Методика вибору оптимального розмірного ряду виробів

Впровадження стандартизації і уніфікації дозволяє скоротити кількість типорозмірів виробів, збільшити їх серійність (річний випуск). Збільшення серійності виробництва в 2 – 3 рази, яке можливо досягти, застосовуючи методи стандартизації, дає можливість знизити трудомісткість виготовлення в середньому на 15 – 20 відсотків.

Але скорочення числа типорозмірів виробів викликає збільшення витрат на експлуатацію, бо це примушує використовувати ближчий більший стандартний типорозмір, який має більші габарити і масу, витрачає більше енергії, що призводить до зниження коефіцієнта корисної дії та до інших негативних наслідків.

Тому, при проведенні робіт зі стандартизації, виникає задача обґрунтування та вибору оптимального параметричного або розмірного ряду виробів, який найкраще задовольняє вимоги як виробництва так і експлуатації.

Методика розв’язання подібної задачі зводиться до послідовного розв’язання трьох окремих задач.

1. Вибір головного параметра продукції.

Наприклад, для електродвигунів таким параметром може бути потужність двигуна або частота обертання ротора; для болтів – діаметр різьби.

2. Встановлення залежності між головним та іншими параметрами.

Наприклад, між вагою виробу та вартістю його виготовлення і експлуатації.

3. Техніко – економічне обґрунтування розмірного ряду головного параметра та встановлення оптимального числа типорозмірів уніфікованого виробу.

Вирішення задачі.

Собівартість одиничного виробу, в залежності від програми випуску, можливо знайти за формулою:

,

де - змінні витрати на одиницю продукції (витрати, пропорційні кількості продукції, що виробляється - вартість сировини, матеріалів, заробітна плата робітників, витрати по експлуатації технологічного устаткування та інші витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції);

- умовно - постійні витрати, загальний обсяг яких не залежить від кількості випущеної продукції (витрати на амортизацію основних фондів підприємства, утримання інженерно – технічних працівників та адміністративно – господарського персоналу, витрати на охорону праці та інші витрати, які безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції);

- програма випуску продукції.

Роблячи вибір оптимального ряду типорозмірів уніфікованого виробу порівнюють собівартість виготовлення сусідніх типорозмірів по одному ряду з їх собівартістю по другому ряду і приймають до виробництва більш дешевий варіант.

Наприклад: собівартість виготовлення кожного з трьох сусідніх типорозмірів виробу а також потреба в їх кількості характеризується даними, які приведені в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Дані для розрахунку собівартості продукції

Визначити доцільність, з точки зору виробника, виготовляти замість трьох типорозмірів один уніфікований.

Розрахунки проводять в такому порядку:

1) Собівартість кожного з трьох типорозмірів виробу:

2) Середня собівартість одного виробу по трьом типорозмірам складе:

3) Якщо, в результаті уніфікації, замість трьох типорозмірів остається один то програма його випуску складе:

4) Собівартість уніфікованого виробу , в випадку коли уніфікується виріб, який має найкращі параметри (як правило це виріб з найбільшою собівартістю, параметри якого можуть задовольнити вимоги всіх споживачів, наприклад по силовим характеристикам):

.

Таким чином, завдяки збільшення серійності, за рахунок навіть самого вартісного типорозміру виробу, собівартість одиниці продукції значно зменшилася і стала менше середньої собівартості не уніфікованих виробів ( ).

З точки зору виробника, заміна трьох типорозмірів виробу на один уніфікований є вигідною справою. Але, для прийняття рішення про заміну декількох виробів одним уніфікованим, необхідно урахувати також витрати споживача в процесі експлуатації.

Практичне завдання. Обґрунтувати, з точки зору виробника, доцільність або недоцільність заміни ряду з шести типорозмірів на ряд з трьох типорозмірів. Вихідні данні приведені в табл. 7.2.

Таблиця 7.2.

Данні для розрахунку собівартості продукції

Питання для перевірки знань студентів.

1. На стадії проектування економічний ефект від стандартизації досягається за рахунок:…

2. На стадії виробництва економічний ефект від стандартизації досягається за рахунок:….

3. На стадії експлуатації (споживання) економічний ефект від стандартизації досягається за рахунок:….

4. З чим порівнюють, розраховуючи економічний ефект від стандартизації на стадіях проектування, виробництва та експлуатації (споживання) виробу, його параметри?

