Політичний режим: поняття і види.

Під політичним режимом слід розуміти особливості полі​тичного панування певних соціальних сил, що здійснюється правлячими угрупованнями, які з допомогою спеціальних ме​тодів, засобів та заходів безпосередньо управляють держа​вою.

У навчальних і наукових виданнях породжує заперечен​ня поширений погляд на політичний режим тільки як на один (поряд з формою правління і формою державного устрою) з елементів форми держави, на його характеристи​ку, виключно як сукупність методів, форм і засобів здійснен​ня політичної влади, не торкаючись її соціальної основи, на протиставлення політичного режиму державному.

Політичний режим, по-перше, не може розглядатися як відокремлений елемент форми держави, він має значно шир​ший зміст. Методи, які застосовуються пануючими соціаль​ними угрупованнями, містять встановлення певних форм правління та державного устрою, щоб полегшити здійснення державних завдань. Згаданим методам властиві особливості політичного режиму в конкретних країнах. Так, безумовно, існують відмінності у політичних режимах за умов прези​дентської і парламентарної республіки, конституційної та аб​солютної монархії, унітарної та федеративної держави. Звід​си випливає висновок, що слід погодитися з тими, хто роз​глядає політичний режим не як елемент форми держави, а, навпаки, вбачає у формі держави складову частину політич​ного режиму.

По-друге, поняття "політичний режим" взагалі виходить за межі властивостей методів і засобів здійснення влади і по​няття "форма держави" в цілому, тому що має більш глибо​кий зміст, оскільки характеризується крім застосованих дер​жавною владою засобів ще й тим, які соціальні групи або прошарки опинилися при владі. Від того, на яку соціальну базу безпосередньо спирається і в чиїх інтересах діє держав​на влада, залежать методи ЇЇ здійснення. Це стосується тих, хто безпосередньо (політичне угруповання, партія, суспіль​ний прошарок, особа, колегія) здійснює державну владу.

Методи здійснення державної влади, що разом з її со​ціальною базою становлять основу характеристики політич​ного режиму, досить різноманітні. Більшість їх використо​вується у діяльності держави сукупно, окремі з них можуть превалювати. До методів здійснення державної влади нале​жать організаційна і виховна робота, застосування примусу (силового тиску), пряме насильство (у тому числі зовнішня агресія), заохочення, переконання, соціальна демагогія. Дер​жава може спиратися на методи парламентської боротьби, впливати на громадську думку через засоби масової інфор​мації, встановлювати режим терору, використовувати набір політичних прав і свобод людини і т. ін. Державні методи можуть бути законними (конституційними), незаконними, загальновизнаними (звичайними) і надзвичайними.

На характер політичного режиму суттєво впливає існу​вання чи відсутність у країні системи партій і ставлення до них державної влади, а також інших політичних і релігійних угруповань. В окремих країнах партії відсутні у зв'язку з державною забороною на їх існування, яка може тривати по​стійно (Саудівська Аравія, ОАЕ, Йорданія) або тимчасово через призупинення діяльності партій (Гана, Мавританія). Однопартійність має місце в деяких авторитарних країнах, особливо в тих, що схиляються до тоталітаризму (Куба, КНДР, КНР при режимі Мао Цзедуна, Камерун, Габон). По​ширеними є двопартійні (США, Велика Британія, Нігерія) та багатопартійні (Італія, Франція, Індонезія, Японія) системи, кожна з яких має певні різновиди.

Політичні партії є недержавними структурами. Проте во​ни суттєво впливають на здійснення політичної (державної) влади. Політичний режим визначається методами діяльності як державних, так і недержавних політичних організацій (партій, рухів, суспільних утворень). Але діяльність цих ор​ганізацій відбувається у межах, визначених державними за​конами, пов'язана із здійсненням державної влади (прагнен​ня до її захоплення, боротьба за державну владу, опозиційна діяльність щодо існуючої влади, участь у різних формах у здійсненні державної влади; вирішення питань, що мають державне значення і т. ін.). Саме вплив на фракції політич​них партій, особливо тих, що складають парламентську біль​шість, є найважливішим засобом проведення державної по​літики головою уряду через парламент, спрямування його законодавчої та інших форм діяльності.

Щоб визначити характер політичного режиму, слід з'ясу​вати, яка партія є правлячою і саме в чому виявляється її провідна роль. Прихід до влади нової політичної партії так чи інакше певною мірою відбивається на характері політичного режиму. Тому немає сенсу відокремлювати такі два поняття, як політичний і державний режими. Здійснення політичної влади розуміється як державна монополія, завдяки чому по​літичний режим є завжди режимом державним.

Політичний режим — це динамічне явище. У жодній країні він не може залишатися незмінним. Оскільки режим залежить від соціальної бази і методів здійснення державної влади, а також від характеру влади безпосередньо пануючої групи, то зміна кожного з цих факторів неминуче вносить певні зміни в характер політичного режиму або навіть може привести до зміни режиму. Тому, щоб визначити політичний режим будь-якої країни, до уваги слід брати конкретно-істо​ричний етап її розвитку. Основне значення для встановлен​ня характеру режиму має в усякому разі властива йому со​ціальна база та наявність безпосередньо владної структури. Саме від них залежать засоби і методи здійснення влади, властиві тому чи іншому режиму.

Усі види політичних режимів, що існують у різних країнах, можна розбити на дві великі групи: режими демок​ратичні та режими авторитарні.