Р о з а і л 3. Фізична реабілітація

Рис. ЗЛО.Розташування м'язів тіла спереду: і — лобовий м'яз (збирає шкіру лоба в поперечні складки); 2 — коловий м'яз ока (заплющує очі); 3 — коловий м'яз рота (закриває рот); 4 — жувальний м'яз (бере участь у жувальних рухах); 5 — підшкірний м'яз шиї (бере участь у механізмі дихання); 6 — грудннн-но-ключично-сосковидний м'яз (при скороченні м'яза з двох боків голова нахиляється вперед; при скорочен­ні з одного боку — повертається в протилежний бік, нахиляючи її у бік м'яза, шо скоротився); 7 — дельто­подібний м'яз (відводить руку); 8 — великий грудний м'яз (опускає руку, приводить її вперед; при нерухо­мості руки підіймає грудну клітку); 9 — двоголовий м'яз плеча (згинає руку); 10 — прямий м'яз живота (зги­нає тулуб уперед і опускає грудну клітку); II —зовнішній косий м'яз живота (нахиляє вперед і повертає в бік тулуб); 12 — присередній широкий м'яз (бере участь у розгинанні гомілки); ІЗ — триголовий м'яз лит­ки (згинає гомілковостопний суглоб, тобто опускає передню і піднімає задню частину стопи, піднімає тіло на носки); 14 — триголовий м'яз плеча (рухає уперед лопатку, розгинає руку в ліктьовому суглобі); 15 — най ширший м'яз спини; 16 —- зубчастий передній м'яз (при посиленому вдиху піднімає грудну клітку); !7 — кравецький м'яз (згинає ногу в колінному суглобі і повертає гомілку всередину); IS — чотириголовий м'яз стегна; 19 —зовнішній широкий м'яз (бере участь у розгинанні гомілки); 20 — сухожилок чотириголового

м'яза стегна; 21 — передній великогомілковий м'яз (розгинає стопу). Розташування м язів тіла ззаду: 22 і 23 — розгиначі передпліччя; 24 — трапецієподібний м'яз (відтя­гує лопатку до хребта}; 25 — найширший м'яз спини (повертає руку всередину і відводить її назад); 26 — зовнішній косий м'яз живота; 27 — великий сідничний м'яз (повергає стегно назовні); 28 — півсухожилко-внй і півперетинчастий м'яз (приводять стегно); 29 — двоголовий м'яз стегна (згинає ногу в колінному суг­лобі); ЗО — триголовий м'яз литки; ЗІ — пластирний м'яз (бере участь у рухах голови); 32 — дельтоподіб­ний м'яз; 33 — триголовий м'яз плеча; 34 — ахілловий сухожилок

їх проникність, поліпшують кровопостачання і процеси обміну, передачу нер­вових імпульсів м'язам, що стимулює їх діяльність.

Механічна діямасажу полягає у зміщенні та розтягненні тканин, видален­ні злущених поверхневих клітин шкіри, підвищенні температури ділянки тіла, що масажують; надходження біологічно активних продуктів, розкритті і роз­ширенні просвіту капілярів; видавлюванні, проштовхуванні і подальшому про­суванні міжтканинної рідини, крові та лімфи; підсиленні крово- і лімфообігу. Все це сприяє ліквідації застійних явищ і набряків, збільшенню рухливості тканин і суглобів, відновленню їхніх функцій.

3.2.2. Вплив масажу на окремі системи організму

Вплив масажу на нервову систему.Масаж різнобічно діє як на перифе­ричну, так і на центральну нервову систему. Подразнення рецепторів переда­ється у нервові центри, змінюючи, залежно від характеру масажу, рівень збуд­ження і швидкість перебігу нервових процесів. Так, погладжування знімає під­вищену збудливість ЦНС, заспокоює пацієнта, а поплескування, рубання — підсилюють збудливість. Масаж стимулює функціональну здатність ЦНС, під­силює її регулюючу і координуючу функції, стимулює регенеративні процеси, відновлює функцію периферичних нервів, попереджуючи судинні і трофічні розлади, загалом діє болезаспокійливо. Разом з гімнастичними вправами він прискорює утворення рухових умовних рефлексів. Масаж діє на організм тоні­зуюче, підвищує настрій і самопочуття хворого.

Вплив масажу на шкіруне обмежується очищенням її від злущених клі­тин епідермісу, пилу, мікробів, поліпшенням функції сальних та потових за­лоз. Він підсилює кровопостачання і кровообіг у шкірі, стимулює лімфообіг, обмінні процеси, активізує шкірне дихання і шкірно-м'язовий тонус. Внаслі­док цього шкіра стає більш пружною, еластичною, щільною, що позитивно впливає на її стійкість до дії несприятливих чинників. З масажу шкіри по­чинаються всі згадані вище позитивні зміни в організмі, що рефлекторно змі­нюють функціональний стан органів і систем, залежно від прийомів, різнови­ду лікувального масажу, характеру захворювання або травми, загального ста­ну хворого.

Вплив масажу на м'язову системуполягає у збільшенні скорочувальної здатності, сили і працездатності м'язів, швидкості перебігу відновних проце­сів у них, нормалізації їх тонусу; розсмоктуванні крововиливів і набряків, прискоренні процесів регенерації; відновленні еластичності м'язів. Основою цих змін є подразнення рецепторів, покращання кровообігу і окисно-відновних процесів у м'язах за рахунок більшого притоку до них кисню і вилучення про­дуктів обміну, місцевих і загальних рефлекторних реакцій.

