КУРСОВа РОБОТА

з теорії і методики фізичного виховання на тему:_______________________________________

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки 6.010201

спеціальності «фізичне виховання»

__________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS

Члени комісії _________ __________________

(підпис) (прізвище та ініціали) __________ _________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______ _____________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Луганськ - 20 __рік

Складній план курсової роботи теоретичного характеру.

«Фізкультурно-оздоровчі та спортивно-масові заходи
в школі»

Вступ

Розділ 1. Загальношкільні фізкультурно-оздоровчі й спортивні заходи.

1.1. Огляд рухових та народних ігор

1.2. Екскурсія

1.3. Прогулянка

1.4. Туристична подорож

1.5. Туристські зльоти

Розділ 2. Внутрішкільні спортивно-масові заходи

2.1. Загальношкільна спартакіада

2.2. Фізкультурно-спортивні вечори

2.3. Сімейні фізкультурно-спортивні змагання

Розділ 3. Позашкільні форми організації фізкультурно-оздоровчих і спортивно-масових заходів.

3.1. Дитячі екскурсійно-туристичні станції

3.2 Літні бази відпочинку

3.3. Палаци творчості школярів

3.4. Клуби, Будинки й Палаци культури

3.5. Літні бази праці та відпочинку учнів

3.6. Палаци спорту

3.7. Оздоровчі центри.

Висновки

Література

Складний план курсової роботи експериментального характеру

“Розвиток швидкісно-силових якостей дітей
дошкільного віку 3-6 років”

Вступ

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми:

І.1. Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості розвитку дітей 3-6 років.

І.2. Особливості розвитку щвидкісно-силових якостей дітей 3-6 років.

Розділ ІІ. Завдання, методи, організація дослідження:

ІІ.1. Завдання дослідження

ІІ.2. Методи дослідження.

ІІ.3. Організація дослідження.

Розділ ІІІ. Результати експериментальної роботи:

ІІІ.1. Експериментальна програма діяльності.

ІІІ.2. Аналіз результатів дослідження.

Висновки

Література

Додатки

Загальний стиль. У всьому рукописі слід уникати довгих речень, частого вживання однакових слів, словосполучень і оборотів. Не слід двічі використовувати поняття в одній фразі, розташовувати слова одного кореня близько (навантаження — вантаж, школа — школяр), схожі за звучанням або такі, що зливаються у вимові.

Не прийнято вживати слова «я», «мною»: «проведений мною експеримент», а слід писати «проведений нами експеримент». Не слід зловживати вступними словосполученями: «слід підкреслити», «треба відмітити», «представляє інтерес», «з цієї точки зору», «що стосується». Посилаючись на таблиці і малюнки, треба уникати слів «представлені», «дані», «дає». Краще вжива­ти слова: «наведено», «побудовано», «нанесено».

Термінологія. При вживанні спеціальних термінів дотримуються таких правил:

1. Одноманітність у всій роботі; не можна одним терміном називати різні поняття і, навпаки, однакові поняття різними термінами.

2. Нові терміни, які вводяться авторами слід докладно пояснювати.

3. Вживати іноземні слова та терміни у випадках, коли:

а) вони є міжнародними, загальноприйнятими;

б) без них не обійтись при викладенні наукових фактів;

в) необхідно ознайомити читачів з новими термінами, які зустрічаються у зарубіжній літературі;

г) це скорочує кількість слів. Допустимі скорочення:

– допускаються скорочення слів «і т. д.», «і т. п.», «та ін.».

– не можна скорочувати слова: «так як», «так званий», «таким чином», «так що», «тому що», «замість», «наприклад», «біля», «формула», «рівняння», «вправа» і т. п.

– не прийнято роботи скорочення шляхом довільного злиття слів чи термінів (наприклад: спеціальна вправа — спецвправа, спортивне тренування — спорт-тренування, фізична культура – фізкульутра, фізичне виховання - фізвиховання).

– умовні скорочення наукових термінів повинні бути однаковими по всій роботі.

– незагальноприйняті скорочення слід пояснити при першому застосуванні в тексті або в окремому переліку умовних скорочень і позначень.

– скорочення складних термінів, утворені із початкових букв складних слів, пишуть рядковими буквами і з крапками (наприклад: коефіцієнт корисної дії — к. к. д., верхня мертва точка — в. м. т., центр тяжіння — ц. т.).

