Гідроімпульсний спосіб з використанням рідини, яка має значно меншу густину.

― встановити патрубок у верхній частині колони труб так, щоб верхня його частина виступала над ротором не більш ніж на 40—50 см;

― відновити циркуляцію, інтенсивно промити свердловину та привести у відповідність до проекту параметри бурового розчину;

― приєднати до бурильної колони наголовник (нагніталь­ну головку з пробковими кранами високого тиску на відвідних патрубках високого тиску, тарувальну і діафрагмову камери) з діафрагмами, вибраними згідно з розрахунком. Перевагу слід віддавати наголовникам для створення багаторазових імпульсів. Причому нагнітальна головка, засувка та наголов­ник попередньо треба опресувати на тиск, який перевищує на 25% максимальний перепад тиску при гідроімпульсі. Схема обв'язки обладнання для проведення робіт із ліквідації при­хвату ГІС показана на рисунку 3.18;

― під'єднати ЦА до відвідних патрубків нагнітальної головки та до приймальних резервуарів з водою;

― розвантажити бурильну колону повністю (якщо вага її до місця прихвату менше 1000 кН) або частково (за ваги понад 1000 кН), щоб на зону прихвату діяла вага близько 1000 кН.
Залишити бурильну колону у підвішеному стані на талевій системі. Розвантажувати натягнуту колону в роторі забороняється;

― закачувати в бурильну колону воду чи іншу рідину значно меншої густини, ніж густина бурового розчину, який знаходиться в свердловині, в об'ємі, необхідному для отримання розрахункового перепаду тиску і для подальшого розриву діафрагм. Перепад тиску треба забезпечити в межах 10—15 МПа, але не менше 7 МПа. Висота стовбура води в колоні має не перевищувати 2/3 довжини;

― при проведенні одноразового імпульсу воду закачувати до розриву діафрагми;

― для отримання серії імпульсів через короткий проміжок часу з допомогою секційного діафрагмового наголовника після розриву першої діафрагми закачування рідини в трубах не припиняти до розриву всіх наступних діафрагм. Оптимальна кількість діафрагм у наголовнику — 5. Щоб не допустити перетікання рідини внаслідок розриву діафрагм, останню з них роблять на 25% міцнішою від інших, у порожнині наголовника залишається надлишковий тиск;

― після розриву діафрагм засувку високого тиску в наголовнику закривають і починають розходжувати бурильну колону для її звільнення.

Якщо серія імпульсів від роботи першого наголовника не дає результатів, то її повто­рюють, але встановлюють нові діафрагмові камери.

Якщо колона труб не звільнилася від прихвату після 10 імпульсів, потрібно на 0,5—1 год. установити нафтову ванну, після чого знову здійснювати гідроімпульси. Для прискорення звільнення колони труб

(і через безрезультатність перших гідроімпульсів) треба збільшити об'єм рідини, яку відбирають із труб при зворотному перетоці, від 0,5 до 3 м³. При цьому слід безперервно доливати в затрубний простір буровий розчин тієї самої густини, що й був. Виконання цих робіт має виключати неконтрольовані прояви та ускладнення.

При дотриманні цих умов колону труб можна звільнити за 1—5 імпульсів. Якщо колона труб не звільнилась після проведення 10 імпульсів, то подальше застосу­вання способу треба проводити після встановлення ванни.

У разі безрезультатності 30 послідовних імпульсів роботи слід припинити.

Застосування ГІС для ліквідації прихватів недоцільне: