ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ 1 страница

Показники однорідності продукції характеризують стабільність основних параметрів якості продукції і технологічних процесів при масовому і серійному виробництві. Для від лагодженого виробництва розсіювання того чи іншого показника якості продукції завжди менше, ніж при нестабільному, невідлагоджному процесі виробництва.

Розсіювання показників якості продукції характеризується середнім квадратичним відхиленням; розмахом; дисперсією; коефіцієнтом варіації.

Середнє квадратичне відхилення величини показників якості відносно середнього арифметичного значення визначається за формулою

де - середнє арифметичне значення показника якості продукції;

- i^те значення показника якості;

n – кількість значень показника якості.

Розмах значень показника якості визначається як різниця між максимальним і мінімальним його значенням у зробленій виборці.

Коефіцієнт варіації характеризує розсіювання значень показника у відносних одиницях:

.

Питання для перевірки знань студентів.

1. Назвіть ознаки, за якими класифікують показники якості продукції.

2. Які методи визначення чисельних значень показників якості продукції є об’єктивними?

3. Назвіть приклади показників призначення продукції.

4. Що таке надійність?

5. Наведіть приклади показників технологічності продукції.

6. Які показники якості можуть вважатися базовими?

7. Для чого існує класифікація показників якості?

8.Поясніть різницю між поняттями «комплексний показник якості» та «інтегральний показник якості».

9. Назвіть методи визначення чисельних значень показників якості продукції.

10. Якими показниками характеризується стабільність товарного вигляду?

11. Що відображають економічні показники якості продукції?

12. Які показники характеризують однорідність продукції.

Тема 12. Оцінювання рівня якості продукції

План

1. Загальні положення оцінки рівня якості продукції.

2. Методи визначення рівня якості продукції одного виду.

3. Визначення рівня якості різнорідної продукції.

1.) Загальні положення оцінки рівня якості продукції.

Якщо проаналізувати весь цикл життя нового виробу – від його створення до використання за призначенням кінцевим споживачем, то умовно можливо виділити три його основні етапи:

створення (проектування і виготовлення);

розподілення;

експлуатація.

На етапі створення продукту – товар чи послуга спочатку проходить стадію проектування, а потім виготовляється і поступає на продаж.

На етапі розподілення – споживач із декількох зразків товару вибирає найбільш придатний для нього виріб (за приблизно однаковою ціною – кращий, на думку споживача за якістю) і купує його.

Етап експлуатації – споживач використовує за призначенням чи споживає придбаний товар.

Однією з проблем, яка вирішується на кожному з етапів, є проблема інформації для оптимальних дій. Особливо гостро ця проблема стоїть на перших двох етапах і не стільки за її недостатньою кількістю, а навпаки – дуже великим обсягом.

На етапі створення (проектування) в розпорядженні проектанта велика кількість інформаційних матеріалів – книг, статей, звітів про наукові дослідження, каталогів, патентів, які він може використати для підвищення ефективності своєї роботи і створення нового товару з найкращими показниками. Але, в більшості випадків, покращення одного з показників якості призводить до погіршення одного або декількох з інших показників.

Наприклад неможливо збудувати двигун таким чином щоб він був одночасно і самим потужним і мав найменшу вігу і габаритні розміри.

Крім того, завжди потрібно вирішувати які показника якості виробу і до якого рівня покращувати. Знайти оптимальне рішення, користуючись великою кількістю різноманітної інформації дуже важко, а від якості розробки товару часто залежить і доля підприємства.

На етапі розподілення становище з інформацією з кожним роком погіршується. Споживачу все важче орієнтуватися у великій кількості різновидів продукції одного призначення. Справа тут не стільки в психологічних незручностях, які виникають в процесі вибору у споживача, скільки в тому, що в умовах наявності великих обсягів інформації споживач зробить не найкращий, не оптимальний вибір.