5. Параметрами якого зразка приймають як базові при розрахунку економічного ефекту від стандартизації?

6. До розв’язання яких трьох окремих задач зводиться оптимізація кількості типорозмірів виробу?

7. Які переваги дає скорочення кількості типорозмірів виробу та збільшення серійності виробництва?

8. Що є критерієм оптимізації кількості типорозмірів виробу?

9. Які характеристики має уніфікований виріб у наведеному прикладі?

10. Які фактори не враховані при оптимізації кількості типорозмірів виробу?

Тема 8. Основи метрології

План

1. Основні поняття та задачі метрології

2. Головні, додаткові, кратні, дольні та позасистемні одиниці

3. Області та види вимірювань

1.) Основні поняття та задачі метрології

Слово «метрологія» походить від грецьких «метрон», у перекладі – міра, та «логос», у перекладі – вчення. Тобто метрологія дослівно з грецької мови – вчення про міри.

Метрологія - наука про вимірювання фізичних величин, методи та засоби забезпечення їх єдності (ГОСТ 16263).

Предметом метрології є отримання інформації про властивості та характеристики об’єктів і процесів із заданою точністю та достовірністю.

Загалом у метрології виділяють три самостійні, але тісно пов’язані між собою напрямки: теоретичний, прикладний та законодавчий.

Головні задачі метрології за відповідними напрямками:

а) теоретична метрологія:

- розвиток загальної теорії вимірювань;

- розробка нових методів вимірювання;

- встановлення одиниць фізичних величин та їх системи;

б) законодавча метрологія:

- встановлення обов’язкових технічних та юридичних вимог щодо застосування одиниць фізичних величин, еталонів,та зразкових засобів вимірювання;

- забезпечення на законодавчому рівні єдності вимірювань, єдності засобів та потрібної точності вимірювання;

в) прикладна метрологія:

- розробка практичних методів та засобів вимірювань, а також методів визначення їх точності;

- розробка практичних методів передачі розмірів одиниць від еталонів або зразкових засобів вимірювань до робочих засобів та ін.

Вимірюванням будь-якої фізичної величини називається операція, у результаті якої пізнається у скільки разів вимірювана величина більша або менша відповідної величини, яка прийнята за одиницю.

Основне рівняння вимірювання має вигляд:

,

де - значення фізичної величини; - числове значення вимірюваної величини в прийнятих одиницях; - одиниця фізичної величини.

Одиниця фізичної величини – фізична величина фіксованого розміру, яка прийнята за домовленістю як основа для кількісного оцінювання фізичних величин тієї ж природи.

Таким чином у основу вимірювань фізичних величин положено еталонне значення цієї величини, яке прийняте за одиницю.

Еталони одиниць фізичних величин – засоби вимірювання або комплекси засобів вимірювання, офіціально затверджені еталонами для відтворення одиниць фізичних величин із найвищою досяжною точністю, та їх зберігання.

Розміри еталонних одиниць (еталонів) склалися історично у процесі розвитку суспільства, науки та техніки. Законодавчо на міжнародному рівні еталони були закріплені створенням у році Міжнародної палати мір та ваги у якій зберігаються міжнародні еталони у вигляді зразків.

На сьогоднішній день первинні зразки, які зберігаються у Міжнародній палаті мір та ваги, втратили своє первинне значення. Так у 1960 році на ХІ міжнародній Генеральній конференції по мірам та вазі було прийнято рішення про заміну зразка метра на нову основну одиницю довжини – довжину спектральної лінії одного з ізотопів криптону – Kr⁸⁶.

Рішення про заміну зразка метра новим еталоном довжини було пов’язано з прагненням мати для основних фізичних величин (у даному випадку еталону довжини) незмінну фізичну константу. І дійсно, на сьогоднішній день розвиток науки підтверджує, що прийнятий еталон метра на основі довжини спектральної лінії не змінюється під впливом відомих факторів зовнішнього середовища. Крім того, прийняття такого еталону дозволило значно підвищити точність вимірювань.

Але навіть незмінну фізичну константу, високоточний еталон, потрібно вимірювати і робиться це за допомогою певних засобів вимірювання та за певними методиками їх проведення. Тому введення нових еталонів по суті зводиться до заміни засобів та методів вимірювання на більш точні, що само по собі є значним досягненням але не вирішує проблему виключення похибок вимірювання.

Однією з найважливіших задач метрології як науки в галузі практичної діяльності є забезпечення єдності вимірювань.

