РОЗДІЛ 6 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Охорона праці – це система законодавчих актів, соціально - економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально - профілактичних заходів і засобів, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Охорона праці в нашій країні ґрунтується в подальшому на полегшенні і оздоровленні умов праці на основі механізації і автоматизації тяжких і шкідливих виробничих процесів, широкому впровадженню сучасних засобів техніки безпеки, усуненню причин, що породжують травматизм і професійні захворювання робітників і службовців, створенню на виробництві необхідних гігієнічних і санітарно - побутових умов.

Україна у своїй політиці в галузі охорони праці виходить з пріоритету життя і здоров’я працюючих по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємств. Держава ставить перед власниками підприємств, організацій завдання по створенню сприятливих та безпечних умов праці, недопущення нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань, зведення до мінімуму впливу на працівників шкідливих та небезпечних факторів матеріально - виробничого середовища та персональну відповідальність за їх виконання.

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність взаємопов'язаних органів управління підприємством /підрозділом/, які на під ставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню відповідних функцій і методів управління трудовим колективом з метою виконання поставлених завдань і заходів з охорони праці.

Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети роботи об'єкта і органів управління, завдань і заходів з охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання організаційно-методичної документації.

Метою управління охороною праці є збереження здоров"я і працездатності людини в процесі праці, поліпшення виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювання.

Об’єктом управління охороною праці є діяльність структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства по забезпеченню здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках і підприємстві в цілому.

Управління охороною праці здійснюють : на підприємстві керівник, виробничих ділянках і в службах - керівники відповідних підрозділів і служб. Керівник забезпечує функціонування СУОП на підприємстві.

Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, організацію і контроль за функціонуванням СУОП на підприємстві і в усіх структурних підрозділах здійснює служба охорони праці, яка підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства.

Нормативною базою СУОП є: Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Закон України "Про охорону праці", постанови Кабінету Міністрів України, Кодекс законів про працю України, інші законодавчі нормативні документи /діючі стандарти, правила, положення, інструкції, постанови, вказівки Державного нагляду охорони праці.

Управління охороною праці повинно здійснюватися на всіх стадіях життєвого циклу підприємства: при науково-дослідних, проектних, будівельних, монтажних, налагоджувальних роботах, під час експлуатації, а також при ремонтних і демонтажних роботах на всіх етапах виробничої діяльності. Виходячи з цього визначаються відповідні завдання управління охороною праці, встановлюється мета управління по кожному завданню, підрозділ або функціональна служба, відповідальна за виконання даного завдання, встановлюються критерії ефективності управління.

Директор і керівники підрозділів розробляють за участю профспілок і реалізують комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджують прогресивні технології, досягнення науки, техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, позитивний досвід з охорони праці.

Процес управління виконанням завдань охорони праці на підприємстві і в кожному підрозділі здійснюється керівником підприємства /підрозділу/ шляхом послідовного виконання таких функцій управління:

1. Прогнозування і планування робіт з охорони праці.

2. Організація роботи.

3. Оперативне керівництво і координація.

4. Стимулювання.

5. Контроль, облік, аналіз роботи з охорони праці.

Прогнозування роботи з охорони праці на підприємстві і в його підрозділах здійснюється керівниками підприємства і його підрозділів на підставі аналізу причин травматизму та профзахворювань, а також шляхом збору пропозицій робітників та інженерно-технічних працівників, враховуючи вимоги нормативної документації, а також по результатах атестації і паспортизації умов праці, визначають необхідні заходи з охорони праці.

Планування робіт з охорони праці підприємства включає розробку таких планів:

- розділ "Охорона праці" у колективному договорі;

-оперативний/квартальні, місячні/плани;

Вихідними даними для роботи і розробки планів з охорони праці є результати паспортизації і атестації умов праці на робочих місцях, результати вивчення причин травматизму і захворювань, матеріали цільових перевірок стану охорони праці, виконання попередніх планів.

Організація процесу управління охороною праці здійснюється шляхом розробки на підприємстві Положення "Про обов'язки і відповідальність посадових осіб і працівників щодо охорони праці" та його виконання.

Оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці здійснюється керівництвом підприємства і його підрозділів шляхом застосування відповідних методів управління: організаційно-розпорядчих; соціально-психологічних і економічних.

