Часть 1, том 1) 6 страница

А—нормальна постава; Б — сутула спина; В — в’яла постава; Г — плоска спина;

Д — сколіоз.

Постава — це звична поза під час сидіння, стояння, ходьби. Правильною вважається постава, при якій всі вигини хребта рівномірно й помірно виражені, голова пряма, плечі, лопатки й гребені клубових кісток знаходяться на одній лінії (рис. 35). Постава виробляється в процесі росту, фізичного розвитку і виховання в дітей навичок Дотримання правильної пози. Добра постава дитини — це зібраність та підтягнутість без напруження. Манера правильно триматися важлива не тільки з.погляду естетичного. Неправильна постава (рис. 35) негативно впливає на здоров’я дитини: в неї порушуються кровообіг, дихання, травлення. Зігнута спина, запалі груди заважають легеням нормально функціонувати. їхня життєва місткість нижча за нормальну. Нестача кисню призводить до порушення окисних процесів, а це, в свою чергу,— до зниження опірності організму несприятливим впливам зовнішнього середовища.

Одне з найтяжчих порушень постави — сколіоз. Він пов’язаний не тільки з деформацією скелета, а й з порушеннями розвитку м’язів. При сколіозі зміщуються серце, легені, печінка.

До найпоширеніших порушень постави й деформацій хребта слід віднести в’ялу поставу, плоску спину, сутулу спину.

В’яла постава характеризується різко вираженими шийними і грудними вигинами хребта. Голова в дітей опущена, плечі зсунуті вперед. Грудна клітка запала, лопатки відстають від спиііи, живіт виступає вперед, ноги в колінних суглобах злегка зігнуті.

Плоска спина виявляється у зменшенні всіх вигинів хребта. Плечі опущені вниз і злегка видаються вперед, живіт випнутий (особливо в нижній частині).

При сутулій спині особливо сильно розвинений грудний вигин хребта. Плечі дещо звисають уперед, зменшена поперекова кривизна, сильно випнутий живіт.

Усі перелічені порушення постави пояснюють слабкістю м’язово-зв’язкового апарату, порушенням гармонії м’язів, що утримують хребет у правильному положенні. Школярі з такими деформаціями постави швидко втомлюються. Вони неспокійні на уроках, у них часто виникає потреба змінити одне положення тулуба на інше.

Причинами виникнення дефектів постави, сколіозів можуть бути: недостатній розвиток мускулатури; нерівномірність розвитку м’язів, що утримують хребет у правильному положенні; деякі хвороби, зокрема рахіт, при якому часто деформується грудна клітка; неправильний режим життя дитини; меблі, що не відповідають ростові й пропорціям тіла; недостатня освітленість робочого місця (неправильна поза); незручний одяг (тісні в обхваті ліфчики, що надмірно стягують грудну клітку, тугі або слабкі пояси).

Діти, в яких виявлено дефекти постави, мають перебувати під особливим контролем. Треба постійно стежити за правильністю їхньої пози під час занять у школі і вдома. їх слід садовити за парти середнього, ряду, навчальне приладдя вони повинні носити не в портфелях, а в ранцях. На уроках фізкультури дітей з порушеннями постави не слід виділяти в спеціальну групу, але бажано проводити з ними додатково коригуючу гімнастику.

Коригуючі гімнастичні вправи — це система фізичних вправ, що зміцнюють певні групи м’язів і сприяють правильному розвиткові всього організму. Методика проведення коригуючих вправ має відповідати віковим особливостям організму дітей молодшого шкільного віку. Дуже важливий індивідуальний підхід до дитини.

Коригуючі гімнастичні вправи включають вправи на зміцнення м’язів, на поліпшення координації рухів, на виправлення дефектів постави, на закріплення правильної постави.

Плоскостопість. У зв’язку з прямоходінням стопа людини набула своєрідної конфігурації. Вона має два склепіння: поздовжнє й поперечне. Поздовжнє склепіння спирається на п’яткову кістку і кістки плесна. Поперечне склепіння відіграє роль ресори. Внаслідок цього хода людини пружна, еластична. Обидва склепіння зміцнені зв’язками і м’язами. В разі ослаблення м’язів маса тіла лягає на зв’язки, склепіння притискується, і стопа стає плоскою. При плоскостопості спостерігається швидка втомлюваність під час ходьби і фізичної праці. Нерідко така дитина навіть нездужає, в неї виникають різні неприємні відчуття.

