дається зноска. Наприклад, (табл. 10).Примітки до таблиці розміщуються безпосередньо під нею.

У графах таблиць не можна залишати вільні місця. Якщо дані відсутні, треба ставити тире або писати «немає». Якщо табличні стовпці заповнені текстом, то крапка у кінці його не ставиться.

Курсову роботу можна ілюструвати малюнками, схемами, графіками і фотографіями. Вони розміщуються у тексті роботи або виділяються у вигляді окремого додатку.

Підписи до ілюстрацій даються з лицьової сторони і складаються у такому порядку: умовна скорочена назва ілюстрації — «мал.», її порядковий номер арабськими (без знаку «№», без крапки після цифр); підпис (текстовка) до ілюстрації, який по­чинається з великої букви. У кінці підпису крапку не ставлять. Наприклад:Мал. 6. Методи спортивного тренування.

Підписи під ілюстраціями повинні складатись так, щоб їх основний зміст був зрозумілим і без читання тексту роботи.

Нумерація ілюстрацій допускається як скрізна, так і за розділами. У другому випадку порядковий номер ілюстрації складається із двох цифр: перша — номер розділу (після неї ставиться крапка), а друга — номер самої ілюстрації. Наприклад: у розділі 5 —-мал. 5.1; мал. 5.2; мал. 5.3 і т. д.

Якщо ілюстрація коментується у тексті, то на неї, як прави­ло, робиться посилання, тобто вказується порядковий номер, під яким ілюстрація розміщена у курсовій роботі. Наприклад: (мал. 5).

Формули повинні вписуватись від руки, старанно і розбірливо, обов'язково чорними чорнилами, тушшю або чорною пастою.Не дозволяється одну частину формул вписувати від руки, а іншу друкувати на машинці.