Рівняння обміну і структура грошової маси. Банківський ефект кредитно-грошової мультиплікації.

Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання - динаміка руху обсягу та структури.

У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

- за ступенем "готовності" окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

- за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

- за розміщенням у суб'єктів грошового обороту;

- за територіальним розміщенням та ін.

Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях.

Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати:

- M0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями. Тобто агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

- М1 грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті.

- М2 грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити.

- М3 (грошова маса)— грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.

Грошова маса знаходиться у певному зв’язку з валовим внутрішнім продуктом. Цей зв'язок звичайно виражають через показник монетизації економіки. Він визначається як відношення грошової маси до валового внутрішнього продукту (ВВП) за формулою:

Km = (Мо/ВВП) 100.

Грошову базу визначають як гроші підвищеної ефективності. Вона включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази можна визначити за формулою:

ГБ = Г вип. + Г рез,

де Гвип - сума готівки, випущеної центральним банком і не поверненої в його фонди;

Грез - сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Між грошовою масою і грошовою базою існує певний взаємозв’язок, який прийнято виражати через грошовий (кредитний, банківський) мультиплікатор. Ця залежність може бути виражена у вигляді формули:

ГМ = m ГБ,

де ГМ – грошова маса;

ГБ – грошова база;

m– грошово-кредитний мультиплікатор.

Грошово-кредитний мультиплікатор - це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.

Механізм емісії діє на основі банківського мультиплікатора тільки при існуванні дворівневої банківської системи. Банківський, кредитний, грошовий мультиплікатори характеризують механізм мультиплікації (збільшення) з різних позицій.

Банківський мультиплікатор – з позиції суб’єктів мультиплікації (тобто дається відповідь на питання: Хто мультипліцирує гроші?). Такий процес здійснюється комерційними банками.

Кредитний мультиплікатор –розкриває двигун процесу мультиплікації (тобто то, що мультиплікація може здійснитися тільки у результаті кредитування господарства).

Грошовий мультиплікатор –відображає об’єкт мультиплікації – гроші на депозитних рахунках комерційних банків (вони збільшуються в процесі мультиплікації).

Грошово-кредитний мультиплікаторвизначається шляхом поділу 100 на норму обов’язкового банківського резерву (у %). Обов’язковий банківський резерв є певною сумою грошей, яку кожний комерційний банк зобов’язаний зберігати в центральному банку. Вони знаходяться на спеціальному рахунку центрального банку, або на кореспондентському рахунку відповідного комерційного банку. Вилучити ці гроші або використати їх для розрахунків комерційний банк не може. Норму цих резервів у відсотках стосовно всіх пасивів комерційного банку встановлює центральний банк.