Причини плоскостопості різні. Вона може бути спричинена вродженою слабкістю м’язового апарату, недостатнім загальним фізичним розвитком, рахітом, надмірною масою (гладкістю) дитини, неправильно підібраним взуттям. Не можна дозволяти дівчаткам носити взуття на високому каблуці, оскільки при цьому центр ваги переноситься вперед, внаслідок чого м’язи і зв’язки стопи перенапружуються. Дітям шкідливо носити взуття «на виріст». Для того щоб запобігти дальшому розвиткові плоскостопості, рекомендуються устілки-супінатори і зміцнення м’язового апарату ніг за допомогою гімнастики й масажу. Рекомендується ходьба на носках, ходьба з опорою на зовнішній край стопи, вправи на захоплення пальцями ніг плоских предметів (олівця, палички), на захоплення стопами м’яча.

Гігієнічні вимоги щодо трудового виховання учнів початкових класів. Крім коригуючих гімнастичних вправ дуже важливо, щоб діти займалися посильною фізичною працею. Праця, виконувана дітьми, може бути різноманітною динамічною, одноманітною динамічною і статичною.

У різноманітній динамічній праці беруть участь різні групи м’язів, що спричинює корисні фізіологічні зрушення в роботі внутрішніх органів (посилюється обмін речовин, прискорюються й посилюються діяльність серця та дихальні рухи).

В одноманітній динамічній праці бере участь невелика кількість м’язів. Вона звичайно пов’язана із статичними зусиллями, що призводить до швидкого зниження працездатності. Статична праця протипоказана дітям молодшого шкільного віку.

У школі праця є навчальним предметом. У розкладі йому має бути відведено не більш ніж 45 хв на день. Здвоювати уроки праці не можна, щоб не допустити перевантаження дітей. Правильно побудований урок передбачає чергування різних видів діяльності. Учні молодших класів на уроках праці можуть займатися ліпленням, вирізуванням фігур із картону, роботою з тканиною, наклеюванням, обробкою деревини. їхня працездатність при цьому залежить багато в чому від умов, в яких відбувається процес праці (від. освітленості, повітряно-теплового режиму, робочої пози). Сприятливою умовою для праці є освітленість робочих місць люмінесцентними лампами, які дають розсіяне світло, що за інтенсивністю наближається до денного. При будь-якій роботі слід уникати яскравого блиску, що сліпить дитину.

З огляду на анатомо-фізіологічні особливості дитини молодшого шкільного віку учитель повинен приділяти особливу увагу робочій позі дітей. Урок треба будувати так, щоб у праці дитини не переважали статичні елементи. Шкільне приладдя має бути під рукою, його слід розкласти так, щоб не треба було часто й низько нахилятися. Меблі слід добирати відповідно до зросту і пропорцій тіла учня.

Робота в незручній позі дуже швидко викликає втому, особливо якщо в ході її дитині доводиться подовгу залишатися у зігнутому або напівзігнутому положенні. Час від часу школярам слід змінювати позу, робити 3...5-хвилинні розминки.

§ 19. ШКІЛЬНЕ НАВЧАЛЬНЕ ПРИМІЩЕННЯ І НАВЧАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ

Гігієнічні вимоги щодо обладнання приміщень початкових класів. Основним предметом обладнання класної кімнати є парта (учнівський стіл, стілець). Бувають різні типи парт, та найбільш поширені парти Ерісмана, які вдало поєднують гігієнічні й педагогічні вимоги.

Рис. 36. Основні елементи парти:

А — висота переднього краю кришки над підлогою; Б — висота заднього краю кришки над підлогою; В — ширина горизонтальної частини кришки; Г — ширина похилої частини кришки; Д — ширина відкидної частини кришки; Е — ширина полички; Є — відстань заднього краю полички від переднього краю сидіння по горизонталі; Ж — висота сидіння над підлогою; 3 — глибина сидіння до стойки; II — глибина всього сидіння; /(-—висота нижнього краю спинного бруска над підлогою; Л — висота спинного бруска; М — дистанція спинки (відстань по горизонталі від заднього краю кришки до найбільш опуклої частини спинного бруска); Н — диференціація (відстань по вертикалі між заднім краєм кришки і площиною сидіння).