Вплив масажу на зв'язково-суглобовий апаратполягає у сприянні поліп­шенню еластичності і міцності зв'язок і сухожилків, рухливості у суглобах. Поліпшуючи кровопостачання суглобів і навколишніх тканин, масаж стиму­лює утворення і циркуляцію синовіальної рідини, попереджуючи набряк і

Фізична реабілітація

Розділ 3. Фізична реабілітація

зморщення суглобових сумок, зміни і пошкодження хрящів. Все це прискорює розсмоктування крововиливів і випотів, допомагає ліквідувати патологічні змі­ни у суглобах і відновити їх функції.

Вплив масажу на кровоносну І лімфатичну системипроявляється, на­самперед, у розширенні та збільшенні числа функціонуючих капілярів. Кількість розкритих капілярів у 1 мм² поперечного розтину м'яза зростає у 45 разів, а загальна місткість їх ■— у 140 разів. Швидкість кровообігу прис­корюється, покращується венозний кровообіг, зменшується периферичний опір. Разом з цим йде збільшення кількості витікаючої лімфи з ділянки, що масажується, прискорюється її пересування по судинах, підвищується лім-фоток у 6-8 разів. Все це сприяє ліквідації набряків, застійних явищ, поліпшенню крово- і лімфообігу не тільки у певному місці тіла, але й у від­далених від ділянки масажу тканинах і органах. За рахунок нервово-рефлек­торних і гуморальних шляхів регуляції гемодинаміки підвищується крово­постачання серця, активізується його скорочувальна функція, усуваються застійні явища у великому і малому колі кровообігу, поліпшується транс­порт кисню до клітин і поглинання його тканинами, що стимулює окисно-відновні процеси.

Вплив масажу на дихальну системупов'язується як із загально-рефлек­торними впливами, що зменшують або збільшують частоту дихання, його гли­бину, покращують легеневу вентиляцію та газообмін, так і місцевою дією на дихальні м'язи. Масаж інтенсифікує кровообіг у малому колі, сприяє ліквіда­ції застійних явищ у легенях і, підсилюючи кровообіг, покращує транспорт га­зів кров'ю.

Благотворна дія масажу на обмін речовинполягає в інтенсифікації дос­тавки тканинам поживних речовин і кисню, виведення продуктів розпаду і вуг­лецю, активізації окисно-відновних і обмінних процесів, виведення з потом мі­неральних солей, а з сечею — азотистих органічних речовин. Масаж сприяє швидкому видаленню з організму молочної кислоти після фізичного наванта­ження. Підсилюючи трофічні і обмінні процеси у тканинах, він прискорює роз­смоктування продуктів запалення і стимулює регенеративні процеси, зрощен­ня тканин, у тому числі і кісткової.

Таким чином, масаж позитивно діє на різноманітні системи і органи хво­рої людини і, що важливо, цілеспрямовано змінює їх функціональний стан, сприяючи відновленню нормальної діяльності організму. Тому масаж як ефективний метод функціональної терапії застосовують при різних захворю­ваннях і травмах у лікарняний і післялікарняний періоди реабілітації хворих (дорослих і дітей).

Протипоказання для застосування лікувального масажу у біль­шості такі самі, як і для ЛФК, але є деякі додаткові, а саме: захворювання і пошкодження шкіри, алергія з висипаннями, запалення лімфатичних судин, гнійний процес, венеричні захворювання. Не роблять масаж живота при грижі, наявності каменів в жовчному і сечовому міхурах, в періоди менструації і ва­гітності.

3.2.3. Форми і методи лікувального масажу

Лікувальний масаж проводиться у формі загального і місцевого масажу ручним (мануальним) чи апаратним методом або комбінованим, тобто з вико­ристанням першого та другого методу. Виконується він масажистом, а також самостійно хворим (самомасаж).

Ручний масажє основним методом, тому що його можна застосовувати у простих умовах, в лікарні і вдома, на ранніх етапах лікування. Завдяки додат­ковому відчуттю і візуальному контролю масажиста за реакцією пацієнта на різноманітні прийоми дає змогу витончено диференціювати методику ліку­вального масажу, підвищуючи його ефективність. Різновидом ручного ліку­вального масажу є сегментарно-рефлекторний і точковий.

Сегментарно-рефлекторний масаж — це масаж визначених зон поверхні тіла, через які можна впливати на внутрішні органи. Його дія основується на анатомічно-фізіологічній сегментарній побудові тіла, де одні і ті самі сегменти спинного мозку іннервують ділянки шкіри та поверхневі тканини (рис. ЗЛІ) і певні внутрішні органи (табл. 3.7).

При захворюваннях внутрішніх органів в гострій стадії або у період за­гострення хвороби у патологічний процес рефлекторно втягуються шкіра,

м'язи та інші тканини, що ін-
Таблиця 3.7. Сегментарна іннервація нервуються загальними сегмента-
внутрішні* органів _{ми спинного мозку}. у _{цих по}_

верхневих ділянках тіла, що отри­мали назву зон Захар'їна-Геда (рис. 3.12), на честь вчених, які вперше описали такі явища, під­вищується чутливість шкіри (гі-перстезія), виникають больові відчуття (гіпералгезія). Застосо­вуючи різні прийоми масажу у відповідних зонах, можна змен­шити ці прояви і викликати зміни функції внутрішніх органів, рухо­вого апарату, трофічних і обмін­них процесів. Це має дуже велике значення у клініці внутрішніх хвороб, на ранніх етапах після травми, коли неможливий безпо­середній масаж хворого органа або ушкоджених тканин, як при класичному масажі.

Найсильніша реакція зі сторо­ни органів і тканин спостерігаєть­ся при масажі ділянок шкіри, що особливо добре іннервуються веге-

Фізична реабілітація