В.О.Сухомлинський про педагогічне дослідження в роботі вчителя

Видатний український педагог Василь Олександрович Сухомлинський зробив значний внесок у розвиток науки про школу. В усіх без винятку педагогічних і публіцистичних роботах та власне й у самій педагогічній діяльності Василя Олександровича червоною ниткою проходить ідея творчого дослідження.

У багатьох своїх працях він відзначає, що педагогічна діяльність неможлива без елементу дослідження, бо вже за своєю логікою та філософською основою вона має творчий характер. На думку відомого педагога, кожна людська індивідуальність, з якою має справу вчитель - це певною мірою, своєрідний, неповторний світ думок, почуттів, інтересів. І бути в цьому світі не пасивним спостерігачем, а дослідником, покликаним вивчати та плекати його - важливе завдання вчителя. Однак Василь Олександрович застерігає, що йдеться не про науково-дослідну роботу у прямому розумінні цього слова. Можна працювати творчо, але не займатися дослідженнями в тому сенсі, що вивчення фактів веде до нових наукових узагальнень. Відомий педагог має на увазі дослідження проблем, які розв'язані педагогічною наукою, але щоразу відкриваються по-новому перед учителем, що працює творчо. Отже, мовиться про творче дослідження, яке потрібне вчителеві вже через саму природу педагогічної діяльності [25, 471]. І дійсно, у Павлиській школі тепер, як і за часів, коли її директором був В.О.Сухомлинський, кожний учитель досліджує якусь одну з проблем навчально-виховного процесу. Це засвідчує рукописний журнал школи "Педагогічна думка", заснований тоді, який ведеться у школі до сьогодні. Аналізуючи матеріали дослідницьких робіт цього журналу, можна відзначити, що найбільше тем, які досліджуються вчителями, присвячено найактуальнішим проблемам педагогічної науки та практики й усі вони відповідають духові часу, школи, особистості видатного педагога. Кожна досліджена проблема розглянута з урахуванням методології наукового пошуку, де обов'язковими є такі елементи: виклад актуальності проблеми та завдань щодо її вирішення; чітке визначення основних понять дослідження на основі аналізу педагогічної літератури; пошук оптимальних, на погляд учителя, способів розв'язання проблеми; аналіз результатів творчого пошуку та обґрунтованість конкретних висновків. Прикладами можуть бути такі дослідження: "Роль естетичних почуттів у вихованні дітей

молодшого шкільного віку" (виконавець: учителька початкових класів Н.С.Осьмак, 1961-1962рр.), "Моральні відносини між учнями середнього шкільного віку" (виконавець: учителька математики І Л.Вовченко, 1961-1962рр.), "Слово як засіб творчості на уроках" (виконавець: учителька української мови та літератури А.І.Різник, 1966-1967рр.), "Математичне мислення і розумове виховання" (виконавець: учитель математики Г.Г.Арищенко, 1966-1967рр.), "Втілення в практику роботи результатів досліджень Н.О.Сухомлинського в розвивальному навчанні (виконавець: учителька математики Г.Я.Вовченко, 1982-1983рр.), "Роль казки в житті дитини" (виконавець: учителька початкових класів І.М.Свистун, 1982-1983рр.) тощо.

Дуже слушними є думки В.О.Сухомлинського про спорідненість гворчої праці вчителя з науковим дослідженням. Ця подібність, спорідненість полягає передусім у тому, що і вчитель, і науковець на основі аналізу фактів робить передбачення. "Вчитель, - відзначає Василь Олександрович, - який уміє проникати думкою в суть фактів, у нричинно-наслідкові зв'язки між ними, запобігає багатьом труднощам і невдачам, уникає дуже серйозного недоліку, характерного для процесу виховання, -гірких несподіванок... Таких несподіванок буває Іначно менше, якщо на основі аналізу фактів учитель знає, який буде ііого учень завтра, через рік і через три роки. А без уміння передбачати педагогічна праця перетворюється для вчителя в муку" [25, 472-473]. V зв'язку з цим він пропонує технологію оволодіння вчителем дослідницькими уміннями. Насамперед, прилучення вчителя до творчого дослідження В.О.Сухомлинський радить починати з показу методики спостереження, вивчення й аналізу фактів. На його думку, факти - це реальний вияв об'єктивних закономірностей педагогічного процесу. Вони потрібні для того, щоб на основі всього того, з чим дитина прийшла до школи (її риси характеру, інші особливості), визначити дії вчителя для досягнення певної мети. "Якраз у тому, що вчитель, спостерігаючи, вивчаючи, аналізуючи факти, творить педагогічне явище, і полягає найважливіший елемент творчого дослідження - передбачення. Без вивчення фактів нема передбачення, нема творчості, нема багатого, повноцінного духовного життя, нема Інтересу до педагогічної роботи" [25, 473]. Вміння побачити нове у звичному, нові риси, нові деталі у звичайному - важлива умова творчого ставлення вчителя до своєї роботи, це водночас і джерело натхнення у педагогічній діяльності.

