Обговорення головних теоретичних положень. Готуючи відповідь на питання, слід урахувати такі моменти
Готуючи відповідь на питання, слід урахувати такі моменти
Здатність володіти собою є показником діяльності вчителя-майстра Саме ця здатність дає йому можливість бути витриманим і наполегливим у здійсненні педагогічних задумів, в ситуаціях конфліктної взаємодії, підтримує працездатність протягом тривалого часу Не випадково В Сухомлинський називав працю вчителя «роботою серця та нервів» («Сто порад учителю») Емоційна стабільність є індивідуально-типологічною характеристикою особистості, і, безумовно, вона притаманна всім людям Однак у роботі вчителя емоційна стабільність є тією якістю, без якої неможливе успішне виконання ним своїх функцій
Здатність керувати собою характеризує передусім сформованість багаторівневої системи саморегуляції особистості Психологічна саморегуляція здійснюється в єдності п енергетичних, динамічних і змістових аспектів На формування саморегуляції впливають насамперед характеристики нервової діяльності, особистісні якості, з також система виховання
Проблема психологічної саморегуляції у професійній діяльності вчителя найчастіше розглядається в контексті керування педагогом внутрішнім самопочуттям, психологічним налаштуванням на наступну діяльність У зв'язку з цим під саморегуляцією розуміють створення вчителем потрібних або бажаних станів, тобто таких, які забезпечують ефективність його дій Психологічне налаштування — це створення стану готовності до виконання певної діяльності
Розглядаючи здатність учителя до керування самопочуттям у межах традиційних понять майстерності й техніки педагога, слід зазначити, що здатність керувати собою є елементом педагогічної техніки. Психологічне налаштування педагога, його вміння грати, «гальмувати свої неприємності», створювати загальну мажорну атмосферу, на думку А. Мака-ренка, є джерелом доброзичливості в дитячому колективі, готовності до діяльності та подолання труднощів у розв'язанні колективних завдань. Макаренко зазначав, що мажор і гру не слід зводити лише до зовнішніх засобів поведінки педагога. Це передусім уміння раціонально, «не згораючи», зазнавати великих навантажень.
Як можна виробити це вміння? Ю. Львова називає систему роботи вчителя з керування самопочуттям психологічною гімнастикою. Психологічна гімнастика містить вправи, які дають змогу розвинути психофізичний апарат, сформувати вміння тримати в готовності «апаратуру», яка збуджує почуття, створити умови для її безвідмовної діяльності.
З погляду Львової, джерелами психологічної гімнастики вчителя є: театральна педагогіка (елемент системи К. Станіславського) та психотерапія (елементи аутогенного тренування). Досвід підготовки актора містить матеріали з розвитку внутрішньої техніки, що дають змогу збудити велику палітру найрізноманітніших почуттів. До вправ із психологічної гімнастики вчителя дослідниця відносить дії в «передбачуваних обставинах» («якби»), та вправи на зняття м'язових «затискачів». «Якби», або дія в «передбачуваних обставинах», дає вчителеві можливість уявити потрібну ситуацію, збудити оновлені почуття та пережити їх у реальній педагогічній взаємодії.
Здатність знімати м'язове напруження посідає особливе місце в психологічній гімнастиці вчителя. Надмірне м'язове напруження спричинює втому, знижує працездатність учителя, гостроту його сприймання. Як запобігти цьому станові? Навчитися розслаблювати м'язи свого тіла! Д. Карнегі зазначає, що із втомою можна боротися засобами для зняття м'язового напруження (7, с. 186).
М'язове розслаблення супроводжується релаксацією. Нагадаймо: релаксація — це стан спокою, розслабленості, що виникає внаслідок зняття напруження.
Процес самонавіювання здійснюється багаторазовим повторенням певних словесних формул самонавіювання. Для того щоб процес самонавіювання пройшов успішно, потрібно:
1. Визначити мету роботи над собою і відповідно до цієї мети дібра
ти формули самонавіювання.
2. Під час складання словесних формул слід керуватися такими пра
вилами: формула має бути чіткою і лаконічною, не містити заперечної
частки «не». Послідовність словесних формул така: хочу — можу —
буду — є («Я хочу бути спокійним і впевненим; я можу бути спокійним
і впевненим; я буду спокійним і впевненим; я спокійний і впевнений»).
3. До засобів керування психічним станом передусім відносять: бібліо-терапію, музикотерапію, працетерапію та імітаційну гру. Г. Габдрєєва пропонує так характеризувати згадані вище засоби. Бібліотерапія — засіб керування психічним станом людини шляхом читання художньої літератури. Музикотерапія — це засіб керування психічним станом людини за допомогою музики. Так, ритмічна мажорна музика здебільшого підносить настрій і працездатність. Мінорна мелодія сприяє розслабленню, викликає стан спокою. Під працетерапією розуміють засіб керування психічним станом людини за допомогою включення в активну трудову діяльність. Імітаційна гра — активний метод самокерування психічним станом, який полягає у програванні суб'єктом ролі такої людини, якою йому хотілося б бути.
У системі засобів керування психічним станом особливе місце посідає аутогенне тренування. Це спеціальні вправи, спрямовані на формування у людини навичок свідомого впливу на різні функції організму — навичок самонавіювання. Аутогенне тренування має три основні етапи: 1) розслаблення (входження у стан релаксації); 2) самонавіювання на фоні стану релаксації; 3) вихід із стану релаксації.
В. Сухомлинський надавав особливого значення вихованню душевної рівноваги. Він вважав неприпустимими у діяльності вчителя роздратованість, неврівноваженість, цінував уміння бути оптимістом, доброзичливість, гумор.
Таким чином, засоби керування психологічним самопочуттям учителя можна умовно поділити на дві групи. Перша група пов'язана з контролем над діяльністю психофізичного апарату (тонус м'язів, дихання, темп мовлення), друга група впливає на особистісні утворення (спрямованість особистості, установки та ціннісні орієнтації, якості особистості).
Дата добавления: 2014-12-27; просмотров: 1233;