Єдність вимірювань – такий стан вимірювань, за яким їх результати виражені в узаконених, розміри яких в установлених межах дорівнюють розмірам одиниць які відтворюються первинними еталонами, а похибки результатів вимірювання відомі з заданою вірогідністю та не виходять за встановлені (допустимі) межі. Єдність вимірювань потрібна перш за все для того, щоб можливо було спів ставити результати вимірювань, отриманих в різних місцях, в різний час, із використанням різних методів і засобів вимірювань.

2.) Головні, додаткові, кратні, дольні та позасистемні одиниці

На сьогоднішній день система одиниць СІ складається з 7 основних та ряду похідних одиниць фізичних величин.

Одиниця довжини – метр – довжина шляху, який проходить світло у вакуумі за 1/299792458 долі секунди.

Одиниця маси – кілограм – маса, яка дорівнює масі міжнародного прототипу кілограма (циліндр зі сплаву платини та іридію (90% Pt, 10% Ir)).

Одиниця часу – секунда – тривалість 9192631770 періодів випромінювання, відповідних переходу між двома надтонкими рівнями основного стану атома цезію -133, не обуреного зовнішніми полями.

Одиниця сили електричного струму – ампер – сила струму, що не змінюється, який при проходженні по двох паралельних провідниках нескінченної довжини і не скінчено малого перетину, розташованим на відстані 1 м один від одного у вакуумі, створює між цими провідниками силу взаємодії, яка дорівнює ньютонів на кожному відтинку провідника завдовжки у 1 м.

Одиниця термодинамічної температури – кельвін – 1/273,16 частина термодинамічної температури трійної точки води.

Одиниця кількості речовини – моль - кількість речовини системи, яка містить стільки ж структурних елементів, скільки атомів міститься в 0,012 кг вуглецю з атомною масою 12. Структурні елементи це атоми, молекули, іони або інші складові з яких складається ця речовина.

Одиниця сили світла – кандела - сила світла в заданому напрямку джерела, того, що випускає монохроматичне випромінювання частотою Гц, енергетична сила світла якого в цьому напрямі складає .

Таблиця 8.1

Основні одиниці фізичних величин системи СІ

Величина	Одиниця
Найменування	Розмірність	Рекомендоване позначення	Найменування	Позначення
українське	міжнародне
Довжина	L	l	метр	м	m
Маса	M	m	кілограм	кг	kg
Час	T	t	секунда	С	s
Сила елек-тричного струму	I	i	ампер	А	A
Термодинамічна температура		T	кельвін	К	K
Сила світла	J	j	кандела	кд	cd
Кількість речовини	N	n, u	моль	моль	mol

Таблиця 8.2

Похідні одиниці фізичних величин системи СІ, які мають спеціальні найменування

Величина	Одиниця
Найменування	Розмірність	Найменування	Позначення	Визначення через одиниці СІ
Частота	Т-1	герц	Гц	с-1
Сила, вага	LMT-2	ньютон	Н
Тиск, механічна напруга	L-1MT-2	паскаль	Па
Енергія, робота, кількість теплоти	L2MT-2	джоуль	Дж
Потужність	L2MT-3	ватт	Вт
Кількість електрики	ТІ	кулон	Кл
Електрична напруга, потенціал, електрична рухома сила	L2MT-3І-1	вольт	В
Електрична ємність	L-2M-1T4І2	фарад	ф
Електричний опір	L2MT-3І-2	ом	Ом
Електрична провідність	L-2M-1T3І2	сіменс	См
Потік магнітної індукції	L2MT-2І-1	вебер	Вб
Магнітна індукція	MT-2І-1	тесла	Тл
Індуктивність	L2MT-2І-2	генрі	Гн
Потік світла	J	люмен	лм
Освітленість	L-2J	люкс	лк
Активність радіонукліду	T-1	бекерель	Бк	с-1
Поглинена доза іонізуючого випромінювання	L2T-2	грей	Гр
Еквівалентна доза опромінювання	L2T-2	зиверт	Зв

Розміри одиниць фізичних величин часто не зручні у використанні, тому широко використовуються кратні та дольні їх значення. Приставки для отримання відповідних найменувань кратних та дольних одиниць наведені в таблиці .

Таблиця8.3.

Позначення кратних та дольних одиниць фізичних величин

Позасистемні одиниці фізичних величин не входять у прийняту систему одиниць і можуть бути:

- допустимими до використання на рівні з системними одиницями;

- допустимими до використання в спеціальних галузях;

- тимчасово допустимими.