Як учитель української мови і літератури та одночасно директор І Іавлиської школи, В.О.Сухомлинський сам проводив велику

дослідницьку роботу, надихав своїм прикладом учителів[20; 25; 26]. Він ділився з товаришами своїми роздумами й спостереженнями; вони відвідували його уроки серед природи. Таке живе безпосереднє спілкування надавало усвідомлення причетності до видатної особи та його школи і спонукало вчителів розпочинати свої власні дослідження. Звертаючись до молодих педагогів, Василь Олександрович наголошував, що тільки перебуваючи разом з дітьми, спостерігаючи за їх сприйняттям явищ природи та навколишнього світу, вчитель може захопитися вивченням і розв'язанням певної проблеми [20, 78].

Таке творче дослідження докорінно змінює ставлення вчителя до власної роботи. Відчуття себе як творця педагогічного явища, на погляд В.О.Сухомлинського, - це невичерпне джерело потреби в постійному оновленні та збагаченні знань [25, 476].

Великого значення Василь Олександрович надавав особистісним рисам педагога: "Починайте своє дослідження, виходячи з тієї основоположної істини, що духовно багата, морально яскрава, інтелектуально самобутня особистість здатна й у вихованцях своїх поважати і виховувати особистість; а безликість знеособлює і вихованців, сіє навколо себе убозтво" [25, 477]. На думку відомого педагога, особистість учителя творить особистість вихованця і тому врахування особистісних якостей - важлива умова не тільки успішної педагогічної діяльності, але й творчого дослідження.

У своїх працях В.О.Сухомлинський неодноразово наголошував на тому, що для вчителя найголовніше - знати дитину. Так, у роботі "Розмова з молодим директором" [25] сформульовано основні характеристики дитини, на які має звернути увагу вчитель. "Знати дитину - це знати її силу і слабкості, розуміти її думки, переживання, бережливо доторкатися до її серця. Знати дитину - це та найголовніша точка, де стикаються теорія і практика педагогіки, де сходяться всі нитки педагогічного керівництва шкільним колективом", - читаємо у вказаній праці педагога [25, 441]. Зважаючи на те, що в сучасній освітній практиці на засіданнях педагогічних рад, на різноманітних методичних об'єднаннях найбільше мовиться про нові технології навчання, системи уроків, досвід учителів і його впровадження, особливо актуальним видається застереження Василя Олександровича про те, що на таких засіданнях суттєва увага має, бути приділена саме особистості учня, бо "людська особистість - це найскладніший сплав фізичних і духовних сил, думок, почуттів, волі, характеру, настроїв. Без знання всього цього неможливо ані вчити, ані виховувати" [25, 442]. У Павлиській школі за часів, коли її педагогічний колектив очолював В.О.Сухомлинський, постійно діяв психологічний семінар,