Наприклад, споживачу в магазинах побутової електротехніки на вибір пропонується як мінімум 20 – 30 телевізорів за різною ціною; різного зовнішнього оформлення; різних і навіть одних і тих же фірм (у тому числі і з світовим ім’ям), виготовлених у різних країнах (по ліцензіям цих фірм, або на дочірніх підприємствах); різних за величиною екрану, додатковими можливостями і головне різного поєднання споживчих і функціональних властивостей. Один телевізор надійний в роботі, має чудову кольорову гаму, але без телетексту або має більші ніж інші габаритні розміри. В іншому є і телетекст і плоский екран але його надійність нижча.

Якщо урахувати, що якість телевізора визначається кількома десятками показників (більшість з яких зрозуміла тільки вузьким спеціалістам з електроніки, радіотехніки і т.д.), характеристики яких різні у різних марок, то зробити оптимальний вибір споживачу дуже не просто. І ніякий, навіть найкращий спеціаліст по електронній техніці не в змозі одночасно спів ставити всю кількість характеристик і дати однозначну відповідь – який телевізор краще придбати. Тому, зробивши вибір із кількох марок приблизно однакових за ціною і придбавши якусь конкретну марку, споживач не обов’язково зробить оптимальний вибір.

Зі схожою ситуацією споживачі стикаються при придбанні і сотень інших товарів широкого вжитку – пральних машин, фотоапаратів, велосипедів, парфумів, електробритв і багатьох інших.

Таким чином, потенціальної інформації, яка повинна полегшити споживачу вибір потрібного товару, дуже багато – десятки параметрів по десяткам різновидів виробу але по мірі зростання кількості цієї інформації споживачу все важче зробити найкращий, оптимальний вибір.

Такий стан речей має свої об’єктивні причини. Раніше, кілька десятиріч тому, заміна виробів одного і того ж призначення новими зразками відбувалася значно рідше ніж зараз. На сьогоднішній день по деяким товарам нова модель випускається на ринок одним і тим же виробником щорічно, а то й декілька разів на рік.

Разом із тенденцією зменшення інтервалу між появою нових моделей виробів одного призначення, які випускаються одним і тим же виробником, існує і тенденція збільшення моделей виробів одного призначення, які випускаються одночасно різними виробниками, різних країн. Кількість таких різновидів одного й того ж виробу по деяким товарам широкого вжитку досягає кількох десятків.

Третя тенденція, яка обумовлює складність вибору оптимального варіанту – постійне підвищення наукоємкості продукції, постійне ускладнення конструкції виробів. Якщо виріб, який випускався на початку минулого століття вбирав в себе, як правило, досягнення в якійсь одній області науки або техніки, то на сьогоднішній день в конструкції найпростіших виробів закладені досягнення багатьох областей. Наприклад, будь яка сучасна побутова техніка це результат досягнень в електроніці, електротехніці, хімії, механіці, ергономіці, матеріалознавстві та багатьох інших.

Для полегшення вибору споживача на сьогоднішній день використовуються два засоби:

реклама підприємств – виробників;

стандартизована, в деяких країнах на державному рівні або на рівні об’єднань підприємств і підприємців, система класифікації якості вироблених товарів, шляхом визначення сорту, категорії товару або шляхом присудження їм золотих і срібних медалей, почесних дипломів і звань на конкурсах, виставках, ярмарках.

Однак обидва засоби, на сьогоднішній день, недостатньо ефективні для забезпечення оптимального вибору товару споживачем.

Реклама по своїй суті є недостатньо об’єктивним, однобоким джерелом інформації, яка підкреслює позитивні і замовчує негативні якості виробу, що рекламується. Крім того, в рекламі дуже часто приводяться такі відомості про товар, які заздалегідь передбачають, що споживач є енциклопедично освічена людина.

Мало, з точки зору забезпечення оптимального вибору для споживача, допомагають і товарні етикетки, які дають інформацію про сорти і категорії товарів, присуджені премії, медалі, дипломи і т.д. бо неможливо визначити який виріб, з нагороджених золотою чи срібною медаллю кращий, якщо таких виробів декілька.

Тому потрібна інформація яка б однозначно давала відповідь на питання про якість товарів.

