Особливості капіталізації економіки Наддніпрянської України в 2 – й половині 19 ст.

1.Упродовж 60-80-х рр. XIX ст. завер­шився промисловий переворот, тобто пере­хід від мануфактур до заводів і фабрик.

2.Особливо швидкими темпами розвива­лися вугільна, залізорудна і металургійна промисловість, зосереджена в Донецько-Криворізькому басейні. На кін. XIX ст. Україна перетворилася на вугільно-мета­лургійну базу Російської імперії: вона дава­ла майже 65% усього вугілля імперії, понад 50% чавуну і трохи менше 50% заліза і сталі.

3.Нарощували виробництво традиційні для України галузі промисловості по пере­робці сільськогосподарської продукції - цукрова, винокурна, мукомельна. На кін. ХІІІ ст. Україна давала 85% загальноросійського виробництва цукру, 50% усього тютюну.

4.Машинобудування розвивалося повіль­но. Винятком було виробництво сільсько­господарських машин - їх в Україні вироб­лялося більше половини від тих, що вироб­лялися в Росії;

5.Промисловому розвитку сприяло бурх­ливе будівництво залізниць. Загальна про­тяжність залізниць в Україні становила на кін. XIX ст. 1/5 залізничної мережі Росії.

6.Велику роль у промисловості, особли­во важкій, відігравав іноземний капітал - передусім німецький, англійський, фран­цузький, бельгійський. У 1900 р. його частка в Україні досягала 80-90%.

7.Йшов процес зростання міст. Якщо до реформи 1861 р. лише Одеса мала понад 100 тис. жителів, то на кін. XIX ст. було вже чотири великих міста: Одеса (більше 400 тис.), Київ (250 тис.), Харків (175 тис.), Катеринослав (115 тис.). У цих містах було сконцентровано 35% усього міського насе­лення України.