Основні напрямки підвищення ефективності використання оборотних коштів

1. Зменшення матеріаломісткості будівельного виробництва, у тому числі транспортної складової у вартості матеріальних ресурсів.

2. Обґрунтування рівня виробничих запасів. За кожним видом матеріальних запасів мають бути визначені норми поточного, страхового та транспортного запасу в днях. При цьому слід враховувати різноспрямованість окремих чинників. Так, збільшення запасів призводить до відволікання оборотного капіталу, до зростання витрат на облік, охорону та збереження матеріальних ресурсів. Разом з тим, воно сприяє зменшенню ризиків штрафів при порушенні терміну виконання робіт, спричинених нестачею матеріалів, сприяє укладанню додаткових контрактів.

3. Зміцнення договірної дисципліни, зокрема зі своєчасної оплати виконаних будівельних робіт.

4. Економічне обґрунтування прийнятних для будівельного підприємства умов розрахунків за виконані роботи.

Тривалість технологічного циклу у будівництві зумовила особливі форми розрахунків за будівельну продукцію. Розрахунки здійснюються за умовно готову продукцію – за етапи робіт чи за виконання конструктивних частин будівель або видів робіт. Згідно з п. 3.3.8 чинних ДБН Д.1.1–1-2000 “Правила визначення вартості будівництва” [12], взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт проводяться за період, встановлений в контракті (щомісячно, за етап, тощо). Готуючись до участі у тендері, до укладання контракту, будівельне підприємство повинно ретельно проаналізувати прийнятні для себе умови розрахунків за виконані роботи, у тому числі отримання авансів. Ці умови суттєво впливають на потребу в оборотних коштах і, внаслідок цього, – на вартість їх залучення. Приклад обґрунтування умов розрахунків наведений у [19, с. 146 – 149].

5. Обґрунтування рівня знижки з договірної ціни за будівельну продукцію заради пришвидшення терміну оплати, тобто зменшення дебіторської заборгованості.

Економічні вигоди будівельного підприємства мають перевищувати втрати від запровадження знижки. При визначенні очікуваних вигод слід враховувати такі чинники:

– інфляційний чинник (чим раніше підприємство отримає кошти, тим вища їх купівельна спроможність);

– виграш від зменшення ймовірності безнадійних боргів;

– економія на вартості вивільнення капіталу (не треба вкладати додаткові власні кошти або отримувати додаткові позики).

6. Обґрунтування змін рівня виробничих запасів заради зростання прибутку від збільшення обсягів виручки від реалізації будівельної продукції. У разі, якщо очікуваний прибуток перевищить витрати від відволікання додаткових оборотних коштів у виробничі запаси, їх збільшення економічно доцільне, та навпаки.

Приклад (задача). Вихідні дані: очікуваний прибуток від збільшення виручки від реалізації – 170 тис. грн; середньорічний розмір запасів (тис. грн): 4500 (фактичний) та 6000 (планований); ринкова вартість капіталу – 16% річних.

Розв’язання задачі:

170 – 0,16 * (6000 – 4500) = 170 – 240 = – 70 тис. грн.

Оскільки сальдо від’ємне, то збільшувати виробничі запаси економічно недоцільно.

При обґрунтуванні рівня запасів слід враховувати також сукупність інших різноспрямованих чинників: імовірність штрафів за порушення договірних термінів виконання робіт, що може бути спричинено нестачею запасів; надійність постачальників; витрати на облік, збереження та охорону матеріальних ресурсів; рівень інфляції, тощо.

7. Обрання підприємством облікової політики щодо списання матеріальних ресурсів на виконання будівельних робіт.

Чинне в Україні законодавство надає можливість підприємствам самостійно обирати свою облікову політику щодо списання матеріальних ресурсів на вартість виконуваних будівельних робіт. В умовах інфляції це вкрай актуально. Йдеться про метод FIFO (“перший прийшов – перший пішов”), метод LIFO (“останній прийшов – перший пішов”) та метод “за середніми цінами”. В умовах відчутної інфляції підприємству краще вдаватися до методу LIFO. При цьому збільшуються витрати на матеріали і, водночас, сукупні витрати. Внаслідок цього оподатковуваний прибуток та податок на прибуток зменшуються. Тобто більше коштів залишається у самого підприємства.