– загальновживані скорочення загальних іменників позначаються злито рядковими буквами (наприклад: вищий учбовий заклад — ВУЗ).

– при зазначенні перед прізвищем вченого ступеня, вченого звання, посади допускаються скорочення (наприклад: кандидат педагогічних наук — канд. пед. наук; доктор медичних наук —докт. мед. наук; доцент — доц.; професор — проф).

– посилання на інші сторінки рукопису (глави, розділи та ін.), а також на таблиці та малюнки з вказівкою їх порядкового номера даються із скороченнями (наприклад: «див. стор. 57», «див. гл. 4», «Табл. 2», «мал. 1 і 2». Якщо порядкові номери не вказуються, то всі слова у тексті пишуть без скорочень.

При посиланнях на кілька глав, розділів, таблиць і малюнків скорочення «гл.», «розд.», «табл.» і «мал.» не подвоюються. При посиланнях на кілька пунктів тексту скорочення «п» подвоюється без крапки між буквами (наприклад: пп. «а» і «б»).

Скорочення «див.» вживається у тих випадках, коли у тексті посилаються на самостійний розділ рукопису, на віддалені від місця згадування таблицю, малюнок.

– слово «місто» при частому вживанні у рукописі скорочується перед назвою до однієї букви. У множині букви подвоюються без крапки між ними (наприклад, мм Київ і Миколаїв).

– у бібліографічних описах прийнято такі скорочення:

– «вип.» — випуск; «журн.» — журнал; «вид.» — видання; «ви-во» — видавництво; «рец.» — рецензент, рецензія; «зб.» — збірник;

– «зібр., тв.» — зібрання творів; «кн.» — книга; «пер.» — переклад; «перекл.» — перекладач; «ред.» — редактор; «укл.» — ук­ладач; «ст.» — стаття; «стор.» або «с.» — сторінка; «т.» — том;

– «ч.» — частина. В основному тексті перелічені слова пишуться без скорочень.

Цифровий матеріал. 1. Числа до десяти, якщо вони не мають одиниць вимірювання, пишуть словами; більше десяти цифрами; дріб — завжди цифрами. На початку речення, особ­ливо абзацу, краще писати словами.

2. Якщо в ряду чисел є хоч одне число зі знаком після коми, усі числа повинні мати стільки ж знаків після неї: ...4,32; 5,00...

3. Починаючи з п'ятизначних чисел, класи їх розділяються пропусками: ...І 350 643.

4. Числа, які стоять поряд, відокремлюються крапкою з комою: ...1,0; 2,5; 8,4...

5. Перед числами з вказаними одиницями вимірювання не ставлять тире і прийменник «в»: ...швидкість бігу 9 м/с...

6. Одиниці вимірювання при дробових числах повинні з ними узгоджуватись: ...3,5 рази...; ...2,5 хв....; ..,1,4 частини...

7. Вказуючи межі коливань, одиниці вимірювання ставлять тільки після другого числа: ...швидкість вимірюється від 11 до 17 м/с...; ...коливання від 1 до 3°С...

8. Кількість тисяч, мільйонів, мільярдів пишуть числом із скороченими буквеними позначеннями порядку: ...4тис...; ...16 млн...; 25 млрд...

9. Порядкові числівники, які виражаються арабськими цифрами, повинні мати відмінкові нарощування: ...1-го...; ...5-му...; 2-ма...; 3-а...; ...6-й... При цьому, якщо передостання буква числівника голосна, то відмінкове нарощування складається із однієї останньої букви: ...10-й...; ...20-м... Якщо передостання буква числівника приголосна, то відмінкове нарощування складається із двох букв: ...10-го...; ...20-му...

Якщо перераховуються кілька порядкових числівників, відмінкове нарощування ставлять після останньої цифри: ...2, 4, 6-а доріжки... Після порядкових числівників, які виража­ються римськими цифрами, відмінкове нарощування не ставлять, не пишуть їх і після кількісних числівників (...із 16 забігів, у 12 випадках...).

10. Складні прикметники, які починаються з числівника, не мають відмінкового закінчення і пишуться через дефіс:

...100-метрова доріжка...

11. При поєднанні кількісних числівників із іменниками у родовому відмінку слова «шт.», «чол.» і т. п. не вживаються (не 15 шт. ядер, а 15 ядер...).