Організаційно-розпорядчі методи включають в себе виконання посадових обов'язків з охорони праці, видання і виконання наказів, розпоряджень, постанов.

Соціально-психологічні методи управління включають в себе: навчання і виховання персоналу, проведення інструктажів, моральне стимулювання, особистий приклад керівника щодо виконання вимог охорони праці. Для попередження травматизму слід для відповідальних професій застосовувати профвідбір і профорієнтацію, попереджувати допуск до роботи людей у хворобливому і нетверезому стані, вести боротьбу зі шкідливими звичками, підвищувати культуру виробництва.

Економічні методи управління охороною праці полягають в матеріальному стимулюванні роботи з охорони праці.

Контроль, облік і аналіз роботи з охорони праці у ДП ДГ ім. “Декабристів”, здійснюють генеральний директор, служба охорони праці, головні спеціалісти, керівники виробничих ділянок згідно посадових обов’язків.

Основними видами контролю за станом охорони праці є :

- повсякденний контроль з боку керівників робіт, та інших посадових осіб;

- контроль з боку служби охорони праці підприємства;

- контроль з боку уповноваженого з охорони праці трудового колективу;

- нагляд з боку інспекторів Держнаглядохоронпраці.

Повсякденний контроль щодо попередження травматизму і профзахворювань проводиться керівниками всіх рівнів підприємства шляхом виявлення порушників безпечних методів праці і порушень правил і норм з охорони праці і прийнятті до порушників заходів дисциплінарного, громадського та матеріального впливу.

Керівник дільниці, механік перед початком роботи перевіряє стан робочих місць, справність механізмів, машин, обладнання і на протязі всього робочого дня здійснює контроль за виконанням підлеглими робітниками правил і інструкцій з охорони праці, додержанням встановленої технології виконання робіт.

У разі виявлення порушень інструкцій з охорони праці керівник робіт зобов'язаний провести з порушником позаплановий інструктаж, зробити запис в журналі оперативного контролю про прийняті до порушника заходи і усунення недоліків.

При порушенні вперше застосовується:

- позачергова перевірка знань з охорони праці;

- обговорення у трудовому колективі;

- накладання дисциплінарного стягнення.

При порушенні протягом року вдруге, відповідно:

- обговорення на зборах трудового колективу, комісії з охорони праці;

- при раніше накладеному дисциплінарному стягненні - звільнення з роботи.

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється генеральним директором на основі фонду охорони праці ДП ДГ ім. “Декабристів”.

У ДП ДГ ім. “Декабристів” розроблені і затверджені наказами керівників відповідні положення підприємства про навчання з питань охорони праці, формуються плани - графіки проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, з якими повинні бути ознайомлені працівники.

Працівники підприємств при прийомі на роботу і періодично в процесі роботи проходять навчання і перевірку знань. Допуск до роботи без навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється.

Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є іспит, що проводиться по екзаменаційних квитках у виді усного чи опитування, шляхом тестування на автоекзаменаторі з наступним усним опитуванням.

Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються протоколом.

Особам, що при перевірці знань з питань охорони праці показали задовільні результати, видаються посвідчення.

Відповідальність за організацію і здійснення навчання і перевірки знань працівників з питань охорони праці відповідно до вимог «Типового положення» покладається на керівника підприємства, у структурних підрозділах ( лабораторії, майстерні і т.п.) - на керівників цих підрозділів, а контроль - на службу охорони праці.

Власник за рахунок коштів підприємства організує проведення попереднього і періодичного медичних оглядів, відшкодовує витрати на лікування, професійну і медичну реабілітацію осіб із професійними захворюваннями, обстеження конкретних умов праці для складання санітарно-гігієнічної характеристики.

Результати попереднього і періодичного медичних оглядів, щорічних медичних оглядів осіб віком до 21 року та висновки про стан здоров'я заносяться в "Картку особи, яка підлягає медичному огляду" , та зберігаються на підприємстві.

Результати завершених медичних оглядів протягом місяця оформляються заключним актом, який складається у чотирьох примірниках (для лікувально-профілактичного закладу, власника, профспілкового комітету, санітарно - епідеміологічної станції ).

На час проходження медогляду, обстеження в профпатологічних центрах, клініках науково - дослідних і медичних інститутах (університетах) для уточнення діагнозу або визначення ролі виробничих факторів у розвитку захворювань за працюючими зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

Звітність за результатами медичних оглядів здійснюється у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України.

