Розділ 3. ПЕРЕСУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ 3 страница

Батальйон проводить контратаку разом з контратакою бригади (полку). За сприятливих умов обстановки, у разі вклинення незначних сил противника батальйон може з дозволу командира бригади (полку) проводити контратаку самостійно з метою знищення противника, який вклинився в оборону, та відновлення втраченого положення.

Батальйон (рота) не має права залишати позиції, які займає, і відходити без наказу старшого командира.

141. Батальйон (рота) може оборонятися в першому або другому ешелоні бригади, полку (батальйону), в смузі забезпечення або на передовій позиції, складати загальновійськовий резерв або бути в протидесантному резерві. Під час виходу з бою і відходу батальйон може бути призначений в ар’єргард, а рота – в тилову (бокову) похідну заставу або для дій як підрозділ прикриття.

Частина танкового батальйону механізованої бригади (полку) може використовуватися для підсилення механізованих батальйонів, а друга частина сил – у загальновійськовому резерві. Увесь батальйон може бути в другому ешелоні.

Частина механізованого батальйону танкової бригади (полку) може використовуватися для підсилення танкових батальйонів.

142. Батальйон першого ешелону готує і займає оборону на першій позиції. Він призначається для відбиття наступу противника, знищення його перед переднім краєм і в разі вклинення в оборону на першій позиції, а також для стійкого утримання важливого району місцевості та створення сприятливих умов для розгрому противника.

Батальйон другого ешелону займає оборону на другій позиції на важливому напрямку і призначається для стійкого утримання зайнятого району, підсилення (заміни) підрозділів першого ешелону в разі втрати ними боєздатності, проведення контратак, а також для знищення повітряних десантів противника. Танковий батальйон і механізований батальйон на БМП, які розташовані в другому ешелоні, готують один-два вогневі рубежі для відбиття атак танків противника вогнем з місця.

Механізований (танковий) батальйон, призначений для оборони в смузі забезпечення, діє як передовий загін з метою затримати наступ противника, примусити його завчасно розгорнутися і наступати в невигідному для нього напрямку, завдати йому втрат і виграти час для підготовки оборони.

У разі відсутності смуги забезпечення батальйон (рота) може оборонятися на передовій позиції, яка створюється на віддаленні 4 – 6 км від переднього краю оборони, з метою ввести противника в оману відносно переднього краю і побудови оборони, не допустити раптового нападу противника на підрозділи першого ешелону, відбити його розвідку боєм і змусити передчасно розгорнути свої головні сили та наступати в невигідному напрямку.

Управління підрозділами, які обороняються в смузі забезпечення (на передовій позиції), здійснюється командиром бригади (полку).

Батальйон (рота), який складає загальновійськовий резерв, займає призначений йому район зосередження (район оборони) та перебуває в готовності до виконання завдань, які раптово виникають.

Батальйон (рота), який призначений у протидесантний резерв, займає вказаний йому район, веде розвідку повітряного противника, обладнує протидесантні загородження, готує вогневі засідки і перебуває в готовності до знищення повітряних десантів противника в районах можливої висадки (викидання) та на ймовірних напрямках їх дій.

143. Батальйону призначається район оборони, роті – опорний пункт. Ширина району оборони батальйону 3 – 5 км по фронту, 2 – 2,5 км углибину. Опорний пункт роти 1 – 1,5 км по фронту і до 1 км углибину.

Зона відповідальності батальйону визначається: по ширині – розмежувальними лініями, по глибині перед переднім краєм – на глибину бойового порядку батальйону противника, по своїй глибині – на глибину району оборони.

Зона відповідальності роти визначається: по ширині і своїй глибині – розміром опорного пункту, по глибині перед переднім краєм – на глибину бойового порядку роти противника.

144. Побудова оборонного бою батальйону (роти) включає бойовий порядок батальйону (роти), систему опорних пунктів і вогневих позицій, систему вогню, систему інженерних загороджень, систему всебічного забезпечення, систему управління.

Основні зусилля батальйону (роти) в обороні зосереджуються на очікуваному напрямку головного удару противника та на утриманні найбільш важливого району (об’єкта) місцевості. Побудова оборони повинна створювати протидію, яка нарощується і дозволяє не допустити прориву противником району оборони (опорного пункту) і створити умови для його знищення.

145. Бойовий порядок батальйону будується у два або один ешелони. При побудові бойового порядку в один ешелон виділяється резерв у складі не меншому, ніж взвод.

Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

Рота першого ешелону батальйону готує опорний пункт в першій і другій траншеях з метою завдати противнику ураження вогнем усіх засобів і не допустити прориву ним переднього краю.