який присвячувався дитині. Хтось із класних керівників готував для цього семінару Ґрунтовну доповідь на тему "Педагогічна характеристика такого-то учня", у якій учитель розповідав про дитину псе, що треба обов'язково про неї знати. У цій характеристиці вказувався стан здоров'я, фізичний розвиток, умови всебічного розвитку. Вчитель повідомляв про свої спостереження, про результати періодичного медичного обстеження та про спостереження лікаря. Предметом особливої уваги була характеристика індивідуальних особливостей розумового розвитку, а саме: як дитина сприймає предмети і явища довкілля та як у неї відбувається формування понять; які особливості й емоційне забарвлення мови дитини; як вона запам'ятовує, як розвинуте в неї образне й абстрактне мислення; який ступінь її емоційної культури, джерела її розумової праці. У педагогічній характеристиці вчитель зосереджував увагу на середовищі та обставинах, у яких формується інтелект дитини; він відзначав позитивні та негативні фактори, від яких залежить її світосприйняття, уява, мова, культура, світогляд. Велика увага приділялась аналізу таких особливостей: інтелектуального життя сім'ї; середовища формування її перших уявлень про навколишній світ, як ці уявлення відбиваються на дитячій мові; що взагалі характерне для мови батька, матері й інших близьких до дитини людей, які оточували її у роки формування мови (від дня народження до 5-6 років); які казки, пісні чула дитина в ранньому дитинстві; які книжки їй читали, яку першу книжку прочитала дитина, навчившись читати, що вона читає зараз; місце книжки в духовному житті сім'ї, які газети і журнали передплачує родина. Все це підтверджує те, що В.О.Сухомлинський надавав надзвичайно великого значення розвитку інтелектуальних і творчих здібностей дитини. Разом з тим, така різнобічна характеристика педагогічних умов творчого розвитку дитини сприяла формуванню в учителя знань з педагогічної діагностики, спрямованої на вивчення особистості учня і яка зараз стала панівною в особистісно зорієнтованих технологіях навчання.

До найважливіших характеристик особистості учня Василь Олександрович відносив характеристику морального обличчя дитини. Головну увагу при вивченні цієї якості в школярів він приділяв таким аспектам проблеми: моральним стосункам, у яких перебуває дитина в сім'ї та шкільному колективі; єдності моральних переконань і моральної поведінки; аналізу емоційної культури дитини; вивченню умов, які сприяють вихованню моральних і естетичних почуттів та інтелектуальних здібностей; впливу естетичного світосприйняття та інтелектуального рівня на моральний розвиток; розвиненості

емоційної самооцінки (оцінка власних вчинків, поведінки, ставлення до інших людей) [25, 448]. Очевидно, що вже тільки з перелік) складових такої різнобічної педагогічної діагностики моральної вихованості дитини можна намітити можливі перспективні напрямкі педагогічних пошуків щодо вдосконалення моральної поведінки учня До речі, якраз розуміння перспективності педагогічної характеристики учня в педагогічному аналізі вчителя було дуже важливою стороною діяльності В.О.Сухомлинського. Тому, для забезпечення найбільшої об'єктивності досліджуваних фактів і зроблених на їх підставі висновків, під час колективного обговорення характеристики конкретної дитини серед педагогів проводились дискусії, в процесі яких знаходилась істина. Таким чином, у діяльності Павлиської школи психологічний семінар став творчою лабораторією педагогічного колективу, в якій відшліфовувалась дослідницька майстерність учителів школи щодо вивчення особистості учня. Можна без сумніву стверджувати, що видатний педагог знання та вміння творчого дослідження особистості дитини визнавав найголовнішими складовими педагогічної діяльності, якими мас оволодіти кожний учитель досконало. Підтвердженням цьому є також думка В.Сухомлинського: "Без знання дитини нема школи, нема виховання, немає справжнього педагога і педагогічного колективу, а знати дитину можна лише тоді, коли постійно розвивається, збагачується педагогічна культура вчителя" [25, 449].

До складових педагогічної культури Василь Олександрович відносить, насамперед, глибоке знання вчителем свого предмета: "Чим більше знає вчитель, тим легше його учням засвоювати елементарні знання, тим більшим авторитетом і довір'ям користується він серед учнів і батьків, тим більше до нього, як до джерела знань тягнуться діти" [20, 55]. Вчитель, на погляд В.Сухомлинського, не повинен обмежуватися лише підручником, він має знати набагато більше, ніж того вимагає програма. Основними стимулами поповнення знань учителя та учнів Василь Олександрович вважає особисте захоплення своєю роботою, пристрасть, одержимість учителя.

Чільне місце у педагогічній спадщині відведено роздумам про творчі індивідуальні особливості вчителя, які впливають безпосередньо і на педагогічний процес в цілому, і на якість дослідження. Зокрема, йдеться про творчу лабораторію вчителя, в якій, на думку В.О.Сухомлинського, має бути багатство методів вивчення дитини, своя, притаманна лише йому, технологія педагогічної праці [25, 454]. Василь Олександрович прагнув, щоб кожний учитель шукав творчі підходи для здійснення ідеї, знав

• ІІсцифіку свого предмету, враховував особливості мислення учнів. Як Іи|к-ктор Павлиської школи В.О.Сухомлинський завжди допомагав ••їмгелям у творчому пошуку. Окремі уроки, які він відвідував і мі,цінував, готував разом із учителями. Тоді він з учителем їм мпслював те, як можна використати зміст матеріалу, щоб прищепити учням бажання знати та як у процесі викладу матеріалу !»'ІІпги перші висновки про сприйняття й розуміння його учнями. Таке мгінідування, такий аналіз уроків були джерелами узагальнення педагогічних явищ як для самого вчителя так і для керівника школи ! ">,421].