Парти в школах звичайно двомісні, рідше одномісні, дерев’яні або металеві, зручні для санітарної обробки. Основною вимогою до шкільної парти є відповідність її розмірів зросту і пропорціям тіла дитини. Висота сидіння лави парти (рис. 36) має відповідати довжині гомілки із ступнею дитини з доданням 2 см на висоту каблука. При вищому сидінні ноги не матимуть опори, при нижчому зменшується площа опори стегна. Глибина сидіння парти має становити ²/₃ довжини стегна. При більшій глибині сидіння край його упирається в підколінну ямку ноги і стискує кровоносні судини й нерви. Крім того, сидіння має бути з невеликим похилом назад, щоб дитина не зісковзувала з нього. Гігієнічним вимогам більш відповідає спинка парти, що забезпечує дві площі опори — попереково-крижову і підлопаткову.

Відстань від спинки парти до краю кришки її стола (дистанція спинки) має дорівнювати величині передньозаднього діаметра грудної клітки плюс 3...5 см на його зміну при диханні.

Відстань від заднього краю кришки стола до переднього краю сидіння — дистанція сидіння —може бути додатною (між краєм лави і краєм стола відстань кілька сантиметрів), нульовою (край стола і край лави парти розташовані на одній лінії по вертикалі) і від’ємною (лава заходить на 3...5 см за край кришки парти). Від’ємна дистанція найсприятливіша, при відкидній кришці стола вона дає змогу школярам вільно сідати, вставати і працювати за партою на уроках.

Висота стола парти над сидінням (диференціація) може бути великою, малою і нормальною. При великій диференціації (високий стіл) відбувається правостороннє викривлення хребта. При малій диференціації (низький стіл) учні сидять, низько схилившись над партою; при цьому розвивається сутулість. Нормальна диференціація забезпечує найкращі фізіологічні і гігієнічні умови для роботи школяра за партою. Ступні спираються на підніжку парти або на підлогу; школяр сидить глибоко на лаві, рівно тримає корпус, лише трохи нахиливши голову вперед; передпліччя і кисті вільно лежать на парті.

Правильна посадка за партою може бути лише в тому разі, якщо парти відповідають зросту дітей.

Учні початкових класів поділяються на 3—4 зростові групи,
тому в кожному класі ставлять парти 3—4 номерів. Для того щоб визначити, який номер парти потрібен учневі, передусім вимірюють його зріст ростоміром або дерев’яною лінійкою 2 м завдовжки з поділками на ній через кожні 10 см, починаючи від 110 см. Для зручності на рейку наносять ще й відповідні номери парт. Так, біля поділки 110... 119 см ставлять номер 6; 120... 129 см — номер 7 і т. д. Користуючись такою рейкою, можна відразу визначити і зріст учня, і номер парти, за яку його слід посадовити.

Парти менших номерів ставлять у класі попереду, ближче до дошки, а парти великих номерів — ззаду. Якщо в класі є учні з ослабленим зором і слухом, то парти, які відповідають їм за зростом, ставлять попереду—в першому і третьому рядах. У перших і в других класах звичайно потрібні парти номерів 6, 7 і 8 (у другому класі додають одну парту номера 9); у третіх і четвертих класах — парти номерів 7, 8, 9 (у четвертому класі додають три парти номера 10). Проходи між рядами мають становити 70... 75 см, прохід між внутрішньою стіною класу і першим рядом парт — 50...60, а між зовнішньою стіною і третім рядом парт —

60.. .70 см. Відстань від перших парт до дошки має бути не менш ніж 2,5 м і не більш ніж 3 м. Рекомендується фарбувати столи парт у світлі тони, близькі до натурального кольору дерева, або світло-зелені.