Таблиця 8.4.

Позасистемні одиниці, які допускаються до застосування разом із одиницями системи СІ

Найменування величини	Одиниця
Найменування	Позначення	Співвідношення з одиницями СІ
Маса	тона	т	103 кг
атомна одиниця маси	а.о.м.	кг
Час	хвилина	хв.	60 с
час	ч	3600 с
доба	доба	86400 с
Плоский кут	градус	...0
хвилина	.../
секунда	…//
град	град
Обьем	літр	л	10-3 м3
Довжина	астрономічна одиниця	а.о.
світовий рік	св.рік
парсек	пк
Оптична сила	діоптрія	дптр	1 м-1
Площа	гектар	га	104 м2
Енергія	електрон-вольт	еВ
Повна потужність	вольт-ампер	В А
Реактивна потужність	вар	вар

3.) Області та види вимірювань

Область вимірювань – сукупність вимірювань фізичних величин, властивих якій не будь області науки або техніки, що виділяються своєю специфікою.

Вид вимірювань - частина області вимірювань, що має свої особливості та відрізняється однорідністю вимірюваних величин.

Прийнято розрізняти наступні області і види вимірювань.

1. Вимірювання геометричних величин: довжин, відхилень форми поверхонь, параметрів складних поверхонь, кутів.

2. Вимірювання механічних величин: маси; сили; моментів, що крутять; міцності і пластичності; параметрів руху; твердості.

3. Вимірювання параметрів потоку, витрати, рівня, об'єму речовин: масової і об'ємної витрати рідин в трубопроводах, витрати газів, місткості, параметрів відкритих потоків, рівня рідини.

4. Вимірювання тиску, вакуумні вимірювання: надмірного тиску; абсолютного тиску, змінного тиску, вакууму.

5. Фізико-хімічні вимірювання: в'язкості; щільності; змісту (концентрації) компонентів в твердих, рідких і газоподібних речовинах; вологості газів, твердих речовин; електрохімічні вимірювання.

6. Теплофізичні і температурні вимірювання: температури, теплофізичних величин.

7. Вимірювання часу і частоти: методи і засоби відтворення і зберігання одиниць і шкал часу і частоти; вимірювання інтервалів часу; вимірювання частоти періодичних процесів; методи і засоби передачі розмірів одиниць часу і. частоти.

8. Вимірювання електричних і магнітних величин на постійному і змінному струмі: сили струму, кількості електрики, електрорушійної сили, напруги, потужності ~ енергії, кута зрушення фаз; електричного опору, провідності, місткості, індуктивності і добротності контурів електричних ланцюгів; параметрів магнітних полів; магнітних характеристик матеріалів.

9. Радіоелектронні вимірювання інтенсивності сигналів; параметрів форми і спектру сигналів; параметрів трактів із зосередженими і розподіленими постійними; властивостей речовин і матеріалів радіотехнічними методами; антенні вимірювання.

10. Зміни акустичних величин: акустичні - в повітряному середовищі і в газах; акустичні - у водному середовищі; акустичні - в твердих тілах; аудіометрія і вимірювання рівня шуму.

11. Оптичні і оптико-фізичні вимірювання: світлові, вимірювання оптичних властивостей матеріалів у видимій області спектру; енергетичних параметрів некoгepeнтного оптичного випромінювання; енергетичних параметрів просторового розподілу енергії і потужності безперервного і імпульсного лазерного і квазімонохроматичного випромінювання; спектральних, частотних характеристик, поляризації лазерного випромінювання; параметрів оптичних елементів, оптичних характеристик матеріалів; характеристик фотоматеріалів і оптичної щільності.

12. Вимірювання іонізуючих випромінювань і ядерних констант: дозиметричних характеристик іонізуючих випромінювань; спектральних характеристик іонізуючих випромінювань; активності радіонуклідів; радіометричних характеристик іонізуючих випромінювань.

Об'єктом вимірювання є фізична система, процес, явище і т.д., які характеризуються однією або декількома вимірюваними фізичними величинами. Прикладом об'єкту вимірювань може бути технологічний хімічний процес, під час якого вимірюють температуру, тиск, енергію, витрату речовин і матеріалів.

Питання для перевірки знань студентів.

1. Дайте визначення поняттю «метрологія».

2. Передумови виникнення метрології.

3. Назвіть задачі, які вирішує метрологія.

