РАНИ ГОЛОВИ

Найчастіше травмування голови є наслідками автомобільної аварії, падіння з висоти, ударів важкими предме­тами.

У ділянці голови з волосяним покри­вом частіше усього зустрічаються забито-рвані, рід­ше - рубані та різані рани. Якщо поранений ніс, то залежно від характеру рани та площі ушкодження, мо­жуть виникати значні носові кровотечі. У разі знач­них ушкоджень (падіння з висоти, прямі удари в об­личчя під час автомобільних катастроф тощо) можуть виникати значні відкриті ушкодження обличчя, що су­проводжуються рясними кровотечами із порожнин но­са та рота. За умови непритомності потерпілого така кровотеча може призвести до асфіксії.

Невідкладна медична допомога:

1. Виводять потерпілого із асфіксії, якщо вона має місце. У положенні потерпілого на спині його рот ши­роко відкривають роторозширювачем або руками.

2. З метою запобігання западання язика його витя­гують за кінчик язикотримачем або рукою уперед та фіксують.

3. Під час постійної аспірації з порожнини рота проводиться швидке, але ретельне обстеження язика, ясен та зубів, слизової оболонки щік та губ спочатку з одного, а потім з іншого боку рота, для чого щоки почергово відводять у боки зігнутим вказівним паль­цем, уведеним у бокові відділи ротової порожнини. Якщо виявлено рани, тріщини з кровотечею або де­фекти тканин, робиться туга тампонада.

4. У ротову порожнину вводиться повітропровід, навколо якого у разі кровотечі з ран піднебіння їх можна затампонувати.

5. Для швидшого та надійнішого гемостазу тампонада може комбінуватися з місцевим застосуванням гемоста­тичної губки, сухого тромбіну, гемостатичної віскози.

6. Зупинка носових кровотеч проводиться за допо­могою передньої або задньої тампонади. У разі крово­теч з передньої частини носа тампонада робиться (за допомогою пінцета) турундою або вузькою стрічкою бинта. З цією метою також може бути використана гемостатична марля. Застосовувати перекис водню, як­що потерпілий непритомний, не можна.

7. Госпіталізація до стаціонару, що має нейрохірур­гічне відділення або відділення щелепно-лицьової хі­рургії.

ЗАКРИТІ УШКОДЖЕННЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

Основними причинами закритого ушкодження грудної клітки є: травма внаслідок автодорожньої аварії; падіння з висоти (кататравма); удари в груди ногами.

Поняття «закрита (або тупа) травма грудної клітки» включає:

· переломи ребер;

· ушкодження легенів з утворенням напруженого пневмотораксу;

· емфізема (набряк)середостіння;

· забій серця.

Діагностика: важка травма грудної клітки супрово­джується численними переломами ребер, велике зна­чення має оцінка характеру травмогенезу та часу, який минув з моменту травми.

Основні симптоми:

· біль у грудній клітці, що посилюється під час ди­хання аж до появи симптому «обірваного вдихання», задишка, ціаноз шкіри та слизових оболонок, тахікар­дія;

· нерівномірність участі (відставання) у диханні одні­єї з половин грудної клітки;

· деформація грудної клітки, локалізований біль та болісність;

· можлива патологічна рухливість та кістко­ва крепітація, які є ознаками численних переломів ре­бер;

· наявність підшкірної емфіземи у ділянці можливо­го перелому ребер є ознакою ушкодження легені;

· швидке наростання підшкірної емфіземи (набряк) може свідчи­ти про надмірний позитивний тиск у плевральній по­рожнині, що є ознакою напруженого пневмотораксу.

Для напруженого пневмотораксу також характерні:

o різке погіршення загального стану;

o наростання ціанозу (синюшності);

o наростання тахікардії;

o підвищення артеріального тиску.

Набухання яремних вен та можливе зміщення тра­хеї у здоровий бік також свідчать про наявність на­пруженого пневмотораксу зі зміщенням середостіння.

Діагностика напруженого пневмоторакса, основні симптоми:

· наростаюча осиплість голосу;

· швидке наростання підшкірної емфіземи — поява її на шиї (збільшення об'єму шиї), голові та обличчі;

· венозний застій (ціаноз верхньої половини тулуба, що швидко наростає, набухання яремних вен);

· серцево-судинна недостатність, що швидко нарос­тає (CCH), та гостра дихальна недостатність (ГДН) аж до зупинки серця.

Невідкладна медична допомога:

1. Знеболювання: застосування ненаркотичних анальгетиків — анальгіну!