Якість завжди пізнається в порівнянні. При цьому може виникнути дві ситуації:

всі показники якості одного товару кращі (або гірші) за аналогічні показники якості іншого товару;

деякі показники якості одного товару знаходяться на одному рівні з аналогічними показниками якості іншого товару, деякі кращі або гірші.

В першому випадку можливо однозначно визначити, що один товар (всі показники якого кращі) має більш високий рівень якості ніж інший. Але перша ситуація, у практичній діяльності, трапляється дуже рідко. В більшості випадків зустрічається друга ситуація і тоді однозначно оцінити який товар більш якісний практично неможливо.

Однозначну оцінку якості товару у всіх випадках може дати його рівень якості. В залежності від переліку показників, які використовуються для визначення рівня якості, цілей оцінки і стадії життєвого циклу товару, розрізняють рівні якості:

технічний;

нормативний;

техніко-економічний.

Технічний рівень якості обумовлюється такою сукупністю показників якості в яку не входить економічна група. Використовується для оцінки рівня технічної досконалості продукції, особливо з урахуванням іноземних товарів, так як існують значні розбіжності в структурі витрат, структурі цін і т.д.

Нормативний рівень якості – це рівень якості продукції дійсні чисельні значення показників якої, дорівнюють вимогам нормативно технічної документації.

Найбільш широкою і узагальненою мірою якості продукції є її техніко-економічний рівень якості, який обумовлюється всією сукупністю показників якості в тому числі і економічними.

Оцінка рівня якості проводиться з метою найбільш об’єктивного вирішення ряду задач, серед яких можливо виділити:

визначення доцільності проектування і вибір оптимального варіанта конструкції і чисельних показників якості при створенні нової продукції;

вибір оптимального варіанту зразка продукції при укладенні торгівельних угод;

виявлення можливих шляхів підвищення якості продукції на всіх стадіях життєвого циклу товарів;

прогнозування потреб, технічного рівня і якості продукції і чисельних значень показників;

планування підвищення технічного рівня і якості продукції і обсягів її виробництва;

розробка вимог нормативно технічної документації до нової продукції;

планування робіт зі стандартизації;

розробка і створення оптимальних умов зберігання, транспортування і відновлення продукції в процесі експлуатації;

оцінка діяльності структурних підрозділів підприємства;

визначення оптимальної ціни на продукцію і інші.

Весь процес кількісної оцінки рівня якості продукції можливо поділити на ряд послідовних операцій (рис. 2.4 ).

Для продукції одного виду (одного класу і призначення) використовують методи оцінки рівня якості:

диференційний;

комплексний;

змішаний.

Рис. 2.4 - Послідовність основних операцій по оцінці рівня якості продукції

2.) Методи оцінки рівня якості однорідної продукції

Диференційний метод оцінки рівня якості продукції базується на порівнянні фактичних показників якості продукції, що оцінюється, з відповідними базовими показниками. При цьому для кожного з показників, розраховуються відносні показники якості продукції, що оцінюється, за формулами:

(2.1)

або

. (2.2)

Перша формула використовується у випадку, коли підвищення абсолютного значення показника якості відповідає покращенню якості продукції. Наприклад, за першою формулою розраховують відносні показники для потужності, коефіцієнта корисної дії, точності, ємкості і інших.

За другою формулою розраховують відносні показники якості у випадку коли підвищення абсолютного значення показника якості відповідає погіршенню якості продукції. Наприклад, за цією формулою розраховують відносні показники для собівартості, трудомісткості, габаритних розмірів, параметрів відказів і інші.

Тому, при використанні диференційного методу оцінки рівня якості продукції, можливе виникнення шести наступних ситуацій:

1) всі відносні показники більші за одиницю;

2) всі відносні показники менші за одиницю;

3) всі відносні показники дорівнюють одиниці;

4) частина показників більше одиниці, а всі інші – дорівнюють одиниці;

5) частина показників менше одиниці, а всі інші – дорівнюють одиниці;

6) частина показників більше або дорівнює одиниці, а всі інші – менше одиниці.