Гігієнічні вимоги щодо шкільно-письмового приладдя. До

шкільно-письмового приладдя належать зошити, підручники, олівці, ручки (авторучки), пера, ранці, сумки, портфелі. Ручки й олівці надто товсті або надто тонкі збільшують напруження м’язів під час письма, малювання. Для учнів початкових класів рекомендуються ручки діаметром 7—8 мм, 155 мм завдовжки і масою не більш ніж 10 г, олівці 7—8 мм завтовшки із стержнями найменшої або середньої твердості. Користування олівцями з надто твердіш стержнем призводить до швидкого втомлення дрібних м’язів пальців. Паста для писання рекомендується синя, темно-фіолетова і чорна. Папір у зошитах і підручниках має бути білий і гладенький, з матовою поверхнею. Розлініювання в зошитах роблять тонкими блідими лініями голубого або фіолетового кольору. Нерозлі- ніяними зошитами користуватися не слід.

Носити підручники, зошити та інше шкільне приладдя учням молодших класів рекомендується в ранцях. Носіння ранця за спиною сприяє формуванню правильної постави. Він щільно притискує лопатки і рівномірно тисне на плечі зверху вниз. У такому положенні дихання дитини вільне. Носіння портфеля, сумки часто призводить до-деформації незміцнілого хребта, порушення постави.

Гігієнічні вимоги щодо праці на шкільній навчально-дослідній ділянці. Учнів молодших класів можна залучати до роботи на шкільних навчально-дослідних ділянках та до сільськогосподарських робіт. До ділянки можуть входити сад, город, квітники та ін. Вона може становити 1... 10% земельної ділянки школи.

Прищеплюючи дітям різні трудові навички, слід пам’ятати, що процес скостеніння в цьому віці не завершений, дрібні м’язи

пальців рук не зовсім розвинені. Тому, видаючи дітям садово-городній інвентар, треба стежити за тим, щоб знаряддя праці відповідало розмірам кисті рук, передпліччя, не було надто довгим. Лопати, граблі, поливальниці мають бути невеликі, легкі, зручні й безпечні в користуванні. Категорично забороняється користуватися інструментом для дорослих.

Молодші школярі не повинні піднімати більш ніж 3...4 кг. Поливальниці і відра мають бути овальної форми, місткістю 4 л, причому дітям 7—8 років у поливальниці наливають води на 1,5—...2 л менше, ніж старшим. Скопують грунт лопатами 21 X 14 см. Довжина держака лопати має становити 60...65 см, довжина держака грабель — дорівнювати зростові дитини плюс 8... 10 см. Загальна маса важких речей на ношах не має перевищувати 6...8 кг. Поливаючи квітники і город, відра і поливальниці треба переносити обома руками (по черзі).

Найкращий час для сільськогосподарських робіт між 9... 11 або

16.. . 18 год. Загальна тривалість сільськогосподарської праці для дітей молодшого шкільного віку не перевищує 2 год на день, причому через кожні півгодини треба робити перерви на 5... 10 хв.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Які функції скелета? В чому виявляється відповідність хімічного складу і будови кісток функціям, які вони виконують? 3. Які тиші з’єднання кісток ви знаєте? 4. Що таке вивихи суглобів і які заходи подання першої допомоги при них? 5. Яку будову має череп? 6. Як побудований скелет тулуба? 7. Що спільного і які відмінності в будові скелетів верхніх і нижніх кінцівок? 8. У чому полягає перша допомога при переломах кісток? 9. Яку будову мають скелетні м’язи і як вони розвиваються в дітей? 10. Які м’язи голови, шиї, тулуба і кінцівок вам відомі? 11. Які причини підвищеної втомлюваності м’язів у дітей? 12. Що таке постава і які порушення її найчастіше трапляються в дітей? 13. Для чого застосовуються коригуючі гімнастичні вправи? 14. Які гігієнічні вимоги ставляться до трудового виховання школярів? 15. Чим слід керуватися, добираючи парти для учнів? 16. Як організовувати роботу молодших школярів на шкільній навчально-дослідній ділянці?

Розділ VI ’’

КРОВ

§ 20. ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗМУ. КРОВ

Значення внутрішнього середовища організму. Організм може здійснювати свої функції тільки за умови постійного надходження поживних речовин і кисню до всіх клітин і тканин та видалення з них кінцевих продуктів обміну речовин. Ці процеси забезпечуються внутрішнім середовищем організму, а саме: кров’ю, тканинною рідиною і лімфою. Внутрішнє середовище створює умови для нормальної життєдіяльності всіх клітин організму, що досягається відносною постійністю її складу та фізико-хімічними властивостями. Підтримання постійності внутрішнього середовища організму має назву гомеостазу.