Підприємство забезпечує за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно - правових актів з охорони праці та колективного договору.

Уразі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець змінює їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець компенсує всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Фінансування охорони праці здійснюється підприємством, витрати на охорону праці становлять 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції

( із ст.19 Закону України "Про охорону праці" ).

Суми витрат, сплачених (нарахованих) у зв'язку з прийняттям заходів і придбанням засобів по охороні праці, що є складовою частиною підготовки, організації і ведення виробництва, а також суми заробітної плати виконавців робіт або інші витрати на заходи і засоби по охороні праці відповідно до переліку повинні враховуватися в складі валових витрат ( із Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06. 2003 р. № 994 ).

Для удосконалення СУОП на підприємстві необхідно дотримуватися наступних заходів:

- при прийомі на роботу проводити інструктаж, де обов’язково потрібно наголошувати про розміщення особливо небезпечних місць виробництва;

- ввести стажування працівників, перш ніж допускати їх до роботи, тобто новоприйняті робітники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажування протягом 14 змін;

- обов’язкове проведення щорічного навчання з пожежної безпеки для всіх працівників підприємства;

- робота з машинами та механізмами відповідно до інструкцій та після проведення інструктажу щодо їх експлуатації;

- суворе виконання ветеринарно - санітарних заходів: наявність спецодягу, чітке дотримання правил експлуатації машин, належне поводження з тваринами;

- використовувати спецодяг при роботі з небезпечними хімічними речовинами,а саме халат бавовняний, чоботи гумові, жилет, рукавиці гумові, фартух прогумований

- проводити господарські роботи на території господарства взимку для попередження травм внаслідок голольоду.

На території підприємства розташовані потенційно небезпечні об’єкти:

- зерносховища

При роботі та експлуатації зерносховищ та ємкостей характерними причинами виникнення аварійних ситуацій можуть стати:

- низька кваліфікація та помилки обслуговуючого персоналу (у тому числі персоналу ремонтних підрозділів);

- порушення вимог безпеки праці під час проведення ремонтних та планово - попереджувальних (профілактичних) робіт.

Наслідком небезпечної ситуації в зерносховищах може бути:

- пожежа

-зараження зерна афлотоксинами, охратоксинами А та фузаріотоксинами.

Афлотоксини - клас природних мікотоксинів, що виробляються багатьма видами грибків роду Aspergillus, особливо Aspergillus flavus і Aspergillus parasiticus. Афлотоксини є токсичними і канцерогенними речовинами.

Охратоксини А - продукуються грибами Aspergillus ochraceus і Penicillium viridicatum. У чистому вигляді нестабільний, чутливий до дії світла і кисню, стійкий в розчинах. Ці мікотоксини володіють нефротоксичним, тератогенною і імунодепресивною дією. Інгібірують синтез білка, порушують обмін глікогену.

Зокрема можна зробити висновок, що заходи, які проводяться у господарстві для забезпечення охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях створюють безпечні умови праці, попередження травматизму та сприятливий ветеринарно - санітарний стан.

Дотримання наступних заходів дозволить підвищити рівень охорони праці у господарстві:

- при прийомі на роботу проводити інструктаж, де обов’язково потрібно наголошувати про розміщення особливо небезпечних місць виробництва;

- обов’язкове проведення щорічного навчання з пожежної безпеки;

- робота з машинами та механізмами відповідно до інструкцій;

- суворе виконання ветеринарно - санітарних заходів;

- використовувати спецодяг при роботі з небезпечними хімічними речовинами;

- проводити господарські роботи на території господарства взимку для попередження травм внаслідок голольоду.

РОЗДІЛ 7
ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Серед найважливіших проблем сучасності, без сумніву, найбільш складною являється екологічна.