Рота другого ешелону батальйону готує опорний пункт у третій, а іноді й у четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а за сприятливих умов знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через першу і другу траншеї.

Танкова рота (механізована рота на БМП), крім того, готує один-два вогневих рубежі, які можуть співпадати з рубежами розгортання для контратаки.

Рота (взвод), виділена в резерв батальйону, займає район зосередження (опорний пункт) і перебуває в готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ залишаються в підпорядкуванні командира батальйону і використовуються в повному складі для підтримки бою механізованих рот першого ешелону. Іноді гранатометний підрозділ може додаватися механізованій роті, яка обороняється на напрямку зосередження головних зусиль батальйону, або у складі відділень додаватися механізованим ротам першого ешелону.

Протитанковий підрозділ батальйону залишається в підпорядкуванні командира батальйону, займає позиції в опорних пунктах механізованих рот, у проміжках між ними або розташовується в районі зосередження і використовується у повному складі на танконебезпечному напрямку для відбиття атак танків та інших броньованих машин противника, прикриття відкритого флангу і забезпечення контратак. На закритій і пересіченій місцевості підрозділ може додаватися ротам першого ешелону.

Підрозділ ППО батальйону готує і займає основну і хибну позиції в районі оборони з метою знищення повітряного противника, також може бути в засідці.

146. Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони.

Залежно від характеру місцевості підрозділи механізованої (танкової) роти в опорному пункті можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Додані механізованому (танковому) батальйону танкові (механізовані) підрозділи перепідпорядковуються ротам і займають оборону в їх опорних пунктах. Танкові підрозділи та механізовані підрозділи на БМП, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засідках.

Протитанкове відділення роти може додаватися механізованим взводам по обслугам. Іноді воно в повному складі використовується на напрямку зосередження основних зусиль роти.

147. У бойовий порядок батальйону (роти), залежно від обстановки, можуть входити бронегрупа та вогневі засідки.

Бронегрупа батальйону (роти) створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного підсилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрених дій і ефективного ВУП, а також більш повного використання бойових можливостей танків, БМП і БТР. До її складу можуть входити декілька танків, БМП, БТР (без десанту), які виділені із підрозділів першого або другого ешелонів, що обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Танки і БМП (БТР), призначені для дій у складі бронегрупи, із зайняттям оборони можуть розташовуватися і готуватися до бою у своїх взводних опорних пунктах. У встановлений командиром час вони зосереджуються в районі, який забезпечує надійні захисні та маскувальні властивості (у ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених завдань.

Командиром бронегрупи призначаються: у батальйоні – один з командирів взводів роти другого ешелону, у роті – один із заступників командирів взводів.

Вогнева засідка виставляється з метою завдання противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засідку може виділятися взвод (відділення, танк), посилений саперами.

Підрозділ, виділений у вогневу засідку, займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засідки обираються на танконебезпечних напрямках в опорних пунктах, у проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засідки є зворотні схили висот, складки місцевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарники.

148. Система опорних пунктів (бойових позицій) і вогневих позицій батальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні пункти рот (взводів), які об’єднані в район оборони батальйону (ротний опорний пункт); вогневі позиції танків, БМП (БТР), ПТРК та інших штатних і доданих вогневих засобів; траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій готується залежно від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

149. У разі відсутності передової позиції створюється бойова охорона. Позиція бойової охорони створюється з метою недопущення раптового нападу противника і ведення ним наземної розвідки. У бойову охорону визначається посилений взвод від батальйону першого ешелону, якому призначається позиція до 500 м по фронту на віддаленні до 2 км, що готується до кругової оборони. Перед позицією взводу і на флангах улаштовуються загородження.

Управління бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не виставляється. У цьому випадку завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

150. Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони.

Батальйонний район оборони обладнується трьома-чотирма траншеями і складається з опорних пунктів рот, позицій штатних і доданих вогневих засобів, пов’язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах району оборони.

Опорний пункт механізованої роти обладнується двома траншеями і включає опорні пункти механізованих взводів, позиції вогневих засобів роти і доданих підрозділів, що пов’язані між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти.

Опорний пункт танкової роти включає опорні пункти танкових взводів і позицій доданих підрозділів. Додані танковій роті механізовані підрозділи займають позиції попереду танків, а також у проміжках між танковими взводами і на флангах.

У батальйонному районі оборони ротні опорні пункти повинні розміщуватися так, щоб не допустити шаблону в побудові оборони і забезпечувалася стійкість підрозділів, які обороняються. Вони повинні охоплювати своїм розташуванням і вогнем найбільш імовірні напрямки наступу противника.