Найменші зміни, що відбуваються в організмі, відразу ж відбиваються на складі і властивостях внутрішнього середовища. Недарма французький учений Клод Бернар назвав кров «дзеркалом організму».

Кров. Значення крові в організмі різноманітне. Одна з основних функцій крові — це транспортування кисню, поживних речовин і продуктів життєдіяльності клітин тіла. Поряд з цим кров переносить речовини, що утворюються в одних органах і впливають на діяльність інших. Кров виконує, крім того, захисну функцію завдяки діяльності лейкоцитів, а також наявності особливих захисних речовин. Через кров, що тече по судинах шкіри, здійснюється віддача організмом теплоти в навколишнє середовище. В разі підвищення температури і при інтенсивній м’язовій роботі судини шкіри розширюються. При цьому кров віддає у зовнішнє середовище більше теплоти, що запобігає перегріванню організму. При низькій температурі навколишнього середовища судини шкіри звужуються, що веде до зменшення віддачі теплоти організмом. Таким чином наше тіло протягом усього життя зберігає постійну температуру.

Кількість крові у людини-відносно постійна і залежить від маси тіла й віку. У новонароджених кров становить 15...20, у немовлят— 13% маси тіла. У дітей, починаючи з семирічного віку, кількість крові тримається на рівні 7%, так само як і в дорослих.

В організмі дорослої людини масою 70 кг міститься 5...6 л крові.

Коли людина перебуває в стані спокою, лише 40...50% її крові тече по кровоносних судинах, решта крові міститься у кров’яних депо (печінці, селезінці, підшкірній клітковині). Після великих втрат крові, при м’язовій роботі, підвищенні температури тіла, при сходженні на висоту кров з депо надходить до загального кров’яного русла. ^.Кров’яні депо забезпечують підтримання постійної кількості крові в організмі.

Кров належить до сполучних тканин. Це в’язка рідина слабко- лужної реакції, що складається з плазми і завислих у ній формених елементів — клітин крові — еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів (кольор. табл. VI). Якщо наповнити пробірку кров’ю, запобігши перед тим її зсіданню, то при відстоюванні або центрифугуванні вона розділиться на два шари: нижній —• осад темно-червоного кольору, що складається з еритроцитів, верхній — солом’яно- жовта прозора рідина — плазма крові. На межі між плазмою та еритроцитами утворюється дуже тонкий сіруватий шар лейкоцитів.

Плазма крові.' Кров’яна плазма містить усі життєво необхідні речовини: воду, мінеральні солі, білки, жири, вуглеводи, вітаміни, ферменти, захисні речовини — антитіла та деякі інші речовини. Склад солей плазми близький до складу солей морської води. Це свідчить про те, що первісні організми жили у морській воді, яка була для них зовнішнім середовищем.

Води у плазмі 90...92%. Вміст у ній білків коливається від 6,6 до 8%. Основними з них є альбуміни, глобуліни, фібриноген. Одні білки забезпечують в’язкість кровіЦ“цругі запобігають осіданню

Молодші школярі не повинні піднімати більш ніж 3...4 кг. Поливальниці і відра мають бути овальної форми, місткістю 4 л, причому дітям 7—8 років у поливальниці наливають води на 1,5—...2л менше, ніж старшим. Скопують грунт лопатами 21 X 14 см. Довжина держака лопати має становити 60...65 см, довжина держака грабель — дорівнювати зростові дитини плюс 8... 10 см. Загальна маса важких речей на ношах не має перевищувати 6...8 кг. Поливаючи квітники і город, відра і поливальниці треба переносити обома руками (по черзі).

Найкращий час для сільськогосподарських робіт між 9... 11 або

16.. . 18 год. Загальна тривалість сільськогосподарської праці для дітей молодшого шкільного віку не перевищує 2 год на день, при-< чому через кожні півгодини треба робити перерви на 5... 10 хв.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Які функції скелета? В чому виявляється відповідність хімічного складу і будови кісток функціям, які вони виконують? 3. Які типи з’єднання кісток ви знаєте? 4. Що таке вивихи суглобів і які заходи подання першої допомоги при них? 5. Яку будову має череп? 6. Як побудований скелет тулуба? 7. Що спільного і які відмінності в будові скелетів верхніх і нижніх кінцівок? 8. У чому полягає перша допомога при переломах кісток? 9. Яку будову мають скелетні м’язи і як вони розвиваються в дітей? 10. Які м’язи голови, шиї, тулуба і кінцівок вам відомі? 11. Які причини підвищеної втомлюваності м’язів у дітей? 12. Що таке постава і які порушення її найчастіше трапляються в дітей? 13. Для чого застосовуються коригуючі гімнастичні вправи? 14. Які гігієнічні вимоги ставляться до трудового виховання школярів? 15. Чим слід керуватися, добираючи парти для учнів? 16. Як організовувати роботу молодших школярів на шкільній навчально-дослідній ділянці?

Розділ VI ^

КРОВ

§ 20. ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗМУ. КРОВ

Кількість крові у людини-відносно постійна і залежить від маси тіла й віку. У новонароджених кров становить 15...20, у немовлят— 13% маси тіла. У дітей, починаючи з- семирічного віку, кількість крові тримається на рівні 7%, так само як і в дорослих.

В організмі дорослої людини масою 70 кг міститься 5...6 л крові.

Коли людина перебуває в стані спокою, лише 40...50% її крові тече по кровоносних судинах, решта крові міститься у кров’яних депо (печінці, селезінці, підшкірній клітковині). Після великих втрат крові, при м’язовій роботі, підвищенні температури тіла, при сходженні на висоту кров з депо надходить до загального кров’яного русла. ^Кров’яні депо забезпечують підтримання постійної кількості крові в організмі.

Кров належить до сполучних тканин. Це в’язка рідина слабко- лужної реакції, що складається з плазми і завислих у ній формених елементів — клітин крові — еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів (кольор. табл. VI). Якщо наповнити пробірку кров’ю, запобігши перед тим її зсіданню, то при відстоюванні або центрифугуванні вона розділиться на два шари: нижній ■— осад темно-червоного кольору, що складається з еритроцитів, верхній — солом’яно- жовта прозора рідина — плазма крові. На межі між плазмою та еритроцитами утворюється дуже тонкий сіруватий шар лейкоцитів.

Плазма крові. Кров’яна плазма містить усі життєво необхідні речовини: воду, мінеральні солі, білки, жири, вуглеводи, вітаміни, ферменти, захисні речовини — антитіла та деякі інші речовини. Склад солей плазми близький до складу солей морської води. Це свідчить про те, що первісні організми жили у морській воді, яка була для них зовнішнім середовищем.

Води у плазмі 90...92%. Вміст у ній білків коливається від 6,6 до 8%. Основними з них є альбуміни, глобуліни, фібриноген. Одні білки забезпечують в’язкість крові, другі запобігають осіданню

еритроцитів, треті беруть участь у зсіданні крові, четверті виконують захисну функцію, п’яті є поживними речовинами. Особливо важливу роль відіграє гамма- глобулін, що підвищує опірність організму інфекційним захворюванням.

Рис. 37. Гемометр.

Крім води і білків плазма крові містить вуглеводи (0,12%), жири (0,8%), мінеральні солі (0,9%). У крові 7...10-річ- них дітей коливання вмісту глюкози значно більші, ніж у крові людей, старших за 17—18 років. Особливо великі коливання вмісту глюкози у крові людини в період статевого дозрівання.

З мінеральних речовин плазми крові особливо важливі хлорид натрію NaCl, хлорид калію КС1, хлорид кальцію СаС1₂, гідрокарбонат натрію NaHC0₃ та деякі інші солі.

Склад плазми крові постійно оновлюється, повне оновлення відбувається протягом двох тижнів.

