Правила визначення

1. Визначення повинне бути пропорційним. Іншими словами, об’єм поняття, яке визначається, повинен бути рівним об’єму поняття, яке є визначальним (Dfd º Dfn).

Це правило часто у повсякденному мовленні порушується трьома різними способами (похибками):

ü занадто широке визначення, коли Dfd менше за Dfn, тобто останнє є надто широким. Таким, наприклад, буде визначення “кінь є чотириногою в’ючною твариною” – таким чином до коня можна прирівняти вола, ламу, верблюда тощо;

ü занадто вузьке визначення, коли Dfn менше за Dfd. Наприклад “совість – це усвідомлення людиною відповідальності перед самим собою за свої вчинки і дії” (а перед суспільством ?), “залікова книжка – це мій документ, у якому фіксуються загальні оцінки”, “юрист – це адвокат”;

ü одночасно вузьке і широке визначення. Наприклад, “бочка – це ємність для зберігання огірків” (“ємність” – надто широко, “для огірків” - вузько), “юрист – це суддя” (деякі з суддів не є юристами.

2. Визначення не повинне містити кола. Коло виникає тоді, коли Dfn визначається саме через себе або коли в одному контексті Dfd визначається через Dfn, а Dfn через Dfd. Найхарактернішим прикладом логічного кола у визначенні є тавтологія. Наприклад, “Масло – це маслоподібна, масляниста речовина”, або “життя – це життя”, “халатність проявилася в тому, що Сидоренко халатно поставився до своїх обов’язків”, “фритюрниця призначена для того, щоб смажити у фритюрі”, “філософія – це любов до мудрості”, “вільна вакансія” тощо. Такі фрази не несуть смислового навантаження і не є визначеннями. Повторення може бути неявним, наприклад, “Обертання – це рух навколо вісі” коло виникне тоді, якщо буде сказано, що “Вісь – це пряма, навколо якої відбувається обертання”.

3. Визначення повинне бути чітким та ясним. Тобто зміст і, ясна річ, об’єм понять повинні бути недвозначними. Наприклад, визначеннями не будуть фрази “верблюд – корабель пустелі”, “запорожець – машина звір!”, “вовк – санітар лісу”, “філософія – мати наук” .

4. Визначення не повинне зводитися лише до заперечення. Скажімо, не можна назвати визначенням фрази на кшталт: “бідність – не порок”, або “робота – не вовк”, “голова – не будинок Рад” тощо.

У визначенні, за необхідності, можна застосовувати заперечення, але лише після ствердження – “тварина – це жива істота, не рослина, не гриб і не бактерія”.

Якщо визначення роз’яснює зміст поняття, то операція поділупоняття розкриває його об’єм.