Життя людського суспільства в цілому як і кожної окремої людини, нерозривно пов’язане з природою. Вона щедро дарує людині матеріальні блага, відпочинок і здоров’я, натомість потребує лише одного – дбайливого ставлення до її багатств, розумного їх використання. Разом з тим вже наше покоління стає свідком все більш і більш напружених відносин між людиною і середовищем планети. Багаточисельні негативні прояви цих відносин добре відомі і не потребують коментарів. В густонаселених містах допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі перевищують допустимі норми в 10 і більше разів. Зростають обсяги токсичних промислових викидів, більша частина яких вивозиться на звалища твердих побутових відходів. Стан двох третин водних джерел не відповідає нормативам, йде шкідливе забруднення підземних вод. Багато гектарів колись родючих земель виведені з сільськогосподарського використання внаслідок ерозії, підтоплення, засолення і обпустелення. Частину продуктів харчування небезпечно використовувати в їжу через насичення їх пестицидами, нітратами, гормонами і радіонуклідами.

Щоб не допустити подальшого руйнування навколишнього природного середовища, надмірної експлуатації природних ресурсів, щоб зберегти біологічне розмаїття і забезпечити пріоритет екології в усіх видах господарської діяльності, потрібне державне регулювання.

Державна програма охорони навколишнього середовища передбачає: чітку економічну орієнтацію усіх ланок прискорення науково - технічного прогресу, залучення широкого кола спеціалістів до вирішення проблем екології, проведення екологічної експертизи, суворий контроль за реалізацією природоохоронних заходів, формуванню екологічного світогляду у спеціалістів усіх ланок і населення.

Відносини у галузі охорони довкілля регулюються Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” і Законом України “Про екологічну експертизу” та іншими законами України.

Завданням законодавства про охорону навколишнього середовища є регулювання відносин у галузі охорони використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

Основними завданнями законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин у галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Спеціалістам, що працюють у тваринницьких господарствах, необхідно будувати свою роботу виходячи з інтересів охорони і раціонального використання природних ресурсів. Плануючи і проводячи в життя технологічні процеси, необхідно передбачати природоохоронні заходи, які якщо не повністю виключають, то максимально знижують негативний вплив на природу.

Отже, виходячи з усього вищесказаного, у господарстві необхідно:

- не допускати забруднення грунту відходами тваринництва, слідкувати за їх утилізацією і справністю очисних споруд;

- організувати правильне зберігання і використання гноєво-фекальної сировини і використання стічних вод на полях господарства;

- застосовувати способи очищення атмосфери тваринницьких комплексів, шляхом встановлення спеціальних фільтрів у приточно - витяжній вентиляції;

- слідкувати за дотриманням випасання худоби на пасовищах з метою підвищення їх продуктивності і протиерозійної захисної ролі;

- вести планомірну боротьбу з переносчиками інфекційних захворювань і хворобами тварин, паратизуючими комахами.

Ділянки для будівництва тваринницьких об’єктів у ДП ДГ ім. “Декабристів” були обрані вірно, по рельєфу вони розміщені нижче населеного пункту, з підвітряної сторони від нього. Території ферм не перетинаються транзитними шляхами, річкою, яром.

В’їзд на ферму обладнаний дезбар’єрами. Вхід на територію ферм дозволений тільки через санітарний пропускник. Він на вході має дезковрики, які систематично повинні заправлятися дезрозчином. Хоча це робиться не регулярно.

Територія ферми ДП ДГ ім. “Декабристів” по всьому периметру обгороджена парканом і полосою зелених насаджень.

Для видалення гною із тваринницьких приміщень на підприємстві використовують скребковий ланцюговий транспортер ТСН-160, що має горизонтальний і похилий конвеєри. Місцями для складання, дозрівання гною та його зберігання є гноєсховища, які влаштовані біля ферми приблизно за 100 м від тваринницьких приміщень та за 200 м від житлового масиву. Гноєсховище відкритого типу, наземне, розташоване на ділянці, віддаленій від джерел водопостачання. Гній по закінченню його дозрівання використовується як природне органічне добриво на полях господарства.

У ДП ДГ ім. “Декабристів” використовують систему вентиляції, при якій приплив повітря частково (20 – 30% потреби тварин) проходить через нещільності приміщення (щілини, вікна, двері). Але такий обмін не може забезпечити потреби тварин у свіжому повітрі. Тому для досягнення оптимального мікроклімату приміщення обладнані шахтною системою вентиляції, яка забезпечує у зимовий період нормальний повітрообмін для дорослої худоби і молодняку не менше 17 м³/год і для телят не менше 20 м³/год на 1 ц живої маси.