2. Транспортування у положенні сидячи.

Грудну клітку не бинтувати!

3. У разі великих (більше ніж 2 ребра) «віконцевих» переломів, «западання» грудної клітки необхідно заповнити м'яким ватно-марлевим пелотом, фіксованим до шкіри кількома смужками лейкопластиру.

4. Негайно доставити постраждалого до лікарні!

ВІДКРИТІ УШКОДЖЕННЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

Діагностика ґрунтується на оцінці загального ста­ну потерпілого (зовнішній вигляд, забарвлення шкір­ного покриву та слизових оболонок, характер дихан­ня, частота пульсу, показники AT), даних дослідження грудної клітки та її органів (огляд, пальпація) та оцінці місцевих феноменів - у ділянці рани. Важкість стану потерпілих залежить від розгер­метизації плевральної порожнини, що призводить до порушення дихального акту. Виражений больовий синдром посилює можливість виникнення шоку та важких, часом смертельно небез­печних ускладнень.

У потерпілих з непроникними ранами немає каш­лю, кровохаркання, пінистих кров'янистих виділень, відсутнє присмоктування повітря під час вдиху, шкір­ні покриви сухі, ціаноз губ невиражений, немає сут­тєвої тахікардії.

У поранених з проникними ушкодженнями стан важкий: посилення за­дишки, відчуття стискування у грудях, шкірні покри­ви бліді, з ціанотичним відтінком, вкриті потом, дис­тальні відділи кінцівок мармурового забарвлення, ціа­ноз губ, обличчя, кінчиків пальців. Під час досліджен­ня пульсу спостерігається більше або менше вираже­на тахікардія, можливе прогресуюче падіння AT.

Під час огляду грудної клітки звертають увагу на розміри рани, її локалізацію, рівень, можливу проекцію над органами грудної клітки. Звертається увага на аси­метрію грудної клітки, можливе відставання однієї її половини під час дихання. Під час огляду слід визначи­ти наявність всмоктування повітря у рану під час вди­ху, крові, що надходить з рани, піни, з утворенням пу­хирців, а в разі поранення бронхів — кровохаркання.

Невідкладна медична допомога.

1. Знеболювання — анальгін, кетанов.

2. За наявності відкритих проникних ушкоджень — оклюзійна пов'язка. Поліетилен, клейонка, прогумова­на тканина накладаються безпосередньо на шкіру та­ким чином, щоб рана була у центрі, а краї герметика виходили за її межі не менше ніж на 5 см. Фіксацію першого шару пов'язки краще робити смугами лейкопластиру, які накладаються навхрест, а потім у вигляді черепиці. За пораненим необхідний постійний нагляд.

3. Якщо стан потерпілого різко погіршується (роз­пирання у грудях, збільшення задухи, ціанозу тощо), то необхідно зняти оклюзійну (див. мал.) пов'язку, таким чином перевести пневмоторакс у відкритий.

4. Транспортування у положенні напівсидячи.

5. Інгаляція кисню.

6. Госпіталізація у найближче хірургічне відділення.

ВІДКРИТІ УШКОДЖЕННЯ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

Травмогенез: поранення холодною зброєю, рідше — вогнепальні рани.

Діагностика. Проникне поранення живота не ви­кликає сумнівів у разі витікання жовчі або кишкового вмісту. Якщо ушкоджені органи та судини черевної порожнини, то є загальні ознаки внутрішньої кровотечі (блідість шкір­них покривів та слизових оболонок, холодний піт, по­верхневе дихання, зниження AT).

На догоспітальному періоді будь-яка колото-різана рана живота повинна трактуватися як проникна. Ра­ни, локалізовані у верхній третині стегна, у ділянці сідниць, у поперековій ділянці, також можуть прони­кати у черевну порожнину. У разі випаду кишок з черевної порожнини (евентрація петель ки­шок) на догоспітальному періоді, кишки у черевну порожнину не вправляються. Якщо вони дуже забруд­нені, їх можна кілька разів помити теплим антисеп­тичним розчином і зафіксувати за допомогою вологої пов'язки, просякнутої антисептиком.

Невідкладна медична допомога:

1.Накласти стерильну пов'язку на рану.

2. Здійснити протишокові заходи, а саме, знеболювання: анальгіну 2 мл внутріш-ньом'язево, 100 мг трамадолу — внутрішньо-м'язево або іншими наркотичними анальгетиками.

3. Транспортування на ношах у положенні лежачи.

4. Госпіталізація у хірургічне відділення.