4. Що положено в основу вимірювань фізичних величин?

5. Поясніть поняття «Еталони одиниць фізичних величин»?

6. Дайте сучасне визначення поняття «метр»?

7. Наведіть одиниці системи СІ.

8. Чому допускаються до застосування разом із одиницями системи СІ позасистемні одиниці?.

9. Наведіть приклади позасистемних одиниць, які допускаються до застосування разом із одиницями системи СІ.

10. Що є об’єктом вимірювання?

Тема 9. Засоби вимірювань

План

1. Шкали вимірювань.

2. Типи помилок.

3. Статистичні закони розподілення величин параметрів якості продукції.

4. Забезпечення єдності вимірювань.

1.) Шкали вимірювань

Вимірювання різних величин, що характеризують властивості систем, явищ і інших процесів займають важливе місце в повсякденному житті. Різноманітні прояви (кількісні або якісні). будь-якої властивості утворюють множини, відображення елементів яких утворюють шкали вимірювання цих властивостей. Шкала вимірювань кількісної властивості є шкалою фізичної величини. Шкала фізичної величини - це впорядкована сукупність значень фізичної величини, яка є початковою основою для вимірювань даної величини.

Розрізняють наступні типи шкал вимірювань:

шкали найменувань характеризуються оцінкою (відношенням) еквівалентності різних якісних проявів властивості. Ці шкали не мають нуля і одиниці вимірювань, в них відсутні відносини зіставлення типу «більше - менше». Це найпростіший тип шкал. Приклад шкали найменувань: шкали кольорів, що представляються у вигляді атласів кольорів. При цьому процес вимірювань полягає в досягненні (наприклад, при візуальному спостереженні) еквівалентності випробовуваного зразка з одним з еталонних зразків, що входять в атлас кольорів;

шкали порядку описують властивості величин, впорядковані за збільшенням або убуванням оцінюваної властивості, тобто дозволяють встановити відношення більше/менше між величинами, що характеризують цю властивість. У цих шкалах може у ряді випадків бути нуль (нульова відмітка), але принциповою для них є відсутність одиниці вимірювання, оскільки неможливо встановити, в яке число раз більше або менше виявляється властивість величини. Приклади шкал порядку: шкали вимірювання твердості, балів сили вітру, землетрусів;

шкали інтервалів (різниць) описують властивості величин не тільки за допомогою відносин еквівалентності і порядку, але також і із застосуванням відносин підсумовування і пропорційності інтервалів (різниць) між кількісними проявами властивості. Шкали інтервалів можуть мати умовно вибраний початок - нульову крапку. До таких шкал, наприклад, відносяться літочислення за різними календарями, в яких за початок відліку прийнято або створення світу, або Різдво Христове, температурні шкали Цельсія, Фаренгейта, Реомюра.

Шкала інтервалів величини Q описується рівнянням:

,

де - числове значення фізичної величини; - начало відліку шкали; - числове значення вимірюваної величини в прийнятих одиницях; - одиниця фізичної величини.

Така шкала визначається завданням почала відліку шкали і одиниці величини ;

шкали відносин описують властивості величин, для безлічі кількісних проявів яких застосовні логічні відносини еквівалентності, порядку і пропорційності, а для деяких шкал також відношення підсумовування. У шкалах відносин існує природний нуль і за погодженням встановлюється одиниця вимірювання.

Шкали відносин описуються рівнянням:

де Q - фізична величина, для якої будується шкала, а перехід однієї шкали відносин до іншої здійснюється через рівняння:

.

Прикладами шкали відносин є шкали маси і термодинамічної температури;

абсолютні шкали, окрім всіх ознак шкал відносин, володіють додатковою ознакою: у них присутнє однозначне визначення одиниці вимірювання. Такі шкали властиві таким відносним одиницям, як коефіцієнти посилення, ослаблення, корисної дії і т.д. Ряду абсолютних шкал, наприклад, коефіцієнтів корисної дії, властиві межі, поміщені між нулем і одиницею;

умовні шкали - шкали величин, в яких не визначена одиниця вимірювання. до них відносяться шкали найменувань і порядку.

Шкали інтервалів, відносин і абсолютні називаються звичайно метричними (фізичними), а шкали найменувань та порядку – не метричними. Практична реалізація шкал вимірювань відбувається шляхом стандартизації як самих шкал так і одиниць вимірювання, а також способів та умов їх однозначного відтворення