Для першого, третього і четвертого випадків можливо однозначно зробити висновок, що рівень якості продукції, що оцінюється, не нижче базової, а для другого і п’ятого – нижче базового.

Для шостого випадку однозначної відповіді немає і тому для оцінки якості потрібно користуватися іншим методом, наприклад комплексним.

У випадку, коли застосовуючи диференційний метод оцінки рівня якості продукції, за базові показники якості приймаються найкращі значення одиничних показників, значення відносних показників, розрахованих за формулами (2.1 або 2.2), можуть бути або меншими або дорівнювати одиниці. Але це не вирішує проблеми однозначності оцінки.

Комплексний метод оцінки рівня якості продукції передбачає використання комплексного (узагальненого) показника якості. Цей метод використовується в усіх випадках, коли доцільно рівень якості виражати одним числом.

Рівень якості за комплексним методом визначається відношенням узагальненого показника якості продукції, що оцінюється, до узагальненого показника якості базового зразка:

.

Головною проблемою комплексного метода оцінки рівня якості продукції є об’єктивне знаходження узагальненого показника якості.

У всіх випадках, коли є можливість виявлення характеру взаємозв’язку між узагальненим показником якості продукції, що оцінюється, і одиничними показниками, необхідно визначати функціональну залежність

Так, для оцінки якості годинників, використовують «оціночне число», яке визначається за формулою:

.

де - відповідно коефіцієнти вагомості показників якості годинників ізохронної точності , позиційної точності і температурного коефіцієнта . визначає точність ходи при різному заводі годинника і одного й того ж просторового положення; визначає точність ходи при різному просторовому положенні годинника; визначає точність ходи при зміні температури середовища.

Але аналогічні експериментальні або аналітичні залежності узагальнених показників від одиничних, які об’єктивно відображають якість продукції, що оцінюється, знаходяться вкрай рідко.

Іншим варіантом використання комплексних показників при оцінці рівня якості продукції може бути оцінка з допомогою інтегрального показника якості продукції. В цьому випадку рівень якості визначається за формулою:

,

де - відповідно інтегральний показник якості продукції, що оцінюється, і базовий інтегральний показник.

У випадках, коли неможливо знайти функціональну залежність узагальненого показника від одиничних показників, оцінку рівня якості продукції проводять комплексним методом на основі комплексних середньозважених показників: арифметичних, геометричних та інших.

При оцінці рівня якості комплексним методом, за допомогою середньозваженого арифметичного показника, його величину визначають за формулою:

,

де - кількість показників якості, які прийняті для оцінки; - відносний показник якості; параметр вагомості показника якості.

Величину середньозваженого геометричного показника якості визначають за формулою:

.

За допомогою комплексного середньозваженого арифметичного показника оцінка якості, як правило, проводиться тільки при незначних відхиленнях значень одиничних показників зразка продукції, що оцінюється, від базового (до 10 %). Тому, в більшості випадків, доцільніше використовувати комплексний середньозважений геометричний показник якості.

Диференційний і комплексний методи оцінки рівня якості продукції не завжди дозволяють достатньо успішно вирішувати поставлені проблеми. При оцінці продукції, яка має широку номенклатуру показників якості, за допомогою диференційного метода практично неможливо зробити конкретних виводів, а використання тільки комплексного метода не дає можливості об’єктивно повністю врахувати всі вагомі якості продукції, що оцінюється. У цих випадках можливо використовувати одночасно диференційний і комплексний методи.

Суть і послідовність оцінки рівня якості продукції змішаним методом полягає в такій послідовності дій:

одиничні показники якості продукції об’єднують в декілька груп, для кожної з них визначають груповий комплексний показник якості. Найбільш вагомі одиничні показники якості можливо, при цьому, в склад груп не включати, а розглядати самостійно;

знайдені величини групових комплексних і окремо виділених одиничних показників порівнюють з відповідними базовими значеннями показників, використовуючи диференційний метод.

Для оцінки технічного рівня якості однорідної продукції машинобудування може бути використаний метод, розроблений під керівництвом проф. Солода Г. І., який враховує кінцевий результат функціонування виробів за допомогою функціонального критерію [28].