Важливими є думки видатного педагога про поєднання практики з ті) к'овим дослідженням як вищим етапом педагогічної творчості, коли п'пігель починає вдумливо аналізувати свою роботу, коли виникає иперес до теоретичного осмислення свого досвіду, прагнення пояснити причинно-наслідкові зв'язки між знаннями учнів і своєю педагогічною культурою. Наслідком такої діяльності упродовж кпькох років було те, що вчителі, колеги В.О.Сухомлинського, могли миступати на теоретичному семінарі або засіданні педагогічної ради з м>Іювіддю[20, 73]. У практиці роботи Павлиської школи такі доповіді публікувалися і публікуються сьогодні в рукописному збірнику І Іедагогічна думка" та в інших педагогічних журналах і газетах.

В.Сухомлинський був переконаний, що вчителеві потрібний цільний час для ознайомлення з новими досягненнями науки, їх "Імислення, а також для поповнення своїх знань та узагальнення набутого досвіду. З цією метою у шкільному колективі суворо •(отримувалися правила: позаурочний час тільки одного дня на шждень у вчителя може бути зайнятий роботою на засіданні Ісоретичного семінару чи педагогічної ради, в усі інші дні вчитель використовує такий час для самостійної роботи чи відпочинку. Але найголовніше, - за твердженнями Василя Олександровича, - вчителеві потрібний час для читання: "Без читання, без духовного життя вчителя серед книжок втрачають сенс усі заходи підвищення його педагогічної кваліфікації" [20, 73].

Таким чином, у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського проблема творчого дослідження діяльності вчителя займає одне з головних місць. Вся його дослідницька діяльність була спрямована, передовсім, на вивчення особистості учня та виховання творчого педагога, який би досконало володів дослідницькими знаннями та вміннями. Важливим завданням сучасної педагогіки є вивчення цього передового педагогічного досвіду з метою впровадження кращих його зразків у школу XX! століття.

Запитання та завданнядля самостійної роботи:

!. В чому полягають особливості педагогічної діяльності сучасного вчителя?

2. Як пов'язана педагогічна діяльність із дослідницькою? Обґрунтуйте
свою відповідь прикладами.

3. Як Ви розумієте поняття "вчитель-дослідник"? Чи кожний учитель
має бути дослідником?

4. Якими дослідницькими вміннями має володіти вчитель сучасної
школи?

5. Які способи оволодіння дослідницькими уміннями Ви знаєте?

6. Прочитайте працю В.О.Сухомлинського „Розмова з молодим
директором" (Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п'яти томах. -
Т.4. - К.: Радянська школа, 1977. - С.393-628). На основі аналізу
визначте основні дослідницькі вміння, якими має володіти
директор школи, вчитель, учні. Свою відповідь обгрунтуйте
цитатами з праці.

7. Згадайте свого улюбленого шкільного вчителя. Які особистісні риси
йому притаманні? На прикладі фактів з'ясуйте, якими
дослідницькими вміннями володів Ваш учитель?

8. Виберіть із фахових педагогічних видань одну зі статей, в якій би
була розповідь про кращий педагогічний досвід. Визначте, які
дослідницькі вміння вчителя найяскравіше показані в описі (свою
відповідь обґрунтуйте).

Література:

1. Амонашвили Ш.А. Как живете, дети?: Пособие для учителя. - М.:
Просвещение, 1986.' 176с.

2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний
посібник. -К.: ІЗМН, 1998.-204с.

3. Братцева Г. Г. ТРИЗ как педагогическая технология (аспект
повьішения квалификации учителей) //Школа молодих ученьїх:
Научно-практическая конференция аспирантов, соискателей й
молодих ученьїх. Вьш. 1. -СПб., 2000. -С. 182-185.

4. Загвязинский В.Й. Педагогическое творчество учителя. - - М,:
Педагогика, 1987. - 360с.

5. Загвязинский В.Й. Учитель как исследователь. - М.: Знание, 1980.
-96с.