8. Обґрунтування рівня грошових коштів на поточних банківських рахунках. Кошти є абсолютно ліквідним активом підприємства, що визначають рівень його абсолютної платоспроможності (ліквідності). Однак надлишок коштів на поточних рахунках не дає підприємству додаткового доходу. Тимчасово вільні кошти мають “працювати”, як капітал. Вони можуть бути використані як реальні або фінансові інвестиції (депозити, придбання цінних паперів тощо). Можна скористатися простим прийомом для визначення достатнього для нормальної діяльності підприємства розміру коштів на поточних банківських рахунках.

Приклад. Визначаємо відношення середньорічного мінімального залишку коштів до середньорічної виручки від реалізації продукції (у відсотках). Наприклад, отримаємо значення 8,5%. Виручка за поточний місяць дорівнює 10000 тис. грн. Мінімально необхідними для підприємства на поточному рахунку мають бути: 10000 * 8,5% = 850 тис. грн. У разі надлишку коштів підприємству буде у пригоді заздалегідь укладена з комерційним банком угода про “Рахунки з автоматичною очисткою ”. При цьому надлишок коштів автоматично стає депозитом.

Тести

1. Оборотним виробничим фондам властиві такі ознаки:

а) беруть участь в одному виробничому циклі;

б) беруть участь у багатьох виробничих циклах;

в) зберігають первісну натуральну форму;

г) змінюють чи повністю втрачають первісну натуральну форму;

д) переносять свою вартість на вартість продукції впродовж одного циклу;

е) переносять свою вартість на вартість продукції поступово.

2. У наведеному переліку виберіть складові фондів обігу:

а) виробничі запаси;

б) витрати майбутніх періодів;

в) кошти за неоплаченими рахунками за виконані роботи;

г) незавершене виробництво;

д) кошти на розрахунковому рахунку;

е) дебіторська заборгованість;

є) одержані векселі.

3. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (ОК) безпосередньо характеризує:

а) розмір ОК, що припадає на 1 грн обсягу реалізованої продукції;

б) середню тривалість одного обороту;

в) кількість оборотів ОК за певний період.

4. Внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів (ОК) відбувається:

а) збільшення тривалості одного обороту;

б) зменшення тривалості одного обороту;

в) відносне зменшення потреби в ОК.

5. Які фінансові джерела слід використовувати для формування оборотних коштів підприємства?

а) амортизаційні відрахування;.

б) фонд оплати праці;

в) нерозподілений прибуток;

г) статутний капітал;

д) довгостроковий банківський кредит;

е) короткостроковий банківський кредит;.

є) кредиторська заборгованість.

6. Чинники впливу на розмір виробничих запасів:

а) ціни на матеріали, конструкції та напівфабрикати;

б) середньодобові витрати кожного виду матеріальних ресурсів;

в) умови оплати виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт;

г) інтервали постачань матеріалів і конструкцій;

д) витрати на транспортування матеріальних ресурсів.

7. Який вплив на структуру оборотних фондів будівельного підприємства матиме перехід від щоквартальної оплати за виконані роботи до оплати за закінчені об’єкти, якщо тривалість будівництва одного об’єкту більше року ?

а) збільшиться частка виробничих запасів;

б) збільшиться частка незавершеного виробництва;

в) збільшиться частка витрат майбутніх періодів.

8. Які із зазначених умов розрахунків за будівельні роботи найсприятливіші для заощадження оборотних коштів будівельного підприємства? Термін виконання робіт – 1 рік.

а) по закінченню робіт;

б) щоквартально наприкінці кварталу;

в) передоплата всієї вартості робі;

г) наприкінці кожного півріччя;

д) авансові платежі за вартість матеріальних ресурсів на початок кожного місяця; решта коштів – після закінчення робіт;

е) щомісячно, наприкінці місяця.