Еритроцити. Дозрілі еритроцити — це червоні без’ядерні клітини, які мають двовгнуту форму, що значно збільшує їхню поверхню. Основна функція еритроцитів — транспортування кисню і частково вуглецю. В 1 мм³ крові дорослої людини налічується 4,5... 5 мли. еритроцитів, а в дітей молодшого шкільного віку 5...6 мли. Деякі коливання кількості еритроцитів спостерігаються в дітей при різних негативних або позитивних емоціях, при фізичній праці, а також після втрати організмом великої кількості води. Це пов’язано з надходженням крові в кров’яне русло із кров’яних депо. Еритроцити дуже дрібні, діаметр їх 7...8 мкм, а товщина 2...2,5 мкм (кольор. табл. VI). У крові постійно циркулює близько 25 трлн. еритроцитів із загальною поверхнею 3800 м². Вона перевищує по- вепхшо шкіри людини в 1500 разів. Еритроцити живуть до 130 діб. Встановлено, що руйнуються вони в печінці і селезінці.

Забарвлення еритроцитів зумовлене наявністю дихального пігменту червоного кольору — гемоглобіну. Кількість гемоглобіну в крові визначають за допомогою спеціального приладу — гемометра (рис. 37). Здатність крові до транспортування газів зумовлена властивостями гемоглобіну, що утворює нестійкі сполуки з 0₂ і С0₂.

Молекула гемоглобіну має складну будову. Вона складається з молекули білка глобіну і чотирьох молекул гему — барвникової речовини, що містить залізо. У легенях гемоглобін утворює з киснем нетривку сполуку — оксигемоглобін. Кров, яка містить оксигемоглобін, яскраво-пурпурова. Чим більше кисню в крові, тим вона яскравіша. Оксигемоглобін, який віддав кисень, називається
відновленим гемоглобіном. Кров, що містить відновлений гемоглобін, темно-вишневого кольору. Кількість гемоглобіну в крові є показником здоров’я дітей. В організмі дитини молодшого шкільного віку міститься 80—81% гемоглобіну (в дорослих — 85%).

Крім кисню гемоглобін може вступати в сполуки з іншими газами, наприклад з чадним газом СО. Така сполука називається карбоксигемоглобіном. Ця сполука тривкіша за оксигемоглобін. Тому отруєння чадним газом небезпечне для життя. Перша допомога потерпілому полягає в забезпеченні доступу чистого повітря в легені.

При відстоюванні крові, яка не зсідається, еритроцити, як найважчі, опускаються вниз. На цій властивості й грунтується визначення швидкості осідання еритроцитів — ШОЕ. Показником ШОЕ користуються в медицині для діагностики (встановлення) деяких захворювань.

Методика визначення ШОЕ така: з пальця беруть кров, змішують її з розчином цитрату натрію (щоб запобігти зсіданню) і вміщують у скляний капіляр. Через 1 год визначають висоту прозорого шару плазми в міліметрах. У дорослої людини швидкість осідання еритроцитів становить 4... 12 мм/год, у новонароджених — близько 2, у дітей молодшого шкільного віку 4...10 мм/год. При таких захворюваннях, як ангіна, запалення легень, нирок, туберкульоз, ШОЕ досягає 20...50 мм/год і більше. Протягом тижня показник ШОЕ в дітей шкільного віку дещо збільшується і досягає найбільшої висоти в середу, потім поступово починає знижуватися і до кінця тижня спадає до вихідного рівня. В ослаблених дітей з високим показником ШОЕ після, уроків спостерігається сповільнення швидкості осідання еритроцитів. У них показник ШОЕ дуже залежить від таких станів, як плач, сміх, крик.

Недокрів’я (анемія) — це хвороба, пов’язана із зниженням вмісту гемоглобіну в крові. Недокрів’я виникає внаслідок різних причин: кровотеч, підвищеного кроворуйнування, нестачі в організмі заліза й вітаміну Ві₂, а також від глистяних захворювань. При будь-якій формі недокрів’я виникає кисневе голодування. Хвора дитина стає млявою, швидко втомлюється, у неї виникає задишка, серцебиття, шум у вухах, стають блідими шкірні покриви, слизові оболонки очей і ротової порожнини, починає паморочи- тися в голові. Увагу таких дітей важко зосередити. У них знижується працездатність. Лікування від недокрів’я може призначити тільки лікар.

<3 4 567 8 9 >

Дата добавления: 2014-12-04; просмотров: 1032;