'І Изучение учебно-воспитательного процесса в школе: Методика й задания для студентов по непрерьівной педагогической практике /Сост. О.М.Гаранина й М.Д.Горячев. - Самара: Сам ГПИ, 1992. - 16с.

Князева М.М. Зксперимент в школе: взаимодействие

администрации й научного руководителя //Школьньїе технологии.

-2001.-№1.-С.65-7б. . Кузь В.Г. Підготовка педагогічних працівників у вузі до роботи в

сільському навчальному закладі //Підготовка вчителя до

впровадження нових технологій навчання в сільській початковій

школі: Монографія /О.А.Біда, Г.Т.Волошина та ін.; За заг. ред'.

Н.С.Побірченко. - К.: Науковий світ, 2002. -С. 10-28. ¹¹ Логачевська С.П. Дійти до кожного учня. /За ред. Савченко О.Я. -

К.: Радянська школа, 1990.- 160с. І о. Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі. Посібник для

вчителів, методистів, студентів /За ред. О.Я.Савченко. - Донецьк:

Центр підготовки абітурієнтів, 1998. - 288с. І І.Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя: Кн. для учителя. —»

М.: Просвещение, 1992. -224с. І .ІПедагогический поиск /Сост. И.Н.Баженова. -- М.: Педагогика,

1988.-544с. І Ч.Побірченко Н. Інноваційні підходи до підготовки майбутніх

учителів у контексті реформування системи вищої педагогічної

освіти //Рідна школа. - 2003. - №3. - С.3-5. І 1. Попова О.В. Розвиток інноваційних процесів у середніх

загальноосвітніх навчально-виховних закладах: Автореферат

доктора педагогічних наук. - X.: ХДПУ, 2001. - 38с. ІЗ.Сафіулін В.Г. Організація навчально-виховного процесу в сучасній

гімназії: Автореферат кандидата педагогічних наук: 13.00.01. - К.:

Національний пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2001. - 18с. КІ.Січко С., Кисельов С. Науково-дослідна робота у школах нового

типу: організація, методика, результати: Науково-методичний

посібник. - К.: Бібліотечка "Першого вересня", 2000. - 36с. і7.Сисоєва С.О. Теоретичні і методичні основи підготовки вчителя до

формування творчої особистості учня: Автореферат доктора

педагогічних наук: 13.00.04. - К.: Інститут педагогіки і психології

професійної освіти АПН України. 1997. - 35с. ІН.Справочное пособие по организации поисково-исследовательской

деятельности учащихся образовательньїх учреждений /Сост.

Н.В.Карпова й др. Псков: Псковский государственньїй

педагогический институт им. С.М. Кирова, 2001. - 45с.

І9.Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа

//В.О.Сухомлинський Вибрані твори в п'яти томах. - Т.4. - К.:

Радянська школа, 1977. - С.7-390. 20.Сухомлинський В.О. Людина неповторна //Сухомлинський В.О.

Вибрані твори в п'яти томах. - Т.5. - К.: Радянська школа, 1977. -

С.80-96. 21.Сухомлинський В.О. Народний учитель //Сухомлинський В.О.

Вибрані твори в п'яти томах. - Т.5. - К.: Радянська школа, 1977. -

С.239-255. 22.Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої

особистості //Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п'яти томах. -

Т. 1, - К.: Радянська школа, 1977. - С.55-58. 23.Сухомлинський В.О. Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів

учнів //Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п'яти томах. - Т.5. -

К.: Радянська школа, 1977. - С. 122-139.

24. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором
//Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п'яти томах. - Т.4. - К.:
Радянська школа, 1977. - С.393-628.

25. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві //Сухомлинський В.О.
Вибрані твори в п'яти томах. - Т.2. - К.: Радянська школа, 1976. -
С.419-656.

26.Шевцов І.Г., Козлова О.Г., Харламов Ю.І. Учителеві про педагогічну інноватику: Навчально-методичний посібник. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2001. - 60с.

27.Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. - 3-тє вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2003.-295с.

ТЕМА 2: ЗМІСТ І ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УКРАЇНІ

Зміст теми:

2.1. Наука. Загальні поняття та визначення.

2.2. Організаційна структура наукових досліджень в Україні.

2.3.Національна Академія наук головний науковий центр України.

2.4. Галузеві наукові установи. Академія педагогічних наук.

2.5. Атестаційно-кваліфікаційна система наукових працівників.

2.6.Система організації науково-дослідної роботи студентів вищого педагогічного навчального закладу.