Для кругової оборони ротного опорного пункту широко використовуються ходи сполучення, взводам призначаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів підготовляються основні, запасні й тимчасові вогневі позиції з урахуванням ведення вогню в сторони флангів і в тил. Частина вогневих засобів розташовується в глибині. На флангах, у проміжках між взводами, у тилу опорного пункту влаштовуються загородження.

Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м, а між опорними пунктами взводів – до 300 м. Проміжки між опорними пунктами повинні бути під безперервним спостереженням, прострілюватися фланговим і перехресним вогнем усіх засобів, а також прикриватися вогневими засідками, вогнем артилерії і загородженнями. У проміжках між опорними пунктами рот (взводів) обладнуються траншеї і запасні позиції.

151. Траншеї і ходи сполучення повинні забезпечувати зручність ведення вогню, особливо флангового і перехресного, укрите розташування особового складу і вогневих засобів, швидкий і прихований маневр підрозділів по фронту і в глибину, а також ускладнювати противнику розкриття бойового порядку і системи вогню наших військ в обороні.

Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові й протипіхотні загородження. Передній край призначається старшим командиром і уточнюється на місцевості командиром батальйону. Перша траншея вибирається, якщо можливо, за природними протитанковими перешкодами і повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення суцільного вогню всіх видів, у тому числі й з глибини оборони, перед переднім краєм, на флангах і в проміжках. Місцевість перед переднім краєм повинна затрудняти противнику спостереження, вибір укритих районів для зосередження танків і піхоти та прихованих підступів до переднього краю оборони наших військ.

Друга траншея обладнується на віддаленні 400 – 600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли своїм вогнем підтримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обладнується на віддаленні 600 – 1000 м від другої (400 – 600 м від третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли вести вогонь у проміжках між другою і третьою (третьою-четвертою) траншеями, а також використовувати її як вихідний рубіж для маневру на загрозливому напрямку.

Ходи сполучення використовуються для прихованого маневру підрозділів, ведення бою з противником, який вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи сполучення обладнуються окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожен взвод було не менш одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менш одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить у короткий термін організувати, у разі потреби, кругову оборону.

З метою зниження втрат від впливу вогню артилерії, ударів авіації і ЗМУ противника траншеї і ходи сполучення повинні обладнуватися у повний профіль. У траншеях і ходах сполучення для особового складу створюються перекриті ділянки, бліндажі і сховища, а для ракет, боєприпасів й інших матеріальних засобів відриваються ніші та рівчаки.

152. Вогневе ураження противника поділяється на загальне і безпосереднє. Загальне вогневе ураження противника організується і здійснюється старшим начальником. Безпосереднє вогневе ураження противника здійснюється в зоні відповідальності в інтересах дій рот першого ешелону під час вирішення окремих тактичних завдань за обмежений термін. Воно погоджується з діями підрозділів і проводиться: під час вогневої підготовки відбиття наступу противника, вогневої підтримки військ, що обороняються, та проведення контратак.

Основними об’єктами ураження є: підрозділи противника на маршрутах висування, рубежах розгортання; вогневі засоби, які їх підтримують; ПУ підрозділами та зброєю; засоби ППО й інші важливі цілі. До виконання завдань безпосереднього вогневого ураження залучаються штатні і додані вогневі засоби батальйону (роти).

Вогнева підготовка відбиття атаки противника здійснюється під час зайняття ним вихідного положення для наступу (атаки), з виявленням початку висування його головних сил із глибини і завершується з переходом противника в атаку.

Вогнева підтримка військ, які обороняються, починається з виходом противника на рубіж переходу в атаку і здійснюється упродовж бою за утримання першої та наступних позицій і районів глибині оборони з метою завдати противнику максимальних втрат і не допустити його прорив у глибину оборони.

Вогневе ураження противника під час проведення контратак здійснюється за періодами: вогнева підготовка контратаки, вогнева підтримка контратаки.

153. В оборонному бою під час ВУП артилерія застосовує такі види вогню:

вогонь по окремій цілі – вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини реактивної системи залпового вогню), який ведеться самостійно з закритої вогневої позиції або з відкритої вогневої позиції прямою (напівпрямою) наводкою;

зосереджений вогонь (ЗВ) – вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями (дивізіонами) по одній цілі;

нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний) або одночасно на декількох (глибокий НЗВ) рубежах перед фронтом противника, який атакує;

рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний РЗВ) або одночасно на двох (подвійний РЗВ) рубежах на шляху руху танків (БМП, БТР) противника, яка послідовно переноситься на інші призначені рубежі у міру виходу із зони вогню основної маси танків (БМП, БТР), що атакують.

154. Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню артилерії, мінометів і бойових машин, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами та в глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення, у щонайперше танків й інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження за короткий термін на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і доданих вогневих засобів, засобів ППО у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і доданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомого загону загороджень бригади.

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і БМП (БТР).

Вогневі засоби в батальйонному районі оборони (опорному пункті роти) розташовуються приховано, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність і уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв’язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне розташування вогневих засобів недопустиме.

БМП і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного. Під час розміщення танків необхідно враховувати можливість ефективного використання ними протитанкових керованих ракет, ведення вогню штатним озброєнням з урахуванням прикриття ділянки місцевості в призначених секторах обстрілу та недопущення ураження механізованих підрозділів, які обороняються попереду. БТР розташовуються на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) у місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в бік флангів і в проміжки.

Для вогневих засобів, крім основних, готуються запасні вогневі позиції, а для тих, які несуть чергування, танків і БМП (БТР) – тимчасові вогневі позиції.

З метою введення противника в оману відносно системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючі гармати, танки і БМП, засоби ППО. В обороні підрозділи ППО займають стартові (вогневі) позиції в бойових порядках батальйону (роти), ведуть розвідку та знищення повітряного противника черговими силами, а з початком активних бойових дій противника – усіма засобами.

Готовність системи вогню визначається зайняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.

155. Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові й протипіхотні перешкоди та підготовлені до зруйнування (мінування) об’єкти, які створюються перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи інженерних загороджень складають мінно-вибухові, невибухові, комбіновані, електризовані та водні загородження.

У ході бою нарощування інженерних загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

156. Для виконання завдань всебічного забезпечення в батальйоні створюється відповідна система зі складу штатних і доданих підрозділів забезпечення на період ведення бою.

157. Розвідка в обороні повинна своєчасно встановити підготовку противника до наступу, виявити його склад і сили, можливі напрямки дій і час переходу в наступ, місця позицій артилерії та інших вогневих засобів, а з початком наступу противника уточнити його склад, наявність резервів і напрямок їх висування.

Розвідка ведеться спостереженням з усіх командно-спостережних пунктів особисто командирами і призначеними спостереженим постами (спостерігачами), постами повітряного спостереження, а також постами радіолокаційної розвідки. Перед фронтом своїх підрозділів, на флангах і в проміжках бойових порядків розвідка противника ведеться розвідувальними дозорами, на шляхах імовірного підходу противника до оборони влаштовуються розвідувальні засідки.

158. Захист від високоточної зброї противника в обороні включає: використання під час фортифікаційного обладнання батальйонного району оборони (ротного опорного пункту) нерівностей рельєфу місцевості і місцевих предметів для забезпечення захисту озброєння і техніки, щонайперше танків, БМП (БТР); встановлення над прихованими об’єктами масок з радіорозсіювального покриття, тепловідбивних екранів, а поблизу них (перед ними) оманних теплових цілей і лазерних відбивачів; пошук і знищення розвідувально-сигналізаційних засобів противника; суворе виконання вимог щодо маскування навіть за відсутності безпосереднього зіткнення з противником.

159. Тактичне маскування в обороні проводиться з метою введення противника в оману стосовно напрямку зосередження основних зусиль, побудови бойового порядку, переднього краю, системи вогню, інженерного обладнання району оборони (опорного пункту, бойової позиції), напрямку і часу здійснення маневру. Для введення противника в оману і зниження ефективності його вогню не допускається прямолінійне і шаблонне обладнання траншей, створюються оманні опорні пункти, траншеї і позиції вогневих засобів, влаштовуються оманні мінні поля.

160. Основними завданнями інженерного забезпечення в обороні є: фортифікаційне обладнання району оборони (опорного пункту), командно-спостережних пунктів, створення інженерних загороджень; виконання інженерних заходів щодо захисту від високоточної зброї і маскування; підготовка шляхів маневру; добування, очищення води й обладнання пунктів водопостачання.

161. Основними завданнями радіаційного, хімічного і біологічного захисту в обороні є: виявлення можливостей та оцінювання масштабів застосування противником ЗМУ, руйнувань радіаційно, хімічно і біологічно небезпечних об’єктів на маршрутах висування, у призначених для зайняття батальйонних районах оборони (ротних опорних пунктах), районах розташування ПУ, вогневих позиціях артилерії, районах розташування підрозділів забезпечення і тилу; радіаційна, хімічна і біологічна розвідка в районі оборони (опорному пункті) і на вогневих рубежах; проведення спеціальної обробки (дегазації, дезактивації, дезінфекції) озброєння та військової техніки, фортифікаційних споруд і окремих ділянок місцевості, а також маскування підрозділів аерозолями (димами).

