Під час роботи турбобура над устям не повинно бути шумів, його корпус не повинен нагріватися.

Вал турбобура на усті розходжують тільки обертанням ротора вліво, щоб запобігти відкручуванню півмуфт між валами секцій.

Для контролю за станом кріплення різьбових з'єднань турбобура на буровій на них наносять мітки. Стан турбобура після кожного рейсу долота контролюють і записують у буровий журнал.

Під час розходжування турбобура у свердловині не можна допускати удару його об вибій. Якщо ж турбобур не заводиться на вибої, розходжування його має не перевищувати ЗО хв.

Буріння турбобуром треба починати за невеликого навантаження на долото, потім плавним збільшенням навантаження досягнути максимальної швидкості проходки. У разі зупинки турбобура внаслідок його перевантаження бурильну колону треба припідняти, а потім поступово довести до вибою.

При відновленні або припиненні циркуляції бурового розчину бурильну колону треба припідняти над вибоєм на 10—15 м.

Після кожного рейсу долота треба заміряти і записувати у буровий журнал осьовий люфт турбобура і натягування його ніпеля. Через 150 год роботи турбобури відправляють у майстерні, де проводять дефектоскопію валів і корпусів на довжину не менше 1 м від торця.

Необхідно перевіряти величину зношення корпусу вибійного двигуна по зовнішньому діаметру мінусовою скобою.