Робота 9

Визначення інтенсивності транспірації та відносної транспіраціїваговим методом

Транспірація пов’язана не тільки з водообміном, а й іншими метаболічними процесами – фотосинтезом, диханням, мінеральним живленням. Кількісні показники транспірації залежать від температури, освітлення, водопостачання. У більшості рослин інтенсивність транспірації (кількість води, яку рослина випаровує за одиницю часу з одиниці поверхні листків) вдень становить 15-250 г∙м^-2год^-1. Відносна транспірація – відношення інтенсивності транспірації до інтенсивності випаровування води з такої самої площі вільної водної поверхні – звичайно становить від 0,1-0,5 до 1, а у рослин, що добре захищені від втрат води, може сягати 0,01. Дослідження показників транспірації дає змогу визначити потребу рослин у водопостачанні в процесі онтогенезу і обґрунтувати умови створення сприятливих умов для росту, розвитку і високої продуктивності. Метод ґрунтується на визначенні втрати води рослиною ваговим методом.

Мета роботи:встановити залежність інтенсивності транспірації та відносної транспірації від факторів навколишнього середовища (температура, освітлення тощо).

Прилади і матеріали дослідження: електронна вага; пробірки на 4-5 мл; кристалізатор або чашка Петрі, ножиці; холодильник; джерело яскравого освітлення; волога камера; вентилятор; електрична плитка; міліметровий папір; вата, листки рослин з довгими черешками.

Хід виконання роботи

1.Із рослини зрізають 7 листків разом із довгим черешком, який підрізають під водою на 1 см. Черешок листка встромляють у корок із негігроскопічної вати, який вставляють у пробірку з водою. Змонтований прилад ззовні має бути абсолютно сухим і щільно закритим так, щоб корок не торкався рідини. Прилад зважують з точністю до другого знака. Після цього зважують чашку Петрі з налитою у нього водою.

2.Після зважування один прилад з листком і кристалізатор ставлять ближче до світла, цей варіант буде контрольним.

3.Інші листки ставлять в різні умови:

1) гіпотермія (+7°С) – холодильник;

2) яскраве освітлення – лампа;

3) підвищена температура – біля ввімкненої електроплитки;

4) умови підвищеної вологості – волога камера;

5) темрява;

6) умови вітру – біля ввімкненого вентилятора.

4.Через 25 хв всі листки зважують повторно. Зменшення маси приладу і чашки Петрі засвідчує, яку кількість води випарував листок, і скільки випарувалося її з вільної водяної поверхні.

5.За відношенням зменшеної маси до одиниці поверхні випаровування визначають відповідно інтенсивність випаровування. Площу кристалізатора легко визначити, знаючи діаметр кола, за формулою S = π r². Площу листка визначають ваговим методом як описано в додатку (стор. 76).

6. Інтенсивність транспірації визначають за формулою:

де а – маса приладу з листком на початку досліду;

б – маса приладу з листком в кінці досліду;

S – площа листка, см²;

в – тривалість досліду, сек.

Результат означає величину випаровування 1 дм² листка за 1 годину. За цією ж формулою визначають інтенсивність випаровування з вільної поверхні води (S = π r²). За співвідношенням інтенсивності транспірації й інтенсивності випаровування визначають відносну транспірацію, яка з підвищенням сухості повітря спадає до нескінченно малої величини. При дуже сухому повітрі транспірація практично припиняється, а випаровування з вільної поверхні води зростає. Цим наочно виявляється процес саморегулювання в живому організмі. Насичення повітря водяною парою також припиняє процес транспірації, і в рослинах водообмін здійснюється крізь гідатоди.

7.Результати спостережень заносять у таблицю:

8.Висновки.