162. Взвод матеріального забезпечення батальйону розгортається за другим ешелоном у районі оборони батальйону, поблизу шляхів підвозу й евакуації. Командир батальйону повинен узгодити вибір району розташування тилу з командиром бригади.

163. Пункт технічного спостереження (ПТС) батальйону (роти) розгортається поблизу командно-спостережного пункту батальйону (роти); ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група (РЕГ, РемГ) – за першим ешелоном батальйону.

164. Пункт бойового постачання батальйону, медичний пункт та інші підрозділи МТЗ батальйону розгортаються за другим ешелоном (резервом).

Пункт бойового постачання роти і медичний пост роти розгортаються в опорному пункті роти в укритому місці, доступному для скритого підходу транспортних засобів.

У підрозділах і на вогневих позиціях танків, БМП створюються додаткові запаси ракет і боєприпасів. Після відбиття атак противника ці запаси негайно поповнюються. Підвезення у підрозділи інших матеріальних засобів здійснюється переважно вночі.

165. Командно-спостережний пункт батальйону в обороні обладнується за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону (резерву) батальйону на відстані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

Командно-спостережний пункт роти обладнується в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, яке забезпечує спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, а також огляд, якщо можливо, усього опорного пункту та зручність управління підрозділами. Командно-спостережний пункт підрозділу доданого механізованій роті (батальйону) обладнується поблизу командно-спостережного пункту роти (батальйону).

4.2. Підготовка оборонного бою

166. Підготовка оборонного бою починається з отриманням попереднього (бойового) розпорядження або бойового наказу від старшого командира. Вона включає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, організацію взаємодії, всебічного забезпечення бою та управління, розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти); підготовку батальйону (роти) до бою; зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне обладнання району оборони (опорного пункту); проведення заходів МПЗ; практичну роботу командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

Тривалість і порядок роботи командира щодо організації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддалення противника і можливих його дій, характеру місцевості та наявності часу. Підготовка оборони за наявності часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а якщо не вистачає часу – за короткий термін з проведення заходів у скороченому обсязі. У всіх випадках постановка завдань не повинна затримувати зайняття підрозділами оборони та організацію ними системи вогню.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир батальйону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. У призначений час він виводить батальйон (роту) у зазначений район оборони (опорний пункт) і організовує його інженерне обладнання.

Під час отримання завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир батальйону (роти) організовує захоплення вказаного (вигідного) рубежу і закріплення підрозділів на ньому. У ході закріплення підрозділів на рубежі він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію і систему вогню, управління, захист від ЗМУ і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). Надалі він проводить рекогносцировку, у ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші питання.

167. У замислі бою командир батальйону (роти) визначає: напрямок зосередження основних зусиль і райони (ділянки) місцевості (об’єкти), від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити з вказівкою порядку вогневого ураження і заходів щодо введення його в оману); бойовий порядок, систему опорних пунктів і вогневих позицій.

168. Під час проведення рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вказує) орієнтири й уточнює: положення, можливі шляхи висування (вихідні райони) і рубежі розгортання противника, імовірні танконебезпечні напрямки; передній край, район оборони (опорний пункт), розмежувальні лінії і завдання батальйону (роти); напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; розміщення траншей і ходів сполучення, ротних (взводних) опорних пунктів, позицію бойової охорони, місця обладнання вогневих засідок і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється; позиції доданого танкового (механізованого) підрозділу та інших засобів підсилення; порядок ВУП; смуги вогню рот (взводів) і ділянки зосередженого вогню; основні і запасні (тимчасові), оманні позиції штатної і приданої артилерії; вогневі позиції і смуги вогню (сектори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню підрозділів (вогневих засобів), призначених для забезпечення флангів і стиків з сусідами і проміжків між ротами (взводами); основні, запасні (тимчасові), оманні, вогневі позиції підрозділу ППО і шляхи його маневру, порядок дій кочуючих вогневих засобів; напрямки і рубежі розгортання для контратак, маршрути висування до них; вогневі рубежі для танкової роти і механізованої роти на БМП, які перебувають у другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи; рубежі протитанкового резерву і рухомого загону загороджень у районі оборони батальйону; черговість і терміни інженерного обладнання, місця обладнання мінно-вибухових та інших інженерних загороджень, проходи, які залишаються в них, місця оманних опорних пунктів, позицій; заходи щодо захисту від ЗМУ і високоточної зброї противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних (аеромобільних) десантів, диверсійно-розвідувальних груп, дій підрозділів уночі та в інших умовах обмеженої видимості; місця командно-спостережного пункту батальйону (роти), ПУ доданих підрозділів, підрозділів технічного забезпечення та тилу.