Функціональний критерій виробу - це корисна робота, яку машина виконує в конкретних умовах експлуатації, згідно з її призначенням, за визначений термін використання.

Наприклад, для автобусів, легкових автомобілів функціональний критерій, в загальному випадку, вираховується за формулою:

,

де - середній термін знаходження автобуса на лінії за добу, год.; експлуатаційна швидкість автобуса, км/год.; - номінальна місткість автобуса, чол.; , - відповідно коефіцієнти використання автобуса по кількості пасажирів, по інтенсивності руху.

Відносні показники якості визначають шляхом віднесення абсолютного значення одиничного показника до функціонального критерію виробу:

,

де - порядковий номер виробу в сукупності, яка розглядається; - порядковий номер показника якості з числа тих, що прийняті для оцінки.

Результати розрахунків, для подальшого аналізу і вибору базових показників якості, зручно представити в вигляді матриці:

.

З матриці відносних показників якості вибирають найкращі значення, які визнаються базовими для подальшої оцінки:

.

Рівень якості по одиничним показникам розраховується по формулам:

(2.1)

або

. (2.2)

Технічний рівень якості виробу по комплексному показнику вираховується за формулою:

. (2.3)

Наприклад, необхідно провести оцінку технічного рівня якості групи малолітражних легкових автомобілів одного класу (однорідної продукції), дані по показникам якості наведені в таблиці 2.3. Приведена оцінка не претендує на повноту визначення технічного рівня малолітражних легкових автомобілів і виконана в учбових цілях.

Таблиця 2.3.

Показники якості малолітражних автомобілів.

Функціональна робота (функціональний критерій), яку виконує кожен з автомобілів за час експлуатації до капітального ремонту (теоретична):

, чол.тис.км.

Відносні показники якості:

.

Результати розрахунків функціонального критерію і відносних показників якості зведені в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4.

Матриця відносних показників якості

Автомобіль	№
Функціональний критерій
Відносні показники	Хі1	0,1146	0,1125	0,1406	0,125	0,1406	0,1036
Хі2	0,3125	0,3625	0,4531	0,4056	0,4531	0,4286
Хі3	0,0123	0,0130	0,0159	0,0117	0,0203	0,0164
Хі4	1,7542	2,0875	2,375	1,9167	2,9844	2,2679

З таблиці 2.4 вибираються найкращі значення відносних показників, які будуть використані в якості базових показників (табл. 2.5).

Таблиця 2.5.

Базові відносні показники якості

Цілком очевидно, що показники, які прийняті для оцінки технічного рівня якості малолітражних автомобілів, мають різне спрямування. Збільшення чисельного значення показника потужності (Р_і1) або максимальної швидкості (Р_і2) загалом поліпшує якість автомобілю і навпаки для показників витрати палива (Р_і3) та ваги (Р_і4) збільшення їх чисельних значень погіршує якість. Тому для перших двох базовим (найкращим) значенням показника є його найбільше відносне значення з таблиці 2.4, а для двох останніх – найменше.

Рівень якості автомобілів по одиничним показникам визначається для показника потужності та максимальної швидкості за формулою (2.1), а для витрати палива та ваги – за формулою (2.2). Результати розрахунків зведені до таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Рівень якості автомобілів по одиничним показникам

Рівень якості автомобілів по комплексному показнику розраховують за формулою 2.3, результати розрахунків зведені в таблицю 2.7.

Таблиця 2.7.

Рівень якості автомобілів по комплексному показнику

Таким чином, згідно проведеними розрахунками, найкращий технічний рівень має автомобіль № 1. При його визначенні не враховуються економічні показники якості виробів.

Для визначення техніко-економічного рівня якості виробів, їх конкурентоспроможності, також існує багато методик.

Наприклад, для визначення конкурентоспроможності побутових холодильників, технічні і економічні показники якості яких приведені в таблиці 2.8, можливо використати результати оцінки їх техніко-економічного рівня якості.