Важливим заходом у профілактиці інфекційних хвороб є боротьба з мухами, так як вони можуть переносити збудників сибірської язви, туляремії, бруцельозу, туберкульозу, емкару, яйця гельмінтів. Крім цього, мухи, комарі, мошка та інші комахи непокоять тварин і тим самим визивають зниження молочної продуктивності і приростів.

Загальні заходи боротьби з крилатими комахами – підтримання чистоти в приміщеннях і на територіях навколо них, недопущення нагромадження гною та кормових залишків, щоденне механічне очищення станків та переходів, недопущення залітання їх всередину приміщення.

Винищувальні заходи проводять хімічними засобами у вигляді розчинів, емульсій, порошків. Зовнішні стіни, огороджувальні конструкції обробляють 0,5% - вою емульсією трихлорметафосу з розрахунку 100 мл/м² поверхні.

Небезпечними у епізоотичному та епідеміологічному відношеннях є гризуни. Також вони завдають великих збитків, поїдаючи корми.

Боротьба з гризунами включає профілактичні і винищувальні заходи. Профілактичні заходи спрямовані на створення умов, які позбавляють гризунів корму, води, сховищ, здатності до відтворення – повсякденне підтримання чистоти, видалення гною, кормових залишків.

Для винищування гризунів використовують хімічні методи боротьби. Застосовують отрути: зоокумарин, крисид, дифенацин, фентолацин. Для принад беруть хліб, каші, варену картоплю.

З поголів’ям тварин на фермах систематично проводять профілактичні та лікувальні заходи. Проводяться щеплення новонароджених телят проти сальмонельозу, колібактеріозу та ін. Один раз на місяць проводять ветеринарні огляди тварин. Хворих тварин ізолюють, а приміщення, де їх утримували, старанно чистять і дезинфікують.

Ведеться боротьба із переносниками інфекційних захворювань (дезинфекція приміщень, дезинсекція, дератизація).

Також один раз на місяць організовують санітарний день. В цей день з особливою увагою прибирають всі приміщення з їх внутрішнім обладнанням та територію навколо приміщень.

Для утилізації трупів використовують обладнані біотермічні ями.

Заходи по покращенню екологічного стану на фермі:

1. По периметру ферми збільшити кількість зелених насаджень для зменшення забруднення повітря, а частину існуючих замінити новими молодими насадженнями.

2.Чітко контролювати проведення санітарних днів та профілактичних оглядів тварин на фермі.

3.Дезбар’єри та дезкилимки систематично заправляти дезинфікуючим розчином.

4. Приділяти більше уваги очищенню та дезинфекції годівниць і напувалок.

5. При виявленні небезпечних хвороб тварин, гній знезаражувати і лише потім використовувати як добриво на прилеглих сільськогосподарських угіддях.

ВИСНОВКИ

1. Телята, які утримувалися холодним методом, добре поїдали корм та відрізнялися кращими обмінними процесами, проявлялось це, головним чином, у високих середньодобових приростах та у вірогідних даних збільшення живої маси та лінійних промірів, які вказують на кращий розвиток скелету за рахунок перебування їх на відкритому повітрі, де на організм діє сонячна енергія.

2. Найкращі прирости живої маси були у телят дослідної групи - 733 г, у тварин контрольної групи середньодобові прирости склали 633 г. Жива маса телят в дослідній групі в 2-х місячному віці склала 84 кг, що було більше ніж у контрольних на 9 %. Отже, зміст телят в молочний період в індивідуальних клітинах на глибокій незамінною солом'яній підстилці виявилося ефективнішим;

3. Попри те, що витрата кормів в середньому на голову в дослідній групі були більше, витрати кормів на одиницю приросту живої маси було нижче в порівнянні з контрольною на 6,3 %, що пов'язане з більш високою їх енергією зростання.

4. У дослідній групі було отримано на 15400 грн. більше прибутку, ніж в контрольній групі. Витрати кормів на 1 кг приросту живої маси в дослідні групі склали 3,8 корм.од., а в контрольній – 4,16 корм.од.

5.Найбільш ефективним виявився спосіб змісту телят молочного періоду вирощування в індивідуальних клітинах на глибокій незамінній солом'яній підстилці в легкому приміщенні з нерегульованим мікрокліматом, який забезпечує сприятливіші комфортні умови по мікроклімату і забезпеченню здоров'я.